Якщо сьогодні прийти до синагоги, можна побачити, як сувій Тори виймають із ковчега, розгортають і читають уголос. Цей сувій написав від руки навчений переписувач, дотримуючись правил, яким понад тисячу років. Через одну-єдину пропущену літеру сувій став би непридатним для публічного читання.

Звідки походять правила

Правила викладено у Вавилонському Талмуді (завершеному близько 500–600 років н. е.), у пізнішому трактаті Соферім («Переписувачі») і в правовому кодексі Маймоніда (1138–1204). Це рабинські правила пізньої античності й пізніших часів. Вони не описують, як працював кожен переписувач за часів пророків, а сувої Мертвого моря показують, що давніша практика була різноманітнішою (Tov 2004). Вони показують інше: як оберігали текст у ті століття, коли переписували масоретський текст — основу нашого Старого Заповіту.

Самі правила

Переписувати з написаного тексту, ніколи не з памʼяті. Талмуд забороняє писати бодай одну літеру Писання інакше як із написаної копії (Мегіла 18b). Хоч як добре переписувач знає текст, він дивиться у взірець на кожне слово. Це захищає від найприроднішої з усіх помилок — написати те, що ти очікуєш побачити в тексті. За звичаєм переписувач також промовляє кожне слово вголос, перш ніж його написати.

Кожна літера ціла й окрема. Кожна літера має бути правильно накреслена, не торкатися сусідньої й бути оточена чистим пергаментом. Зламана літера або така, яку можна сплутати з іншою, робить сувій непридатним, доки її не виправлять. У давньоєврейській мові є кілька пар схожих літер, і це правило не дає їх сплутати.

Розташування тексту — частина тексту. Тору поділено «відкритими» проміжками, після яких починається новий рядок, і «закритими» проміжками всередині рядка. Сувій, у якому їх розставлено неправильно, непридатний. Пісню біля моря (Вихід 15) розміщено, як цеглини в стіні.

Боже імʼя. Перш ніж написати імʼя Бога, переписувач зупиняється, щоб усвідомлено наміритися написати святе імʼя. Написане, його не можна стерти (Маймонід, Мішне Тора, Основи Тори 6:1–2).

Одна літера важить, а виправлення має межу. Сувій, у якому бракує однієї літери або є одна зайва, непридатний, доки його не виправлять (Мішне Тора, Закони про тфілін, мезузу та сувій Тори 7:11). Стовпчик, у якому забагато помилок, латати взагалі не можна (Менахот 29b). Такий сувій кладуть у ґенізу, сховище для зношених священних текстів, або ховають у землю. Ґеніза однієї каїрської синагоги, на яку вчені звернули увагу в 1890-х роках, зберігала сотні тисяч таких фрагментів.

Лічба літер

Талмуд каже, що давніх переписувачів називали соферім, бо вони лічили (той самий корінь) літери Тори. Він називає середню літеру Тори — у слові «черево» в Левит 11:42 (Кідушін 30a). Масорети пішли в лічбі набагато далі, з примітками про кількість віршів і незвичні написання. Копія, у якої підсумки не збігаються, десь помилилася.

Чи це спрацювало?

Давньоєврейські рукописи Середньовіччя, переписані в різних країнах, узгоджуються між собою разючою мірою. Коли у XVIII столітті Бенджамін Кенникот звірив сотні таких рукописів, більшість розбіжностей виявилися написаннями, що не змінювали змісту. Сувої Мертвого моря дають змогу зазирнути ще на тисячу років назад. Біблійні сувої з Масади та Ваді-Мурабаат, з I і II століть н. е., майже тотожні середньовічному текстові за приголосними (див. Що сувої Мертвого моря показують про текст Біблії). Правила не створили масоретського тексту. Вони зберегли текст, який уже існував.

Чого правила не можуть

Сумлінне переписування не дає текстові змінюватися. Але воно не може виправити помилку, що сталася до того, як правила утвердилися. У 1 Самуїловій 13:1 давньоєврейський текст подає вік Саула і тривалість його царювання у формі, у якій, схоже, загубилося число, і відтоді його так і переписують.

Тож правила не гарантують, що кожна літера така, якою її написав автор. Вони дають щось скромніше й реальніше: свідчення, що понад тисячу років переписувач за переписувачем вважав кожну літеру важливою і передавав далі той текст, який отримав.

Джерела

  • Вавилонський Талмуд, трактати Мегіла 18b, Менахот 29b, Кідушін 30a.
  • Маймонід. Мішне Тора, Закони про основи Тори 6; Закони про тфілін, мезузу та сувій Тори 7–10.
  • Higger, Michael, ed. Masekhet Soferim. New York: Debe Rabbanan, 1937.
  • Kennicott, Benjamin. Vetus Testamentum Hebraicum cum variis lectionibus. 2 vols. Oxford, 1776–1780.
  • Reif, Stefan C. A Jewish Archive from Old Cairo: The History of Cambridge University’s Genizah Collection. Richmond: Curzon, 2000.
  • Tov, Emanuel. Scribal Practices and Approaches Reflected in the Texts Found in the Judean Desert. Leiden: Brill, 2004.
  • Tov, Emanuel. Textual Criticism of the Hebrew Bible. 3rd ed. Minneapolis: Fortress, 2012.
  • Würthwein, Ernst, and Alexander Achilles Fischer. The Text of the Old Testament: An Introduction to the Biblia Hebraica. 3rd ed. Grand Rapids: Eerdmans, 2014.
  • Біблійні цитати подано в перекладі за World English Bible (суспільне надбання), окрім місць, де стаття дає власний дослівний переклад.