Коли про сувої Мертвого моря вперше оголосили, багато людей ставили одне запитання: чи покажуть вони, що Біблію змінювали? Відповідь виявилася цікавішою, ніж просте «так» чи просте «ні».
З одного боку, сувої показали, що давньоєврейський текст, який став основою нашого Старого Заповіту, існував по суті в тій самій формі понад дві тисячі років тому і його переписували з великою ретельністю. З другого боку, вони показали, що в останні століття перед Ісусом деякі біблійні книги ходили в кількох формах і що давній грецький переклад, Септуагінта, часто відображає справжній давньоєврейський текст, а не вільний переклад. Ця стаття пояснює обидва висновки.
Понад двісті біблійних рукописів
Серед приблизно девʼятисот рукописів з печер поблизу Кумрану понад двісті — це копії книг давньоєврейської Біблії. Інші біблійні рукописи походять з Масади, Ваді-Мураббаат, Нахал-Хевер та інших місць Юдейської пустелі. Їх датують від III століття до н. е. до II століття н. е. Більшість із них — фрагменти; повний лише Великий сувій Ісаї.
Найкраще представлені в Кумрані книги — Псалми (понад тридцять копій), Повторення Закону (близько тридцяти), Буття та Ісая (приблизно по двадцять). Представлено кожну книгу давньоєврейської Біблії, крім Естер. Біблійні сувої опубліковано в серії Discoveries in the Judaean Desert («Відкриття в Юдейській пустелі»), а в англійському перекладі їх зібрано в книжці The Dead Sea Scrolls Bible («Біблія сувоїв Мертвого моря») Мартіна Абеґґа, Пітера Флінта і Юджина Ульріха.
Різні види тексту
Емануель Тов, який очолював публікацію сувоїв, поділив біблійні рукописи з Кумрану на групи за тим, як вони співвідносяться з уже відомими нам текстами (Tov 2012). Його категорії, трохи спрощено, такі:
- Протомасоретські тексти. Вони близькі до приголосних середньовічного масоретського тексту. Це найбільша група, за підрахунком Това — приблизно половина кумранських біблійних сувоїв.
- Досамарянські тексти. Вони мають характерні риси Самарянського Пʼятикнижжя (Тори, як її зберегла самарянська громада), як-от гармонізаційні розширення, але без його суто самарянських змін. Найкращий приклад — сувій Виходу, написаний палеоєврейським письмом, 4QpaleoExod-m.
- Тексти, близькі до давньоєврейського тексту, що стоїть за Септуагінтою. Невелика кількість сувоїв суттєво узгоджується з грецьким перекладом проти масоретського тексту.
- Непримкнені тексти. Багато сувоїв послідовно не йдуть за жодним із цих типів, а узгоджуються то з одним, то з іншим, а іноді йдуть власним шляхом.
- Тексти, написані за «кумранською практикою переписувачів». Тов виокремлює групу з характерним повним правописом і граматикою, яку він повʼязує з переписувачами кумранської громади.
Юджин Ульріх, ще один редактор біблійних сувоїв, волів описувати становище в термінах послідовних «редакцій» біблійних книг, кожну з яких певний час вірно переписували, а потім переглядали. Учені сперечаються, як найкраще описати ці свідчення, але погоджуються в головному: у період сувоїв текст деяких книг існував у кількох формах водночас.
Три приклади
Єремія. Грецька версія Єремії в Септуагінті приблизно на одну сьому коротша за давньоєврейський масоретський текст і подає деякі розділи в іншому порядку. До 1947 року багато вчених припускали, що грецький перекладач вільно скорочував. Але фрагменти з печери 4, особливо 4QJer-b і 4QJer-d, зберігають давньоєврейський текст коротшого типу. Інші сувої Єремії з тієї самої печери мають довшу масоретську форму. Обидві редакції існували давньоєврейською, і їх переписували в той самий період. Перекладачі сьогодні йдуть за довшою масоретською редакцією — формою, яку юдейські та християнські громади читають уже дві тисячі років; коротша редакція допомагає вченим зрозуміти, як книга зростала.
1 Самуїлова 11. Великий рукопис Самуїлових книг з печери 4, 4QSam-a, містить перед 1 Самуїловою 11 абзац, якого немає в масоретському тексті. Він розповідає, як Нахаш, цар амонітян, утискав племена Ґада і Рувима і виколював їм праве око, і це пояснює, чому його вимога в 11:2 така жорстока. Історик I століття Йосиф Флавій, схоже, знав цей матеріал (Юдейські старожитності 6.68–71). New Revised Standard Version (1989) включила цей абзац у свій текст; більшість інших перекладів його не мають або згадують у примітці. Учені досі сперечаються, чи його випадково втрачено в масоретському тексті, чи додано в традиції, що стоїть за 4QSam-a.
Зріст Ґоліята. У 1 Самуїловій 17:4 масоретський текст подає зріст Ґоліята як «шість ліктів і пядь», близько 2,9 метра. 4QSam-a, Септуагінта і Йосиф Флавій подають «чотири лікті і пядь», близько 2 метрів, — однаково дуже великий чоловік. Кілька сучасних перекладів, як-от NET Bible, приймають меншу цифру.
Серед інших відомих випадків — Повторення Закону 32:8, де сувій з печери 4 (4QDeut-j) читає, що Бог поділив народи «за числом синів Божих», з підтримкою Септуагінти, а не «синів Ізраїлю», як у масоретському тексті, — це читання прийняли ESV і NRSV; а також великий сувій Псалмів з печери 11, де багато пізніших псалмів стоять в іншому порядку і є Псалом 151, відомий раніше лише із Септуагінти та сирійського перекладу.
Що не змінилося
Ці приклади справжні, і переклад має ставитися до них серйозно. Але їх треба бачити в правильних пропорціях.
По-перше, переважна більшість варіантів у біблійних сувоях дрібні: правопис, граматика, окремі слова. Великі відмінності на зразок Єремії чи Самуїлових книг трапляються лише в кількох книгах.
По-друге, розмаїття належить здебільшого ранішому періоду. Біблійні сувої з Масади (до 74 року н. е.) і з печер часів Бар-Кохби (132–135 роки н. е.) майже тотожні приголосному масоретському текстові. До кінця I століття н. е. протомасоретська форма стала стандартним текстом у юдаїзмі, і відтоді її передавали з тією надзвичайною ретельністю, про яку йдеться в статті Переписувати сумлінно.
По-третє, сувої не відкрили іншої релігії. Бог Ізраїлю, завіт, Закон, пророки і псалми в сувоях ті самі, що й у масоретському тексті. Як пишуть Пітер Флінт і Джеймс Вандеркам у своєму огляді, сувої загалом підтверджують надійність традиційного давньоєврейського тексту, водночас даючи вченим багато цінних читань, які варто розглянути в окремих місцях.
Чому Септуагінта знову важлива
Одним із наслідків сувоїв стала нова повага до Септуагінти, грецького перекладу, зробленого в III–I століттях до н. е. Там, де вона відрізняється від масоретського тексту, колись було звично звинувачувати перекладачів. Тепер ми знаємо, що вона часто відображає давньоєврейський текст, який справді існував і іноді зберігся в Кумрані. Це робить Септуагінту важливим свідком давньоєврейського тексту, особливо в таких книгах, як Самуїлові книги і Єремія. Її історію розказано в статті Септуагінта, перший переклад Біблії.
Як переклад користується сувоями
Майже всі сучасні переклади Старого Заповіту, юдейські й християнські, ґрунтуються на масоретському тексті, як і Open Word Bible. Сувоями користуються дисципліновано: там, де сувій, часто з підтримкою Септуагінти чи інших свідків, має читання, яке пояснює, як виникло масоретське читання, або має набагато кращий сенс там, де масоретський текст, схоже, пошкоджений, перекладачі можуть його прийняти і сказати про це в примітці. Там, де масоретський текст має добрий сенс, його зазвичай зберігають, навіть якщо сувій відрізняється.
В Open Word Bible кожне таке рішення записано в обґрунтуванні речення: який свідок що читає, яке читання вибрано і чому. Сувої — дар для перекладачів, і читачі заслуговують бачити, як цим даром користуються.
Джерела
- Abegg, Martin, Jr., Peter Flint, and Eugene Ulrich. The Dead Sea Scrolls Bible. San Francisco: HarperSanFrancisco, 1999.
- Cross, Frank Moore, Donald W. Parry, Richard J. Saley, and Eugene Ulrich. Qumran Cave 4.XII: 1–2 Samuel. Discoveries in the Judaean Desert 17. Oxford: Clarendon, 2005.
- Josephus. Jewish Antiquities 6.68–71.
- Lange, Armin, and Emanuel Tov, eds. Textual History of the Bible. Vol. 1. Leiden: Brill, 2016–2017.
- Tov, Emanuel. Textual Criticism of the Hebrew Bible. 3rd ed. Minneapolis: Fortress, 2012.
- Ulrich, Eugene. The Dead Sea Scrolls and the Origins of the Bible. Grand Rapids: Eerdmans; Leiden: Brill, 1999.
- Ulrich, Eugene. The Dead Sea Scrolls and the Developmental Composition of the Bible. Supplements to Vetus Testamentum 169. Leiden: Brill, 2015.
- VanderKam, James C., and Peter Flint. The Meaning of the Dead Sea Scrolls. San Francisco: HarperSanFrancisco, 2002.
- Біблійні цитати взято з World English Bible (суспільне надбання), крім тих місць, де стаття подає власний дослівний переклад.