Євангеліє від Івана починається одним із найбільш обговорюваних речень Біблії:
Ἐν ἀρχῇ ἦν ὁ λόγος, καὶ ὁ λόγος ἦν πρὸς τὸν θεόν, καὶ θεὸς ἦν ὁ λόγος
Збалансований рівень Open Word Bible читає:
На початку було Слово, і Слово було з Богом, і Слово було Богом.
Сімнадцять грецьких слів, три короткі речення, і кожен вислів був рішенням. Ось головні з них, як їх подає запис з обґрунтуванням до цього вірша.
Де стоїть це речення
Івана 1:1 відкриває пролог із вісімнадцяти віршів, який діє як увертюра до Євангелія. Слово перебуває з Богом, перш ніж будь-що існує. Усе постає через нього (вірш 3). Воно — світло, якого темрява не подолала (вірш 5). Потім настає поворот: «Слово стало тілом» (вірш 14). Пролог закінчується там, де почався: Син поруч з Отцем обʼявляє Бога, якого ніхто ніколи не бачив (вірш 18).
Тож вірш 1 — не окреме твердження про Бога. Він представляє особу, чиє життя розповідає решта книги. Хоч що Іван каже тут про Слово, він каже це про Ісуса.
«На початку»
Перші два слова, Ἐν ἀρχῇ, — ті самі два слова, якими відкривається Буття 1:1 у грецькому Старому Заповіті. Читач, який знав Писання грецькою, не міг цього не помітити. Іван переповідає створення світу і ставить Слово туди, ще до того, як було створено першу річ. Тому кожен рівень зберігає це відлуння, а запис відкидає «на старті» і «до початку часу», які його втратили б. Виноска відсилає до Буття. Про давньоєврейський текст Буття 1 див. «На початку».
«Слово»
«Слово» перекладає λόγος, і це ключовий термін: кожен рівень і кожен уривок уживає для нього те саме слово. У Буття 1 Бог творить, промовляючи: «Бог сказав: “Нехай буде світло”». Переклад зберігає цей звʼязок. Запис розглянув три інші варіанти. «Звістка» надто вузька. «Розум» привносить грецьку філософію, якої Іван не розвиває. «Логос» — узагалі не переклад, а лише грецьке слово, записане іншими літерами.
Інші мови стикаються з цією проблемою кожна по-своєму. В іспанській і французькій звичайні слова для «слова», la Palabra і la Parole, найясніше показують звʼязок із мовленням, але обидва жіночого роду, тож Слово було б «вона», доки у вірші 14 не стає людиною. Іспанський текст уживає традиційне el Verbo, а французький — le Verbe, обидва від латинського Verbum. Суахілі вживає Neno, повсякденне слово, але дає йому узгодження, яке вживають для особи: «він був», а не «воно було». Українська вживає «Слово» з великої літери на кожному рівні; оскільки «Слово» середнього роду, слова, що з ним узгоджуються, теж середнього роду («було», «воно») аж до 1:10, де сам грецький текст переходить до особи. Усе це рішення щодо формулювання, позначені для перевірки носієм мови. Зміст, який вони виражають, вирішено один раз, для кожної мови.
«З Богом»
Друге речення каже, що Слово було πρὸς τὸν θεόν. Прийменник зазвичай означає «до», «у напрямку». Тут він описує присутність і стосунок, тож Збалансований і Простий рівні кажуть «з Богом», а Буквальний — «в Бога», тобто поруч із Богом. Примітка подає повніше значення, яке запис наводить як варіант: звернене до Бога, лицем до лиця. Вірш 2 для наголосу повторює цю думку: «Воно було з Богом на початку».
Зверніть увагу на маленьке слово перед «Богом» у цьому реченні, τὸν. Це артикль, грецьке слово, яке англійською відповідає «the». Слово за словом речення каже, що Слово було «до того Бога». Цей артикль важливий для наступного речення.
«Слово було Богом»
Останнє речення — θεὸς ἦν ὁ λόγος. Крок за кроком:
- θεὸς — це «Бог». Воно стоїть першим, без артикля.
- ἦν — це «було».
- ὁ λόγος — це «Слово», з артиклем.
Тож слово за словом це «Бог було Слово». Але грецький порядок слів не позначає підмета так, як англійська. Коли «бути» поєднує два іменники, підметом зазвичай є той, що з артиклем. «Слово» має артикль, тож воно підмет, а «Бог» каже, чим є Слово. Український Буквальний рівень зберігає грецький порядок, ставлячи «Бога» першим в орудному відмінку, який сучасна українська вживає для присудка: «і Богом було Слово». Збалансований і Простий рівні вживають звичайний порядок: «і Слово було Богом».
Поставити «Бога» першим — значить надати йому ваги, як ми могли б зробити наголосом: Слово було Богом. Відсутність артикля робить щось точніше. У попередньому реченні «той Бог» з артиклем означав Отця. Якби Іван знову написав «той Бог», він зробив би Слово й Отця однією й тією самою особою, хоча щойно сказав, що Слово було з Богом. Без артикля «Бог» каже, чим є Слово, словами запису, «не роблячи Слово тією самою особою, що й щойно згаданий “той Бог”».
Чому не «богом» чи «божественним»?
Це два варіанти, які запис зважує й відкидає. Обидва друкували в англійських Бібліях.
«The Word was a god» («Слово було богом», одним із богів) зʼявилося в унітаріанській Improved Version 1808 року, а сьогодні найбільше відоме з Перекладу нового світу Свідків Єгови (1950). Аргумент на його користь справжній: грецька не має неозначеного артикля, і іменник без артикля може бути неозначеним. Але тут це суперечило б Івановому наполяганню на тому, що Бог один. Те саме Євангеліє називає Отця «єдиним Богом» (5:44) і «єдиним істинним Богом» (17:3). Воно не стало б тоді представляти другого, меншого бога поруч із ним.
«The Word was divine» («Слово було божественним») зʼявилося в Новому Заповіті Джеймса Моффата (1913), який читає «the Logos was divine», і в перекладі Едґара Ґудспіда (1923). Воно вловлює щось правдиве. Багато граматистів, ідучи за дослідженням Філіпа Гарнера 1973 року, читають іменник, поставлений так, як опис природи Слова. Але англійською «divine» слабше, ніж іменник, який вибрав Іван. Люди говорять про божественну музику. Грецька мала прикметник для «божественного», а Іван його не вжив. Він написав «Бог».
Тож переклад каже «Слово було Богом», із виноскою, що подає інші варіанти.
Питання з довгою історією
Християни сперечаються про це речення з перших століть. Оріген, пишучи в III столітті, помітив, що Іван уживає артикль із «Богом» для Отця і опускає його для Слова, і зробив із цього висновки про те, як Син стосується Отця. У IV столітті Арій навчав, що Син — перше й найбільше зі створених істот. Нікейський собор 325 року відповів, що Син — «Бог істинний від Бога істинного», єдиносущний з Отцем. Івана 1:1 стояв у центрі тієї суперечки, як стоїть і в сьогоднішніх розмовах зі Свідками Єгови.
Open Word Bible не намагається розвʼязати ці суперечки перекладом. Він перекладає те, що каже грецький текст, і показує свої причини. Рішення щодо цього речення не позначено як під питанням, бо граматика і решта Євангелія вказують в одному напрямку. Кожен, хто не згоден, може прочитати обґрунтування і варіанти в записі та сам їх оцінити.
Як закінчується Євангеліє
Наприкінці своєї книги Іван повертається до цієї думки. Після воскресіння Хома бачить Ісуса і каже йому:
Хома відповів Йому: «Господь мій і Бог мій!»
Грецьке Ὁ κύριός μου καὶ ὁ θεός μου каже «Господь мене і Бог мене», тобто «мій Господь і мій Бог». Запис до Івана 20:28 зазначає, що ці слова сказано до Ісуса і що вони замикають рамку, яку відкрив пролог: книжка, що почалася словами про те, хто таке Слово, закінчується тим, що учень каже це йому в обличчя. Між ними стоїть Івана 1:18, де Сина названо «єдиним Богом», який обʼявляє Отця. Про цей вірш див. «Єдиний» чи «єдинородний»?.
Простий рівень
Простий рівень читає: «На початку Слово вже було. Слово було з Богом, і Слово було Богом.» Слова «вже» немає в грецькому тексті. Воно стоїть тут тому, що дієслово «було», ἦν, описує щось тривале, і Іван протиставляє його дієслову «постати» у віршах 3, 6 і 14. Усе постало. Прийшов чоловік на імʼя Іван. Слово стало тілом. Але на початку Слово не постало; воно просто було. Коли почався початок, Слово вже було. Рішення щодо формулювання англійського тексту записує це додане слово і його причину, а український Простий рівень іде за ним.
Відкрийте Івана 1 і натисніть на вірш 1, щоб побачити весь запис.