King James Version створили близько пʼятдесяти вчених, поділених на шість груп, які працювали за переліком із пʼятнадцяти правил (див. King James Version). Сучасні переклади створюють майже так само — комісії, що працюють за записаними принципами, — але з більшою кількістю етапів, рецензентів, техніки і з видавцем, який чекає наприкінці.

Ця стаття описує, як зазвичай відбувається цей процес, спираючись на опубліковані розповіді про кілька великих перекладів: New International Version, English Standard Version, New Living Translation і Christian Standard Bible. Кожен організовує працю по-своєму, і подробиці нижче — це приклади, а не єдиний рецепт.

Хто починає переклад?

Повний переклад Біблії забирає роки і коштує дуже дорого. Хтось має вирішити, що він потрібен, і заплатити за нього. Зазвичай у цьому беруть участь три сторони, іноді обʼєднані в одній організації.

  • Спонсор володіє проєктом і, як правило, авторським правом. Для NIV це Biblica, колишнє Нью-Йоркське біблійне товариство, згодом Міжнародне біблійне товариство. Для New American Standard Bible це Lockman Foundation; для New Revised Standard Version — Національна рада церков; для New Living Translation — Tyndale House Foundation.
  • Видавець продає друковані видання і видає ліцензії на текст. NIV у Сполучених Штатах видає Zondervan, а у Сполученому Королівстві — Hodder & Stoughton; Crossway, неприбуткове видавництво, і володіє ESV, і видає її; CSB видає Holman Bible Publishers, частина Lifeway, видавничого підрозділу Південної баптистської конвенції.
  • Перекладацька комісія ухвалює рішення щодо тексту.

Стосунки між двома останніми мають значення. На комісію, підзвітну видавцеві, можуть тиснути, щоб переклад добре продавався; комісія, яка сама розпоряджається своїм текстом, може цьому опиратися. Творці NIV розвʼязали це, зробивши Комісію з перекладу Біблії (Committee on Bible Translation, CBT) самоврядною: її утворено 1965 року після зустрічі євангельських учених у Палос-Гайтс, штат Іллінойс, і лише вона вирішує, що каже NIV. Видавці і спонсор не голосують щодо тексту.

Засадничі документи

Перш ніж перекласти перший вірш, переклад мусить домовитися, чого він прагне. Більшість публікують виклад принципів, часто в передмові або в окремому документі. Зазвичай він охоплює:

  • Базовий текст. Які видання давньоєврейського, арамейського і грецького тексту і наскільки вільно від них відступати. Майже всі сучасні протестантські й католицькі переклади використовують для Старого Заповіту масоретський текст у Biblia Hebraica Stuttgartensia або в її наступниці, а для Нового — одне з недавніх видань Нестле-Аланда чи Обʼєднаних біблійних товариств. Головний виняток — New King James Version, яка зберігає Прийнятий текст.
  • Підхід. Де переклад стоїть між формою і змістом (див. Слово за словом чи зміст за змістом?). Передмова ESV називає її «essentially literal» («по суті, буквальною»); CSB описує свій метод як «optimal equivalence» («оптимальна еквівалентність»); NLT прагне ясності перекладу думка за думкою; NIV описує рівновагу між прозорістю щодо оригіналу і природною англійською.
  • Читача. Хто його читатиме, на якому рівні складності тексту і чи призначено його для публічного читання, особистого вивчення чи для того й іншого.
  • Правила щодо спірних питань. Як передавати Боже імʼя, чи вживати гендерно інклюзивну мову щодо людей, як позначати спірні уривки і чи писати з великої літери займенники, що стосуються Бога.

Виклад Lockman Foundation незвично стислий. Він називає свої цілі «Fourfold Aim» («Чотириєдина мета»): щоб її переклади були вірні мовам оригіналу, граматично правильні, зрозумілі й віддавали Ісусові Христові належне йому місце. Інші займають багато сторінок. Так чи інакше, документ стає мірилом, яким міряють пізніші чернетки у суперечках.

Чернетки

Мало яка сучасна комісія перекладає з нуля. Багато хто починає з наявного тексту: ESV — з Revised Standard Version 1971 року (див. RSV і ESV), NKJV — з King James Version, CSB — з Holman Christian Standard Bible, NLT — з Living Bible. Навіть «новий» переклад, як-от NIV, почався з чернеток, підготованих книга за книгою.

Звичайна схема — поділити Біблію між фахівцями. Опублікована розповідь про NLT описує це чітко. У праці взяли участь близько девʼяноста вчених. Кожну книгу доручили трьом ученим, що на ній знаються, і кожен із них переглянув базовий текст і запропонував зміни. Їхні пропозиції надходили до старшого перекладача, відповідального за цю частину Біблії, який зводив їх у першу чернетку. Потім ця чернетка йшла до Комісії з перекладу Біблії, яка переглядала й затверджувала кожен вірш. Знавець Нового Заповіту Крейґ Бломберґ, один із рецензентів, описав той самий процес зсередини, зокрема роль стиліста з Tyndale House, який працював разом із головним редактором.

Первісна NIV ішла за подібним планом: спершу перекладацькі групи для кожної книги, далі проміжна і загальна редакційні комісії, і нарешті CBT. У випадку ESV остаточні рішення ухвалювала Комісія з нагляду за перекладом (Translation Oversight Committee) із чотирнадцяти членів, яку підтримували близько пʼятдесяти вчених-рецензентів (Translation Review Scholars) і Дорадча рада приблизно такого самого розміру.

Стилісти і читачі

Чернетка може бути точною і все ж погано читатися. Тому більшість комісій мають у своєму складі людей, чия справа — мова: літературних стилістів, редакторів, а іноді й поетів. Вони зважають на ритм, ясність і те, як уривок звучить уголос. Перекладачі King James робили те саме, читаючи чернетки вголос одне одному, і сучасні комісії досі вважають публічне читання перевіркою.

Треба перевірити і читача. Біблія для тих, для кого англійська — друга мова, або для дітей потребує обмеженого словника і довжини речень. New International Reader’s Version (NIrV), спрощене видання NIV, створено для юних і нових читачів. Навіть переклади для загального дорослого читача зважають на легкість читання. Творці Common English Bible (2011) надсилали свої чернетки десяткам читацьких груп нефахівців із різних конфесій, які читали кожен вірш уголос і позначали речення, що їх важко було зрозуміти.

Мовні дані тепер теж стали частиною процесу. Для перегляду 2011 року CBT замовила разом із творцями словників Collins дослідження на основі дуже великої бази даних сучасної англійської, щоб зʼясувати, як англомовні люди насправді вживають такі слова, як «man» і «he», говорячи про людей загалом. Комісія використала результати у своїх рішеннях щодо гендерної мови й оприлюднила своє обґрунтування.

Перевірка і голосування

Коли чернетка вже є, її перевіряють, зазвичай не раз. Типові етапи такі:

1. Перевірка фахівцями. Учені звіряють кожну книгу з давньоєврейським чи грецьким текстом і пишуть зауваження. 2. Обговорення в комісії. Комісія проходить текст, часто вірш за віршем, і голосує. CBT, наприклад, не змінює NIV простою більшістю: для зміни потрібна значна кваліфікована більшість комісії. 3. Стороннє читання. Пастори, викладачі й миряни коментують чернетки, особливо щодо ясності. 4. Редагування і коректура. Виноски, перехресні посилання, заголовки, розділові знаки й правопис звіряють між собою, а текст верстають, що порушує власні питання про перенесення рядків, розташування поезії і нумерацію приміток.

Саме в голосуванні засадничі документи виправдовують себе. Коли двоє вчених не згодні, суперечка стосується не лише грецького тексту, а й того, яке формулювання відповідає заявленим цілям перекладу.

Видання

Сучасний переклад часто випускають поетапно. Багато хто спершу видавав Новий Заповіт, іноді разом із Псалмами і Приповістями, а всю Біблію — через кілька років: Новий Заповіт NIV вийшов 1973 року, а вся Біблія — 1978-го; Новий Заповіт NKJV — 1979 року, а вся Біблія — 1982-го. Раннє видання дає комісії змогу зібрати відгуки, перш ніж текст буде закріплено.

Видання тягне за собою й ліцензування. Більшість сучасних перекладів захищені авторським правом, і спонсор чи видавець встановлює умови, на яких їх можна цитувати, друкувати в інших видавців або вміщувати в застосунки й на вебсайти. Роялті з цих ліцензій часто фінансують підтримку перекладу. Ця модель і її критики — тема статті Чому переклади Біблії захищені авторським правом.

Чому переклади постійно змінюються

Мало який великий переклад довго залишається незмінним. NIV переглядали 1984 року і знову 2011-го. NLT вийшла 1996 року, 2004-го отримала ґрунтовне друге видання, а відтоді — менші оновлення. ESV 2001 року переглядали 2007, 2011, 2016 і 2025 року. CSB 2017 року оновили 2020-го, коли комісія, серед іншого, змінила своє формулювання в Римлян 3:25 на «mercy seat» («престол милосердя»). NASB, уперше завершену 1971 року, оновлювали 1977, 1995 і 2020 року.

Для цього є кілька причин.

  • Нові видання оригінальних текстів. Грецький Новий Заповіт Нестле-Аланда 2012 року дійшов до 28-го видання, а Biblia Hebraica Quinta виходить книга за книгою. Кожне видання дещо змінює текст.
  • Нові знання. Дослідження давніх мов, написів і Сувоїв Мертвого моря дедалі уточнюють, що означали окремі слова.
  • Зміни в англійській. Значення і відтінки слів зсуваються. Формулювання, природне 1970 року, через пʼятдесят років може вводити в оману або звучати кумедно.
  • Відгуки читачів. Комісії отримують зауваження від пасторів, учених і читачів, і найкращі з них ведуть до змін.
  • Дискусії. Деякі перегляди відповідають на суперечки, як-от коли формулювання Буття 3:16 в ESV 2016 року після критики скасували 2025-го.

Перегляд має свою ціну. Читачі, які заучують вірші напамʼять, церкви, що друкують літургійні тексти, і видавці, які випускають навчальні Біблії та коментарі, — усі віддають перевагу сталому текстові. Недовге оголошення Crossway 2016 року, що текст ESV буде закріплено назавжди, скасоване вже за кілька тижнів, показало, як важко збалансувати ці інтереси. Більшість спонсорів нині прагнуть невеликих періодичних оновлень, а не частих змін і не їхньої повної відсутності.

Процес, створений для перевірки

Спільна нитка — підзвітність. Сучасний переклад, створений комісією, розподіляє рішення між багатьма людьми, записує свої принципи і проводить кожен вірш через кілька етапів перевірки, щоб уподобання жодної окремої людини не вирішували, що каже Біблія. Його слабкість у тому, що обґрунтування кожного рішення зазвичай залишається всередині комісії. Читачі бачать результат і, можливо, виноску, але не аргументи.

Open Word Bible натомість намагається працювати відкрито. Він перекладає безпосередньо з грецького Нового Заповіту SBL і Вестмінстерського Ленінградського кодексу; його чернетки створюються за допомогою ШІ (див. Переклад за допомогою ШІ і перевірка людиною); і для кожного речення він публікує запис з обґрунтуванням ухвалених рішень і розглянутих варіантів (див. Показуємо свою роботу). Ніщо не позначається як перевірене, доки його не схвалить названий поіменно рецензент-людина. Інші переклади вона використовує лише для порівняння, а випущена вона під CC0, тож жодних ліцензійних платежів не передбачає.

Джерела

  • Barker, Kenneth L., ed. The Making of a Contemporary Translation: New International Version. Grand Rapids: Zondervan, 1986.
  • “Preface.” The Holy Bible, New International Version. Grand Rapids: Zondervan, 1978.
  • Committee on Bible Translation. “Updating the New International Version of the Bible: Notes from the Committee on Bible Translation.” Biblica, 2010.
  • Biblica. “Committee on Bible Translation.” Official NIV website.
  • Tyndale House Publishers. “Introduction to the New Living Translation” and “Translation Process.” Official NLT website.
  • Crossway. “Preface.” The Holy Bible, English Standard Version. Wheaton: Crossway, 2001.
  • Lockman Foundation. “Who We Are” and “History.” Official website.
  • Scorgie, Glen G., Mark L. Strauss, and Steven M. Voth, eds. The Challenge of Bible Translation: Communicating God’s Word to the World. Grand Rapids: Zondervan, 2003.
  • Ця стаття не цитує повних біблійних віршів; там, де вона наводить кілька слів із захищеного авторським правом перекладу чи передмови, джерело названо. Інші біблійні цитати на цьому сайті взято з World English Bible (суспільне надбання).