Відкрийте майже будь-яку сучасну англійську Біблію на перших сторінках, і ви знайдете повідомлення про авторське право, часто з абзацом про дозволи: скільки віршів можна цитувати, не питаючи, який рядок про авторство треба вказати і до кого звертатися щодо всього іншого. Читачі іноді дивуються. Давньоєврейський і грецький тексти давні, а Біблію написано для того, щоб її читали і нею ділилися. Як хтось може нею володіти?

Коротка відповідь: Біблією не володіє ніхто, але кожним її перекладом хтось володіє. Ця стаття пояснює, як це працює, чому спонсори й видавці зберігають свої права і чому цей устрій має критиків.

Що охоплює авторське право

У більшості країн авторське право виникає автоматично, коли хтось створює оригінальний твір. Реєстрація не потрібна, а за Бернською конвенцією, до якої приєдналася більшість країн, охорону визнають міжнародно. Строк довгий: зазвичай життя автора плюс сімдесят років, а у Сполучених Штатах — девʼяносто пʼять років від публікації для творів, створених працівниками або замовлених як «works made for hire» («службові твори»), і до цієї категорії можуть належати переклади, замовлені організацією-спонсором.

Самі давні тексти не охороняються. Ісая і Павло далеко поза межами будь-якого строку авторського права. Але переклад — це новий твір. Кожне англійське речення в ньому відображає вибір слів, порядку і стилю, зроблений перекладачами, і закон охороняє цей вираз. Так само він охороняє редакторську працю в сучасних виданнях текстів мовами оригіналу: критичне видання грецького Нового Заповіту, редактори якого вибирали між читаннями рукописів і склали критичний апарат, може бути захищене авторським правом, хоча кожне слово в ньому давнє (див. Як текстологія відновлює текст).

Авторське право охороняє формулювання, а не ідеї чи факти. Тлумачення вірша, яке дає переклад, може перейняти будь-хто; його точні речення не можна відтворювати в значному обсязі без дозволу.

Це не нове

Контроль над англійською Біблією давніший за сучасне авторське право. Століттями друкування King James Version в Англії було королівським привілеєм, і у Сполученому Королівстві воно ним досі лишається (див. Кому належить King James Version?). Коли 1901 року вийшла American Standard Version, її видавець, Thomas Nelson & Sons, зареєстрував на неї авторське право; Christianity Today назвав її першим перекладом Біблії, захищеним авторським правом у Сполучених Штатах. Те авторське право давно сплило. На Revised Standard Version 1952 року авторське право мала організація, яка її спонсорувала і яка стала Національною радою церков Христа в США. Авторське право — звичайний стан нових англійських Біблій уже понад століття.

Чому спонсори зберігають свої права

Цілісність тексту. Найчастіше видавці називають таку причину: контроль над тим, що виходить під назвою перекладу. Якби будь-хто міг надрукувати змінений текст і назвати його NIV чи ESV, читачі не могли б довіряти, що Біблія з такою назвою каже те, що написали перекладачі. Авторське право разом з охороною назв перекладів як торговельних марок дає власникові змогу не допускати змінених чи недбалих видань. Деякі відкриті переклади досягають тієї самої мети іншими засобами. World English Bible перебуває в суспільному надбанні, а її передмова просить користувачів лише «maintain the integrity of God’s Word before God, and reserve the name ‘World English Bible’ for faithful copies of this translation» («зберігати цілісність Божого Слова перед Богом і залишати назву “World English Bible” для точних копій цього перекладу»).

Оплата праці. Великий переклад потребує років праці десятків науковців, а також стилістів, рецензентів і редакторів, і його переглядають кожні десять-двадцять років (див. Як створюють сучасний переклад). Авторське право дає спонсорам спосіб покрити ці витрати з продажу друкованих Біблій, застосунків і ліцензій, а не покладатися цілком на пожертви.

Фінансування іншої праці. Для кількох перекладів дохід від ліцензій підтримує ширше служіння. Biblica, колишнє Міжнародне біблійне товариство, має авторське право на NIV і ліцензує її комерційним видавцям: Zondervan (частина HarperCollins Christian Publishing) у Північній Америці та Hodder & Stoughton у Сполученому Королівстві. Zondervan і Biblica заявляли, що надходження від продажу NIV допомагають фінансувати перекладацьку працю Biblica іншими мовами. Фонд Локмана (Lockman Foundation), неприбуткова організація, якій належать NASB і Amplified Bible, фінансує свою працю через ліцензування. Crossway, якому належить ESV, сам є неприбутковим видавничим служінням. Авторське право на NRSV має Національна рада церков, яка ліцензує її багатьом видавцям.

Видавнича модель

Звичайний устрій відокремлює власника перекладу від видавців, які його продають. Власник, часто неприбутковий фонд чи церковна організація, зберігає авторське право і замовляє редакції. Видавці платять за право випускати видання: Біблії з коментарями, Біблії для нотаток, дитячі Біблії, видання великим шрифтом, аудіо і видання в будь-якій палітурці. Роялті повертаються до власника. Тож популярність перекладу має фінансове значення, і так само важить, наскільки широко він доступний у застосунках та в інтернеті.

Цифрове поширення йде за тим самим зразком. Сайти й застосунки ліцензують тексти в їхніх власників. Bible Gateway, наприклад, показує переклади за ліцензією їхніх видавців. Такі сервіси, як API.Bible, дають розробникам доступ до багатьох захищених перекладів: для деяких некомерційних цілей безплатно, для інших — за щомісячну плату, а деякі переклади для комерційного використання взагалі не пропонуються. Умови різняться залежно від перекладу і з часом змінюються.

Що можна цитувати, не питаючи

Більшість власників дають загальний дозвіл цитувати обмежені обсяги, не звертаючись до них, за умови що вказано рядок про авторство. Ці загальні дозволи різняться від перекладу до перекладу і змінювалися з роками. На час написання вони були такі:

  • NIV (Biblica). До 500 віршів без письмового дозволу, за умови що ці вірші не складають повної книги Біблії і не становлять 25 відсотків чи більше всього тексту твору, у якому їх цитують.
  • ESV (Crossway). До 500 віршів, за умови що вони не становлять більше половини жодної книги і не складають 25 відсотків чи більше нового твору. Раніші видання ESV друкували щедріший дозвіл на 1000 віршів. Умови Crossway також вимагають дозволу на цитування в коментарях та інших біблійних довідкових працях.
  • NASB (Фонд Локмана). Старіші видання NASB дозволяли 500 віршів і 25 відсотків твору; новіші умови Фонду дозволяють до 1000 віршів, за умови що вони не складають повної книги чи більше половини твору.
  • NET Bible (Biblical Studies Press). Щедре безплатне використання для особистого вивчення, навчання і некомерційного служіння за політикою, яку її видавці називають «ministry first» («служіння насамперед»); для комерційної публікації потрібна ліцензія.

Для більших обсягів, як-от друку цілого Євангелія, повної Біблії в застосунку чи коментаря, що цитує весь текст, потрібна ліцензія, яка може бути платною. Кожен, хто планує таке використання, має прочитати чинні умови власника, а не покладатися на стислий виклад, бо вони змінюються.

Авторське право та інші мови

Найгостріше наслідки відчуваються поза англійською. Багато перекладів мовами меншин роблять, спираючись на переклад великою «мовою-посередником», як-от англійською, французькою, суахілі чи португальською, разом із примітками й допоміжними матеріалами для перекладачів, що до нього додаються. Якщо ці вихідні тексти захищені авторським правом, перекладацькій команді чи місцевій церкві може знадобитися дозвіл, а іноді й оплата, перш ніж вона зможе їх пристосувати. Переклад спорідненою мовою може юридично вважатися похідним твором.

У звіті Christianity Today 2016 року на цю тему президент Pioneer Bible Translators назвав авторське право «одним із найбільших викликів, що в нас лишаються». Навіть готові переклади ставлять питання. Біблія мовою меншини зазвичай захищена авторським правом біблійного товариства чи організації, що її видала, і це може обмежувати те, як місцеві церкви можуть її друкувати, записувати чи викладати в інтернет. Багато організацій тепер вільно ліцензують такі переклади через спільні цифрові бібліотеки, але дозволами все одно треба керувати.

Критика

Критики моделі авторського права висувають кілька аргументів:

  • Текст належить церкві. Багато хто доводить, що Писання і дари науковців, які його перекладають, не слід обгороджувати. Тім Джор, прихильник відкрито ліцензованих ресурсів для перекладу Біблії, який працював із Wycliffe Associates та unfoldingWord, докладно обстоював це в книжці The Christian Commons, доводячи, що юридичні обмеження не підпускають ресурси для учнівства до церков, яким вони найпотрібніші.
  • Жертводавці часто вже заплатили. Багато перекладацької праці фінансується пожертвами. Критики питають, чому її результати потім продають назад тим людям, яким ці пожертви мали служити.
  • Дозволи все гальмують. Творці застосунків, викладачі, проєкти аудіозаписів і перекладачі втрачають час на переговори про ліцензії, а деякі проєкти покидають.
  • Цілісність можна захистити іншими способами. Торговельні марки, прохання про точні копії та оприлюднені контрольні суми можуть захистити назву перекладу, не обмежуючи його тексту.

Захисники відповідають, що без моделі доходу редакції не фінансувалися б і якість постраждала б; що авторське право запобігає спотвореним виданням; що більшість власників і так дозволяють щедре безплатне цитування; і що багато видавців безплатно дають ліцензії для служіння в бідніших країнах. Видавці, цитовані в тому самому звіті Christianity Today, захищали свою практику і заперечували частину того, що кажуть критики.

Картина змінюється

Картина змінюється. Кілька перекладів передано в суспільне надбання або поширено за відкритими ліцензіями, а деякі з найбільших біблійних організацій випустили тексти великими мовами за ліцензіями Creative Commons. Ці зміни описано у статті Біблії в суспільному надбанні та відкриті Біблії.

Open Word Bible — один із проєктів, які вибрали інакше. Його переклад, примітки й дані передано в суспільне надбання за CC0, щоб будь-хто міг їх цитувати, друкувати, пристосовувати чи перекладати, не питаючи (див. Навіщо ще один переклад Біблії?). Він перекладає з вихідних текстів, які мають відкриту ліцензію або є суспільним надбанням, — грецького Нового Заповіту SBL і Вестмінстерського Ленінградського кодексу, — а захищені переклади використовує лише для порівняння і ніколи — як основу для своїх формулювань. Його чернетки створено за допомогою ШІ, і вони лишаються неперевіреними, доки їх не схвалять названі рецензенти-люди. Цей вибір має ціну: немає доходу від ліцензій, щоб оплатити працю.

Джерела

  • Biblica. “Permissions” (NIV quotation guidelines). biblica.com.
  • Crossway. “Permissions Requests” (ESV quotation guidelines). crossway.org.
  • The Lockman Foundation. “Permission to Quote: Copyright and Trademark Information.” lockman.org.
  • Biblical Studies Press. “NET Bible Copyright” and “Ministry First” statement. netbible.com.
  • Jore, Tim. The Christian Commons: Ending the Spiritual Famine of the Global Church.
  • “Releasing God’s Word: Do Copyrights Help or Hurt Bible Translation?” Christianity Today, July/August 2016.
  • Griffin, Jesse A., and Todd L. Price. “Unrestricted Original Language Resources.” HIPHIL Novum 5, no. 2 (2019): 86–96.
  • World English Bible. Preface. eBible.org.
  • Ця стаття не цитує жодного захищеного біблійного тексту; цитата з передмови World English Bible є суспільним надбанням.