Історію Біблії легко розповідати як рух від Єрусалима до Рима, а потім на північ, у Європу. Але деякі з найдавніших перекладів Біблії зроблено в Африці. У Єгипті християни перекладали Писання коптською мовою починаючи з III століття. У царстві Аксум, на території нинішніх Ефіопії та Еритреї, його перекладали мовою ґеез, імовірно починаючи з IV чи V століття. Обидва переклади й досі читають під час богослужінь.
Сам Новий Заповіт згадує африканського читача Писання: це вельможа цариці ефіопів, який читав Ісаю у своїй колісниці (Дії апостолів 8:27–35). Його «Ефіопія» була, імовірно, Кушем на території сучасного Судану, але ефіопські християни здавна вважають його своїм предтечею.
Коптська: остання стадія єгипетської
Коптська — завершальна стадія давньоєгипетської мови. Раніше єгипетську писали ієрогліфами і скорописом, який називають демотичним; обидва письма важкі для вивчення. Коптська користувалася грецькою абеткою з кількома додатковими літерами з демотичного письма для звуків, яких у грецькій не було, і стала мовою єгипетської християнської літератури.
Коптська мала кілька регіональних діалектів, і Біблію переклали на низку з них. Найважливіші два:
- Саїдський, діалект Верхнього (південного) Єгипту, був головним літературним діалектом раннього коптського християнства. Більшу частину Біблії переклали саїдським, імовірно починаючи з III століття.
- Бохайрський, діалект дельти Нілу, поступово став стандартним, а приблизно з XI століття — богослужбовою мовою Коптської православної церкви.
Деякі коптські кодекси IV і V століть належать до найдавніших копій новозавітних книг будь-якою мовою, крім грецької.
Ченці й заучування напамʼять
Коптський переклад зростав разом з єгипетським чернецтвом. За «Житієм Антонія» Афанасія, юний Антоній почув у церкві читання Євангелія, сприйняв заповідь Ісуса багатому юнакові як звернену до себе і роздав своє майно. У IV столітті Пахомій заснував спільножительні монастирі у Верхньому Єгипті. Правила, які йому приписують, вимагали навчити читати ченця, що не вмів читати, і щоб ченці знали напамʼять щонайменше Новий Заповіт і Псалтир. У таких громадах Писання постійно слухали, декламували й переписували — коптською.
Коптською мовою писали й багато інших релігійних книг. Тринадцять кодексів, знайдених поблизу Наг-Хаммаді 1945 року і переписаних у IV столітті, містять такі твори, як Євангеліє від Томи. Вони не входили до коптської Біблії, але показують, як багато перекладали коптською. Після арабського завоювання Єгипту в 640-х роках арабська поступово витіснила коптську як розмовну мову, і копти почали читати Біблію арабською (див. Біблія арабською).
Аксум і навернення Езани
Царство Аксум було однією з великих торговельних держав пізньої античності: воно контролювало узбережжя Червоного моря і карбувало власні золоті монети. У IV столітті його цар Езана став християнином. На його ранніх монетах — язичницький півмісяць і диск, на пізніших — хрест. Він був одним із перших правителів у світі, хто помістив хрест на свої монети.
Руфін, який писав близько 400 року, розповідає цю історію («Церковна історія» 10.9–10). Двох молодих християн із Тиру, Фрументія та Едесія, схопили на узбережжі Червоного моря, привезли до царського двору, і там вони здобули довіру й високе становище. Згодом Фрументій вирушив до Александрії і попросив єпископа Афанасія послати єпископа до Аксуму. Афанасій висвятив самого Фрументія. Ефіопська традиція памʼятає його як Абба Салама, «отець миру». В історії є легендарні риси, але її ядро підтверджує лист імператора Констанція II до правителів Аксуму про Фрументія, який зберіг Афанасій («Апологія до Констанція» 31).
Переклад мовою ґеез
Ґеез — семітська мова, споріднена з арабською, давньоєврейською та мовами Південної Аравії. Її письмо розвинулося з давньої південноаравійської абетки. Приблизно за часів Езани в ньому почали позначати голосні невеликими змінами кожної приголосної, і так виникло складове письмо, яким досі пишуть амхарською та тигринья (про інші види письма, сформовані Писанням, див. Абетки, створені для Біблії).
Біблію переклали мовою ґеез із грецької, імовірно впродовж довгого часу — з IV чи V до VI чи VII століття. Старий Заповіт переклали із Септуагінти, а не з давньоєврейського тексту. Ефіопська традиція приписує значну частину праці Девʼятьом святим — ченцям із римського світу, які прийшли наприкінці V століття і заснували монастирі на півночі. Їхні житія написано через кілька століть, тож подробиці непевні.
Приблизно з XIII чи XIV століття Біблію ґеез переглядали за арабськими версіями, якими користувалася коптська церква в Єгипті, тому в рукописах часто змішано давніші й переглянуті читання.
Ґарімські Євангелія
У монастирі Абба Ґаріма поблизу Адуа на півночі Ефіопії ченці зберегли дві давні ілюміновані книги Євангелій. За переказом, Абба Ґаріма, один із Девʼяти святих, переписав книгу Євангелій за один день, поки сонце стояло на місці.
Науковці довго вважали ці книги середньовічними. Радіовуглецеві аналізи, проведені в Оксфорді, про які повідомили 2010 року, вказали на пізньоантичний період, можливо, між IV і VII століттями. За будь-яким підрахунком Ґарімські Євангелія належать до найдавніших збережених ілюмінованих книг Євангелій у світі і є найдавнішими збереженими рукописами мовою ґеез. Радіовуглецевий метод датує пергамент, а не письмо, і дає проміжок, а не рік, тож до цих дат варто ставитися з певною обережністю.
Найширший канон
Ефіопська православна церква Тевахедо має найширший біблійний канон з усіх церков. Її перелік часто налічує вісімдесят одну книгу, хоча кількість і склад різняться в різних переліках.
До нього входять книги, яких немає в Біблії жодної іншої церкви. Найвідоміші з них — 1 Еноха і Книга Ювілеїв, обидві написані в юдейському середовищі до часів Ісуса. Фрагменти обох знайдено серед сувоїв Мертвого моря, але єдині повні копії кожної з них збереглися мовою ґеез. Послання Юди прямо цитує 1 Еноха:
Енох, сьомий у роді від Адама, теж пророкував про цих людей. Він сказав: «Ось Господь іде з десятками тисяч своїх святих.» (Юди 14)
Якби не ефіопська церква, ці книги сьогодні були б відомі лише уривками.
Місце Африки в цій історії
Ґеез і далі залишається богослужбовою мовою Ефіопської та Еритрейської православних церков, а коптська церква досі вживає бохайрський діалект поряд з арабською. Християнство було африканською релігією від своїх перших століть, і африканські перекладачі переносили Писання своїми мовами так само давно, як і будь-хто інший.
Ця історія триває. Open Word Bible готує чернетки амхарською і суахілі поряд з англійською, іспанською, французькою, вʼєтнамською, корейською, португальською, гінді та російською, кожну — з давньоєврейської та грецької, а не з англійської (див. Біблія мовою суахілі). Робота виконується за допомогою ШІ, і жодну її частину не буде позначено як перевірену, доки її не перевірять названі рецензенти, для яких ця мова рідна.
Джерела
- Athanasius. Apology to Constantius 29–31; Life of Antony 2.
- Rufinus. Ecclesiastical History 10.9–10.
- Knibb, Michael A. Translating the Bible: The Ethiopic Version of the Old Testament. Oxford: Oxford University Press for the British Academy, 1999.
- McKenzie, Judith S., and Francis Watson. The Garima Gospels: Early Illuminated Gospel Books from Ethiopia. Oxford: Manar al-Athar, 2016.
- Metzger, Bruce M. The Early Versions of the New Testament: Their Origin, Transmission, and Limitations. Oxford: Clarendon Press, 1977.
- Phillipson, David W. Foundations of an African Civilisation: Aksum and the Northern Horn, 1000 BC–AD 1300. Woodbridge: James Currey, 2012.
- Robinson, James M., ed. The Nag Hammadi Library in English. 4th rev. ed. Leiden: Brill, 1996.
- Ullendorff, Edward. Ethiopia and the Bible. The Schweich Lectures 1967. London: Oxford University Press for the British Academy, 1968.
- Veilleux, Armand, trans. Pachomian Koinonia. 3 vols. Kalamazoo, MI: Cistercian Publications, 1980–1982.
- Біблійні цитати подано за українським текстом Open Word Bible (Збалансований рівень), окрім місць, де стаття цитує історичний переклад або дає власний дослівний переклад.