Більшість мов в історії ніколи не мали писемності. Щоб перекласти Біблію такою мовою, перекладач спершу мусить вирішити, як її записувати, а іноді це означає винайти абетку.

У пізній античності так сталося з трьома народами на окраїнах римського світу: готами, вірменами і грузинами. Дві з їхніх абеток досі щодня в ужитку.

Вульфіла і готи

Готи були германським народом, який у IV столітті жив на північ від Дунаю. Серед них жили нащадки християн, захоплених у полон під час давніших набігів на римські землі. Одним із них був Вульфіла, або Ульфіла, що народився близько 311 року; його імʼя означає «вовченя». За словами церковного історика Філосторгія, близько 341 року його висвятили на єпископа для християн серед готів. Згодом через переслідування він разом зі своїми прихильниками перейшов Дунай і оселився на території нинішньої північної Болгарії. Помер він близько 383 року.

Філосторгій пише, що Вульфіла винайшов для готів абетку і переклав Писання їхньою мовою (Церковна історія 2.5). Абетка має близько двадцяти семи літер, здебільшого на основі грецьких великих літер, з кількома латинськими і, можливо, германськими рунами. Переклад зроблено з грецької, і він близько її дотримується.

Філосторгій додає одну яскраву подробицю. Вульфіла, каже він, переклав усе, крім книг Царів, бо вони повні воєн, а готи й так надто полюбляли битися. Філосторгій писав через десятиліття після смерті Вульфіли, а від готського Старого Заповіту майже нічого не збереглося, тож цю історію неможливо перевірити. Але це рання картина того, як перекладач зважує, що Писання може зробити з новими читачами.

Срібна Біблія

Більшість того, що збереглося від готської Біблії, — це Новий Заповіт. Найвідоміший рукопис — Codex Argenteus, «Срібна книга», переписаний на початку VI століття, імовірно в Італії для двору остготського короля Теодориха, срібним і золотим чорнилом на пурпуровому пергаменті. З приблизно 336 його первісних аркушів збереглося 188. Шведські війська вивезли його з Праги 1648 року, і 187 аркушів зберігаються в Уппсальському університеті з 1669 року. Ще один аркуш знайшовся 1970 року в соборі Шпаєра.

Готська молитва «Отче наш» починається словами Atta unsar þu in himinam, «Отче наш, ти, що на небесах». Це один із найдавніших великих текстів будь-якою германською мовою, зокрема й англійською.

Месроп Маштоц і вірменська абетка

Вірменія була однією з перших держав, що прийняли християнство: за традицією 301 року, хоча багато істориків схиляються до дати близько 314 року. Близько століття її церква читала Біблію грецькою або сирійською і пояснювала її усно.

Близько 405 року колишній царський писар, що став ченцем, Месроп Маштоц, узявся це змінити за підтримки католикоса Саака і царя Врамшапуха. Його учень Корюн розповідає цю історію у своєму Житії Маштоца. Перша абетка, яку приписували сирійському єпископові на імʼя Даниїл, не могла передати звуків вірменської мови. Маштоц разом з учнями подорожував до сирійських міст, таких як Едеса і Самосата, і там створив нову абетку з тридцяти шести літер, ретельно узгоджених зі звуками вірменської. Корюн записав перше речення, перекладене новим письмом, з початку Приповістей:

щоб пізнати мудрість і настанову, щоб зрозуміти вислови розуміння, (Приповісті 1:2)

Це був доречний вибір для народу, який от-от мав уперше читати рідною мовою.

Вірменську Біблію спершу переклали переважно із сирійської. Після Ефеського собору 431 року учні Маштоца привезли з Константинополя грецькі рукописи, і переклад звірили з ними. Його точність і витонченість спонукали вченого XVIII століття Матюрена Вейссьєра де Лакроза, як зазвичай розповідають, назвати його «царицею перекладів». Абетка Маштоца досі є абеткою вірменської мови.

Грузинська і втрачена мова

Царство Картлі, на території нинішньої східної Грузії, стало християнським у IV столітті завдяки праці жінки, яку памʼятають як святу Ніно, і незабаром зʼявилося письмо для грузинської мови. Його походження дискусійне: Корюн приписує його Маштоцу, тоді як багато вчених вважають, що грузини створили його самі в IV чи V столітті. Найдавніші датовані грузинські написи походять з V століття. Грузинську Біблію переклали в тому ж столітті, імовірно спершу з вірменської або сирійської, а згодом звірили з грецькою.

Корюн також каже, що Маштоц створив абетку для кавказьких албанців, на території нинішнього Азербайджану. Це письмо було майже втрачене аж до 1975 року, коли в монастирі Святої Катерини на Синаї знайшли схованку рукописів. Під пізнішим грузинським письмом на деяких повторно використаних аркушах учені розпізнали кавказько-албанські тексти, серед них євангельські читання. Опубліковані 2008 року, вони є майже єдиними великими текстами цією мовою. Євангельські читання цілого народу пережили понад тисячу років, зіскоблені й переписані іншим текстом.

Письмо і Писання

Ця схема повторюється. Народ стає християнським; церква читає Писання чужою мовою; хтось створює спосіб записувати місцеву мову; першими книгами новим письмом стають біблійні, і з них виростає писемна література. У IX столітті Кирило і Мефодій зробили те саме для словʼян (див. Кирило й Мефодій і словʼянська Біблія), а в новий час місіонери й місцеві християни створили письмо ще для багатьох мов, як-от складове письмо крі в Канаді (про ту добу див. Біблійні товариства і перекладачі-місіонери).

Open Word Bible працює з мовами, які вже мають давню писемну традицію, тож нових абеток йому не потрібно. Але він поділяє турботу цих писарів про те, щоб кожна літера джерела була правильною. На цьому сайті давньоєврейську і грецьку ніколи не набирають вручну, а копіюють із закріплених вихідних даних (див. Чому ми ніколи не набираємо грецьку чи давньоєврейську вручну).

Джерела

  • Philostorgius. Church History 2.5. Translated by Philip R. Amidon. Atlanta: Society of Biblical Literature, 2007.
  • Koriun. The Life of Mashtots. Translated by Bedros Norehad. New York: Armenian General Benevolent Union of America, 1964.
  • Heather, Peter, and John Matthews. The Goths in the Fourth Century. Translated Texts for Historians 11. Liverpool: Liverpool University Press, 1991.
  • Metzger, Bruce M. The Early Versions of the New Testament: Their Origin, Transmission, and Limitations. Oxford: Clarendon Press, 1977.
  • Gippert, Jost, Wolfgang Schulze, Zaza Aleksidze, and Jean-Pierre Mahé. The Caucasian Albanian Palimpsests of Mount Sinai. 2 vols. Turnhout: Brepols, 2008.
  • Paget, James Carleton, and Joachim Schaper, eds. The New Cambridge History of the Bible. Vol. 1, From the Beginnings to 600. Cambridge: Cambridge University Press, 2013.
  • Daniels, Peter T., and William Bright, eds. The World’s Writing Systems. New York: Oxford University Press, 1996.
  • Streitberg, Wilhelm, ed. Die gotische Bibel. Heidelberg: Carl Winter, 1908–1910.
  • Біблійні цитати подано за українським текстом Open Word Bible, окрім місць, де стаття цитує історичний переклад або дає власний дослівний переклад.