Сотні мільйонів людей пишуть українською, російською, болгарською, сербською та іншими мовами кирилицею. Її названо на честь візантійського вченого IX століття Костянтина, більш відомого під чернечим іменем, яке він прийняв незадовго до смерті: Кирило. Проте кирилицю Кирило майже напевно не створював. Він створив іншу абетку, глаголицю, щоб словʼяни могли чути Біблію рідною мовою.

Двоє братів і прохання

Костянтин (близько 827–869) і його брат Мефодій (близько 815–885) походили із Солуня — візантійського міста, довкола якого жило багато словʼянських поселенців, тож вони, мабуть, змалку чули словʼянську мову. Костянтин, якого називали «Філософом», був блискучим ученим у Константинополі. Більшість того, що ми знаємо, походить із двох Житій, які їхні учні написали невдовзі після їхньої смерті, щоб вшанувати їх як святих.

Близько 862 року Ростислав, правитель Великої Моравії (приблизно на території нинішніх Чехії та Словаччини), попросив візантійського імператора прислати вчителя, який міг би пояснити його народові віру рідною мовою. Там уже діяли франкські місіонери, що користувалися латиною, і Ростислав хотів також мати противагу франкській владі. Імператор послав двох братів. За Житієм Костянтина, Костянтин спершу склав письмена для словʼянської мови і почав перекладати з початку Євангелія від Івана: «На початку було Слово». Учені вважають, що брати почали з євангельських читань, які вживаються в богослужінні, а не з послідовного тексту Біблії.

Абетка, створена для Писання

Глаголиця — ретельно продумане письмо з літерами для словʼянських звуків, яких не могла передати грецька. Її мова, яку тепер називають старословʼянською, ґрунтувалася на говірці околиць Солуня, але її розуміли широко, бо словʼянські мови були тоді ще близькі. Вона стала першою літературною мовою словʼян. Інші народи й раніше отримували абетки, створені для Писання (див. Абетки, створені для Біблії).

«Три мови» і Рим

Місія дісталася Моравії 863 року і невдовзі натрапила на опір франкського духовенства. Дехто з них дотримувався погляду, який Житіє називає «тримовним»: що Бога слід славити лише давньоєврейською, грецькою та латиною — мовами напису на хресті. Костянтин заперечував це, посилаючись на слова Павла про те, щоб говорити зрозуміло (1 Коринтян 14).

Близько 867 року брати вирушили до Рима, де папа Адріан II схвалив словʼянські книги. Там Костянтин захворів, став ченцем з іменем Кирило і помер у лютому 869 року. Мефодій повернувся на північ архієпископом, але баварські єпископи судили його і понад два роки тримали в увʼязненні, доки папа Іван VIII не домігся його звільнення.

Учні й кирилиця

Коли 885 року Мефодій помер, гору взяли його противники, і його учнів вигнали з Моравії. Кілька з них, зокрема Климент і Наум, знайшли притулок у Болгарії, правитель якої Борис I хотів мати церкву, не залежну від грецького духовенства. Там, імовірно близько 900 року, на основі грецьких великих літер розробили нову абетку з додатковими літерами для словʼянських звуків. Вона була легшою для кожного, хто знав грецьку, поступово витіснила глаголицю і дістала назву кирилиця на честь Кирила. З Болгарії словʼянське Писання поширилося до сербів, а після 988 року — до Києва і східних словʼян.

Протягом століть словʼяни мали Писання переважно в богослужбових книгах. Першу повну словʼянську Біблію, укладену в Новгороді за архієпископа Геннадія 1499 року, довелося доповнювати, перекладаючи деякі книги з латинської Вульгати. Першою друкованою стала Острозька Біблія 1581 року.

Чому це важливо

Кирила й Мефодія шанують як святих і православні, і католики. В одному їхня позиція ясна: вони відкидали думку, ніби для Писання придатні лише кілька священних мов.

Open Word Bible скромно продовжує цю традицію. Він перекладає не лише англійською, а й іспанською, французькою, суахілі, вʼєтнамською, корейською, португальською, амхарською, гінді та російською — щоразу з давньоєврейської та грецької, щоб жодна мова не отримала копію іншого перекладу, як довелося змиритися команді Геннадія. Його текст поширюється за ліцензією CC0, тож для користування ним нікому не потрібен дозвіл. Його створено за допомогою ШІ, і жодної його частини ще не схвалили названі рецензенти-люди.

Джерела

  • Dvornik, Francis. Byzantine Missions among the Slavs: SS. Constantine-Cyril and Methodius. New Brunswick, NJ: Rutgers University Press, 1970.
  • Kantor, Marvin. Medieval Slavic Lives of Saints and Princes. Ann Arbor: Michigan Slavic Publications, 1983. Містить переклади Житія Костянтина і Житія Мефодія.
  • Vlasto, A. P. The Entry of the Slavs into Christendom: An Introduction to the Medieval History of the Slavs. Cambridge: Cambridge University Press, 1970.
  • Metzger, Bruce M. The Early Versions of the New Testament: Their Origin, Transmission, and Limitations. Oxford: Clarendon Press, 1977.
  • Thomson, Francis J. “The Slavonic Translation of the Old Testament.” In Interpretation of the Bible, edited by Jože Krašovec. Ljubljana: Slovenska akademija znanosti in umetnosti; Sheffield: Sheffield Academic Press, 1998.
  • В англійському оригіналі статті цитати з Біблії взято з World English Bible (суспільне надбання), крім тих місць, де стаття цитує історичний переклад або подає власний дослівний переклад. В українському тексті їх подано за українським перекладом Open Word Bible.