Біблія відкривається сімома давньоєврейськими словами:

בְּרֵאשִׁ֖ית בָּרָ֣א אֱלֹהִ֑ים אֵ֥ת הַשָּׁמַ֖יִם וְאֵ֥ת הָאָֽרֶץ

Буття 1:1 · Давньоєврейська, Вестмінстерський Ленінградський кодекс Читати з обґрунтуванням →

Збалансований рівень Open Word Bible передає їх звично:

На початку Бог створив небо і землю.

Буття 1:1 · Open Word Bible, Збалансований Читати з обґрунтуванням →

Ця звичність приховує більше рішень, ніж можна подумати. Два з них ухвалено з мінімальною перевагою, і запис до кожного вірша позначає їх як під питанням.

Де починається Біблія

Буття 1:1 відкриває розповідь, що триває до 2:3. Вона побудована з днів: у перші три Бог надає світові форму, відділяючи світло від темряви, води вгорі від вод унизу, море від суходолу; у наступні три він наповнює те, чому надав форму, — світилами, птахами й рибами, звірами і людьми. Сьомого дня він відпочиває. Розповідь завершується тією самою парою слів, з якої почалася: небо і земля (2:1).

Тож перший вірш — це більше, ніж перша подія. Він називає всю тему того, що далі, і називає Того, хто діє. Наступні тридцять віршів розгортають його, підіймаючись до шостого дня і створення людей (див. «На наш образ»). Ця пара слів сягає ще далі. Наприкінці своєї останньої книги Біблія повертається до неї: «Тоді я побачив нове небо і нову землю» (Обʼявлення 21:1).

«На початку» чи «Коли Бог почав»?

Перше слово, בְּרֵאשִׁ֖ית, — це дві частини, записані разом: короткий префікс зі значенням «в» і іменник רֵאשִׁית, «початок». Іменник не має артикля. Строго кажучи, тут сказано «в початку» без означеності, і через це деякі перекладачі читали вірш як підрядне речення часу, що веде до подальшого: «Коли Бог почав творити небо і землю, земля була безформна і порожня...» Буття 2:4 відкриває другу розповідь подібно — словами «у день, коли ГОСПОДЬ Бог зробив».

Open Word Bible читає вірш 1 як самостійне речення. Запис подає дві причини. Масоретські наголоси, давні знаки, що вказують, як читати текст уголос, ставлять паузу після першого слова, тож воно читається як завершене саме по собі. А Септуагінта, найдавніший переклад, читає його як головне речення, так само як Івана 1:1, що відлунює його: «На початку було Слово». Див. «Слово було Богом».

Інше прочитання теж має довгу історію. Раші, великий юдейський коментатор XI століття, доводив, що за першим словом завжди йде те, чого це початок, і читав вірш як «на початку Божого творення». Переклад Jewish Publication Society 1985 року, Tanakh, розуміє вірш як підрядне речення часу, як і кілька інших сучасних перекладів.

Ця різниця важить менше, ніж може здатися, але вона справжня. Якщо читати вірш 1 як головне речення, він робить всеосяжне твердження: Бог створив усе, а решта розділу показує, як саме. Якщо читати його як підрядне речення часу, він готує сцену для вірша 3, а вірш 2 описує стан речей, коли Бог почав. Обидва прочитання давні, і обидва можна обстоювати. Тому рішення позначено як під питанням, а виноска подає інше прочитання. Запис додає, що хоч як читати, Бог є і діє ще до того, як описано будь-що інше.

Англійський Буквальний рівень показує відсутній артикль, беручи його в квадратні дужки («In [the] beginning»). В українській артиклів немає, тож тут нічого додавати не треба:

На початку Бог створив небеса і землю.

Буття 1:1 · Open Word Bible, Буквальний Читати з обґрунтуванням →

Створив, Бог, небо і земля

Решта вірша несе три тихіші рішення:

  • Створив. Дієслово בָּרָא у Старому Заповіті вживається лише про те, що робить Бог, і ніколи разом із матеріалом, з якого щось зроблено. Буття 1 вживає його в трьох місцях: про небо і землю, про перших живих істот (вірш 21) і про людей (вірш 27). Запис обережно не стверджує забагато. Розділ уживає для Божої праці і буденне дієслово «зробив», тож саме це дієслово не вирішує, як Бог творив. Що вступний вірш таки вирішує, то це те, що Бог стоїть перед усім, що існує, і над ним.
  • Бог. אֱלֹהִ֑ים має форму множини, і деінде може означати «боги». Тут його дієслово стоїть в однині, «він створив», як і в усьому розділі, тож воно називає єдиного Бога. Давньоєврейська часто вживає множину, щоб виразити велич.
  • Небо і земля. Називати два протилежні кінці, щоб означити все між ними, — звичайний давньоєврейський спосіб висловлення, а єдиного слова для всесвіту давньоєврейська не має. Тому Простий рівень каже, що означає ця пара, і зберігає слова: «Бог створив усе: небо і землю».

Дух чи вітер?

Вірш 2 описує, яким усе було до того, як Бог уперше заговорив:

Земля була без форми й порожня. Над безоднею лежала темрява, а Дух Божий витав понад водами.

Буття 1:2 · Open Word Bible, Збалансований Читати з обґрунтуванням →

«Без форми й порожня» передає два римовані слова, תֹ֨הוּ֙ וָבֹ֔הוּ. Запис зауважує, що решта розділу відповідає на обидва: у дні з першого по третій Бог надає світові форму, а в дні з четвертого по шостий наповнює його.

Рішення з мінімальною перевагою — це וְר֣וּחַ אֱלֹהִ֔ים. Іменник רוּחַ означає подих, вітер або дух. Разом зі словом «Бог» він міг би означати «могутній вітер», бо давньоєврейська іноді вживає «Божий» у значенні «дуже великий», а після потопу Бог посилає вітер над водами (8:1).

Це давнє прочитання, а не сучасне. Таргум Онкелоса, давній арамейський переклад, який читали в синагогах, каже, що вітер від ГОСПОДА віяв над поверхнею вод. Деякі сучасні переклади кажуть «вітер від Бога» або «могутній вітер».

Open Word Bible каже «Дух Божий». Деінде цей вислів означає власного Божого Духа, що діє (Вихід 31:3; 1 Самуїлова 10:10). А дієслово, що йде далі, «витав», — те саме, що вжито про орла над його пташенятами в Повторенні Закону 32:11. Воно пасує радше до живої присутності, ніж до вітру. Псалом 33:6 поєднує Боже слово і його подих у творенні небес — ту саму пару, яку вірші 2 і 3 ставлять поруч. Рішення позначено як під питанням, а виноска подає «вітер від Бога». Буквальний рівень дає змогу побачити під усім цим обриси давньоєврейського тексту:

А земля була безформністю і порожнечею, і темрява [була] над поверхнею безодні, і Дух Божий витав над поверхнею вод.

Буття 1:2 · Open Word Bible, Буквальний Читати з обґрунтуванням →

У вірші 2 варто знати ще про одне рішення. Вірш ставить «землю» перед дієсловом — давньоєврейський спосіб зупинити оповідь, щоб описати сцену. Тож запис читає його як «земля була безформна» — яким усе було, коли Бог заговорив, — а не «земля стала безформна», ніби попереднє творіння було зруйноване. Та сама конструкція описує стан у 3:1: «змій був хитріший».

Прочитання «стала» має власну історію. 1814 року шотландський проповідник Томас Чалмерс запропонував довгий проміжок між віршами 1 і 2, щоб знайти місце для епох, які описували геологи його часу, і ця ідея широко поширилася в наступному столітті. Запис відкидає її не з наукових міркувань. Він відкидає її через граматику: вірш 2 зупиняє оповідь, щоб описати сцену, і ніщо в ньому не каже, що щось було зруйноване.

«Нехай буде світло»

У вірші 3 Бог уперше говорить:

І сказав Бог: «Нехай буде світло», і було світло.

Буття 1:3 · Open Word Bible, Буквальний Читати з обґрунтуванням →

Наказ і його наслідок — дві форми одного дієслова, «нехай буде» і «було», тож повідомлення слово в слово повторює наказ. Буквальний рівень зберігає це відлуння. Збалансований каже «світло зʼявилося», а Простий — «світло засяяло», і кожен дає наслідкові власне дієслово. Цей взірець проходить через увесь розділ: Бог говорить, і те, що він каже, стається. Запис також зауважує, що світло зʼявляється першого дня, а сонце лише четвертого. У цій розповіді світло походить від Божого слова, а не від світил на небі.

Відкрийте Буття 1 і натисніть на вірш 1, щоб побачити весь запис.