Більшість історій англійської Біблії йдуть протестантською лінією від Тиндейла до King James Version та її редакцій. Паралельно з нею існує друга традиція, зі своїми перекладачами, своїми суперечками і своїми обмеженнями. Католицькі англійські Біблії відрізняються від протестантських трьома основними рисами: вони містять більше книг, їх затверджують єпископи, і багато з них сформовано потребами літургії, де Біблію читають уголос на месі.

Ця стаття простежує цю традицію від XVI століття до наших днів і описує, що ставив собі за мету кожен переклад.

Douay-Rheims: Біблія з вигнання

За правління Єлизавети I католицькі вчені, які покинули Англію, заснували англійську колегію в Дуе у Фландрії, яку згодом на якийсь час перенесли до Реймса. Під керівництвом її засновника Вільяма Аллена (William Allen) оксфордський учений Грегорі Мартін (Gregory Martin) переклав Біблію англійською. Новий Заповіт надрукували в Реймсі в 1582 році; Старий Заповіт вийшов у Дуе в 1609–1610 роках, якраз перед King James Version.

Douay-Rheims перекладено з латинської Вульгати, а не з давньоєврейської і грецької. Її творці не вважали це вадою. Тридентський собор оголосив Вульгату автентичною для публічного вжитку, а передмова до реймського Нового Заповіту доводила, що латинський текст давніший за більшість збережених грецьких рукописів і вільний від перекручень, які вони приписували єретикам. Мартін зберіг багато латинських слів, часом ледь пристосованих до англійської, як-от «azymes» для прісного хліба і «parasceve» для дня приготування, за принципом, що священні терміни не слід заміняти буденними. Новий Заповіт супроводжували розлогі примітки, що захищали католицьке вчення від протестантських перекладів.

Його вплив сягнув далі, ніж коло його читачів. Перекладачі King James Version зверталися до реймського Нового Заповіту, і частина його латинізованої лексики перейшла до Нового Заповіту King James. Історики розходяться в тому, наскільки великий цей борг, але те, що він є, загалом визнають.

Редакція Чаллонера

До XVIII століття первісну Douay-Rheims було важко читати. У 1749–1752 роках Річард Чаллонер (Richard Challoner), єпископ і апостольський вікарій у Лондоні, переглянув її так ґрунтовно, що вийшов майже новий переклад. Він осучаснив англійську, прибрав багато найчудніших латинізмів і часто наближався до формулювань King James Version. Саме текст Чаллонера, а не первісний, сьогодні продають як «Douay-Rheims Bible», і два століття він був стандартною англійською католицькою Біблією.

Редакція Чаллонера зберігає читання Вульгати, і порівняння показує, яку різницю це дає. У Буття 3:15 Вульгата має займенник жіночого роду, і Douay-Rheims (Чаллонер) читає:

I will put enmities between thee and the woman, and thy seed and her seed: she shall crush thy head, and thou shalt lie in wait for her heel.

(«Ворожнечі покладу між тобою і жінкою, і насінням твоїм і насінням її: вона розчавить твою голову, а ти чатуватимеш на її пʼяту».)

Давньоєврейський текст має займенник чоловічого роду, і переклади з давньоєврейської ідуть за ним, як World English Bible:

I will put hostility between you and the woman, and between your offspring and her offspring. He will bruise your head, and you will bruise his heel.

(«Я покладу ворожнечу між тобою і жінкою, і між твоїм потомством і її потомством. Він уразить тобі голову, а ти уразиш його в пʼяту».)

Ця різниця мала значення для побожності не менше, ніж для науки, бо латинське читання здавна повʼязували з Дівою Марією. Сучасні католицькі переклади з давньоєврейської ідуть за читанням із чоловічим родом, зазвичай із приміткою.

XX століття: Confraternity і Нокс

У Сполучених Штатах Confraternity of Christian Doctrine (Братство християнського вчення) спонсорувало редакцію Нового Заповіту Чаллонера, усе ще з латини, видану в 1941 році. Коли енцикліка папи Пія XII Divino Afflante Spiritu (1943) заохотила католицьких учених перекладати з мов оригіналу, старозавітний проєкт Братства перейшов на давньоєврейський текст, і його книги виходили частинами від 1952 року. Ця праця стала основою New American Bible.

В Англії Рональд Нокс (Ronald Knox) самотужки переклав Біблію з Вульгати (Новий Заповіт 1945 року, Старий 1949 року) вишуканою літературною англійською, і цей переклад затвердили для вжитку в Англії та Уельсі. Це був останній великий католицький переклад, зроблений з латини.

Конституція Другого Ватиканського собору Dei Verbum (1965) підтвердила новий напрям: переклади слід робити «передусім з оригінальних текстів», і там, де дозволяють обставини, їх можна готувати разом з іншими християнами.

Родина Jerusalem Bible

Jerusalem Bible (1966) за редакцією Александра Джонса (Alexander Jones) принесла в англійську науковий доробок французької Bible de Jérusalem, підготовленої домініканською Біблійною школою (École Biblique) в Єрусалимі. Її примітки та вступи переклали з французької; перекладачі мали працювати з давньоєврейського і грецького тексту, а французький слугував орієнтиром, хоча критики помічали місця, де, схоже, гору взяв французький. Серед її авторів був Дж. Р. Р. Толкін, який переклав книгу Йони. Вона передавала Боже імʼя як «Yahweh» (Ягве), була написана жвавою сучасною англійською і стала Біблією, яку читали на месі в більшій частині англомовного світу за межами Північної Америки.

New Jerusalem Bible (1985) за редакцією Генрі Венсбро (Henry Wansbrough) переглянула її за другим французьким виданням, з більшою увагою до мов оригіналу і подекуди з інклюзивною мовою про людей. Венсбро також був редактором Revised New Jerusalem Bible: її Новий Заповіт і Псалми вийшли в 2018 році, а повна Біблія — у 2019 році у видавництві Darton, Longman and Todd. RNJB формальніша за своїх попередниць, вона прагне тексту, придатного для літургії та вивчення, і серед інших змін замінила «Yahweh» на «the Lord» (Господь).

New American Bible і NABRE

New American Bible (1970), яку спонсорували американські єпископи і підготували члени Католицької біблійної асоціації Америки, стала першою повною американською католицькою Біблією, перекладеною з мов оригіналу. Її Новий Заповіт переглянули в 1986 році, а Псалми — у 1991 році.

New American Bible, Revised Edition (NABRE), видана в 2011 році, переглянула Старий Заповіт і зберегла Новий Заповіт 1986 року. Біблія родини NAB — та, з якою стикається більшість американських католиків, бо на ній ґрунтується лекціонарій, яким користуються на месі в Сполучених Штатах, а її примітки і вступи — часто те, що бачить парафіяльний читач. Критики часом вважали примітки надто залежними від історико-критичної науки; інші цінують їх саме за це.

Лекціонарій і NABRE не тотожні, і це давно спричиняє плутанину. У листопаді 2024 року американські єпископи 216 голосами проти 4 затвердили переглянутий Новий Заповіт для літургійного вжитку, а в 2025 році оголосили, що нове видання називатиметься The Catholic American Bible і має стати спільним текстом для меси, Літургії годин і особистого читання. Його вихід оголошено на 2027 рік.

RSV-CE, RSV-2CE і ESV-CE

Процвітали й католицькі видання протестантських перекладів — ознака екуменічної атмосфери після собору.

Revised Standard Version, Catholic Edition (Новий Заповіт 1965 року, повна Біблія 1966 року) підготувала Католицька біблійна асоціація Великої Британії. Вона внесла невелику кількість змін до Нового Заповіту RSV, перелічених у додатку, як-от «full of grace» (повна благодаті) у Луки 1:28 і «brethren» (браття) для братів Ісуса, і розташувала второканонічні книги на їхніх католицьких місцях. У 2006 році Ignatius Press видало RSV Second Catholic Edition (RSV-2CE), яка прибрала архаїчні «thee» і «thou» і внесла інші зміни, почасти з огляду на літургію.

English Standard Version, Catholic Edition (ESV-CE) пристосувала до католицького вжитку ESV, яка сама є редакцією RSV. Її підготували під егідою Конференції католицьких єпископів Індії, і Біблія вийшла там у 2018 році; у 2020 році за нею зʼявився індійський лекціонарій на її основі. Потім єпископи Англії та Уельсу і Шотландії прийняли ESV-CE для нового лекціонарія, яким почали користуватися з Адвенту 2024 року і який замінив Jerusalem Bible, що її читали в їхніх церквах понад пів століття. Одні вітали формальніший текст; інші шкодували за звичними формулюваннями Jerusalem Bible або ставили під сумнів вибір перекладу, який первісно зробили протестанти-євангелікали.

Liturgiam authenticam і лекціонарії

Біблія, яку читають на месі, — не просто книга; вона частина літургії, і Католицька церква її регулює. У 2001 році Конгрегація богослужіння видала інструкцію Liturgiam authenticam, яка виклала засади літургійного перекладу. Вона вимагала тісної вірності первісному формулюванню, а не вільного переказу, священного стилю, відмінного від буденного мовлення, звертання до наступниці традиційної латинської Вульгати, Nova Vulgata, як до допоміжного засобу, і обережності щодо змін заради інклюзивної мови, які могли б змінити зміст тексту.

Інструкція вплинула на переклад Писання не менше, ніж на молитви. Переклади доводилося переглядати, перш ніж їх могли затвердити для лекціонаріїв, і деякі популярні Біблії не використовували на месі в тому вигляді, у якому їх видали. Канадський лекціонарій на основі NRSV, наприклад, потребував змін перед затвердженням. У 2017 році motu proprio папи Франциска Magnum principium дало єпископським конференціям більшу відповідальність за літургійні переклади, хоча засада вірного перекладу залишилася.

У результаті католик у Чикаго, католик у Торонто і католик у Лондоні можуть чути на месі помітно різну англійську, і кожен варіант затвердили їхні власні єпископи.

Второканонічні книги

Кожна католицька Біблія містить сім книг, яких немає в протестантському Старому Заповіті: Товита, Юдити, Премудрості, Сираха (Еклезіастика), Варуха, 1 Маккавеїв і 2 Маккавеїв, а також довші форми Естер і Даниїла. Католики називають їх второканонічними, тобто «другого канону»; цей термін указує на пізніше визначення їхнього статусу, а не на меншу авторитетність. Тридентський собор визначив їх як Писання в 1546 році. Протестантська традиція зазвичай називає їх апокрифами.

Католицькі Біблії друкують ці книги серед інших, а не в окремому розділі: Товита і Юдити після Неемії, Премудрість і Сираха після Пісні над піснями, а Варуха після Плачу Єремії. Як різні традиції лічать і розташовують ці книги, пояснює стаття Чому в деяких Бібліях більше книг.

Затвердження і примітки

Католицькі Біблії мають imprimatur, заяву єпископа, що книга вільна від доктринальних помилок, а канонічне право вимагає, щоб католицькі видання містили відповідні примітки. Це одна з причин, чому католицькі Біблії здавна є своєрідними Бібліями для вивчення. Imprimatur не є оцінкою якості чи стилю перекладу і не означає, що єпископ погоджується з кожною приміткою.

Порівняння традицій

Open Word Bible не є католицьким, протестантським чи юдейським перекладом; він не шукає церковного затвердження, а наявні переклади, зокрема описані тут, використовує лише для порівняння, ніколи як основу своїх формулювань. Новий Заповіт він перекладає з грецького Нового Заповіту SBL, а Старий — з Вестмінстерського Ленінградського кодексу, тож його Старий Заповіт нині йде за єврейським каноном. Там, де вірш у різних традиціях читали по-різному, як Буття 3:15, запис з обґрунтуванням для цього речення викладає свідчення і рішення. Його чернетки підготовлено за допомогою ШІ, і вони залишаються неперевіреними, доки їх не схвалять названі на імʼя рецензенти-люди. Текст передано в суспільне надбання за CC0.

Джерела

  • Metzger, Bruce M. The Bible in Translation: Ancient and English Versions. Grand Rapids: Baker Academic, 2001.
  • Pope, Hugh. English Versions of the Bible. Revised by Sebastian Bullough. St. Louis: B. Herder, 1952.
  • Fogarty, Gerald P. American Catholic Biblical Scholarship: A History from the Early Republic to Vatican II. San Francisco: Harper & Row, 1989.
  • Pius XII. Divino Afflante Spiritu. Encyclical, 30 September 1943.
  • Second Vatican Council. Dei Verbum. Dogmatic Constitution on Divine Revelation, 18 November 1965.
  • Congregation for Divine Worship and the Discipline of the Sacraments. Liturgiam authenticam. Instruction, 28 March 2001.
  • Francis. Magnum principium. Apostolic letter motu proprio, 3 September 2017.
  • “Preface to the New American Bible, Revised Edition.” Washington, DC: United States Conference of Catholic Bishops, 2011.
  • Wansbrough, Henry, ed. The Revised New Jerusalem Bible: Study Edition. London: Darton, Longman and Todd, 2019.
  • Біблійні цитати взято з World English Bible (суспільне надбання), крім цитати з Douay-Rheims (редакція Чаллонера), яка також є суспільним надбанням. Обидві наведено англійською з українським перекладом.