Коли 1536 року стратили Вільяма Тиндейла, в Англії не було жодної англійської Біблії, яку можна було б законно читати (див. Вільям Тиндейл і англійський Новий Заповіт). За два роки кожна парафіяльна церква в Англії мусила її мати. До кінця століття англійські читачі могли вибирати між кількома перекладами, кожен зі своїм характером, своїми прихильниками і своєю політикою. Усі вони влилися в King James Version 1611 року.
Біблія Ковердейла, 1535
Першу повну друковану Біблію англійською створив Майлз Ковердейл, колишній чернець-августинець, який працював із Тиндейлом на континенті. Вона вийшла 1535 року, найімовірніше, надрукована в Антверпені Мертеном де Кейзером.
Ковердейл не стверджував, що працював з давньоєврейської та грецької. На його титульній сторінці сказано, що Біблію перекладено «out of Douche and Latyn», тобто з німецької та латини. Там, де були переклади Тиндейла, Ковердейл користувався ними, злегка їх переглядаючи. Для решти він спирався на німецький переклад Лютера, Цюрихську Біблію, Вульгату і латинський переклад Санте Паньїні. Його хистом було відчуття англійського ритму, а не вченість. Його Псалми, переглянуті для Великої Біблії, увійшли до Book of Common Prayer (Книги спільної молитви), і їх досі співають в англіканських церквах.
Біблія Метью, 1537
Через два роки вийшла Біблія під іменем «Томаса Метью», псевдонімом Джона Роджерса, ще одного соратника Тиндейла. Вона першою надрукувала неопублікований переклад Тиндейла від книги Ісуса Навина до 2 Хронік, який Роджерс, схоже, отримав після арешту Тиндейла. Решта була опублікованою працею Тиндейла і Ковердейла.
Дивовижно, але Біблію Метью дозволив король. Не минуло й року від смерті Тиндейла, а більша частина Біблії, яку корона дозволила продавати в Англії, була його працею. Згодом, 1555 року, Роджерс став першим протестантом, спаленим за Марії I.
Велика Біблія, 1539
Головний міністр Генріха VIII Томас Кромвель хотів офіційної Біблії для церков. 1538 року він наказав кожній парафії встановити «one book of the whole Bible of the largest volume in English» (одну книгу всієї Біблії англійською найбільшого формату). Ковердейл переглянув Біблію Метью, і результат, надрукований 1539 року, через свій розмір назвали Great Bible (Великою Біблією). Видання 1540 року мало передмову архієпископа Томаса Кранмера.
Примірники часто приковували ланцюгом до пюпітра чи колони в церкві, щоб їх не вкрали. Уперше прості англійці могли почути, як усю Біблію читають їхньою рідною мовою. Ця свобода недовго залишалася незмінною. Закон 1543 року обмежив приватне читання Біблії жінками і чоловіками нижче певного стану, а за Марії I, від 1553 року, протестантське видання Біблії в Англії припинилося, і багато протестантів утекли за кордон.
Женевська Біблія, 1560
Дехто з тих вигнанців оселився в Женеві. Там група англійських учених на чолі з Вільямом Віттінгемом видала 1557 року Новий Заповіт, а 1560 року — повну Біблію, присвячену Єлизаветі I.
Geneva Bible (Женевська Біблія) була для англійських читачів книжкою нового типу:
- Це була перша англійська Біблія, повністю перекладена з давньоєврейської та грецької, з переглядом давніших англійських версій за оригіналами.
- Це була перша повна англійська Біблія з пронумерованими віршами, за зразком тих, які Робер Етьєн запровадив у своєму грецькому Новому Заповіті 1551 року.
- Її друкували чітким латинським шрифтом (roman), зазвичай у доступному форматі in quarto, з мапами, гравюрами, коротким змістом розділів і перехресними посиланнями.
- Вона мала розлогі примітки на берегах, які пояснювали складні слова, подавали інші варіанти перекладу і пропонували реформатське тлумачення.
Вона стала домашньою Біблією англійських протестантів приблизно на вісімдесят років: Біблією Шекспіра, чиї алюзії після найперших пʼєс найчастіше збігаються з Женевською, Джона Беньяна і пуритан на «Мейфлавері». Її прозивають Breeches Bible («Біблією штанів»), бо в Буття 3:7 Адам і Єва «made themselves breeches» («зробили собі штани»), де World English Bible має «made coverings for themselves» («зробили собі покриття»).
Деякі її примітки можна було прочитати як дозвіл на непослух правителям. Яків I згодом назвав деякі з них «seditious» («бунтівними»), і це була одна з причин, чому він підтримав новий переклад.
Єпископська Біблія, 1568
Єпископи не хотіли бачити женевських приміток на своїх амвонах, але Велика Біблія була явно гіршою. Архієпископ Метью Паркер організував її перегляд силами єпископів і вчених; його видали 1568 року і переглянули 1572 року. Ця Bishops’ Bible (Єпископська Біблія) стала офіційною Біблією для читання в церквах.
Вона була нерівною, бо різні редактори працювали з різною ретельністю, і приватні читачі й далі купували Женевські Біблії. Але вона мала значення насамперед з однієї причини: перекладачам King James наказали взяти її за основу (див. King James Version).
Реймс і Дуе: католицький переклад
Англійські католики у вигнанні також створили Біблію. В Англійському коледжі в Дуе, на певний час перенесеному до Реймса, учений Грегорі Мартін переклав усю Біблію. Новий Заповіт вийшов у Реймсі 1582 року, а Старий Заповіт — у Дуе 1609–1610 років.
Її перекладено з латинської Вульгати, яку Тридентський собор проголосив автентичною (див. Єронім і латинська Вульгата), хоча Мартін звіряв грецький і давньоєврейський текст. Вона трималася латини навіть ціною плавності, зі словами на кшталт pasch для Пасхи і, у Господній молитві, «supersubstantial bread» («надсущний хліб»), де World English Bible має «our daily bread» («наш щоденний хліб»). Її примітки відповідали на протестантські аргументи, як женевські відповідали на католицькі.
Її часто відкидали як скуту, але вона була ретельною, і перекладачі King James до неї зверталися; їхній Новий Заповіт іноді йде за її лексикою, як 1902 року показав Джеймс Карлтон. Перегляд, який у XVIII столітті здійснив єпископ Річард Челлонер, залишався стандартною англійською католицькою Біблією аж до XX століття.
Що успадкували перекладачі King James
До 1604 року у вжитку були три головні англійські Біблії: Єпископська в церквах, Женевська вдома і Реймський Новий Заповіт серед католиків. Усі, крім Реймського, значною мірою спиралися на Тиндейла. Їх створили вигнанці і єпископи, пуритани і католики, іноді під час переслідувань, а іноді з королівського дозволу. Те саме грецьке слово могло бути «church» («церква») або «congregation» («громада»), «elder» («старійшина») або «priest» («священник»), залежно від того, хто перекладав і навіщо, а читач Женевської і читач Реймської Біблії знаходили на берегах зовсім різні пояснення. Коли перекладачі King James написали, що мали на меті «to make a good one better» (зробити добру ще кращою), вони мали на увазі саме цей ряд Біблій.
Open Word Bible намагається виносити такі рішення на відкрите, а не ховати їх у партійних примітках. Кожне смислове рішення записує розглянуті варіанти і причини вибору, щоб читач міг не погодитися, знаючи, з чим саме. Чернетки підготовлено за допомогою ШІ, і вони чекають на названих на імʼя рецензентів. Як і женевські перекладачі, проєкт працює з давньоєврейського і грецького тексту; на відміну від них, він не обмежує, хто може копіювати результат.
Джерела
- Bruce, F. F. History of the Bible in English. 3rd ed. New York: Oxford University Press, 1978.
- Carleton, James G. The Part of Rheims in the Making of the English Bible. Oxford: Clarendon Press, 1902.
- Daniell, David. The Bible in English: Its History and Influence. New Haven: Yale University Press, 2003.
- Herbert, A. S. Historical Catalogue of Printed Editions of the English Bible, 1525–1961. London: British and Foreign Bible Society; New York: American Bible Society, 1968.
- Norton, David. The King James Bible: A Short History from Tyndale to Today. Cambridge: Cambridge University Press, 2011.
- Pollard, Alfred W., ed. Records of the English Bible. London: Oxford University Press, 1911.
- Shaheen, Naseeb. Biblical References in Shakespeare’s Plays. Newark: University of Delaware Press, 1999.
- Greenslade, S. L., ed. The Cambridge History of the Bible. Vol. 3, The West from the Reformation to the Present Day. Cambridge: Cambridge University Press, 1963.
- Біблійні цитати англійською взято з World English Bible (суспільне надбання), крім тих місць, де стаття цитує історичний переклад; український переклад у дужках зроблено для цієї статті.