До 1520-х років англійська Біблія існувала, але це була рукописна Біблія, перекладена з латини, і володіти нею без дозволу було небезпечно (див. Джон Вікліф і перша англійська Біблія). Перший англійський Новий Заповіт, перекладений безпосередньо з грецької, і перший надрукований, був працею однієї людини — Вільяма Тиндейла. Більшу частину роботи він виконав у вигнанні, переховуючись, і за неї його стратили.

Його історію часто розповідали з більшим запалом, ніж точністю. Ця стаття зазначає, де знайома версія спирається на одне-єдине раннє джерело.

Учений із Глостерширу

Тиндейл народився близько 1494 року, імовірно, у Глостерширі, на заході Англії. Він навчався в Оксфорді, де 1512 року здобув ступінь бакалавра, а 1515 року — магістра. Пізніше передання, що сягає мартиролога Джона Фокса, каже, що потім він якийсь час був у Кембриджі; це можливо, але певних записів про це немає. Він був обдарованим знавцем мов і добре вивчив грецьку в той час, коли в Англії мало хто міг нею читати.

На початку 1520-х він працював учителем дітей сера Джона Волша в маєтку Літтл-Содбері поблизу Бристоля. Фокс розповідає відому історію з тих років. У суперечці з церковником, який казав, що краще бути без Божого закону, ніж без папського, Тиндейл нібито відповів:

If God spare my life, ere many years I will cause a boy that driveth the plough shall know more of the scripture than thou dost.

(«Якщо Бог збереже мені життя, то не мине багато років, як я зроблю так, що хлопець, який іде за плугом, знатиме Писання краще, ніж ти».)

Ці слова походять з праці Фокса Acts and Monuments («Діяння і памʼятки», перше англійське видання 1563 року), написаної приблизно через сорок років. Можливо, їх відшліфували в переказі, але вони передають те, чого хотів Тиндейл: Писання мовою простих людей, яке читають прості люди.

Він мав відповідь і для тих, хто казав, що англійська надто груба мова для Писання. У праці The Obedience of a Christian Man («Послух християнина», 1528) він писав:

It is not so rude as they are false lyers. For the Greke tongue agreeth more with the englyshe, than with the latyne. And the properties of the Hebrue tongue agreeth a thousande tymes more with the englyshe, than withe the latyne.

(«Вона не така груба, як вони брехливі. Бо грецька мова більше згідна з англійською, ніж з латинською. А властивості давньоєврейської мови в тисячу разів більше згідні з англійською, ніж з латинською».)

Його думка була практичною: англійська, на відміну від латини, часто могла йти за давньоєврейським і грецьким текстом майже вислів за висловом.

В Англії місця немає

Щоб перекласти й надрукувати Біблію англійською, Тиндейлові потрібен був покровитель. 1523 року він поїхав до Лондона і попросив підтримки в Катберта Танстолла, єпископа Лондонського і шанованого знавця грецької. Танстолл йому відмовив. Від часу Оксфордських постанов (складених 1407 року і виданих 1409 року) заборонялося робити англійський переклад Писання чи володіти ним без схвалення єпископа, а єпископи стали ще тривожнішими, коли ідеї Лютера почали доходити до Англії.

Тиндейл дійшов висновку, як він згодом написав, що в усій Англії немає місця для цієї праці. 1524 року він виїхав до Німеччини. Можливо, він відвідав Віттенберг, де 1522 року вийшов німецький Новий Заповіт Лютера, хоча свідчення про це непрямі.

Кельн, потім Вормс

1525 року Тиндейл і його помічник Вільям Рой почали друкувати англійський Новий Заповіт у Кельні. Ще до завершення праці про неї дізнався противник Реформації Йоганн Кохлеус і повідомив міську владу, і друкарню обшукали. Тиндейл і Рой утекли з частиною надрукованих аркушів. Єдиний неповний примірник цієї першої спроби зберігається в Британській бібліотеці: це Кельнський фрагмент, що містить пролог і частину Євангелія від Матвія.

Вони перебралися вгору Рейном до Вормса, де друкар Петер Шеффер 1526 року завершив невеликий, простий Новий Заповіт кишенькового формату. Його перекладено з грецького Нового Заповіту Еразма (див. Від рукописів до друкованих Біблій), з допомогою латинського перекладу Еразма і німецького Лютера. Примірники переправляли до Англії контрабандою в тюках сукна та іншому вантажі.

Влада намагалася цьому завадити. Танстолл проповідував проти цього перекладу, а 1526 року примірники публічно спалили біля хреста Святого Павла (St Paul’s Cross) у Лондоні. Агенти скуповували примірники за кордоном, щоб їх знищити, і це, за відомою іронією, допомагало оплачувати нові видання. Скільки примірників видання 1526 року надрукували, невідомо; часто називають 3000 або 6000, але це лише оцінки. Відомо лише три збережені примірники: повний у Британській бібліотеці, майже повний, знайдений 1996 року у Вюртемберзькій земельній бібліотеці в Штутгарті, і пошкоджений, неповний у соборі Святого Павла в Лондоні.

Слова, що зчинили бурю

Переклад Тиндейла був не лише незаконним; деякі його слова сприймали як напад на саму церкву. Особливо суперечливими були чотири:

  • Для грецького ekklesia він написав congregation («громада»), а не «church» («церква»).
  • Для presbyteros він написав senior (згодом elder, «старший», «старійшина»), а не «priest» («священник»).
  • Для agape він написав love («любов»), а не «charity» («милосердя», «доброчинність»).
  • Для metanoeo він написав repent («покаятися»), а не «do penance» («чинити покуту»).

Кожен із цих виборів можна обґрунтувати грецьким текстом, і сучасні переклади в більшості з них ідуть за Тиндейлом. Але в 1520-х вони не були нейтральними. «Repent» замість «do penance» ніби заперечувало таїнство покаяння; «congregation» та «elder» ніби підважували авторитет церкви та її священства. Примітки Тиндейла на берегах і його прологи, які відкрито спиралися на Лютера, робили полемічну мету ще очевиднішою.

Найгрізнішим критиком був Томас Мор, учений-гуманіст, згодом лорд-канцлер. У праці Dialogue Concerning Heresies («Діалог про єресі», 1529) він доводив, що вибір Тиндейла — це навмисні хибні переклади, покликані поширювати єресь. Тиндейл відповів працею An Answer unto Sir Thomas More’s Dialogue («Відповідь на Діалог сера Томаса Мора», 1531), а Мор відповів надзвичайно розлого у своєму Confutation («Спростуванні», 1532–1533). Обидва писали з різкістю, яку сьогодні неприємно читати. Історики й досі по-різному оцінюють цю суперечку, але обидва були щирі, і обидва загинули за свої переконання. Мора стратили 1535 року за те, що він відмовився визнати Генріха VIII главою англійської церкви.

Різницю видно в 1 Коринтян 13:13. Текст Тиндейла 1526 року в сучасному правописі звучить так: «Now abideth faith, hope, and love, even these three: but the chief of these is love» («А тепер залишаються віра, надія і любов, ці три; але головна з них — любов»). King James Version повернулася до старішого слова: «And now abideth faith, hope, charity, these three; but the greatest of these is charity» (з «charity» замість «love»). Сучасний переклад, як-от World English Bible, читає, як Тиндейл: «The greatest of these is love» («Найбільша з них — любов»).

Open Word Bible записує вибір такого самого роду. У Матвія 3:2, де Іван Хреститель закликає людей покаятися, смислове рішення визначає це слово як зміну думки і способу життя, повернення до Бога, і називає «шкодувати» та «чинити покуту» прочитаннями, яких не вибрано. Простий рівень розкриває це значення:

У той час Іван Хреститель прийшов у пустельний край Юдеї і проповідував людям. Він казав: «Відверніться від своїх гріхів і поверніться до Бога, бо Небесне Царство вже близько.»

Від Матвія 3:1 · Open Word Bible, Простий Читати з обґрунтуванням →

Давньоєврейська і Старий Заповіт

Завершивши Новий Заповіт, Тиндейл вивчив давньоєврейську, що на той час було рідкістю серед англійських учених, і взявся за Старий Заповіт. Його переклад Пʼятикнижжя, пʼяти книг Мойсея, надрукували в Антверпені 1530 року з вигаданими вихідними даними, які називали «Marlborow in the land of Hesse» («Марлборо в землі Гессен»). 1531 року вийшла книга Йони.

Там, де англійській бракувало слова, він його створював. Тиндейл першим ужив слово Passover для свята з Вихід 12, поєднавши з його назвою дієслово «pass over» («проминути») з того самого розділу: «it is the LORD’s passover» (Вихід 12:11, у сучасному правописі). Він вигадав слово scapegoat («цап-відбувайло») для козла, що втікає в пустелю в День Очищення (Левит 16), і вжив atonement, «at-one-ment» («бути-одним»), для відновлення єдності з Богом. Його mercy seat («престол милосердя») для віка ковчега був, імовірно, змодельований за Лютеровим Gnadenstuhl (див. Лютер і німецька Біблія). Він також першим надрукував Боже імʼя в англійській Біблії як Jehovah (Вихід 6:3).

Проза Тиндейла була простою, ритмічною і близькою до мовлення. Він схилявся до коротких, питомо англійських слів і зберігав порядок слів і прямоту давньоєврейського та грецького тексту там, де дозволяла англійська. Багато висловів, і досі знайомих англійською, уперше зʼявилися або вперше набули сталої форми в його перекладах, серед них «let there be light» («нехай буде світло»), «the powers that be» («влада, що існує») і «the salt of the earth» («сіль землі»). Деякі його переклади простіші, ніж подобалося пізнішим перекладачам. У Буття 3:4 його змій каже Єві: «Tush, ye shall not die» («Е, не помрете ви»), де World English Bible має «You won’t really die» («Ви зовсім не помрете»).

1534 року він видав ґрунтовно переглянутий Новий Заповіт, який багато дослідників уважають його найкращою працею. Він вийшов посеред суперечки. Антверпенські друкарі передруковували його текст 1526 року без англійського коректора, а 1534 року найняли іншого вигнанця, Джорджа Джоя, щоб той виправив нове видання. Джой зробив більше, ніж виправив друкарські помилки. Приблизно у двадцяти місцях він замінив Тиндейлове «resurrection» («воскресіння») висловами на кшталт «the life after this» («життя після цього»), вважаючи, що ці уривки говорять про життя душі після смерті, а не про воскресіння тіла. Джой не поставив свого імені під змінами, і Тиндейл заперечував, що читачі сприймуть їх за його власні. Тиндейлове видання листопада 1534 року містило другу передмову з нападом на Джоя, який відповів друком. Історик Гергей Югас доводив, що погляди Джоя були обережнішими, ніж можна подумати з нападу Тиндейла. Хай там як, цей епізод показує, яку вагу могло нести одне слово.

Сам лише текст

1531 року агент Генріха VIII Стівен Вон таємно зустрівся з Тиндейлом поблизу Антверпена і від імені Томаса Кромвеля намагався переконати його повернутися додому. Вон передав королю умови Тиндейла. Якщо Генріх дозволить видати серед свого народу «a bare text» («сам лише текст») Писання, як це дозволяв імператор у Нідерландах, Тиндейл більше нічого не писатиме і повернеться до Англії, щоб скоритися всьому, що вирішить король, навіть смерті. Це може бути чий завгодно переклад, казав він, аби лише король його дозволив. Генріх відмовив, і Тиндейл залишився у вигнанні.

Зрада і смерть

Приблизно з 1534 року Тиндейл жив в Антверпені, у будинку англійських купців, де мав певний захист. У травні 1535 року його зрадив Генрі Філліпс, молодий англієць, який здобув його довіру, і його заарештували урядовці імператора Священної Римської імперії. Хто заплатив Філліпсові або підбурив його, так і не встановлено напевно.

Тиндейла близько півтора року тримали у вʼязниці в замку Вілворде поблизу Брюсселя. Лист латиною з часів його увʼязнення, єдиний відомий збережений текст, написаний його власною рукою, через століття знайшли в архівах Брюсселя. Імовірно адресований комендантові замку, він просить теплішої шапки й плаща, світильника вечорами, а понад усе — його давньоєврейської Біблії, граматики і словника, щоб він міг проводити час у навчанні. Він і далі перекладав. Його судили за єресь, засудили, і на початку жовтня 1536 року задушили, а тіло спалили. Фокс передає його останні слова як молитву: «Lord, open the King of England’s eyes» («Господи, відкрий очі королеві Англії»). Як і вислів про хлопця за плугом, ми знаємо це лише від Фокса, але це узгоджується з тим, що нам про нього відомо.

Іронія, яку прихильники Тиндейла давно помічають, полягає в тому, що вже за кілька років уряд Генріха VIII схвалював англійські Біблії, які були здебільшого працею Тиндейла (див. Від Ковердейла до Женеви: англійські Біблії до 1611 року).

Тиндейл у King James Version

Формулювання Тиндейла пройшли через Біблії наступних сімдесяти років до King James Version 1611 року (див. King James Version).

Скільки саме? У дослідженні 1998 року Джон Нільсон і Роял Скаусен порівняли вибірки текстів і оцінили, що приблизно 84 відсотки Нового Заповіту King James і приблизно 76 відсотків тих книг Старого Заповіту, які переклав Тиндейл, — це його формулювання. Такі цифри залежать від способу підрахунку, і інші дослідники наводили інші оцінки, але загальний висновок поділяють широко: значна частина мови, яку люди вважають «англійською King James», уперше належала Тиндейлові.

Тиндейл і Open Word Bible

Open Word Bible поділяє деякі цілі Тиндейла. Він перекладає з давньоєврейської та грецької, а не з іншого перекладу, і хоче, щоб Писання міг читати кожен, тому пропонує Простий рівень, а також Буквальний і Збалансований (див. Буквальний, Збалансований, Простий: три рівні, один зміст).

Суперечки Тиндейла показують також, чому проєкт записує своє обґрунтування. «Love» чи «charity», «repent» чи «do penance», «congregation» чи «church»: кожен такий вибір — це смислове рішення, і читачі заслуговують бачити варіанти та причини, а не лише отримувати результат. Рішення в Open Word Bible підготовлено за допомогою ШІ, і вони чекають на названих на імʼя рецензентів; жодне з них ще не позначено як перевірене. Але всі вони відкриті для перегляду й заперечень, а текстом може вільно користуватися кожен.

Джерела

  • Daniell, David. William Tyndale: A Biography. New Haven: Yale University Press, 1994.
  • Daniell, David. The Bible in English: Its History and Influence. New Haven: Yale University Press, 2003.
  • Daniell, David, ed. Tyndale’s New Testament. New Haven: Yale University Press, 1989.
  • Daniell, David, ed. Tyndale’s Old Testament. New Haven: Yale University Press, 1992.
  • Juhász, Gergely. Translating Resurrection: The Debate between William Tyndale and George Joye in Its Historical and Theological Context. Leiden: Brill, 2014.
  • Mozley, J. F. William Tyndale. London: SPCK, 1937.
  • Nielson, Jon, and Royal Skousen. “How Much of the King James Bible Is William Tyndale’s? An Estimation Based on Sampling.” Reformation 3 (1998): 49–74.
  • Norton, David. The King James Bible: A Short History from Tyndale to Today. Cambridge: Cambridge University Press, 2011.
  • Seely, David Rolph. “William Tyndale and the Language of At-one-ment.” In The King James Bible and the Restoration, edited by Kent P. Jackson. Provo, UT: Religious Studies Center, Brigham Young University, 2011.
  • Tyndale, William. The Obedience of a Christian Man. Antwerp, 1528. Edited by David Daniell. London: Penguin, 2000.
  • More, Thomas. A Dialogue Concerning Heresies (1529). In The Complete Works of St. Thomas More, vol. 6. New Haven: Yale University Press, 1981.
  • Foxe, John. Acts and Monuments (“Foxe’s Book of Martyrs”). London: John Day, 1563, and later editions.
  • Біблійні цитати англійською взято з World English Bible (суспільне надбання), крім тих місць, де стаття цитує історичний переклад; український переклад у дужках зроблено для цієї статті.