У травні 1521 року, коли Мартін Лютер повертався додому з імперського сейму у Вормсі, де відмовився зректися своїх творів, його схопили озброєні вершники. «Викрадення» влаштував його покровитель, курфюрст Саксонії Фрідріх Мудрий. Лютера привезли до Вартбурга, замку над Айзенахом, де він жив під виглядом лицаря «юнкера Йорга», відростив бороду і писав.

Там приблизно за одинадцять тижнів узимку 1521–1522 років він переклав увесь Новий Заповіт з грецької німецькою. Цей переклад став однією з найвпливовіших книжок, будь-коли надрукованих німецькою мовою.

Німецькі Біблії до Лютера

Лютер не дав німцям їхньої першої Біблії. Частини Біблії перекладали німецькою від раннього Середньовіччя, а повні німецькі Біблії ходили в рукописах у XIV і XV століттях. Першою Біблією, надрукованою будь-якою сучасною європейською мовою, була німецька Біблія, яку Йоганн Ментелін надрукував у Страсбурзі 1466 року. За одним поширеним підрахунком, до Лютерового Нового Заповіту вийшло вісімнадцять повних друкованих німецьких Біблій: чотирнадцять верхньонімецькою і чотири нижньонімецькою.

Ці давніші Біблії перекладали з латинської Вульгати, і в їхній основі лежав старий переклад, який з часом переглядали. Їхня німецька часто була незграбною, а за Лютерових часів звучала старомодно. Історики сперечаються, наскільки широко їх читали; деякі давніші протестантські розповіді натякали, що до Лютера Біблії не знали, а це неправда, хоча справжню популярність ранніх перекладів важко виміряти.

Вересневий Заповіт

Лютер перекладав з грецької. Він користувався другим виданням (1519) грецького Нового Заповіту Еразма, де грецький текст було надруковано поряд із власним латинським перекладом Еразма (див. Від рукописів до друкованих Біблій). Він також досконало знав Вульгату, бо користувався нею все життя як чернець і професор.

Повернувшись до Віттенберга, Лютер переглянув переклад разом зі своїм колегою Філіппом Меланхтоном, чудовим знавцем грецької. Переклад вийшов у вересні 1522 року без імені перекладача і відомий як Вересневий Заповіт. Книгу Обʼявлення проілюстрували гравюрами на дереві з майстерні Лукаса Кранаха. Перший наклад зазвичай оцінюють приблизно у три тисячі примірників. Він швидко розійшовся, і вже за три місяці вийшло виправлене друге видання, Грудневий Заповіт.

Лютер додав до книг передмови, і вони були частиною того, що отримували читачі. Найвідоміша з них, передмова до Послання до римлян, стала класикою протестантського вчення. Дражливіше те, що в передмовах 1522 року він розставив книги Нового Заповіту за тим, наскільки ясно вони проповідують Христа, і назвав Послання Якова «соломʼяним посланням» порівняно з такими книгами, як Євангеліє від Івана і Послання до римлян. Послання до євреїв, Якова, Юди та Обʼявлення він поставив у кінець свого Нового Заповіту. Пізніші видання прибрали зауваження про «солому», але порядок залишився.

Уся Біблія, 1534

Старий Заповіт забрав набагато більше часу. Лютер публікував його частинами з 1523 року, працюючи з давньоєврейського тексту. Для цього він спирався на групу віттенберзьких колег, серед яких були Меланхтон, професор давньоєврейської Маттеус Аврогаллус, пастор Йоганнес Буґенгаґен та інші, як-от Каспар Круцігер і Юстус Йонас, а Ґеорґ Ререр був коректором. Вони регулярно збиралися, щоб пройти текст вірш за віршем. Лютер пізніше писав, що вони часто витрачали два, три чи чотири тижні на пошук одного-єдиного слова і що над Йовом він, Меланхтон і Аврогаллус іноді за чотири дні ледве долали три рядки. Читачі, які тепер легко ковзають текстом, казав він, ідуть по струганій дошці і ніколи не бачать брил, які перекладачі в поті чола прибирали з дороги.

Повну Біблію 1534 року видав віттенберзький друкар Ганс Луфт. Книги апокрифів Лютер помістив в окремий розділ між Заповітами, описавши їх як нерівні Святому Письму, але корисні й добрі для читання. Він переглядав переклад до кінця життя. Між 1539 і 1541 роками група знову пройшла всю Біблію, і Ґеорґ Ререр вів протоколи їхніх засідань, де записано обговорення окремих уривків. Останнє видання, яке підготував Лютер, вийшло 1545 року, за рік до його смерті.

«Дивитися їм у рот»

1530 року, чекаючи в замку Кобург під час Аугсбурзького сейму, Лютер написав коротку книжку на захист свого перекладу, Sendbrief vom Dolmetschen, або Відкритий лист про переклад. Вона енергійна, часто груба до його опонентів і сповнена практичної мудрості.

Лютер доводив, що перекладач не повинен питати латинських літер, як говорити німецькою. Натомість, писав він, треба питати die mutter jhm hause, die kinder auff der gassen, den gemeinen man auff dem marckt, «матір у домі, дітей на вулиці, простого чоловіка на ринку» (правописом 1530 року), і дивитися їм у рот, щоб почути, як вони говорять. Один із його прикладів — слова Ісуса:

Бо з переповнення серця говорять уста. (Матвія 12:34)

Буквальний німецький переклад, казав Лютер, звучав би дивно, ніби серце має чогось забагато. Німець сказав би натомість щось на зразок Wes das Herz voll ist, des gehet der Mund über: «коли серце повне, уста переливаються через край». Так само в привітанні ангела до Марії (Луки 1:28) він заперечував, що буквальний переклад латинського «повна благодаті» змусив би німця подумати про барило, повне пива, чи гаманець, повний грошей. 1522 року він надрукував holdselige, «люба, ласкава». Якби він слухався власного вуха, казав він, то написав би щось на зразок «Вітаю тебе, люба Маріє», бо саме так ангел сказав би німецькою. Не кожного читача переконує цей аргумент: як зазначають оксфордські видавці листа, сам Лютер назвав Ісуса «повним благодаті» в Івана 1:14.

Записи Open Word Bible до цих віршів стоять перед тими самими двома питаннями. У Луки 1:28 смислове рішення зауважує, що грецьке дієслово означає виявити прихильність і що «повна благодаті» Вульгати — не те, що каже грецький текст. Збалансований рівень читає:

Він прийшов до неї і сказав: «Вітаю! Бог виявив тобі ласку. Господь з тобою.»

Від Луки 1:28 · Open Word Bible, Збалансований Читати з обґрунтуванням →

У Матвія 12:34 Буквальний рівень зберігає образ переповненого серця, а Простий робить те, що робив Лютер, і передає зміст звичайними словами:

Те, що людина каже, показує, що в неї на серці.

Від Матвія 12:34 · Open Word Bible, Простий Читати з обґрунтуванням →

Лютер не завжди перекладав вільно. Він казав, що там, де уривок залежав від точних слів, він їх дотримувався, навіть ціною плавності. Його метод був рівновагою між вірністю оригіналові та природною німецькою — суперечка, простежена в статті Слово за словом чи зміст за змістом?.

Слово «лише»

Відкритий лист був здебільшого відповіддю на одну критику. У Римлян 3:28 Лютер переклав Павлове твердження, що людина виправдовується вірою без діл Закону, як виправдовується allein durch den Glauben, «лише вірою». World English Bible, ближче дотримуючись грецького тексту, читає:

We maintain therefore that a man is justified by faith apart from the works of the law. («Отже, ми вважаємо, що людина виправдовується вірою без діл закону».) (Римлян 3:28)

Слова «лише» в грецькому тексті немає, і католицькі критики казали, що Лютер додав його на підтримку свого вчення. Лютер відповідав, що чудово знає, що в тексті його немає, але німецька ідіома вимагає «лише», коли одне стверджують, а інше виключають, і що воно передає думку Павла. Він також зауважував, що давніші християнські автори говорили про виправдання лише вірою, — це пізніше докладно задокументував католицький учений Джозеф Фіцмаєр, який у своєму коментарі до Послання до римлян перелічує такі вживання від ранньої церкви до Середньовіччя.

Ця суперечка має дві сторони, які варто викласти чесно. Захисники Лютера доводять, що це слово лише робить явним те, що вже мається на увазі в словах «без діл». Його критики відповідають, що переклад не повинен додавати слова, яке розвʼязує спірне питання віровчення, і що «лише вірою» в сенсі суперечок доби Реформації було саме тим, про що сперечалися. Багато сучасних перекладів, протестантських і католицьких, передають цей вірш без «лише», залишаючи таке тлумачення приміткам і коментарям. Open Word Bible робить так само на всіх трьох рівнях. Його Простий рівень натомість повністю розгортає протиставлення:

Ми певні в цьому: Бог виправдовує людину через віру, а не тому, що вона виконала те, що каже Закон.

До римлян 3:28 · Open Word Bible, Простий Читати з обґрунтуванням →

Біблія і німецька мова

Лютерова Біблія мала величезний вплив на німецьку мову. У Німеччині XVI століття було багато діалектів, і Лютер вибрав форму німецької, що спиралася на мову саксонської канцелярії, яку, за його словами, розуміли і на півночі, і на півдні Німеччини. Завдяки широкому поширенню його Біблії, катехизмів і гімнів багато його слів і висловів увійшли до загальновживаної німецької. Йому приписують такі слова, як Feuereifer («палка ревність») і Lückenbüßer («затичка»), а його Біблія зробила звичними вислови, що були давнішими, але маловідомими, як-от кидати перли перед свиньми (Матвія 7:6).

Нині історики застерігають від твердження, що Лютер «створив» сучасну німецьку. Стандартна німецька розвивалася століттями — через друкарів, канцелярії, школи і багатьох інших авторів. Але його Біблія була одним із найважливіших окремих впливів на неї.

Біблія також швидко поширювалася. Свідчення сучасників і сучасні оцінки різняться, але історики погоджуються, що за Лютерового життя було надруковано сотні тисяч примірників його Біблії і Нового Заповіту, повністю чи частинами, що робило їх одними з бестселерів доби.

Інші німецькі Біблії

Лютерова Біблія була не єдиною німецькою Біблією доби Реформації. У Цюриху друкар Кристоф Фрошауер 1531 року, за три роки до Лютерової, видав повну Біблію, перекладену колегами Ульриха Цвінглі, яка частково спиралася на працю Лютера. Католицькі вчені створювали власні переклади: Єронім Емзер 1527 року опублікував Новий Заповіт, що виправляв Лютерів текст, але зберігав багато його формулювань, а згодом вийшли повні католицькі Біблії Йоганна Дітенберґера (1534) і Йоганна Екка (1537).

Лютерова Біблія, багато разів переглянута, досі вживається в німецьких протестантських церквах. Її останній офіційний перегляд, Lutherbibel 2017, вийшов у жовтні 2016 року до пʼятисотої річниці Реформації. Близько сімдесяти богословів працювали над ним понад пʼять років і, за одним підрахунком, змінили майже дванадцять тисяч із приблизно тридцяти однієї тисячі її віршів. Деякі зміни зробили текст точнішим; інші повернули власні слова Лютера там, де давніші редактори їх осучаснили, як-от selig («спасенний, блаженний») у Римлян 10:10. Лютерова Біблія вплинула й на інші переклади, зокрема на англійський Новий Заповіт Вільяма Тиндейла (див. Вільям Тиндейл і англійський Новий Заповіт). Тиндейлове «mercy seat» («престол милосердя») для віка ковчега, наприклад, імовірно, створене за зразком Лютерового Gnadenstuhl, «престол благодаті».

Показати обґрунтування

Відкритий лист про переклад цінний саме тим, що Лютер пояснив себе. Читачі, які не погоджувалися, могли побачити його причини і сперечатися з ними. Протоколи Ререра з засідань перегляду теж зберігають частину міркувань комісії. Більшість перекладів відтоді пропонували набагато менше.

Open Word Bible намагається зробити таке пояснення звичним. Кожне речення має запис рішень, ухвалених під час його перекладу, з розглянутими альтернативами і причинами вибору. Спірне формулювання, як-от чи додавати слово на зразок «лише», — саме той тип рішення, який такий запис має виносити на світло. Проєкт перекладає з давньоєврейської та грецької, випускає все під ліцензією CC0 і працює за допомогою ШІ; жоден його текст ще не схвалили названі поіменно рецензенти-люди. Див. Показуємо свою роботу.

Джерела

  • Jones, Howard, and Henrike Lähnemann, eds. Martin Luther: Ein Sendbrief vom Dolmetschen und Fürbitte der Heiligen / An Open Letter on Translating and the Intercession of Saints. 2nd ed. Treasures of the Taylorian: Reformation Pamphlets 5. Oxford: Taylor Institution Library, 2022.
  • Luther, Martin. “On Translating: An Open Letter” (1530). Translated by Charles M. Jacobs, revised by E. Theodore Bachmann. In Luther’s Works, vol. 35, Word and Sacrament I. Philadelphia: Muhlenberg Press, 1960.
  • Seely, David Rolph. “William Tyndale and the Language of At-one-ment.” In The King James Bible and the Restoration, edited by Kent P. Jackson. Provo, UT: Religious Studies Center, Brigham Young University, 2011.
  • Bluhm, Heinz. Martin Luther: Creative Translator. St. Louis: Concordia, 1965.
  • Brecht, Martin. Martin Luther: Shaping and Defining the Reformation, 1521–1532. Translated by James L. Schaaf. Minneapolis: Fortress Press, 1990.
  • Cameron, Euan, ed. The New Cambridge History of the Bible. Vol. 3, From 1450 to 1750. Cambridge: Cambridge University Press, 2016.
  • Fitzmyer, Joseph A. Romans: A New Translation with Introduction and Commentary. Anchor Bible 33. New York: Doubleday, 1993.
  • Pettegree, Andrew. Brand Luther: 1517, Printing, and the Making of the Reformation. New York: Penguin Press, 2015.
  • Roper, Lyndal. Martin Luther: Renegade and Prophet. London: Bodley Head, 2016.
  • Die Bibel nach Martin Luthers Übersetzung, revidiert 2017. Stuttgart: Deutsche Bibelgesellschaft, 2016.
  • Volz, Hans. Martin Luthers deutsche Bibel: Entstehung und Geschichte der Lutherbibel. Hamburg: Wittig, 1978.
  • Біблійні цитати подано за українським текстом Open Word Bible, окрім названих перекладів і місць, де стаття цитує історичний переклад або дає власний дослівний переклад.