Найчастіший іменник у Єврейській Біблії — це імʼя. Особове імʼя Бога, записане чотирма приголосними, які зазвичай транслітерують як YHWH, за звичайним підрахунком трапляється близько 6800 разів. Науковці називають його Тетраграматоном, що грецькою означає «чотири літери». Кожен переклад Старого Заповіту мусить вирішити, що з ним робити, і мало які рішення такі помітні: залежно від того, яку Біблію читач тримає в руках, той самий вірш може читатися «the LORD» (ГОСПОДЬ), «Jehovah» (Єгова) чи «Yahweh» (Ягве).

Книга Вихід подає це імʼя як те, що Бог обʼявив, і повʼязує його з дієсловом «бути». У World English Bible:

God said moreover to Moses, “You shall tell the children of Israel this, ‘Yahweh, the God of your fathers, the God of Abraham, the God of Isaac, and the God of Jacob, has sent me to you.’ This is my name forever, and this is my memorial to all generations.” (Exodus 3:15) («І ще сказав Бог Мойсеєві: “Так скажи синам Ізраїля: ‘Ягве, Бог ваших батьків, Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова, послав мене до вас.’ Це імʼя моє навіки, і це памʼять про мене для всіх поколінь”». Вихід 3:15)

Вибір, який роблять тут перекладачі, не стосується змісту у звичайному розумінні. Усі згодні, про якого Бога йдеться. Він стосується благоговіння, традиції, історії і того, що зрозуміють читачі.

Чому імʼя перестали вимовляти

В останні століття перед Христом юдеї здебільшого перестали вимовляти це імʼя вголос — з благоговіння і зважаючи на заповідь не вживати його марно. Читаючи Писання, вони натомість казали Adonai, «мій Господь». Мішна, укладена близько 200 року н. е., записує думку Абби Шауля, що той, хто вимовляє імʼя так, як воно написане, не має частки у світі, що настане (Санхедрин 10:1). Деякі переписувачі серед сувоїв Мертвого моря писали ці чотири літери давнішим палеоєврейським письмом, щоб виокремити їх (див. Що сувої Мертвого моря показують про текст Біблії).

Масорети, які в ранньому Середньовіччі додали до приголосного тексту знаки голосних, не проставили власних голосних цього імені. Натомість вони писали приголосні YHWH з голосними, які нагадують читачеві сказати Adonai, або Elohim там, де Adonai вже стоїть поруч (див. Масорети). Написаний текст і усне читання свідомо різнилися.

Грецькі перекладачі пішли за усною практикою. Більшість рукописів Септуагінти передають імʼя як kyrios, «Господь», хоча деякі ранні юдейські грецькі копії зберігали чотири давньоєврейські літери всередині грецького тексту (див. Септуагінта). Латинська Вульгата Єроніма вживала Dominus, «Господь». Через ці переклади «Господь» став тим, у якому вигляді більшість християн зустрічали це імʼя.

«The LORD» капітеллю

Більшість англійських Біблій сьогодні — протестантських, католицьких і юдейських — передають YHWH як «LORD» великими літерами і капітеллю. Шрифт несе повідомлення: «Lord» означає Adonai або грецьке kyrios, тоді як «LORD» каже читачеві, що в давньоєврейському тексті стоїть Боже імʼя. Там, де Adonai і YHWH стоять разом, ці Біблії друкують «Lord GOD», щоб уникнути «Lord LORD».

Ця традиція сягає Реформації. Тіндейл і Женевська Біблія вживали «LORD» великими літерами, а King James Version зробила це стандартом. Німецька Біблія Лютера робила те саме з HERR. King James Version читає:

And one cried unto another, and said, Holy, holy, holy, is the LORD of hosts: the whole earth is full of his glory. (Isaiah 6:3) («І кликав один до одного, і казав: Святий, святий, святий ГОСПОДЬ воїнств: уся земля повна його слави». Ісаї 6:3)

Прихильники цієї практики вказують на її довгу історію і в юдаїзмі, і в церкві, а також на сам Новий Заповіт, автори якого, цитуючи Старий Заповіт грецькою, регулярно вживають kyrios там, де в давньоєврейському тексті стоїть імʼя. Багато юдейських читачів також цінують її, бо вона дає змогу не виписувати імені, якого вони не вимовляли б. Обидва переклади Jewish Publication Society, 1917 і 1985 років, уживають «LORD».

Критика полягає в тому, що читач утрачає те, що в давньоєврейському тексті очевидно є. Особове імʼя стає титулом, а речення на кшталт «I am Yahweh, that is my name» (Я Ягве, таке моє імʼя; Ісаї 42:8, World English Bible) стають «I am the LORD; that is my name» (Я ГОСПОДЬ, таке моє імʼя), що може звучати як твердження про ранг, а не про особу. До того ж капітель утрачається, коли Писання читають уголос.

«Jehovah»

«Jehovah» (Єгова) — гібрид. Ця форма бере приголосні YHWH в їхній латинській формі JHVH і поєднує їх із голосними, які масорети писали як нагадування сказати Adonai. Середньовічні християнські вчені, які читали огласований текст так, як він стояв, утворювали подібні форми, і в XVI столітті «Jehovah» поширилося в латині. Тіндейл часом його вживав, а King James Version зберегла його в чотирьох віршах, де саме імʼя має значення, а також у назвах місць, як-от Jehovah-jireh:

That men may know that thou, whose name alone is JEHOVAH, art the most high over all the earth. (Psalm 83:18, King James Version) («Щоб люди знали, що ти, чиє імʼя — лише ЄГОВА, Всевишній над усією землею». Псалом 83:18)

Буквальні переклади XIX століття, як-от Young’s Literal Translation і переклад Дарбі, уживали його всюди. Найповніший англійський приклад у великому перекладі, зробленому комітетом, — American Standard Version 1901 року. Її передмова пояснює, що американські редактори дійшли переконання, «що юдейський забобон, який вважав Боже імʼя надто святим, щоб його вимовляти, не повинен більше панувати в англійському чи будь-якому іншому перекладі Старого Заповіту». Тому ASV читає «Jehovah» всюди, де в давньоєврейському тексті стоїть імʼя:

And one cried unto another, and said, Holy, holy, holy, is Jehovah of hosts: the whole earth is full of his glory. (Isaiah 6:3, American Standard Version) («І кликав один до одного, і казав: Святий, святий, святий Єгова воїнств: уся земля повна його слави». Ісаї 6:3)

Пізніші науковці заперечували з двох причин. З погляду філології «Jehovah» ніколи не було вимовою, якою користувався б хоч один давній ізраїльтянин. З погляду релігії слова передмови ASV про юдейський «забобон» багато хто вважав несправедливими до практики, вкоріненої в благоговінні. Коли Revised Standard Version 1952 року переглянула ASV, вона повернулася до «LORD», пояснивши в передмові, що «Jehovah» не відтворює точно жодної форми імені, яку будь-коли вживали в давньоєврейській мові, і що власне імʼя для єдиного Бога не пасує до вселенської віри церкви.

Проте «Jehovah» залишається в гімнах («Guide me, O thou great Jehovah» — «Веди мене, о великий Єгово») і передусім у перекладі, який зробив його центральним.

Переклад нового світу

New World Translation of the Holy Scriptures (Переклад нового світу), який видає Watch Tower Bible and Tract Society для Свідків Єгови, вийшов англійською між 1950 (Новий Заповіт) і 1961 (уся Біблія) роками і переглядався 1984 і 2013 років. Його перекладачі, які вирішили залишитися анонімними, поставили відновлення Божого імені головною метою. У Старому Заповіті він усюди передає YHWH як «Jehovah» — вибір, що стоїть у тій самій традиції, що й ASV.

У Новому Заповіті Переклад нового світу йде далі. Жоден грецький рукопис Нового Заповіту не містить цих чотирьох літер; рукописи мають kyrios або theos. Проте перегляд 2013 року, за його власним підрахунком, уживає «Jehovah» в Новому Заповіті 237 разів. Його додаток пояснює хід думки: автори Нового Заповіту цитували старозавітні уривки, що містять імʼя; деякі грецькі копії Старого Заповіту з того часу його зберегли; і перекладачі вважають, що ранні переписувачі замінили його на kyrios. Вони також зазначають, що переклади Нового Заповіту давньоєврейською в таких місцях уживали імʼя.

Більшість дослідників Нового Заповіту поза Свідками цього не приймають. Звичайне заперечення полягає в тому, що свідчення протилежні тому, чого потребує ця теорія: тисячі грецьких рукописів, зокрема найдавніші папіруси, і найдавніші переклади латиною, сирійською та коптською одностайно мають «Господь» або «Бог». Критики також зауважують, що там, де автори Нового Заповіту застосовують до Ісуса старозавітні тексти про YHWH, як Римлян 10:13 робить із Йоіла 2:32, вибір «Jehovah» замість «Господь» змінює те, як можна прочитати уривок. Кілька науковців, які не є Свідками, досліджували, чи не могли найдавніші копії зберегти імʼя, — найвідоміший серед них Джордж Говард у статті 1977 року, — але це залишається гіпотезою меншості. Джейсон БеДун, релігієзнавець, не повʼязаний зі Свідками, порівняв кілька перекладів і визнав Переклад нового світу точним у багатьох уривках, які він розглянув, але все ж вважав, що вживання «Jehovah» в Новому Заповіті не має підтримки в рукописах.

Справедливості заради щодо Свідків: глибинне переконання, з якого вони виходять, поділяють багато християн, — що Бог має імʼя, що Старий Заповіт постійно його вживає і що переклади це приховують. Незгода стосується того, чи може переклад відновлювати те, чого немає в збереженому тексті Нового Заповіту.

«Yahweh»

Більшість науковців сьогодні вважають, що первісно імʼя вимовляли приблизно як Yahweh (Ягве). Ця реконструкція спирається на скорочені форми імені в давньоєврейських особових іменах і в поезії, як-от «Hallelu-jah» (алилуя), а також на грецькі транскрипції в ранніх християнських авторів, як-от Климента Олександрійського і Теодорита. Це обґрунтована реконструкція, а не певність.

Кілька англійських Біблій її вживають:

  • Католицька Jerusalem Bible (1966) і New Jerusalem Bible (1985) друкували «Yahweh» в усьому Старому Заповіті. Їхня наступниця, Revised New Jerusalem Bible (2019), повернулася до «the Lord».
  • World English Bible вживає «Yahweh» в основному виданні, а її британське видання — «LORD». Її передмова відверто каже, що «є вагомі перекладацькі аргументи на користь обох традицій».
  • Holman Christian Standard Bible (2004) уживала «Yahweh» у вибраних уривках, де імʼя було наголошене, а пізніші видання поширили його на більше місць. Її перегляд, Christian Standard Bible (2017), повернувся до «LORD»: перекладачі пояснили, що хотіли узгодитися з іншими англійськими перекладами і що багатьом читачам це імʼя незнайоме.
  • Legacy Standard Bible (2021), перегляд NASB 1995, повʼязаний із The Master’s Seminary, уживає «Yahweh» всюди, де в давньоєврейському тексті стоїть імʼя. Її творці доводять, що переклад має показувати читачам імʼя так само часто, як це робить текст.

Прихильники доводять, що «Yahweh» — найточніший доступний переклад і що він дає читачам почути особову мову завіту Старого Заповіту. Критики відповідають, що вимова непевна, що ця форма незнайома багатьом читачам і співакам і що вона не зважає на почуття юдейських читачів.

Саме ця остання турбота спонукала до дії Католицьку церкву. 29 червня 2008 року Конгрегація богослужіння і дисципліни таїнств Ватикану в листі, підписаному кардиналом Френсісом Арінзе, постановила, що імʼя не слід уживати чи вимовляти як «Yahweh» у літургії, зокрема в піснях і молитвах, і що його слід передавати відповідником слова «Господь». Лист стосувався богослужіння, а не особистого вивчення, але він вплинув на католицькі переклади, призначені для літургійного вжитку.

«The Eternal» і «HaShem»

Деякі перекладачі шукали значення, а не імені. Французькі протестантські Біблії довго передавали YHWH як l’Éternel, «Вічний», відбиваючи звʼязок із «Я Є» у Виході 3:14. В англійській переклад Джеймса Моффата (Старий Заповіт 1924 року) вживав «the Eternal», а The Voice (2012) — «the Eternal One» (Вічний). Привабливість цього вибору в тому, що він передає щось із того, що, як розуміли, означає імʼя. Заперечення в тому, що він перетворює імʼя на опис і що звʼязок між YHWH і вічністю, хоч і традиційний, є тлумаченням.

У мові ортодоксальних юдеїв Бога часто називають HaShem, «Імʼя». Видання Танаху ArtScroll Stone Edition переносить це в друк, передаючи YHWH як «HASHEM». Це переклад для читачів, які поділяють цю практику: він робить видимим на сторінці те, що інші Біблії позначають лише капітеллю.

«Lord of hosts» чи «LORD of Armies»

Споріднений вислів показує, як вибір імені взаємодіє з іншими словами. Давньоєврейське YHWH tseva’ot трапляється понад двісті разів, особливо в пророків. Tseva’ot означає «війська» або «воїнства» — чи то земні війська, чи зорі, чи небесні істоти довкола Божого престолу.

  • King James Version і більшість традиційних Біблій кажуть «the LORD of hosts» (ГОСПОДЬ воїнств), а Berean Standard Bible — «the LORD of Hosts».
  • ASV каже «Jehovah of hosts».
  • World English Bible каже «Yahweh of Armies» (Ягве військ): «Yahweh of Armies is with us. The God of Jacob is our refuge» (Ягве військ з нами, Бог Якова — наш притулок; Псалом 46:7).
  • Christian Standard Bible каже «LORD of Armies», а NASB 2020 — «LORD of armies», на тій підставі, що «hosts» для більшості носіїв англійської вже не означає «війська».
  • NIV зазвичай каже «LORD Almighty» (ГОСПОДЬ Всемогутній), ідучи за частим уживанням у Септуагінті слова, що означає «всемогутній».
  • King James Version двічі зберігає в Новому Заповіті грецьку транслітерацію — «the Lord of Sabaoth» (Господь Саваот; Римлян 9:29; Якова 5:4).

Кожен вибір щось здобуває. «Hosts» зберігає традиційне слово, яке може охоплювати небесний двір; «Armies» простіше, але більш військове; «Almighty» передає відчуття сили, але втрачає образ.

Як Open Word Bible передає імʼя

Оскільки читачі мають тут сильні й щирі переконання і оскільки вибір змінює формулювання, а не зміст, Open Word Bible розглядає Боже імʼя як налаштування читання (див. Налаштування змінюють формулювання, але ніколи не зміст). У Старому Заповіті його чернетки за замовчуванням друкують «the LORD» — в українському тексті «ГОСПОДЬ» великими літерами, — ідучи за довгою юдейською та християнською практикою, а читач на сторінках Старого Заповіту може перемкнутися на «Yahweh», в українському тексті «Ягве». У Новому Заповіті, де в грецькому тексті стоїть kyrios, він пише «Господь», а там, де вірш цитує старозавітний уривок, що містить імʼя, запис з обґрунтуванням речення зазначає, який давньоєврейський текст за цим стоїть. Його Старий Заповіт перекладено з Вестмінстерського Ленінградського кодексу, тож чотири літери завжди видно у вихідному тексті, показаному біля кожного речення. Ці чернетки створено за допомогою ШІ, і вони залишаються неперевіреними, доки їх не схвалять названі рецензенти-люди.

Джерела

  • American Standard Version. Preface. New York: Thomas Nelson & Sons, 1901.
  • Arinze, Francis, Cardinal. Letter to the Bishops’ Conferences on “The Name of God.” Congregation for Divine Worship and the Discipline of the Sacraments, 29 June 2008.
  • BeDuhn, Jason David. Truth in Translation: Accuracy and Bias in English Translations of the New Testament. Lanham: University Press of America, 2003.
  • Howard, George. “The Tetragram and the New Testament.” Journal of Biblical Literature 96 (1977): 63–83.
  • Metzger, Bruce M. The Bible in Translation: Ancient and English Versions. Grand Rapids: Baker Academic, 2001.
  • New World Translation of the Holy Scriptures (2013 revision). Appendix A4–A5 on the divine name. Watch Tower Bible and Tract Society.
  • Revised Standard Version. Preface. New York: Thomas Nelson & Sons, 1952.
  • Tov, Emanuel. Textual Criticism of the Hebrew Bible. 3rd ed. Minneapolis: Fortress Press, 2012.
  • World English Bible. Preface. eBible.org.
  • Біблійні цитати подано англійською за World English Bible (суспільне надбання), King James Version або American Standard Version, з перекладом українською.