Приблизно двісті пʼятдесят років після 1611 року англомовні протестанти на практиці мали одну Біблію: King James Version (див. King James Version). Англомовні католики мали іншу — Douay-Rheims у редакції єпископа Річарда Чаллонера 1740-х і 1750-х років. Зʼявлялися приватні переклади, але жоден навіть близько не зміг їх замінити.
Сьогодні в широкому вжитку десятки повних англійських Біблій і сотні перекладів усієї Біблії або її частин. Ця стаття пояснює, як так сталося, і чесно описує головні переклади за тим, що кожен із них прагнув зробити. Вона їх не цитує, бо більшість захищені авторським правом.
Навіщо переглядати King James?
До XIX століття назріли три чинники.
Перший — текст. Новий Заповіт King James перекладено з друкованого грецького тексту XVI століття, який пізніше назвали Прийнятим текстом і який спирався на кілька пізніх рукописів. Відтоді науковці знайшли значно давніші рукописи, зокрема Синайський кодекс, який Тішендорф опублікував 1862 року, і Ватиканський кодекс (див. Синайський і Ватиканський кодекси). Новий переклад потребував нового грецького тексту.
Другий — знання мов. Вивчення давньоєврейської та грецької просунулося вперед, і деякі уривки, які перекладачі 1611 року зрозуміли неправильно, тепер можна було перекласти точніше.
Третій — сама англійська мова. Деякі слова змінили значення. В 1 до солунян 4:15 King James Version каже, що живі «shall not prevent them which are asleep»; «prevent» означало «випередити», і World English Bible каже «will in no way precede» («аж ніяк не випередять»). У До римлян 1:13 Павло каже, що він «was let hitherto», тобто йому досі перешкоджали, і саме так це передає World English Bible. Читач 1611 року розумів обидва місця. Читач 1850 року легко міг зрозуміти їх неправильно.
Revised Version і American Standard
1870 року Кентерберійська конвокація ухвалила перегляд King James Version. Британські науковці, серед них Б. Ф. Весткотт і Ф. Дж. А. Горт, працювали разом з американським комітетом. Новий Заповіт Revised Version вийшов 1881 року, а Старий — 1885-го. Новий Заповіт одразу після виходу розійшовся величезними накладами, а газети в Чикаго надрукували його повністю.
Редакторам доручили вносити якомога менше змін, але їхній грецький текст, близький до тексту Весткотта і Горта, відрізнявся від Прийнятого тексту в тисячах місць, здебільшого дрібних. Їхня англійська була також дуже буквальна: вони намагалися всюди, де можливо, передавати те саме грецьке слово тим самим англійським. Багатьом читачам результат здався точним, але скутим, і King James Version лишалася Біблією більшості церков.
Уподобання американського комітету, яких британці не прийняли, увійшли до American Standard Version 1901 року. Серед інших змін вона передавала Боже імʼя в Старому Заповіті як «Jehovah» («Єгова»). Науковці цінували ASV за точність, і тепер вона є суспільним надбанням.
Нові відкриття
Десятиліття після 1881 року знову змінили біблеїстику. Тисячі папірусних документів, знайдених у Єгипті, багато з них в Оксиринху, показали, що новозавітна грецька була здебільшого звичайною розмовною грецькою свого часу, а не особливою «грецькою Святого Духа», як дехто думав. Такі науковці, як Адольф Дайсман, доводили, що тому Новий Заповіт слід перекладати звичайною сучасною мовою. Ранні новозавітні папіруси — папіруси Честера Бітті в 1930-х і папіруси Бодмера в 1950-х — відсунули рукописні свідчення ще далі в минуле (див. Найдавніші папіруси Нового Заповіту). 1947 року відкрили сувої Мертвого моря.
Окремі перекладачі відгукнулися на це. Джеймс Моффатт, Едгар Гудспід та інші на початку XX століття створили жваві переклади сучасною мовою, підготувавши ґрунт для комітетських перекладів, що зʼявилися згодом.
Revised Standard Version та її критики
Revised Standard Version, перегляд ASV, який фінансувала організація, що згодом стала Національною радою церков у Сполучених Штатах, вийшла 1946 року (Новий Заповіт) і 1952 року (повна Біблія). Вона мала на меті зберегти традицію King James, використовуючи сучасну науку і ясніший англійський текст.
Вона викликала запеклі суперечки. Найвідоміша стосувалася Ісаї 7:14. King James Version, а за нею Матвія 1:23, читає «a virgin shall conceive» («діва зачне»). RSV переклала давньоєврейське almah як «young woman» («молода жінка»), на тій підставі, що давньоєврейське слово означає молоду жінку шлюбного віку і саме собою не вказує на дівоцтво, зберігши при цьому «virgin» у Матвія, де це означає грецьке слово. Багато консервативних протестантів сприйняли це як напад на непорочне зачаття, і 1952 року баптистський пастор у Роккі-Маунті в Північній Кароліні спалив примірник RSV під час недільного вечірнього богослужіння. Захисники відповідали, що переклад іде за давньоєврейським текстом і що вживання цього вірша в Матвія не зачеплено. World English Bible, натомість, читає:
Behold, the virgin will conceive, and bear a son, and shall call his name Immanuel. (Isaiah 7:14)
(«Ось діва зачне і народить сина, і назве його імʼя Еммануїл». (Ісая 7:14))
Ця суперечка показує, яку велику вагу може мати одне перекладацьке рішення і чому корисно показувати читачам його причини.
Попри все RSV стала стандартною Біблією багатьох основних протестантських церков, а за нею вийшли католицьке видання (1965–1966) й екуменічна «Common Bible» (1973). Її наступниця, New Revised Standard Version (1989), прийняла «інклюзивну мову» у згадках про людей там, де оригінал мав на увазі чоловіків і жінок, — рішення, яке одні вітали, а інші критикували. Оновлене видання вийшло 2021 року.
Нові переклади, а не редакції
Тим часом інші вирішили почати з нуля, а не переглядати King James.
- New English Bible (Новий Заповіт 1961, повна Біблія 1970) фінансували головні британські церкви, і вона мала на меті свіжу сучасну британську англійську. 1989 року її переглянули як Revised English Bible.
- Після того як енцикліка папи Пія XII Divino Afflante Spiritu (1943) заохотила переклад із мов оригіналу, католицькі науковці створили Jerusalem Bible (1966) на основі французької Bible de Jérusalem і американську New American Bible (1970). Обидві відтоді переглянуто.
- Good News Bible, Новий Заповіт якої вийшов 1966 року як Good News for Modern Man, а вся Біблія — 1976-го, створило Американське біблійне товариство за принципами смислового перекладу Юджина Найди, простою англійською для широкого кола читачів.
Євангельські переклади
Євангельські протестанти, багато з яких почувалися незатишно з RSV, створили власні переклади. New American Standard Bible (повна 1971) переглянула ASV у дуже буквальному напрямі. New International Version (Новий Заповіт 1973, повна 1978), створена міжнародним комітетом євангельських науковців, прагнула рівноваги між точністю і читабельністю і багато років була англійською Біблією, що продавалася найкраще. Її редакція 2011 року прийняла певну гендерно інклюзивну мову після гарячої суперечки навколо попередньої редакції.
New King James Version (1982) оновила формулювання King James, зберігши її Прийнятий текст, для читачів, які віддавали перевагу цьому текстові. Популярний переказ Кеннета Тейлора, Living Bible (1971), велика команда науковців переробила на справжній переклад — New Living Translation (1996). English Standard Version (2001), перегляд RSV, описує себе як «essentially literal» («по суті буквальну»). Christian Standard Bible (2017) переглянула Holman Christian Standard Bible 2004 року, прагнучи того, що її творці називають «optimal equivalence» («оптимальною еквівалентністю»).
Юдейські перекладачі створили власні англійські Біблії єврейських Писань. The Holy Scriptures According to the Masoretic Text (1917) Єврейського видавничого товариства (Jewish Publication Society) значною мірою спиралася на Revised Version і ASV, але суворіше дотримувалася традиційного давньоєврейського тексту; тепер вона є суспільним надбанням. Її замінник, новий переклад JPS, виходив частинами і 1985 року був зібраний в один том як Tanakh.
Меншість церков вважає, що слід користуватися лише King James Version, з причин, що сягають від її грецького тексту до її місця в їхній традиції. Це переконання — теж частина сучасного ландшафту.
Вільні та відкриті переклади
Майже всі ці переклади захищені авторським правом, що обмежує, скільки з них можна цитувати чи використовувати повторно. Деякі сучасні переклади йдуть іншим шляхом:
- World English Bible, оновлення ASV, яке з 1990-х років готували волонтери, передано в суспільне надбання. Статті на цьому сайті цитують її саме з цієї причини.
- NET Bible (перше повне видання 2005) можна безплатно читати онлайн, і вона відома своїми 60 932 примітками перекладачів, що пояснюють вибір, хоча й лишається захищеною авторським правом.
- Berean Standard Bible 2023 року передали в суспільне надбання.
Драбина підходів
Англомовні читачі тепер мають переклади майже в кожній точці між дуже буквальним і дуже вільним. Таке розмаїття може заплутати, але воно й допомагає: порівняння перекладів — один із найкращих способів для читача, який не знає грецької чи давньоєврейської, побачити, де текст складний. Принципи, що стоять за цим вибором, розглянуто в статті Слово за словом чи зміст за змістом?.
Open Word Bible підходить до тієї самої проблеми інакше. Замість того щоб вибрати одну точку на драбині, він подає кожне речення на трьох рівнях — Буквальному, Збалансованому і Простому, — які мають спільний набір смислових рішень. Він поширюється за CC0, тож його можна цитувати й використовувати повторно без дозволу. І він показує обґрунтування кожного вибору, щоб читач міг побачити, чому він каже саме так, — а суперечка про Ісаю 7:14 показує, що читачам це потрібно. Його чернетки підготовлено за допомогою ШІ і ще не перевірено, а описані тут наявні переклади він використовує лише для порівняння і ніколи не бере за основу своїх формулювань.
Джерела
- Metzger, Bruce M. The Bible in Translation: Ancient and English Versions. Grand Rapids: Baker Academic, 2001.
- Lewis, Jack P. The English Bible from KJV to NIV: A History and Evaluation. 2nd ed. Grand Rapids: Baker, 1991.
- Thuesen, Peter J. In Discordance with the Scriptures: American Protestant Battles over Translating the Bible. New York: Oxford University Press, 1999.
- Norton, David. A History of the English Bible as Literature. Cambridge: Cambridge University Press, 2000.
- Deissmann, Adolf. Light from the Ancient East. Translated by Lionel R. M. Strachan. London: Hodder and Stoughton, 1910.
- Fee, Gordon D., and Mark L. Strauss. How to Choose a Translation for All Its Worth. Grand Rapids: Zondervan, 2007.
- Greenspoon, Leonard J. Jewish Bible Translations: Personalities, Passions, Politics, Progress. Philadelphia: Jewish Publication Society, 2020.
- Pius XII. Divino Afflante Spiritu. Encyclical, 30 September 1943.
- “Preface to the Revised Version” (New Testament, 1881).
- Біблійні цитати взято з World English Bible (суспільне надбання), окрім місць, де стаття цитує історичний переклад або дає власний дослівний переклад; українські переклади в дужках зроблено для цієї статті.