Перш ніж питати, наскільки точно переписували Біблію, варто запитати, на чому її переписували. Матеріали, якими користувалися давні писарі, пояснюють, які рукописи збереглися і де. Форма їхніх книг пояснює щось несподіваніше: перші християни були серед перших, хто перейшов на кодекс, предка сучасної книжки.
Папірус і пергамент
Більшу частину античності стандартним матеріалом для письма в Середземноморʼї був папірус, який виготовляли з очерету, що ріс уздовж Нілу. Пліній Старший описує цей процес (Природнича історія 13.68–83): смужки серцевини клали двома шарами під прямим кутом, пресували й збивали докупи, сушили й полірували. Аркуші склеювали край до краю, щоб утворити сувій. Папірус був дешевий і легкий, але у вологому кліматі він гниє. Саме тому майже всі збережені давні папіруси, зокрема найдавніші списки Нового Заповіту, походять із сухих пісків Єгипту.
Пергамент — це тваринна шкіра, вимочена у вапні, вискоблена, розтягнута й висушена. Він набагато міцніший за папірус, на ньому можна писати з обох боків, і він витримує навіть вологий клімат. Більшість Сувоїв Мертвого моря написано на шкірі, а від IV століття великі Біблії писали на пергаменті. Новий Заповіт згадує обидва матеріали: 2 Івана 12 говорить про «папір і чорнило», а в 2 Тимофія 4:13 Павло просить принести «книги, особливо пергаменти».
Сувій
Більшу частину античності «книга» означала сувій: довгу стрічку, списану стовпцями з одного боку, яку читач розгортав однією рукою і згортав другою. Довга книга, як-от Євангеліє від Луки чи Дії, заповнювала цілий сувій. Щоб знайти уривок, треба було його перемотувати. Коли Ісус читає в синагозі в Назареті, йому подають «сувій пророка Ісаї», він розгортає його до потрібного місця, а потім знову згортає (Луки 4:17–20). Юдейське Писання й досі читають у синагозі із сувоїв.
Кодекс
Кодекс — це стос складених аркушів, скріплених з одного краю: книжка зі сторінками. Його предком був набір вощених табличок, які римляни звʼязували докупи для нотаток і шкільних вправ. До I століття римляни вже користувалися й невеликими пергаментними записниками. Поет Марціал близько 85 року н. е. радить мандрівникам кишенькові пергаментні видання Гомера і Верґілія (Епіграми 14.184–192), а це показує, що формат знали і для літератури, але він ще був новинкою. У греків і римлян сувій залишався звичайною формою для літератури аж до IV століття.
Християнська перевага
Християни були інакшими. Колін Робертс і Т. К. Скіт у праці The Birth of the Codex («Народження кодексу») зібрали свідчення папірусів. Серед збережених грецьких літературних текстів II століття кодекси становлять лише невеликий відсоток. Серед християнських списків Писання того самого періоду кодексами є майже всі. Ларрі Гуртадо, переглянувши ці свідчення в книзі The Earliest Christian Artifacts («Найдавніші християнські артефакти»), підтвердив цю закономірність: перші християни переважно вибирали кодекс для книг, які вважали Писанням, навіть коли для інших текстів користувалися сувоями.
Чому? Учені пропонували кілька пояснень, і жодне з них не певне.
- Практичність. Кодекс компактний, використовує обидва боки сторінки, і в ньому легко знайти уривок. Але ці переваги були доступні всім, а нехристияни переходили на нього набагато повільніше.
- Збірки. Кодекс вміщує набагато більше, ніж сувій. Гаррі Ґембл доводить, що рання збірка Павлових листів, задовга для одного сувою, вийшла як кодекс і задала зразок. Інші вказують на чотири Євангелія.
- Відмінність. Кодекс виглядав інакше і за сувій Тори, і за язичницький літературний сувій. Можливо, він позначав християнське Писання як щось нове.
- Робочі книги. Кодекси асоціювалися з практичними текстами, а не з престижними виданнями. Християнське Писання було книгами, які читали під час богослужіння, вивчали, носили з собою мандрівні вчителі і до яких зверталися по довідку.
Хоч якою була причина, цей вибір мав значення. Кодекс міг обʼєднати в одному томі чотири Євангелія, або всі листи Павла, або зрештою всю Біблію. Однотомні Біблії IV століття, Синайський і Ватиканський кодекси, були б неможливі у формі сувоїв. Те, як ми читаємо Біблію сьогодні — як одну книжку зі сторінками, — почалося з виборів перших християнських переписувачів, про яких ідеться в наступній статті.
Джерела
- Bagnall, Roger S. Early Christian Books in Egypt. Princeton: Princeton University Press, 2009.
- Gamble, Harry Y. Books and Readers in the Early Church: A History of Early Christian Texts. New Haven: Yale University Press, 1995.
- Hurtado, Larry W. The Earliest Christian Artifacts: Manuscripts and Christian Origins. Grand Rapids: Eerdmans, 2006.
- Martial. Epigrams 14.184–192.
- Pliny the Elder. Natural History 13.68–83.
- Roberts, Colin H., and T. C. Skeat. The Birth of the Codex. London: Oxford University Press for the British Academy, 1983.
- Turner, Eric G. The Typology of the Early Codex. Philadelphia: University of Pennsylvania Press, 1977.
- Біблійні цитати подано за українським текстом Open Word Bible, окрім місць, де стаття дає власний дослівний переклад.