Французькою перекладають Біблію вже близько восьмисот років. Ця мова дала Біблії для королів і для біженців, для католиків, протестантів і для тих і тих разом. Сьогодні більшість франкомовних живе за межами Європи, і французьку Біблію читають у Кіншасі та Абіджані не менше, ніж у Парижі чи Женеві.

Середньовічні французькі Біблії

Найдавніші французькі біблійні тексти, з XII століття, були перекладами окремих книг, особливо Псалмів. У XIII столітті паризькі вчені створили повну французьку Біблію, хоча хто її зробив і як — досі предмет суперечок.

Найчастіше переписуваною середньовічною французькою Біблією була Bible historiale («Історична Біблія») Гюйара де Мулена, каноніка з Ера, завершена в 1290-х роках. Це не був простий переклад. Гюйар поєднав біблійний текст із перекладом Historia scholastica Петра Коместора, популярного переказу біблійної історії з коментарем. Багато примірників розкішно ілюстрували для королівських і шляхетних власників. Як і всі середньовічні французькі Біблії, її перекладено з латинської Вульгати, і вона була дорога, тож нею володіли переважно заможні.

Лефевр дʼЕтапль

На початку XVI століття гуманіст Жак Лефевр дʼЕтапль, учасник гуртка католиків-реформаторів у Мо, хотів, щоб Євангеліє дійшло до простих французів. Його Новий Заповіт вийшов у Парижі 1523 року. Його повну Біблію надрукували в Антверпені 1530 року, бо богослови Сорбонни зробили її видання в Парижі надто небезпечним. Він перекладав із Вульгати, подекуди виправляючи її за грецьким текстом. Він ніколи не покидав Католицької церкви, але його Біблію згодом внесли до списків заборонених книг.

Біблія Олівтана, 1535

Перша французька Біблія, перекладена з давньоєврейської та грецької, була протестантською. Її створив Пʼєр Робер, відомий як Олівтан, двоюрідний брат Жана Кальвіна. Вальденси, середньовічний рух інакодумців в альпійських долинах, який вирішив приєднатися до Реформації, 1532 року замовили її й оплатили.

Олівтан працював швидко, близько двох років. Для Нового Заповіту він спирався на Лефевра, звіреного з грецьким текстом; Старий Заповіт був самостійнішим перекладом з давньоєврейської. Його надрукував Пʼєр де Вінгль у Серрʼєрі поблизу Невшателя 1535 року — того самого року, що й англійську Біблію Ковердейла. Кальвін написав до неї латинську передмову. У наступні десятиліття женевська церква знову й знову редагувала текст Олівтана, і женевська редакція 1588 року стала Біблією франкомовних протестантів. Ці французькі Біблії з їхніми примітками й нумерацією віршів вплинули на англійську Женевську Біблію (див. Від Ковердейла до Женеви).

Пор-Рояль і Ле Метр де Сасі

Найважливіший католицький французький переклад XVII століття походить з Пор-Рояля, абатства поблизу Парижа, повʼязаного з янсенізмом — рухом у католицизмі, що наголошував на благодаті й моральній суворості і згодом був засуджений Римом.

Його провідний перекладач, Ісаак-Луї Ле Метр де Сасі, був увʼязнений у Бастилії з 1666 до 1668 року і там працював над Старим Заповітом. Монський Новий Заповіт його команди вийшов 1667 року і наштовхнувся на запеклий опір — почасти через звʼязки з янсенізмом, почасти тому, що він передавав Писання вишуканою повсякденною французькою для мирян. Повну Біблію завершили після його смерті, 1684 року. Перекладена з Вульгати ясною французькою Расіна і Паскаля, вона два століття мала читачів — і протестантів, і католиків.

Протестанти тим часом оновлювали женевський текст. Давид Мартен в Утрехті (1707) і Жан-Фредерік Остервальд у Невшателі (1744) видали редакції, що лишалися стандартними аж до XIX століття.

Луї Сегон

У XIX столітті женевський пастор Луї Сегон зробив новий переклад з давньоєврейської та грецької, завершений 1880 року. Редакція, видана після його смерті, 1910 року, стала найпоширенішою французькою протестантською Біблією XX століття. Сегон 1910 року перебуває в суспільному надбанні, і його досі друкують і читають, особливо в Африці. Його Івана 3:16 читає:

Car Dieu a tant aimé le monde qu’il a donné son Fils unique, afin que quiconque croit en lui ne périsse point, mais qu’il ait la vie éternelle.

(«Бо Бог так полюбив світ, що дав свого єдиного Сина, щоб кожен, хто вірить у нього, не загинув, а мав вічне життя».)

World English Bible має «For God so loved the world, that he gave his one and only Son» («Бо Бог так полюбив світ, що дав свого єдиного Сина»). Пізніші редакції Сегона захищені авторським правом.

Єрусалимська Біблія і TOB

Французька наука XX століття дала дві Біблії міжнародного значення. Домініканська Біблійна школа (École biblique) в Єрусалимі видала Bible de Jérusalem («Єрусалимську Біблію») частинами з 1948 року і в одному томі 1956 року. Перекладена з давньоєврейської та грецької з примітками на основі сучасної науки, вона сама була перекладена англійською як Jerusalem Bible 1966 року.

Traduction œcuménique de la Bible (TOB, «Екуменічний переклад Біблії»), спільна праця католицьких і протестантських учених за участі православних, вийшла 1975 року. Після чотирьох століть суперницьких приміток на берегах католики й протестанти разом створили одну Біблію. Відтоді зʼявилося багато інших французьких перекладів, більшість захищені авторським правом.

Open Word Bible французькою

Французька — одна з мов, якими готують Open Word Bible. Як і переклад Олівтана, його перекладають з давньоєврейської та грецької, а не з англійської, з тими самими смисловими рішеннями, що й кожною іншою мовою, і з власними рішеннями щодо французького формулювання. Як і TOB, він викладає своє обґрунтування, щоб читачі різних традицій могли розглядати його разом. Ця праця — чернетка, створена за допомогою ШІ, яка чекає на названих рецензентів-людей. Як і Сегоном 1910 року, результатом можна вільно користуватися.

Джерела

  • Berger, Samuel. La Bible française au moyen âge. Paris: Imprimerie nationale, 1884.
  • Bogaert, Pierre-Maurice, ed. Les Bibles en français: histoire illustrée du Moyen Âge à nos jours. Turnhout: Brepols, 1991.
  • Chambers, Bettye Thomas. Bibliography of French Bibles: Fifteenth- and Sixteenth-Century French-Language Editions of the Scriptures. Geneva: Droz, 1983.
  • Delforge, Frédéric. La Bible en France et dans la francophonie: histoire, traduction, diffusion. Paris: Publisud; Société biblique française, 1991.
  • Greenslade, S. L., ed. The Cambridge History of the Bible. Vol. 3, The West from the Reformation to the Present Day. Cambridge: Cambridge University Press, 1963.
  • Cameron, Euan, ed. The New Cambridge History of the Bible. Vol. 3, From 1450 to 1750. Cambridge: Cambridge University Press, 2016.
  • Olivétan, Pierre Robert, trans. La Bible qui est toute la saincte escripture. Neuchâtel: Pierre de Wingle, 1535.
  • Segond, Louis, trans. La Sainte Bible. Revised edition, 1910.
  • Біблійні цитати взято з World English Bible (суспільне надбання), крім тих місць, де стаття цитує історичний переклад; їх подано мовою оригіналу з українським перекладом.