Що це за книга
Малахію написано як низку суперечок. Бог робить твердження, народ відповідає питанням, і Бог відповідає. «Я полюбив вас, говорить ГОСПОДЬ. А ви питаєте: “Чим ти показав, що любиш нас?”» Народ повернувся з вигнання, і храм відбудовано, але великі дні, обіцяні пророками, не настали, і люди стали втомленими й недбалими. Священники приносять на жертовник сліпих і кривих тварин. Чоловіки розлучаються з дружинами своєї юності. Народ стримує десятини і каже, що марно служити Богові, бо нечестивим ведеться добре.
Бог відповідає на кожну скаргу і обіцяє, що прийде сам:
Ось Я посилаю свого вісника, і він приготує дорогу переді Мною. Тоді раптово прийде до свого храму Господь, якого ви шукаєте; вісник завіту, якого ви прагнете, уже йде, говорить ГОСПОДЬ Небесних Військ.
Того дня різниця між тими, хто служить Богові, і тими, хто не служить, стане очевидною, а для тих, хто шанує його імʼя, «зійде сонце праведності зі зціленням у його крилах». Книга закінчується закликом до народу памʼятати Закон Мойсея та обітницею, що Бог пошле пророка Іллю перед великим і страшним днем ГОСПОДА. Євангелія бачать цю обітницю виконаною в Івані Хрестителі (Матвія 11:10–14; Марка 9:11–13; Луки 1:17).
Хто її написав і коли
Імʼя Малахія означає «мій вісник» — слово, яке Бог уживає в 3:1, — і більше про пророка нічого не відомо; дехто вважав це титулом, а не імʼям. Книга говорить про намісника, про храм, що стоїть, і жертви, що приносяться, і про ті самі біди, з якими стикався Неемія: недбалих священників, шлюби з тими, хто поклоняється іншим богам, і несплачені десятини (Неемія 13). Тож її зазвичай датують V століттям до н. е., близько 460–430 років.
Як побудована книга
- Я полюбив вас (1:1–5): Яків та Ісав.
- Священники зневажають Боже імʼя (1:6–2:9): жертви з вадами і завіт із Левієм.
- Невірність завітові (2:10–16): шлюби з чужими богами і розлучення.
- Вісник і день суду (2:17–3:5): «Де Бог справедливості?»
- Поверніться до мене (3:6–12): десятини і вікна небесні.
- Ті, хто шанує ГОСПОДА (3:13–24): книга памʼяті, сонце праведності та Ілля.
Як Open Word Bible перекладає Малахію
Нумерація віршів. Вірші пронумеровано так, як в єврейському тексті, який закінчує книгу розділом 3. Останні шість віршів, тут 3:19–24, у більшості англійських Біблій — розділ 4. Примітки до 3:19 і 3:23 це пояснюють.
Я ненавиджу розлучення (2:16). Єврейський текст цього вірша складний. Чернетка читає його так, що розлучення ненавидить ГОСПОДЬ, на що вказують слова «говорить ГОСПОДЬ», і позначає рішення як непевне. Інші читають це про чоловіка, який розлучається, — «чоловік, який ненавидить і розлучається, покриває свій одяг насильством», — а деякі давні переклади читають це як дозвіл на розлучення. Примітки подають ці прочитання. Вірш 15, просто перед ним, — один із найскладніших віршів у пророків, і він теж має примітку.
Якова полюбив, Ісава зненавидів (1:2–3). Рішення пояснює, що в єврейській мові «любити» й «ненавидіти», поставлені поруч, часто означають вибрати одного й відсунути іншого, а не почуття, які підказують ці слова. Чернетка зберігає слова, а примітка це пояснює. Павло цитує цей вірш у До римлян 9:13.
Господь і вісник (3:1). Бог спершу посилає «свого вісника», щоб приготувати дорогу. Потім «Господь, якого ви шукаєте», сам Бог, приходить до свого храму, і «вісник завіту» вже йде. Чи вісник завіту — це сам Господь, чи друга постать, непевно; рішення про це каже, а примітка подає інше прочитання.
Моє імʼя велике між народами (1:11). Єврейський текст не має дієслова, тож вірш може говорити про теперішнє або про майбутнє: «моє імʼя велике» чи «буде великим». Чернетка бере перше, позначає рішення як непевне й подає друге в примітці.
Боже імʼя. Текст пише особисте Боже імʼя «ГОСПОДЬ» великими літерами, а налаштування читача показує натомість «Ягве». Улюблений титул Малахії — «ГОСПОДЬ Небесних Військ». Див. Імена й титули Бога.