Біблія має одне особове імʼя Бога, чотири літери, які зазвичай передають як YHWH, і багато титулів. Авраам зустрічає Бога як «Бога Всевишнього» і «Бога Всемогутнього». Анна молиться «ГОСПОДУ Саваоту». Ісая називає його «Святим Ізраїлевим». Ісус молиться: «Авва, Отче», а перші християни визнають, що «Ісус — Господь».

Кожен титул каже щось інше, і кожен ставить перед перекладачем власне завдання. Деякі мають ясне значення. Значення деяких ніхто напевно не знає. Деякі в перекладі виглядають однаково, але в давньоєврейській це різні слова. Ця стаття проходить головними з них. Саме Боже імʼя і вибір між «ГОСПОДЬ», «Ягве» та іншими варіантами мають окрему статтю: див. Боже імʼя в перекладі.

Елогім: слово множини для одного Бога

Перше речення Біблії називає Бога словом אֱלֹהִ֑ים (ʾĕlōhîm). Це звичайне давньоєврейське слово «Бог», ужите тисячі разів. А за формою це множина.

Це може здивувати читачів, і це пояснювали по-різному. Звичайне пояснення, яке подає і наш запис для Буття 1:1, таке: давньоєврейська часто вживає форму множини, щоб виразити велич чи повноту. Слово має форму множини, але його дієслово стоїть в однині, «створив», як і в усьому розділі, тож воно називає єдиного Бога. Граматисти іноді називають це множиною величі. Християнські читачі від часів ранньої церкви бачили в ньому й натяк на Трійцю, хоча більшість науковців вважають, що сама граматика такої ваги не несе.

Те саме слово може бути й справжньою множиною. У Десяти заповідях «Не май інших ʾĕlōhîm, крім мене» означає «інших богів» (Вихід 20:3). Вирішує контекст. У кількох місцях не ясно, чи слово означає Бога, богів чи щось інше, і наші записи так і кажуть.

  • У Псалмі 82:1 Бог стає «серед богів». Смислове рішення розуміє їх як членів Божої небесної ради, але позначає це як під питанням, а виноска подає інші погляди: що це судді-люди, названі «богами» через свій уряд, або Ізраїль біля Синаю.
  • У Вихід 21:6 раба, який вирішив лишитися зі своїм паном, приводять «до Бога». Запис розуміє це як «перед Бога», можливо, у святилищі, але у виносці зазначає, що дехто читає це слово як «до суддів», як те саме слово, можливо, означає в 22:7–8.

Споріднена форма однини, ʾĕlôah, трапляється здебільшого в поезії, особливо в Книзі Йова.

Ель і його титули

Коротше слово ʾēl — звичайне слово «бог» у давньоєврейській та споріднених із нею мовах. У текстах із давнього Угариту, на узбережжі Сирії, Ель — це також імʼя верховного бога ханаанського пантеону. У Біблії воно стоїть і окремо як слово для Бога, але найвідоміше з низки титулів у Книзі Буття, де до Ель приєднано друге слово.

Ель Ельйон, «Бог Всевишній». Мелхиседек, цар Салиму і священник אֵל עֶלְיֽוֹן (ʾēl ʿelyôn), благословляє Аврама Богом Всевишнім, «Творцем неба і землі» (Буття 14:18–19). Elyon означає «найвищий». Запис зазначає, що в Псалмах цей титул уживається про ГОСПОДА і що сам Аврам за кілька віршів ототожнює їх: «Я підняв руку й поклявся ГОСПОДУ, Богові Всевишньому» (14:22). Виноска там додає, що в Септуагінті та Самарянському Пʼятикнижжі в цьому вірші немає «ГОСПОДУ», а давньоєврейський текст, за яким ми йдемо, це слово має. Саме слово «Творець» позначене як під питанням, бо давньоєврейське слово може означати й «Власник», і виноска про це каже.

Ель Шаддай, «Бог Всемогутній». Коли Бог зʼявляється девʼяностодевʼятирічному Аврамові, він каже: «Я — אֵ֣ל שַׁדַּ֔י» (ʾēl šadday, Буття 17:1). Це титул обітниць Авраамові, Ісаакові та Якову (28:3; 35:11; 48:3). У Вихід 6:3 Бог каже Мойсеєві, що відкривався патріархам «як Бог Всемогутній». Саме Shaddai часто трапляється в Книзі Йова та в поезії, як у Псалмі 91:1: «у затінку Всемогутнього».

Значення Shaddai — одне з відкритих питань гебраїстики. «Всемогутній» походить від давніх грецького і латинського перекладів. Деякі науковці повʼязують слово з терміном «гора», і тоді виходить «Бог гори». Юдейська традиція пояснювала його як «той, хто достатній». Інші пропонували інші корені. Жодне з цих пояснень не певне. Open Word Bible на кожному рівні йде за традиційним «Бог Всемогутній», але смислові рішення для Буття 17:1 і Вихід 6:3 обидва позначено як під питанням, а виноски подають інші пропозиції. Запис для Вихід 6:3 додає, що це «титул, а не особове імʼя Бога».

Ель Олам, «Вічний Бог». У Беер-Шеві Авраам «закликав імʼя ГОСПОДА, אֵ֥ל עוֹלָֽם» (ʾēl ʿôlām, Буття 21:33). Olam означає час без меж. Збалансований рівень каже «Вічного Бога», а Простий — «Богові, що живе вічно».

Ель Рої, «Бог, що бачить». Агар, сама в пустелі, — єдина людина в Біблії, яка дає Богові імʼя. Вона називає його «Бог, що бачить» (Буття 16:13). Запис зазначає, що це може означати «Бог, що бачить мене» або «Бог, якого я бачила», а наступний рядок такий складний, що виноска подає ще два прочитання.

Ці титули з Ель зосереджені здебільшого в Книзі Буття. Вихід 6:3 начебто пояснює чому: патріархи знали Бога як Ель Шаддай. Проте Книга Буття багато разів уживає й імʼя YHWH — і в оповіді, і в словах самих патріархів. Запис для Вихід 6:3 розуміє вірш так, що батьки не знали цього імені в усій повноті його значення, яке Бог тепер покаже, визволивши Ізраїль. Він позначає це як під питанням, а виноска подає два інші прочитання: що це речення — запитання або що саме імʼя було для Мойсея новим.

Адонай: «мій Господь»

ʾĂdōnāy означає «мій Господь». Воно утворене від звичайного слова для пана, ʾādôn, в особливій формі, яку вживають лише про Бога. Люди вживали його в молитві й тоді, коли шанобливо зверталися до Бога. З нього починається запитання Аврама в Буття 15:2, а далі йде Боже імʼя: אֲדֹנָי, а за ним YHWH.

Оскільки юдейські читачі вголос вимовляли Adonai замість Божого імені, перекладам доводиться щось робити, коли обидва слова стоять поруч, інакше вийшло б «Господь ГОСПОДЬ». За давнім звичаєм англійські Біблії друкують «Lord GOD», де GOD великими літерами показує, що за ним стоїть імʼя. Український переклад Open Word Bible каже «Владико ГОСПОДИ», з іменем великими літерами, а з увімкненим налаштуванням Божого імені — «Владико Ягве». Про це каже рішення щодо формулювання для Буття 15:2; англійське рішення зазначає, що розглядали й інший сучасний варіант, «Sovereign LORD».

У видінні Ісаї, «я побачив Господа, що сидів на престолі» (Ісая 6:1), стоїть слово Adonai, а не імʼя. Запис зазначає, що далі вірш 5 називає того, хто сидить на престолі, «Царем, ГОСПОДОМ Небесних Військ». Українською, як і англійською, різницю показують лише великі літери: «Господь» для Adonai, «ГОСПОДЬ» для YHWH.

«Мій володар» у Псалмі 110

Різниця між Adonai і звичайним словом для пана найважливіша в Псалмі 110:1, вірші Старого Заповіту, який Новий Заповіт цитує найчастіше. Наш Збалансований рівень каже:

Давидів. Псалом. ГОСПОДЬ проголошує моєму володареві: «Займи своє місце по Моїй правиці, доки я кладу Твоїх ворогів під Твої ноги, як підніжок».

Псалом 110:1 · Open Word Bible, Збалансований Читати з обґрунтуванням →

Запис пояснює, що друге слово — не Adonai, а ʾădōnî, повсякденне звертання до вищого за становищем, передусім до царя. Давньоєврейський текст огласовує його інакше, ніж титул, ужитий про Бога у вірші 5. Тож англійські чернетки пишуть «my lord» з малої літери, а українські кажуть «моєму володареві», слово, яке означає високе становище і не плутається з «Господом»; Простий рівень каже «моєму володареві, цареві», щоб його не сприйняли за Бога.

Проте в грецькій обидва слова стали kyrios, «Господь». Коли Ісус цитує псалом, він питає, як Давид міг назвати свого нащадка «Господом» (Матвія 22:41–45). Тут чернетки пишуть «Сказав Господь моєму Господеві», обидва слова з великої літери, бо Євангеліє читає псалом як слово про Месію. Смислове рішення для Матвія 22:44 пояснює: перше «Господь» стоїть замість Божого імені, «мій Господь» — замість іншого давньоєврейського слова, яке вживали про пана чи царя, і «грецькою обидва — “Господь”». Той самий вірш у двох місцях перекладено двома способами, і записи кажуть чому.

ГОСПОДЬ Саваот

Титул יהוה צְבָא֖וֹת (YHWH ṣəbāʾôt) уперше зʼявляється в Біблії, коли Елкана йде до Шило поклонитися «ГОСПОДУ Саваоту» (1 Самуїлова 1:3). Після того він трапляється понад двісті разів, найчастіше в пророків.

Смислове рішення для 1 Самуїлової 1:3 пояснює це слово. Ṣəbāʾôt — множина слова, що означає військо, велике товариство, вишикуване лавами. Його вживають про війська Ізраїля, про сонце, місяць і зорі та про небесних істот довкола Божого престолу. Поєднаний з Божим іменем, титул показує ГОСПОДА як Царя, що командує кожною силою на небі й на землі. Запис повʼязує титул у Самуїлових книгах із ковчегом, із тим, хто «сидить на херувимах», і з Давидом, який виходить проти Голіята в імʼя ГОСПОДА Саваота, Бога ізраїльських лав (17:45).

Головні варіанти англійських перекладів розглянуто в статті Боже імʼя в перекладі. Англійський Буквальний рівень Open Word Bible зберігає традиційне «the LORD of hosts», а Збалансований і Простий кажуть «the LORD of Armies» («ГОСПОДЬ Військ»). Англійське рішення щодо формулювання пояснює чому: «hosts» сьогодні найчастіше означає господарів, які приймають гостей, а «Armies» прямо каже зміст і зберігає образ полководця. Розглядали й «Almighty» («Всемогутній») і відклали, бо воно перетворює образ на абстрактну властивість. Українські записи мають три формулювання: Буквальний рівень зберігає «ГОСПОДЬ Саваот», Збалансований каже «ГОСПОДЬ Небесних Військ», тобто полководець небесних військ, а Простий — «ГОСПОДЬ Вседержитель», простий титул влади. Видіння Ісаї на Збалансованому рівні:

І вони гукали один до одного: «Святий, святий, святий ГОСПОДЬ Небесних Військ! Усе, що наповнює землю, — Його слава.»

Ісая 6:3 · Open Word Bible, Збалансований Читати з обґрунтуванням →

Новий Заповіт двічі зберігає давньоєврейське слово грецькими літерами, «Господь Саваот» (Римлянам 9:29; Якова 5:4). Буквальний рівень зберігає «Саваот» в обох місцях. На Збалансованому рівні чернетки ще не узгоджені: англійською Якова 5:4 каже «the Lord of Armies», а Римлянам 9:29 — «the Lord of hosts»; українською Якова 5:4 каже «Господа Сил», а Римлянам 9:29 — «Господь Воїнств». Саме такі розбіжності доведеться розвʼязати рецензентам. Обʼявлення вживає для того самого титулу інше грецьке слово, «Вседержитель» (Обʼявлення 4:8), і запис там зазначає, що воно «стоїть замість “Саваот”».

Святий Ізраїлів

Коли Ісая побачив Господа в храмі, серафими кликали: «Святий, святий, святий». Запис для Ісаї 6:3 зазначає, що улюблене Ісаєве імʼя Бога, «Святий Ізраїлів», виростає з цього видіння. Давньоєврейською це קְד֥וֹשׁ יִשְׂרָאֵ֖ל (qəḏôš yiśrāʾēl).

Смислове рішення для Ісаї 1:4, де титул зʼявляється вперше, каже так: «Бог, цілком інший і чистий, який звʼязав себе з Ізраїлем». Він трапляється в Ісаї близько двадцяти пʼяти разів, в усіх частинах книги, і лише кілька разів деінде. Запис зазначає, що одне з цих місць, 2 Царів 19:22, — це саме Ісаєве слово до царя Єзекії.

Титул поєднує дві думки. «Святий» означає відокремлений: Бог не подібний ні до чого, що він створив. «Ізраїлів» каже, що цей Бог зробив себе Богом Ізраїля. У 1:4 через це їхня зневага ще більше вражає. Далі в книзі через це його обітниця ще певніша: «Святий Ізраїлів — твій Викупитель» (41:14). Кожен рівень зберігає титул як є. Тут перекладові нема чого пояснювати, і читач зустрічає його як власний Ісаїн вислів.

Авва, Отче

Новий Заповіт зберігає одне арамейське слово для Бога: Αββα (abba), «батько». Ісус уживає його в Гетсиманії: «Авва, Отче, для тебе все можливе» (Марка 14:36), а Павло каже, що віруючі Духом вигукують ті самі слова (Римлянам 8:15; Галатам 4:6). В усіх трьох місцях за арамейським словом іде грецьке слово «батько», ніби перші церкви зберегли Ісусове власне слово і додали до нього переклад.

У XX столітті Йоахим Єреміас зробив abba знаменитим. Він доводив, що це було ніжне слово, яким користувалася мала дитина, щось на зразок «татусю», і що Ісусове вживання його в молитві не мало паралелей у тогочасному юдаїзмі. Ця думка широко поширилася в проповідях. 1988 року Джеймс Барр опублікував статтю під назвою «Abba Isn’t Daddy» («Авва — це не “татусь”»), де доводив, що цим словом користувалися і дорослі діти, і малі, і що воно означало просто «батько», сказане з теплотою і пошаною. Більшість науковців тепер приймають Баррову поправку, хоча багато хто й досі вважає, що Ісусове звертання до Бога як до Отця було особливим.

Смислове рішення Open Word Bible для Марка 14:36 іде за цим. Воно описує abba як «слово, яким син чи дочка в будь-якому віці зверталися до свого батька», а як відкинуту альтернативу називає «лише дитяче слово». Кожен рівень зберігає «Авва, Отче», як і грецький текст. Записи для Римлянам 8:15 і Галатам 4:6 додають, що віруючі звертаються до Бога так, як звертається Син.

Кіріос: Господь

У грецькому Старому Заповіті Боже імʼя зазвичай передавали словом κύριος (kyrios), «Господь». Те саме слово могло бути ввічливим «пане», титулом господаря над рабами або титулом імператора. Його значення в Новому Заповіті залежить від того, хто його вживає і як.

Тому Филипʼянам 2:11, «кожен язик відкрито визнав, що Ісус Христос — Господь», — одне з найважливіших для перекладача речень. Смислове рішення там, з виноскою, подає значення як «титул, який грецький Старий Заповіт дає Богові». Воно відкидає слабше значення «пан чи правитель, шанобливий титул», бо Павло перегукується з Ісаєю 45:23, де ГОСПОДЬ каже, що лише перед ним схилиться кожне коліно. Проте, додає запис, визнання звучить «на славу Бога Отця»: те, що Ісусові дано це імʼя, не відбирає слави в Отця.

Те саме відбувається в Римлянам 10:13, де Павло цитує Йоіла: «кожен, хто взиває до імені Господа, буде спасений». Запис зазначає, що в давньоєврейському тексті Йоіла «Господь» — це Боже імʼя і що Павло, щойно сказавши «Ісус — Господь» (10:9), застосовує ці слова до Ісуса.

Оскільки для kyrios є лише одне слово, Open Word Bible пише в таких місцях «Господь», а запис з обґрунтуванням називає давньоєврейське слово, що за ним стоїть. У Новому Заповіті «ГОСПОДЬ» великими літерами ніколи не вживається, бо в грецькому тексті немає Божого імені, яке треба було б позначити.

Що дають титули

Переклад міг би звести все це до «Бога» і «Господа». Читачі втратили б небагато інформації, але дуже багато фактури. Авраамів Бог — Всевишній, Всемогутній, Вічний Бог і Бог, що бачить. Ісаїн Бог — Святий, що належить Ізраїлеві. Ісусів Бог — Авва. Кожен титул виріс із певної зустрічі, і кожен каже читачеві щось про те, як ця людина знала Бога.

Open Word Bible зберігає титули на кожному рівні скрізь, де вони є титулами, і пояснює їх у смислових рішеннях. Там, де значення титулу непевне, як у Shaddai, запис так і каже. Там, де одне слово перекладу стоїть замість різних давньоєврейських слів, як «Господь» у Псалмі 110, запис показує різницю. Це чернетки, створені за допомогою ШІ, і жодну з них ще не перевірено. Рецензенти перевірять їх, почавши з таких місць, як Римлянам 9:29, де чернетки ще не зупинилися на одному формулюванні.

Про повʼязане питання, як Новий Заповіт читає Старий, зокрема про вживання kyrios, див. Як Новий Заповіт цитує Старий. Про самі чотири літери див. Боже імʼя в перекладі.

Відкрийте Буття 17, Ісаю 6 чи Марка 14, щоб побачити записи для кожного титулу.