Павло починає свій лист до римлян, представляючись трьома грецькими словами: Παῦλος δοῦλος, «Павло, doulos». King James Version передала це як «Paul, a servant of Jesus Christ» («Павло, слуга Ісуса Христа»). Деякі сучасні переклади кажуть «slave» (раб), деякі «bondservant» (невільник, підневільний слуга), а багато хто й досі каже «servant» (слуга), часто з виноскою.

Різниця не мала. Для сучасного англійського читача «servant» — це найнята людина: дворецький, покоївка, державний службовець. Раб — людина, що належить іншому. Грецьке слово означає друге. Проте «slave» нагадує атлантичну работоргівлю і плантації Америки, а це теж не зовсім те, що знав Павло. І те саме слово, і давньоєврейською, і грецькою, є також одним із найвищих почесних титулів Біблії: «раб ГОСПОДА».

Жодне англійське слово не робить усього, що робить оригінал. Ця стаття пояснює чому і як із цим поводиться Open Word Bible.

Що означають ці слова

Грецьке δοῦλος (doulos) — звичайне слово для раба. Його значення не викликає сумнівів. Смислове рішення до Римлян 1:1 каже прямо: «раб, людина, що належить іншому». Грецька мала інші слова для тих, хто служив, не будучи власністю: diakonos прислуговував іншим, misthios був найманим робітником, а hypēretēs — помічником чи службовцем.

Давньоєврейське עֶ֣בֶד (ʿeved) ширше. Воно походить від дієслова «працювати» або «служити» й охоплює широке коло: раба, купленого за гроші, боржника, що відпрацьовує борг, царського міністра, васального царя і того, хто поклоняється Богові. Придворні — це царські ʿavadim. Люди називають себе «твоїм рабом», коли чемно звертаються до старшого. У багатьох із цих ужитків «раб» був би хибним. В інших «слуга» приховує те, що відбувалося.

Рабство в Ізраїлі

Старозавітний закон не скасовує рабства, але обмежує й упорядковує його і ставиться до деяких його видів дуже по-різному.

Ізраїльтянин, що заліз у борги, міг продати себе або бути проданим, щоб відпрацювати борг. Його служба була обмежена. Вихід 21:2 починає закони про рабів саме з цього випадку:

Коли ти придбаєш раба-єврея, він служитиме шість років, а сьомого року має бути відпущений на волю, нічого не винний.

Вихід 21:2 · Open Word Bible, Збалансований Читати з обґрунтуванням →

Смислове рішення до цього вірша обережне. Воно називає його «одноплемінником-євреєм у борговому рабстві, обмеженому шістьма роками» і каже, що це «не рабство-власність» віршів 20–21, де раба названо «грошима» власника і привʼязано до нього довічно. Левит 25 іде далі. Ізраїльтянина, що продав себе, не можна примушувати виконувати «роботу раба», а треба поводитися з ним як із найманим робітником, і він виходить на волю в ювілейний рік (25:39–40). Причина богословська: «Бо вони — мої раби, адже я вивів їх з єгипетського краю. Їх не можна продавати так, як продають рабів» (25:42).

Той самий розділ дозволяє ізраїльтянам купувати рабів у навколишніх народів і тримати їх назавжди як власність, яку можна передати дітям (25:44–46). Закон також певним чином захищав рабів. Раб, якому господар вибив око чи зуб, виходив на волю (Вихід 21:26–27), а раба-втікача не можна було видавати назад (Повторення Закону 23:15–16). Як на мірки їхнього світу, ці закони були людяні. Але вони все одно припускають, що одна людина може володіти іншою.

Над усім цим стоїть вихід з Єгипту. Ізраїль був рабом у Єгипті, і Бог вивів його «з дому рабів» (Вихід 20:2). Закон раз у раз велить Ізраїлеві памʼятати, коли він має справу з рабами й чужинцями, що й він колись був рабом у Єгипті (Повторення Закону 15:15; 24:18).

Рабство в римському світі

Рабство Павлового світу було знову іншим. Раби становили велику частку населення, особливо в містах; оцінки істориків різняться, але в таких місцях, як Коринт і Ефес, їх було дуже помітно. Рабами ставали через полон на війні, через народження від матері-рабині, через те, що їх покинули немовлятами, через борги або продаючи самих себе. Рабство не ґрунтувалося на расі.

Раби виконували будь-яку роботу, від копалень і полів до управління маєтками й навчання дітей. Довірений раб міг розпоряджатися великими сумами господаревих грошей, як у притчах Ісуса про таланти і міни. Багато міських рабів могли сподіватися на волю у двадцять чи тридцять із чимось років, а вільновідпущеник тоді був зобовʼязаний колишньому власникові вірністю як покровителеві. Але за законом раб був власністю. Його можна було бити, продати, розлучити з родиною і використовувати сексуально, і він не мав законного права відмовитися.

«Раб ГОСПОДА»

Становище раба залежало від того, чиїм рабом він був. Це пояснює найважливіше релігійне вживання цього слова. У Старому Заповіті бути Божим ʿeved було почесним титулом. Мойсей — «раб ГОСПОДА» при своїй смерті (Повторення Закону 34:5), і так само Ісус Навин при своїй (Ісус Навин 24:29). Бог називає Давида «моїм рабом». Пророки — «мої раби пророки».

В Ісаї 40–55 цей титул стає осердям низки поем про «мого слугу», якого Бог підтримує і через якого правосуддя приходить до народів (Ісая 42:1), якого зневажають і який страждає за гріхи інших і який зрештою буде «високий і піднесений» (52:13). Грецькі перекладачі Ісаї тут зазвичай передавали слугу не словом doulos, а словом pais, яке може означати і «дитина», і «слуга», і Матвій іде за ними, коли цитує Ісаю 42 про Ісуса (Матвія 12:18).

Бути Божим рабом, цією мовою, означало цілком належати найбільшому з усіх панів. Це означало залежність і послух, але також честь, довіру й захист. Саме тому це так важко перекласти. «Slave of the LORD» («раб ГОСПОДА») звучить англійською принизливо. «Servant of the LORD» («слуга ГОСПОДА») звучить як про найманого працівника. Жоден вислів не несе обох половин водночас.

Як Павло називає себе

Коли Павло називає себе doulos Христа Ісуса (Римлян 1:1; Филипʼян 1:1; Галатів 1:10), він спирається на обидва світи. Він уживає римське слово для людини, що належить іншому, і відлунює старозавітний титул Мойсея і пророків. Смислове рішення до Римлян 1:1 каже і те, і те: Павло «цілком належить йому і діє за його наказом», а слово «нагадує старозавітний титул “раб ГОСПОДА”, який мали Мойсей, Давид і пророки, тож це титул честі, а не лише належності».

Найдалі Павло доводить цю мову у Филипʼян 2:7, де Христос, який був «в образі Бога», спустошив себе і взяв «образ раба». Смислове рішення там зазначає, що це слово «стоїть тут навпроти “образу Бога”, а у вірші 11 — навпроти “Господа”», і додає, що Рим застосовував розпʼяття до рабів: «образ раба у вірші 7 закінчується смертю раба».

Як це передавали англійські Біблії

Ранні англійські Біблії здебільшого казали «servant». Тиндейл, Женевська Біблія і King James Version уживали це слово для doulos майже всюди. 1611 року «servant» міг охоплювати людей, привʼязаних до господаря, які не могли вільно піти, тож це слово було ближче до грецького, ніж тепер. Там, де раба і вільного ставили поруч, King James Version часто казала «bond»: «there is neither bond nor free» («немає ні раба, ні вільного», Галатів 3:28).

Багато сучасних перекладів досі кажуть «servant», зазвичай із виноскою «or slave» («або раб»). Інші пробували «bondservant» чи «bond-servant», як у багатьох місцях робить New American Standard Bible. Це слово сигналізує, що мається на увазі щось більше, ніж наймана праця, але більшість англомовних ним не користується, і воно може помʼякшувати реальність, яку називає. Чимало науковців обстоювали «slave» скрізь, серед них Мюррей Дж. Гарріс у Slave of Christ (1999). Holman Christian Standard Bible і Legacy Standard Bible уживають «slave» значно частіше, ніж старші переклади.

Кожен вибір має свою ціну. «Servant» звичне і зберігає честь «слуги ГОСПОДА», але приховує факт власності й ускладнює розуміння Павлової мови про те, що людей купують і звільняють. «Slave» точне, але нагадує расове рабство-власність. «Bondservant» стоїть посередині й мало кому зрозуміле.

Моральна вага

Ідеться не лише про точність. Століттями біблійні вірші про рабів використовували, щоб виправдати рабство. Захисники рабства на американському Півдні цитували «Раби, слухайтеся своїх земних панів» (Ефесян 6:5) і прокляття Ханаана (Буття 9:25). Скорочена Біблія, видана в Лондоні 1807 року для поневолених людей у Британській Вест-Індії, вилучала більшу частину розповіді про вихід з Єгипту. Поневолені християни, зі свого боку, чули в тій самій Біблії розповідь про те, як Бог вивів рабів з Єгипту, а аболіціоністи посилалися на Павлові слова, що в Христі «немає ні раба, ні вільного».

Переклад не може скасувати цієї історії і не повинен намагатися її приховати. Наш запис до Буття 9:25 говорить про це прямо: вірш «хибно використовували, щоб виправдати поневолення африканців, під фальшивою ідеєю “прокляття Хама”», але текст проклинає лише Ханаана і «нічого не каже про колір шкіри чи расу». Перекласти «раб» як «слуга» в уривку на зразок Ефесян 6 означало б зробити з нього пораду найманим працівникам і непомітно прибрати те, що текст насправді каже. Перекладати «раб» скрізь означало б зробити так, щоб честь Божих слуг звучала як приниження. Обидва види спотворення мають наслідки.

Що робить Open Word Bible

Open Word Bible поводиться з цим так само, як з іншими складними словами: одне смислове рішення і формулювання, що різниться від рівня до рівня та від мови до мови. В англійському тексті типовий вибір встановлює англійський посібник зі стилю.

Зміст завжди сформульовано. Кожне речення з doulos чи ʿeved має смислове рішення, яке каже, яким було становище людини: власність, а не наймит. Це рішення діє на кожному рівні й кожною мовою.

Англійський Буквальний рівень каже «slave». Читач, який хоче бачити гостроту слова, бачить її: «Paul, a slave of Christ Jesus» («Павло, раб Христа Ісуса», Римлян 1:1); «Moses the slave of the LORD» («Мойсей, раб ГОСПОДА», Ісус Навин 1:1); «the form of a slave» («образ раба», Филипʼян 2:7).

Англійські Збалансований і Простий рівні здебільшого кажуть «servant». Рішення щодо формулювання повторюють причину: смислове рішення зберігає те, «що людина була власністю», а два простіші рівні уникають «образу сучасного рабства-власності, який слово “slave” викликає в більшості читачів». Тож Римлян 1:1 на англійському Збалансованому рівні читає «a servant of Christ Jesus» («слуга Христа Ісуса»), а Марія на Збалансованому рівні каже «I am the Lord’s servant» («Я — Господня слуга»). Простий рівень натомість пояснює її слова: «I belong to the Lord, and I am ready to do what he wants» («Я належу Господу і готова зробити те, чого він хоче»).

Українською «раб» стоїть на кожному рівні. Український посібник зі стилю передає doulos як «раб» на всіх рівнях, а «слуга» лишає для місць, де йдеться лише про служіння, з окремим рішенням. Тож Римлян 1:1 на Збалансованому рівні читає «Від Павла, раба Христа Ісуса», Ісус Навин 1:1 — «Мойсея, раба ГОСПОДА» на кожному рівні, а Марія на Збалансованому рівні каже «Я — Господня раба». Простий рівень, як і англійський, пояснює її слова: «Я належу Господу і готова зробити все, чого він хоче».

«Раб» лишається на кожному рівні там, де йдеться про саме рабство. Англійський посібник зі стилю перелічує такі випадки: де раба протиставлено вільному чи звільненому; де людей купують, продають, мають у власності чи відпускають; рабство Ізраїлю в Єгипті; рабство гріха, протиставлене свободі; і вислови, де «раба» протиставлено «слузі» як крок униз. Кожне таке речення має рішення щодо формулювання, яке пояснює чому. Вихід 21:2 і Левит 25:39–42 кажуть «раб» на кожному рівні, бо ці закони — про купівлю, продаж і звільнення. Галатів 3:28 каже «немає ні раба, ні вільного». У Марка 10:43–44 Ісус каже, що хто хоче бути великим, мусить бути «вам слугою», а хто хоче бути першим, мусить бути «рабом усіх». Тут поруч стоять два різні грецькі слова, і рішення щодо формулювання пояснює, що «крок униз від слуги до раба і є суттю». Українською ці два слова теж розрізнено: «слуга» і «раб».

Ефесян 6 зберігає «раби». Запис каже, що Павло «звертається до рабів як до суспільного стану, до людей, які справді є власністю», і що «слуга» змінив би зміст. Його смислове рішення додає, що лист «не обговорює, чи має існувати рабство; він говорить до людей, які живуть усередині нього, і ставить рабів і панів під одного Господа».

Филимон

Короткий лист до Филимона — найгостріше випробування. Онисим був рабом у домі Филимона. Він прийшов до Павла і через Павла став віруючим. Традиційно вважають, що він утік; деякі науковці натомість думають, що він прийшов до Павла попросити допомоги в суперечці з господарем. Павло відсилає його назад із цим листом і у вірші 16 описує його як οὐκέτι ὡς δοῦλον ἀλλὰ ὑπὲρ δοῦλον, ἀδελφὸν ἀγαπητόν:

Можливо, саме тому він був розлучений з тобою ненадовго, щоб ти отримав його назавжди, уже не як раба, а як більше, ніж раба, — як дорогого брата. Він особливо дорогий мені, а наскільки більше тобі, і в повсякденному житті, і в Господі.

До Филимона 1:15 · Open Word Bible, Збалансований Читати з обґрунтуванням →

Рішення щодо формулювання зберігає тут «раб» на кожному рівні, бо вірш протиставляє становище Онисима як власності його новому місцю брата. «Уже не як слугу» втратило б усю суть.

Про що саме просить Павло, тривають суперечки. Смислове рішення позначено як під питанням, і виноска подає інший погляд. Воно розуміє «уже не як раба» так, що Филимон має прийняти Онисима й поводитися з ним як із братом, і зазначає, що «чи просить Павло про його юридичну свободу, не сказано». Вірш 21, «ти зробиш навіть більше, ніж я кажу», може натякати на свободу або на те, що Онисим повернеться допомагати Павлові. Запис лишає це відкритим, як і сам лист.

1 Коринтян 7

Павлова порада рабам у Коринті порушує відому граматичну проблему. Наш Буквальний рівень подає 1 Коринтян 7:21 так:

Чи покликаний ти рабом? Не турбуйся; але якщо й можеш стати вільним, то радше скористайся.

Останні слова грецькою — лише «радше скористайся», без додатка; англійський Буквальний рівень тому додає «of it» у квадратних дужках, а український лишає «скористайся» без додатка, як грецький текст. Скористатися чим? Свободою чи теперішнім станом рабства?

Open Word Bible розуміє їх як «скористайся нагодою стати вільним», і Збалансований рівень каже «скористайся нею», але рішення позначено як під питанням, і його виноска прямо каже, що «обидва прочитання мають давніх прихильників, і свідчення врівноважені». Наступний вірш перевертає обидва стани:

Бо раб, покликаний у Господі, — Господній вільновідпущеник; так само й вільний, коли його покликано, — раб Христа.

1 до коринтян 7:22 · Open Word Bible, Збалансований Читати з обґрунтуванням →

Де чернетки ще непослідовні

Застосування такого правила до цілої Біблії вимагає судження, і чернетки ще не скрізь застосовують його однаково. В Ісаї перелік термінів книги дає для слуги ГОСПОДА «servant» навіть на англійському Буквальному рівні, тож Ісая 42:1 і 52:13 кажуть «my servant» на кожному рівні, а Ісус Навин 1:1 на Буквальному рівні каже «Moses the slave of the LORD». Українською так само: в Ісаї стоїть «мій слуга» на кожному рівні, а в Ісуса Навина 1:1 — «раб ГОСПОДА». Обидва вибори можна обґрунтувати. Рецензентові доведеться вирішити, чи має цей титул звучати однаково в обох книгах. Чернетки створено за допомогою ШІ, і жодну ще не перевірено.

Див. також Слово за словом чи зміст за змістом? і Буквальний, Збалансований, Простий: три рівні, один зміст.

Відкрийте Филимона, Римлян 1 чи 1 Коринтян 7, щоб побачити записи.