Що це за книга

2 Петра написано як останній заповіт. Автор знає, що «скоро» має «скинути цей намет», і хоче, щоб читачі памʼятали те, чого їх навчали, коли його не стане. Він починає з Божих дарів: своєю божественною силою Бог дав віруючим кожен дар, що веде до життя й побожності, щоб вони «мали частку в божественній природі». Тож до віри вони мають додавати доброту, знання, стриманість, стійкість, побожність, любов до братів і сестер і любов до всіх. Він нагадує їм, що апостоли на власні очі бачили велич Христа на святій горі і що пророки говорили від Бога.

Потім він звертається до лжевчителів, які зречуться Владики, що їх купив, і застерігає про їхній кінець, наводячи приклади ангелів, які згрішили, потопу, Содому й Гоморри та Валаама. І він відповідає глузівникам, які питають: «Де ж обіцяний прихід?»:

Господь не відкладає виконання обітниці, як дехто розуміє відкладання. Навпаки, Він терплячий до вас. Він не хоче, щоб хтось загинув, а хоче, щоб усі люди повернулися до Нього з покаянням.

2 Петра 3:9 · Open Word Bible, Збалансований Читати з обґрунтуванням →

Хто його написав і коли

Лист від «Симеона Петра, слуги й апостола Ісуса Христа» (1:1), який каже, що був на горі, коли з неба пролунав голос (1:16–18), і називає цей лист своїм «другим листом» (3:1). У ранній церкві це була найбільш спірна книга Нового Заповіту, і багато дослідників сьогодні вважають, що її написали від імені Петра після його смерті, можливо близько 80–120 років н. е. Вони вказують на її грецьку, дуже відмінну від грецької 1 Петра, на те, що вона використовує Юди, значна частина якого знову зʼявляється в розділі 2, і на згадку про листи Павла як зібрання. Інші вважають, що Петро написав його незадовго до своєї смерті в середині 60-х років, можливо з іншим помічником, ніж той, з яким він написав 1 Петра.

Як побудована книга

  • Привітання (1:1–2).
  • Зростання в побожності (1:3–11): частка в божественній природі і якості, які треба додавати до віри.
  • Нагадування Петра (1:12–21): апостоли були очевидцями, а пророки говорили від Бога.
  • Лжевчителі (2): їхній осуд неминучий, як показують ангели, потоп і Содом.
  • День Господа (3:1–13): тисяча років як один день, і нове небо та нова земля.
  • Завершення (3:14–18): листи Павла і «зростайте в благодаті».

Як Open Word Bible перекладає 2 Петра

Наш Бог і Спаситель (1:1). Один артикль стосується обох титулів, тож чернетка читає «нашого Бога і Спасителя Ісуса Христа» як одну особу, як у До Тита 2:13. У кількох рукописах замість «Бога» стоїть «Господа». Примітки подають і прочитання про дві особи, і інший варіант тексту.

Частка в божественній природі (1:4). Рішення пояснює, що через свої обітниці Бог дає віруючим частку у своєму власному житті, передусім у своїй свободі від тління і смерті. Це не означає, що люди стають Богом. Рішення позначено як непевне й винесено в примітку, бо цей вираз розуміли по-різному.

Власне тлумачення (1:20). «Жодне пророцтво в Писанні не виникає з чийогось власного тлумачення»: чернетка розуміє це як слова про те, як виникло пророцтво: не з власного розуміння пророка, а від Бога, як каже вірш 21. Інші відносять це до читача: ніхто не може тлумачити пророцтво самовільно. Рішення позначено як непевне й винесено в примітку.

Тартар (2:4). Бог скинув ангелів, які згрішили, «у Тартар» — так грецькі письменники називали найглибшу частину підземного світу. Чернетка зберігає цю назву. Див. Шеол, ад і геєна.

Будуть виявлені (3:10). Наприкінці цього вірша рукописи розходяться більше, ніж будь-де в листі: «будуть знайдені», «згорять», «не будуть знайдені» і «зникнуть». Чернетка йде за найдавнішими рукописами, «будуть знайдені», і передає це як «будуть виявлені»: земля і діла на ній будуть відкриті перед Богом для суду. Обидва рішення позначено як непевні й винесено в примітки. Див. Коли рукописи розходяться.

Наближаючи його (3:12). Віруючі очікують Божого дня, «наближаючи його». Це слово може також означати «палко прагнути його». Вірш 9 каже, що Господь чекає, щоб люди могли покаятися, і чернетка йде за першим значенням, позначає його як непевне й подає друге в примітці.

Інші Писання (3:16). Листи Павла поставлено поруч з «іншими Писаннями», тобто зараховано до Писань. Рішення каже про це, а примітка подає прочитання, які розуміють це слово ширше.