Що це за книга
Овдій — один розділ із двадцяти одного вірша, видіння про Едом. Едомітяни, нащадки Ісава, були братнім народом Ізраїлю, нащадків Якова, і жили в крутих червоних горах на південний схід від Мертвого моря. Вони покладалися на свої висоти:
Гординя твого серця обманула тебе, тебе, що живеш у розщелинах скелі, чий дім на висотах, що кажеш собі: «Хто може скинути мене на землю?»
Але того дня, коли чужі ввійшли в брами Єрусалима, Едом стояв віддалік і нічого не робив, а потім і приєднався: зловтішався руїною Юди, грабував місто й видавав тих, хто втік. За це насильство проти свого брата Едом буде повалений. День ГОСПОДА близько для всіх народів: «Як ти робив, так буде зроблено й тобі». Книга закінчується тим, що вцілілі Якова повертаються на гору Сіон, увесь край відновлено, «і царство належатиме ГОСПОДУ».
Хто її написав і коли
Про Овдія нічого не відомо, крім імені, яке означає «слуга ГОСПОДА» і було поширеним. Книга не каже, коли він промовляв. Більшість дослідників повʼязують її з падінням Єрусалима перед Вавилоном у 586 році до н. е., яке Псалом 137:7, Плач Єремії 4:21–22 і Єзекіїл 35 теж згадують як день, коли Едом обернувся проти Юди, і датують її невдовзі після нього. Інші повʼязують її з давнішим нападом на Єрусалим. Вірші 1–9 дуже близькі до Єремії 49:7–22, і обидва пророки, можливо, спираються на давніше пророцтво проти Едому.
Як побудована книга
- Едом повалено (1–9): з його скельних висот, руками його ж союзників.
- Злочин Едому (10–14): насильство проти свого брата Якова в день лиха Єрусалима.
- День ГОСПОДА (15–16): як ти робив, так буде зроблено й тобі.
- Відновлення Ізраїлю (17–21): гора Сіон знову свята, край здобуто, і царство — ГОСПОДНЄ.
Як Open Word Bible перекладає Овдія
Поезія. Овдія написано єврейськими віршами, і чернетка набирає їх рядками. Див. Єврейська поезія і паралелізм.
День, коли ввійшли чужі (11). Вірш не називає ворога. Чернетка йде за поширеним поглядом, що це було вавилонське завоювання 586 року до н. е., і позначає рішення як непевне, бо на Єрусалим нападали не раз.
«Не слід було тобі» (12–14). Ці вірші в єврейському тексті — вісім наказів: «не зловтішайся… не радій». Вірш 11 уже говорить про той день як про минулий, тож чернетка розуміє їх так, що пророк стоїть у тому дні й засуджує кожну річ, яку зробив Едом, і передає їх як «не слід було тобі». Рішення позначене як непевне й має примітку, бо дехто читає їх як застереження щодо лиха, яке ще має прийти.
Хто пив на святій горі? (16). Досі Едом був «ти» в однині; тут дієслово в множині. Це може бути Юда, яка випила чашу Божого гніву, коли впав Єрусалим, або едомітяни, які пили, святкуючи на захопленій горі. Рішення позначене як непевне, а примітка подає обидва прочитання.
Складні вірші (7, 19–20). Рядок про «тих, хто їсть твій хліб» у вірші 7 складний, а його слово для «пастки» рідкісне. Вірш 20 — найскладніший у книзі: слово в слово він читається «і вигнанці цього війська синів Ізраїля, що ханаанеї аж до Сарепти». Чернетка подає в кожному місці найімовірніше значення, позначає рішення як непевні й подає інші прочитання в примітках. Сефарад, місце вигнання у вірші 20, напевно не відомий; його часто ототожнюють із Сардами в Малій Азії, а пізніше юдейське передання розуміло його як Іспанію, тому юдеїв Іспанії називають сефардами.
Грецький переклад (9, 17, 21). У трьох місцях грецький переклад читає єврейський текст інакше: він приєднує «різаниною» до вірша 10, читає «тих, хто їх вигнав» у вірші 17 і «тих, хто врятований» замість «визволителів» у вірші 21. Чернетка йде за єврейським текстом і подає грецький у примітках. Див. Септуагінта.
Боже імʼя. Текст пише особисте Боже імʼя «ГОСПОДЬ» великими літерами, а налаштування читача показує натомість «Ягве». Див. Боже імʼя.