Відкрийте майже будь-який псалом, і ви помітите, що він ніби все каже двічі. Псалом 19 починається так:

Небеса знову й знову розповідають, який славний Бог; склепіння неба сповіщає, що створили Його руки.

Псалом 19:2 · Open Word Bible, Збалансований Читати з обґрунтуванням →

Небеса і склепіння неба — це одне й те саме. Розповідати і сповіщати — та сама дія. Божа слава і те, що створили його руки, — два способи назвати те, що показує небо. Друга половина вірша знову каже те, що сказала перша, іншими словами.

Це не заповнення порожнечі. Так збудована давньоєврейська поезія. Читач, який знає, як вона працює, точніше читатиме Псалми, Приповісті, Йова і пророків і зрозуміє, чому перекладові доводиться ухвалювати певні рішення про те, який вигляд поезія має на сторінці.

Що робить давньоєврейську поезію поезією

Англійська поезія традиційно спиралася на риму і на правильний ритм. Давньоєврейська поезія не вживає послідовно ні того, ні того. У ній є звукові візерунки, а рядки здебільшого короткі, часто по три-чотири наголошені слова, але ніхто не знайшов сталого віршового розміру, який тримався б у всіх Псалмах.

Зате всюди в давньоєврейській поезії є парний рядок. Поетичний вірш зазвичай складається з двох рядків, іноді з трьох, і рядки спираються один на одного. Дослідники називають окремий рядок колоном (множина кола), а звʼязок між рядками — паралелізмом.

Цей термін походить від Роберта Лаута, оксфордського професора, а згодом лондонського єпископа, чиї лекції про священну поезію євреїв вийшли латиною 1753 року. Лаут назвав цей візерунок parallelismus membrorum, паралелізмом членів, і поділив його на три види. Його три види й досі зручна відправна точка, хоча дослідники тепер вважають їх надто охайними.

Для перекладачів це дарунок. Рима і розмір губляться, коли вірш покидає свою мову. Паралелізм зберігається.

Рядки, що відлунюють

Перший вид у Лаута — синонімічний паралелізм, коли другий рядок повторює перший. Приклад — Псалом 19:2. Інший приклад — скарга Ісаї на початку його книги:

Віл упізнає свого власника, осел — годівницю свого господаря; а Ізраїль не знає, Мій народ про це й не думає.

Ісая 1:3 · Open Word Bible, Збалансований Читати з обґрунтуванням →

Вірш має чотири рядки у двох парах. Віл і осел — пара: кожен знає, де його місце. Ізраїль і «мій народ» — пара: ні той, ні той не знає. Потім дві половини вірша протиставлено одна одній: тварин — народові, який мав би знати краще.

Але погляньте ще раз на останню пару. «Ізраїль не знає» стає «мій народ про це й не думає». Другий рядок — не просто повтор. Він називає Ізраїль Божим народом, і від цього звинувачення гострішає, а ще він переходить від знання до роздумів. Запис до цього вірша зазначає, що давньоєврейське дієслово тут означає уважно над чимось замислитися. Ізраїль навіть не зупиняється подумати.

Такий невеликий рух типовий. Навіть у «синонімічних» рядках другий рядок зазвичай щось додає: точніше слово, сильніший образ, ближчий план.

Рядки, що протиставляють

Другий вид у Лаута — антитетичний паралелізм, коли другий рядок каже протилежне до першого. Книга Приповістей ним сповнена. Розділ 10 відкриває нову збірку такою парою:

Приповісті Соломона. Мудрий син — радість для свого батька, а безумний син — смуток для своєї матері.

Приповісті 10:1 · Open Word Bible, Збалансований Читати з обґрунтуванням →

Мудрий син, безумний син. Радість, смуток. Батько, мати. Запис до цього вірша наголошує на тому, що легко пропустити: два рядки — одна приповідка, і вона стосується обох батьків. Мудрий син — радість і для матері, а безумний син засмучує і батька. Поет розподіляє батька й матір між рядками заради візерунка, а не для того, щоб сказати, що батьки відчувають одне, а матері інше. Ще одне смислове рішення до цього вірша зазначає, що звідси більшість приповістей протиставляє рядок його протилежності і що кожна пара висловлює одну думку.

Псалом 1 закінчується протиставленням того самого роду:

Бо ГОСПОДЬ знає шлях праведних і дбає про нього, а шлях нечестивих веде до загибелі.

Псалом 1:6 · Open Word Bible, Збалансований Читати з обґрунтуванням →

Тут запис указує на те, що не збігається. ГОСПОДЬ «знає» шлях праведних, а давньоєврейською це більше, ніж знати про нього: він дбає про цей шлях і пильнує його. Псалом не каже, що він знає шлях нечестивих. Цей шлях просто гине, як стежка, що зникає і нікуди не веде. Іноді зміст паралелі в тому місці, де вона уривається.

Рядки, що будують

Третій вид Лаут назвав синтетичним. Це була загальна категорія для рядків, які ні повторюють, ні протиставляють, а ведуть думку далі. Пізніші читачі знайшли всередині неї точніші візерунки.

Один із найвиразніших — «драбина», коли рядок починається, уривається і починається знову, щоразу підіймаючись вище. Псалом 93:

Ріки піднялися, ГОСПОДИ; ріки здійняли свій рев; ріки високо здіймають свої бурхливі хвилі.

Псалом 93:3 · Open Word Bible, Збалансований Читати з обґрунтуванням →

Запис називає це повторюваним рядком, що щоразу зростає, як хвилі, що здіймаються. Псалом 92:10 робить те саме з ворогами ГОСПОДА («Поглянь на твоїх ворогів, ГОСПОДИ! Ось твої вороги приречені»), і запис там називає це візерунком давньоєврейської поезії.

Інший вид побудови — рух усередині Псалма 1:1:

Блаженна та людина, що не живе за порадами нечестивих, не зупиняється на стежці, якою ходять грішники, і не сідає там, де збираються насмішники!

Псалом 1:1 · Open Word Bible, Збалансований Читати з обґрунтуванням →

Ходити, стояти, сидіти (так дієслова передає Буквальний рівень). Порада нечестивих, шлях грішників, місце насмішників. Смислове рішення до цього вірша читає три рядки як три кроки все глибше: життя, що спершу йде за нечестивими, потім зупиняється серед них, а потім осідає з ними. Блаженна людина не робить жодного з цих кроків. Три паралельні рядки, і сам паралелізм розповідає історію.

«А, і більше того, Б»

1981 року Джеймс Кугел видав The Idea of Biblical Poetry, а 1985 року Роберт Олтер — The Art of Biblical Poetry. Обидві книжки змінили те, як дослідники думають про паралелізм.

Кугел доводив, що категорії Лаута роблять рядки схожішими, ніж вони є насправді. Другий рядок, казав він, рідко буває простим повторенням. Його сила приблизно така: «А, і більше того, Б». Другий рядок підтримує перший, веде його далі, робить яскравішим, конкретнішим чи напруженішим. Олтер простежив той самий рух і назвав його посиленням, або фокусуванням. День, а тоді ніч; загальне слово, а тоді гостріше; дія, а тоді її наслідок.

Не кожен дослідник погоджується з кожною частиною їхніх пояснень. Але більшість тепер читає паралельні рядки, звертаючи увагу на те, що додає другий рядок, і наведені вище приклади показують чому. «Мій народ» додає щось до «Ізраїлю». «Бурхливі хвилі» рік додають щось до їхнього «реву». Саме в другий рядок давньоєврейський поет часто вкладає суть.

Для перекладу це важливо. Якщо перекладач вважає, що рядки просто повторюються, зʼявляється спокуса злити їх в один або дібрати для обох ті самі слова. Переклад, який тримає два рядки окремо, дає читачеві відчути, як влучає другий.

Паралелізм як ключ до змісту

Паралельні рядки допомагають і з важкими словами. Коли один рядок зрозумілий, а другий ні, кожен може пояснити інший.

Приклад — Псалом 19. Вірш 3 каже: «День дневі передає мову, і ніч ночі звіщає знання». Запис до цього вірша читає його як вістку, яку передають по ланцюжку: кожен день — наступному, кожна ніч — наступній, тож вона ніколи не стихає. Потім вірш 4 каже, що немає мови й немає слів. Запис позначає цей вірш як під питанням. Найімовірніше, небо говорить мовчки: його вістку бачать, а не чують. Дехто натомість читає його так, що немає мови, якою не було б чути їхнього голосу. Паралельні рядки обабіч — головний доказ, на який спирається кожне з прочитань.

Паралелізм може також утримати читача від того, щоб надто тиснути на подробицю. Приповісті 26:4 і 26:5 — пара віршів, які майже тими самими словами кажуть протилежне: не відповідай безумному за його безумством і відповідай безумному за його безумством. Запис до вірша 4 каже, що їх поставлено поруч навмисно. Жоден не скасовує іншого. Мудрість у тому, щоб знати, чого вимагає мить, і ця пара показує, що приповісті — не правила для механічного застосування.

Вірші від А до Я

Деякі давньоєврейські вірші збудовано на абетці. В акровірші кожен вірш або кожна група віршів починається з наступної літери єврейської абетки, від алефа до тава.

Найдовший із них — Псалом 119. Запис до його першого вірша описує його: двадцять дві строфи, по одній на кожну літеру єврейської абетки, і кожен із восьми віршів строфи починається з цієї літери. Псалом відкривається словом אֶשֶׁר (ʾašrê), «блаженні», що починається з алефа, першої літери. Вірш 9, перший у другій строфі, починається з бета, і його запис про це каже. Майже кожен вірш називає Божий закон одним із восьми слів, і Open Word Bible передає кожне з цих восьми тим самим українським словом по всьому псалму, щоб читач міг за ними стежити.

Інший приклад — Плач Єремії. Запис до Плачу 1:1 пояснює, що кожен із двадцяти двох віршів розділу починається з наступної літери абетки. Розділи 2 і 4 мають той самий план, розділ 3 дає кожній літері по три вірші, а розділ 5 має двадцять два вірші, але абетки не дотримується. Запис додає пояснення чому: форма надає горю порядку й повноти, від першої літери до останньої.

Книга Приповістей теж закінчується акровіршем. Від 31:10 до кінця книги кожен вірш починається з наступної літери, і тут Open Word Bible подає цей факт у виносці, щоб про нього дізналися й ті читачі, які ніколи не відкривають записів. Акровірші — також Псалми 111 і 112, а ще кілька псалмів, серед них 25, 34 і 145, дотримуються абетки вільніше.

Жоден переклад не може зберегти акровірш. Літери — давньоєврейські, а слова, що давньоєврейською починаються з них, українською починаються з інших літер. Переклад може інше: сказати про це читачеві, щоб форма вірша не зникла безслідно. Саме для цього й потрібні ці примітки.

Як Open Word Bible розміщує поезію

Більшість сучасних Біблій друкують поезію рядками, і Open Word Bible теж. Питання в тому, де розривати рядки.

Наша відповідь — іти за самим давньоєврейським текстом. Середньовічні переписувачі, відомі як масорети (див. Масорети), позначили кожне слово єврейської Біблії наголосами. Наголоси керують співним читанням, але вони також показують, як ділиться вірш. У кожному вірші головний розділовий наголос ділить його на половини, а менші наголоси знову ділять ці половини. Псалми, Приповісті та Йов мають власну систему наголосів, з ще одним розділовим знаком, вищим за звичайний.

Посібник зі стилю проєкту встановлює правило: на Буквальному і Збалансованому рівнях розривати рядок на головному поділі кожного поетичного вірша. Менші поділи вживають для явного трирядкового вірша, як-от Псалом 1:1 чи 1:3, або там, де рядок інакше вийшов би задовгим. Невеликий скрипт проєкту зчитує наголоси з давньоєврейських даних і для кожного вірша розділу показує, де припадають кола, поруч з нашим англійським текстом, щоб той, хто розставляє розриви, бачив і те, і те.

З принципу, що зміст і формулювання — окремі речі, випливає ще кілька правил:

  • Рядки не змінюють слів. Розміщення вірша рядками лише вставляє розриви рядків. Якби англійському текстові для розподілу на рядки потрібні були інші слова, це була б зміна формулювання з власним рішенням, ухвалена окремо.
  • Розривати на межі англійської фрази. Рядок закінчується там, де закінчується англійське речення чи словосполучення. Англійський рядок містить те, що й давньоєврейський колон, але в англійському порядку слів.
  • Кожен рівень розставляє власні рядки. Буквальний і Збалансований близько йдуть за колами. Простий може мати менше рядків там, де він обʼєднує речення. У Псалмі 1:2 Буквальний і Збалансований мають по два рядки, а Простий — один, бо його єдине речення каже обидві половини водночас. Простий ніколи не має більше рядків, ніж давньоєврейський текст має поділів.
  • Заголовки. Заголовок псалма, що стоїть в одному вірші з поемою, як у Псалмі 23:1, стає першим рядком. Заголовок, який є окремим віршем, лишається прозою.

У режимах читання, вивчення, паралельного й міжрядкового перегляду поезію розміщено з відступом: другий рядок вірша зсунуто на крок углиб. Там, де текст показано в один рядок, як-от у результатах пошуку, у цитатах, якими діляться, і в цитатах цієї статті, розрив рядка читається просто як пробіл.

Робота ще не завершена. Багато книг уже розміщено рядками, серед них Приповісті, Йов, Плач Єремії та більша частина Ісаї, але Псалми опрацьовують групами. Там, де запис не має розривів рядків, читач показує його як прозу.

Про нумерацію віршів

Читачі, які порівнюють Open Word Bible з іншими Бібліями, помітять, що деякі вірші псалмів мають номер на один більший. Багато псалмів мають заголовок, як-от «Для диригента. Псалом Давида». Єврейська Біблія вважає цей заголовок віршем 1 або його частиною. Більшість англійських Біблій друкує заголовок без номера і починає лічбу з самої поеми.

Open Word Bible дотримується єврейської нумерації. Тому Псалом 19:2 тут — це вірш, який більшість англійських Біблій позначає 19:1. Там, де короткий заголовок ділить вірш із першим рядком, як у Псалмах 23 і 24, номери виходять однакові в обох випадках, і записи про це кажуть.

Докладніше про те, як одне речення можна подати на трьох рівнях, не змінюючи його змісту, див. Буквальний, Збалансований, Простий: три рівні, один зміст. Дві споріднені статті розглядають інші риси давньоєврейської мови, які важко перенести в іншу мову: Часи, які не є часами і Гра слів, яку неможливо перекласти. Заголовкам на початку багатьох псалмів присвячено окрему статтю: Села і заголовки псалмів.

Відкрийте Псалом 1, Псалом 19, Приповісті 10 і Плач Єремії 1, щоб побачити записи.