Мало яка Біблія починалася так скромно, як The Living Bible. Вона зародилася за родинним столом в Іллінойсі, де батько намагався зробити Біблію зрозумілою для своїх дітей. Вона стала однією з найпопулярніших книжок в Америці, дала початок видавництву, а потім її автор свідомо відклав її заради чогось ретельнішого: New Living Translation.

Їх часто плутають. The Living Bible — це переказ, який зробила одна людина, здебільшого з англійського перекладу. New Living Translation — це переклад із давньоєврейської та грецької, який зробила велика команда науковців, узявши Living Bible за відправну точку. Ця стаття розповідає історію обох і на прикладі NLT показує, що робить на практиці переклад, зосереджений на змісті. Обидві книжки захищені авторським правом, тож їхні формулювання описано, а не процитовано, за винятком кількох слів.

Кеннет Тейлор і його діти

Кеннет Н. Тейлор (1917–2005) працював у християнському книговиданні в Чикаго, у Moody Press. Він і його дружина Маргарет мали десятеро дітей, і родинна молитва після вечері була щовечірнім звичаєм. Тейлор помітив, що діти не можуть стежити за King James Version: її словник і будова речень їх збивали. Тож він почав, як пізніше розповідав, переказувати уривки, які вони читали, простою розмовною англійською, зрозумілою навіть наймолодшим.

Він працював з American Standard Version 1901 року, дуже дослівним перекладом, який вважав точним, і переказував кожне речення простою сучасною англійською. Почав він із новозавітних послань, частини Біблії, яку вважав найважчою для дітей. Жоден видавець не взявся за результат, тож 1962 року він видав його сам під назвою Living Letters і для цього заснував Tyndale House Publishers, назвавши видавництво на честь англійського перекладача Вільяма Тиндейла (див. Вільям Тиндейл і англійський Новий Заповіт).

Living Letters знайшли широке коло читачів, чому сприяла підтримка євангеліста Біллі Ґрема. Упродовж 1960-х вийшли наступні томи, а повна Living Bible зʼявилася 1971 року. Її продали величезними накладами, за більшістю підрахунків понад 40 мільйонів примірників, і якийсь час на початку 1970-х це була найпопулярніша книжка в Сполучених Штатах. Значну частину доходу Тейлор спрямовував до благодійного фонду, який фінансував християнську працю і переклад Біблії в усьому світі.

Переказ, і відкрито

Тейлор ніколи не стверджував, що Living Bible — це переклад. Її передмова називала її переказом: спробою просто і словами самого читача сказати, що мали на увазі автори, а не відтворити їхні слова. Тейлор відверто визнавав ризики. Переказ, писав він, має не лише переваги, а й небезпеки, бо коли точних слів автора не передано з оригіналу, у текст може прослизнути власне розуміння перекладача.

Саме це й знайшли критики. Living Bible розширює, пояснює, а іноді й тлумачить. Наприклад, її початок Євангелія від Івана взагалі не згадує «Слова»; по суті він каже, що до того, як щось існувало, «був Христос». Дитині так зміст стає ясним, але це вирішує за читача ототожнення, яке Іван залишає на кінець свого прологу, і прибирає термін, який Іван вибрав дбайливо (див. Слово було Богом). Науковці заперечували, що Living Bible часто відображала власне євангельське богослівʼя Тейлора і що, зроблена з англійського перекладу, вона не могла виправити помилок того перекладу. Декому також не подобався її розмовний тон в урочистих уривках. Прихильники відповідали, що вона привела до читання Біблії мільйони людей, яким раніше це ніколи не вдавалося, і що вона ніколи не вдавала з себе чогось іншого.

Більше про різницю між переказом і перекладом та про інші перекази, як-от Дж. Б. Філліпса і The Message, — у статті Перекази, The Message і Amplified Bible.

Від редакції до нового перекладу

Наприкінці 1980-х Тейлор і Tyndale House визнали, що обмеження Living Bible справжні. 1989 року вони розпочали проєкт її редагування і запросили до участі близько девʼяноста біблеїстів з різних євангельських деномінацій та установ.

Задум починався як редакція Living Bible, звірена з давньоєврейським і грецьким текстом. На практиці науковці змінили так багато, що результат став новим перекладом. Роботу організували в командах. Кожну книгу доручили групі науковців, які порівнювали текст Living Bible з оригіналом і з провідними науковими перекладами, пропонували зміни і надсилали свою роботу загальному рецензентові, відповідальному за частину Біблії, як-от Пʼятикнижжя чи Євангелія. Потім кожну зміну розглядала Комісія з перекладу Біблії (Bible Translation Committee). Поряд із науковцями працювали стилісти англійської мови, і текст перевіряли на зрозумілість під час читання вголос.

New Living Translation вийшла в липні 1996 року, через двадцять пʼять років після Living Bible. Її перекладено зі стандартних наукових текстів: для Старого Заповіту — з масоретського тексту в Biblia Hebraica Stuttgartensia, де потрібно, з урахуванням сувоїв Мертвого моря і давніх перекладів, а для Нового Заповіту — з грецьких видань Обʼєднаних біблійних товариств і Nestle-Aland (див. Грецькі тексти, що стоять за перекладами Нового Заповіту).

Друге видання і подальші оновлення

Комісія з перекладу Біблії працювала й після 1996 року, і друге видання 2004 року стало істотною редакцією. Рецензенти помітили, що в багатьох місцях воно помітно наблизило NLT до формулювань оригіналу, зберігши її легкість для читання. Далі були менші оновлення 2007, 2013 і 2015 років, здебільшого виправлення й уточнення формулювань і виносок. Католицьке видання з девтероканонічними книгами підготували разом із Конференцією католицьких єпископів Індії, і від 2015 року його зміни внесено до основного тексту, тож протестантське і католицьке видання мають однакові формулювання.

Сьогодні NLT — один із найпопулярніших англійських перекладів, що регулярно входить до кількох перших у рейтингах продажів, і її широко використовують для особистого читання, молодші читачі та церкви, які хочуть Біблію сучасною англійською.

Динамічна еквівалентність на практиці

Перекладачі NLT описують її метод як динамічну еквівалентність, або переклад думка за думкою, у традиції Юджина Найди (див. Слово за словом чи зміст за змістом?). Мета в тому, щоб текст справляв на сучасних читачів таке саме враження, як оригінал на перших читачів. На практиці це означає кілька видів змін, що постійно повторюються.

Ідіоми, передані за змістом. У 1 Самуїловій 24:3 Саул заходить до печери, де ховається Давид. Давньоєврейський текст уживає евфемізм, який King James Version переклала дослівно:

And he came to the sheepcotes by the way, where was a cave; and Saul went in to cover his feet: and David and his men remained in the sides of the cave. (1 Самуїлова 24:3, KJV)

Мало хто з сучасних читачів здогадається, що означає «to cover his feet» («прикрити свої ноги»). NLT каже, що Саул зайшов до печери, «to relieve himself» («щоб справити потребу»). Утім, так само каже й World English Bible:

He came to the sheep pens by the way, where there was a cave; and Saul went in to relieve himself. Now David and his men were staying in the innermost parts of the cave. (1 Самуїлова 24:3, WEB)

Цей приклад показує, що межа між дослівним перекладом і перекладом за змістом не абсолютна. Майже кожен переклад передає деякі ідіоми за їхнім змістом.

Міри, гроші й час у сучасних одиницях. Там, де оригінал подає довжину в ліктях чи вагу в шеклях, NLT зазвичай переводить її в сучасні одиниці, а первісну міру подає у виносці. Час доби подано за годинником, а не як «третю годину».

Пояснені метафори. Там, де давньоєврейський чи грецький образ спантеличив би сучасного читача, NLT часто називає його значення, іноді зберігаючи й сам образ.

Інклюзивна мова про людей. Там, де оригінал говорить про чоловіків і жінок, NLT уживає такі слова, як «brothers and sisters» («брати і сестри») і «people» («люди»), з примітками там, де грецький текст має форму чоловічого роду.

Уточнено, про кого йдеться. У Євангелії від Івана грецький текст часто каже «юдеї» там, де з контексту видно, що мається на увазі релігійна влада. NLT часто каже «the Jewish leaders» («юдейські провідники»), щоб не створювати враження, ніби йдеться про весь народ. Прихильники вважають це точним і відповідальним; критики — тлумачним вибором, який слід було б залишити читачеві.

Особливий словник. Давньоєврейський титул, який традиційно передають як «LORD of hosts» («ГОСПОДЬ Саваот»), NLT передає як «LORD of Heaven’s Armies» («ГОСПОДЬ Небесних Військ»), вважаючи це ясніше за застаріле «hosts» (див. Боже імʼя в перекладі).

NLT також щедро вживає виноски, часто щоб подати дослівний давньоєврейський чи грецький текст, що стоїть за вільнішим перекладом. Читач, який хоче знати, що оригінал каже слово в слово, часто це дізнається.

Похвала і критика

Шанувальники NLT наголошують на її ясності. Її англійська природно звучить уголос, вона доступна читачам із невеликою підготовкою, а її науковці походили з широкого кола установ. Багато хто вважає, що вона робить знайомі уривки свіжими.

Її критики, багато з яких обстоюють дослівніший переклад, як-от Ліленд Райкен, висувають загальні заперечення проти динамічної еквівалентності. Вони доводять, що NLT тлумачить замість читача, прибирає неоднозначності, які оригінал залишає відкритими, зрівнює повторювані ключові слова, так що читачі не можуть простежити їх у книзі, а іноді перетворює конкретний образ на абстракцію. Вони також зазначають, що читачеві нелегко побачити, де закінчується текст і починається пояснення перекладача. Захисники відповідають, що кожен переклад тлумачить, що дослівний переклад, який читач розуміє хибно, не точніший і що виноски NLT показують багато з її рішень.

Деякі коментатори також бачать у зміні між виданнями 1996 і 2004 років ознаку того, як багато залежить від редагування. Перше видання перекладу рідко буває його останнім словом.

Від переказу до обґрунтування

Історія Living Bible і NLT незвичайна: автор визнав, що його улюбленої багатьма праці недостатньо, і попросив науковців її замінити. Перехід від переказу англійської Біблії, зробленого однією людиною, до перекладу комісії з давньоєврейської та грецької показує різницю між тим, щоб зробити Біблію легкою для читання, і тим, щоб зробити її і легкою для читання, і підзвітною оригіналові.

Open Word Bible підходить до тієї самої турботи з іншого боку. Його Простий рівень прагне простої мови, яка пояснює ідіоми, приблизно так, як NLT, але має спільні смислові рішення зі Збалансованим і Буквальним рівнями, тож читач завжди може побачити ближчий переклад поруч із вільнішим (див. Буквальний, Збалансований, Простий: три рівні, один зміст). До кожного речення є також запис з обґрунтуванням, який пояснює його рішення, а не виноска лише до деяких із них. Його перекладено з грецького Нового Заповіту SBL і Вестмінстерського Ленінградського кодексу і поширено за CC0. Його чернетки створено за допомогою ШІ, і вони лишаються неперевіреними, доки їх не схвалять названі рецензенти-люди, а NLT та інші переклади він використовує лише для порівняння і ніколи — як основу для своїх формулювань.

Джерела

  • Taylor, Kenneth N. “Preface.” The Living Bible. Wheaton: Tyndale House, 1971.
  • Taylor, Kenneth N. My Life: A Guided Tour. Wheaton: Tyndale House, 1991.
  • “Introduction to the New Living Translation.” Holy Bible, New Living Translation. 2nd ed. Carol Stream: Tyndale House, 2004.
  • Comfort, Philip W. Essential Guide to Bible Versions. Wheaton: Tyndale House, 2000.
  • Lewis, Jack P. The English Bible from KJV to NIV: A History and Evaluation. 2nd ed. Grand Rapids: Baker, 1991.
  • Nida, Eugene A., and Charles R. Taber. The Theory and Practice of Translation. Leiden: Brill, 1969.
  • Ryken, Leland. The Word of God in English: Criteria for Excellence in Bible Translation. Wheaton: Crossway, 2002.
  • Fee, Gordon D., and Mark L. Strauss. How to Choose a Translation for All Its Worth. Grand Rapids: Zondervan, 2007.
  • Біблійні цитати — з King James Version і World English Bible (обидві є суспільним надбанням).