Жоден перекладач не працює з оригінальних рукописів Нового Заповіту. Вони не збереглися. Збереглося понад пʼять тисяч грецьких рукописів, від крихітних фрагментів папірусу до повних середньовічних Біблій, які різняться між собою в багатьох дрібницях і в кількох великих речах (див. Наскільки надійний текст?). Учені їх порівнюють і друкують видання грецького тексту, а перекладачі перекладають видання.
Тож перше питання, яке варто поставити про будь-який Новий Заповіт: який грецький текст? Відповідь пояснює багато відмінностей, які читачі помічають, порівнюючи переклади, як-от вірші, яких ніби бракує, уривки в дужках і виноски, що починаються словами «Деякі рукописи додають».
Textus Receptus
Перший друкований грецький Новий Заповіт видав Еразм Роттердамський 1516 року (див. Від рукописів до друкованих Біблій). Він працював поспіхом, з кількома пізньосередньовічними рукописами, доступними в Базелі, а останні вірші Обʼявлення, яких бракувало в його єдиному рукописі цієї книги, переклав з латини назад грецькою. У пізніших виданнях він переглядав текст, а за ним ішли друкарі Робер Етьєн (Стефан), чиє видання 1551 року запровадило номери віршів, якими користуються й сьогодні, і Теодор Беза.
1633 року передмова до видання друкарів Ельзевірів у Лейдені повідомляла читачеві, що тепер він має текст, «прийнятий усіма». Від цього вислову традицію друкованих видань від Еразма до Ельзевірів стали називати Textus Receptus, «Прийнятий текст». King James Version перекладено з видань цієї традиції, головно з видання Бези.
Textus Receptus близький до візантійського тексту — тієї форми грецького Нового Заповіту, яку переписували в грекомовній церкві впродовж Середньовіччя, — але не тотожний йому. Він містить деякі читання, узяті з латинської Вульгати або з дуже небагатьох грецьких рукописів, яких немає в переважній більшості грецьких рукописів.
Текст більшості
Деякі вчені доводять, що найкращий провідник до оригіналу — це форма тексту, яка є в більшості збережених рукописів, тобто візантійський текст. Його друкують два видання:
- Зейн Годжес і Артур Фарстад, The Greek New Testament According to the Majority Text («Грецький Новий Заповіт за Текстом більшості», 1982).
- Моріс Робінсон і Вільям Пірпонт, The New Testament in the Original Greek: Byzantine Textform («Новий Заповіт мовою оригіналу: візантійська форма тексту», перше видання 1991, переглянуте 2005), передане в суспільне надбання.
Їхні прихильники доводять, що Боже провидіння зберегло текст завдяки його безперервному вжитку в церкві і що численні візантійські рукописи переважують невелику кількість ранніх рукописів з Єгипту. Більшість текстологів відповідає, що рукописи треба зважувати, а не рахувати: більшість рукописів пізні, а читання, багато разів скопійоване з одного предка, однаково залишається лише одним свідченням.
World English Bible, яку цитує цей сайт, перекладає Текст більшості. Це пояснює деякі її читання. Наприклад, Textus Receptus і King James Version містять Дії 8:37, де ефіопський урядовець перед хрещенням визнає свою віру:
And Philip said, If thou believest with all thine heart, thou mayest. And he answered and said, I believe that Jesus Christ is the Son of God. (KJV)
(«І сказав Филип: Якщо віриш усім своїм серцем, то можна. А він відповів і сказав: Вірую, що Ісус Христос — Син Божий».)
Більшість грецьких рукописів цього вірша не мають, і World English Bible, ідучи за ними, його пропускає, як і переклади на основі сучасних критичних текстів.
Весткотт і Горт
У XIX столітті такі вчені, як Лахман, Тішендорф і Трегеллес, почали друкувати тексти, що спиралися на найдавніші рукописи, а не на Прийнятий текст. Найвпливовішим стало видання Б. Ф. Весткотта і Ф. Дж. А. Горта, The New Testament in the Original Greek («Новий Заповіт мовою оригіналу», 1881), що вийшло того самого року, що й Новий Заповіт Revised Version, у комісії якого працювали обидва (див. Англійські переклади після King James).
Весткотт і Горт згрупували рукописи в родини і доводили, що візантійський текст — це пізніша, згладжена й поєднана форма. Найбільшої ваги вони надавали Ватиканському кодексу і Синайському кодексу, обидва з IV століття (див. Синайський і Ватиканський кодекси). Пізніші відкриття, особливо папіруси, уточнили їхні висновки в подробицях, але їхній метод сформував критичні видання, що вийшли згодом (див. Як працює текстологія).
Nestle-Aland і UBS
1898 року Еберхард Нестле видав для Вюртемберзького біблійного товариства зручний грецький Новий Заповіт, спершу порівнявши три провідні видання свого часу і надрукувавши читання більшості з них. За його сина Ервіна Нестле, а згодом Курта Аланда і Барбари Аланд, Novum Testamentum Graece Nestle-Aland став стандартним науковим виданням із щільним апаратом варіантних читань. Чинне видання — 28-ме (2012); 29-те готується.
Грецький Новий Заповіт Обʼєднаних біблійних товариств (United Bible Societies, UBS; перше видання 1966, пʼяте 2014) створено спеціально для перекладачів. Він подає менше варіантів, але повніші свідчення для кожного, з оцінками літерами від A до D, які показують упевненість редакторів. Від 1970-х років обидва видання мають той самий основний текст. Його супутник, Textual Commentary («Текстологічний коментар») Брюса Мецгера, пояснює рішення комісії.
Найновіші видання спираються на Editio Critica Maior — значно докладніше видання, яке виходить книга за книгою і досі охопило Соборні послання, Дії апостолів і Марка. Унаслідок цього 28-ме видання Nestle-Aland змінило свій текст Соборних послань приблизно в тридцяти чотирьох місцях. Одне з них — Юди 5, де тепер сказано, що народ з Єгипту врятував Ісус, а не «Господь»; це читання друкують і деякі переклади, зокрема ESV.
Видання SBL і Tyndale House
Два недавні видання створено незалежно від комісії Nestle-Aland.
Грецький Новий Заповіт SBL (2010) за редакцією Майкла В. Голмса, виданий Товариством біблійної літератури (Society of Biblical Literature) і Logos Bible Software, створено шляхом порівняння чотирьох давніших видань — Весткотта і Горта, Трегеллеса, Робінсона–Пірпонта і грецького тексту, що лежить в основі NIV, — і вибору між ними. Голмс повідомив, що воно відрізняється від тексту Nestle-Aland і UBS у понад 540 місцях, здебільшого дрібних. Його текст має вільну ліцензію (тепер його випущено під ліцензією Creative Commons Attribution), і це зробило його основою багатьох цифрових інструментів; його перекладає Lexham English Bible.
Greek New Testament, Produced at Tyndale House, Cambridge («Грецький Новий Заповіт, підготовлений у Tyndale House, Кембридж», 2017) за редакцією Дірка Йонгкінда і Пітера Вільямса заново дослідив ранні рукописи з особливою увагою до звичок переписувачів, правопису й поділу на абзаци і друкує книги в порядку, який трапляється в багатьох ранніх рукописах, із Соборними посланнями перед Павловими.
Ці видання різняться між собою в кількох сотнях місць, більшість з яких на перекладі ніяк не позначаються. Справжня межа проходить між усіма ними, критичними текстами, з одного боку, і Textus Receptus та Текстом більшості — з другого.
Який переклад яким користується?
- Textus Receptus: King James Version, New King James Version і Modern English Version (2014).
- Текст більшості (візантійський): World English Bible.
- Критичні тексти, близькі до Весткотта і Горта: Revised Version (1881) і American Standard Version (1901).
- Nestle-Aland / UBS: більшість сучасних перекладів, зокрема RSV і NRSV, NASB, NIV, ESV, NLT і CSB, кожен з яких іде за обраним виданням, іноді власноруч від нього відступаючи.
- Грецький Новий Заповіт SBL: Lexham English Bible і Open Word Bible.
NKJV — особливий випадок. Вона перекладає Textus Receptus, але її виноски повідомляють, де відрізняються критичний текст (позначений «NU», від Nestle-Aland і UBS) і Текст більшості (позначений «M»). Це один із небагатьох перекладів, які дають читачеві побачити всі три традиції одночасно.
Відомі уривки
Три уривки показують, наскільки важливий вибір тексту і як переклади позначають непевність.
Закінчення Марка (16:9–20). Синайський і Ватиканський кодекси закінчують Євангеліє від Марка віршем 16:8, де жінки тікають від гробниці, «бо вони боялися». Більшість пізніших рукописів продовжують дванадцятьма віршами, відомими як довше закінчення; кілька мають натомість коротке закінчення або обидва. Переклади з Textus Receptus і Тексту більшості, зокрема World English Bible, друкують вірші 9–20 як частину тексту. Більшість перекладів з критичного тексту теж їх друкують, але в дужках або після лінії чи заголовка, з приміткою, що в найдавніших рукописах їх немає. Деякі, як-от NRSV, друкують і коротше, і довше закінчення. Видання SBL друкує обидва в подвійних квадратних дужках — цим знаком редактор показує, що вважає їх пізнішими додатками, які проте мають давнє й важливе місце в традиції.
Жінка, взята в перелюбі (Івана 7:53–8:11). Цієї історії немає в найдавніших грецьких рукописах Івана, а в деяких пізніших вона стоїть в іншому місці: після Івана 7:36 чи 21:25 або в Луки після 21:38. Багато вчених уважають її давнім і справжнім переданням про Ісуса, яке згодом потрапило до Євангелія від Івана. Сучасні переклади майже завжди її друкують, зазвичай у дужках чи курсивом або виокремлюючи з приміткою; видання SBL друкує її в подвійних квадратних дужках.
Іванова вставка (1 Івана 5:7–8). King James Version читає:
For there are three that bear record in heaven, the Father, the Word, and the Holy Ghost: and these three are one. And there are three that bear witness in earth, the spirit, and the water, and the blood: and these three agree in one.
(«Бо троє свідчать на небі: Отець, Слово і Святий Дух; і ці троє — одне. І троє свідчать на землі: дух, і вода, і кров; і ці троє — в одному згодні».)
Слова про трьох на небі, відомі як Comma Johanneum, трапляються в латинських рукописах від раннього Середньовіччя, але грецькою — лише в кількох пізніх рукописах, у деяких із них на берегах. Еразм пропустив їх у перших двох виданнях і включив у третє (1522). Поширена історія каже, що він пообіцяв їх включити, якщо знайдеться грецький рукопис, але вчені ставили цю розповідь під сумнів. Майже всі сучасні переклади пропускають ці слова, деякі з приміткою, що пояснює чому, а деякі без неї; NKJV зберігає їх з виноскою. Оскільки їх немає й у візантійських рукописах, Текст більшості їх пропускає, і World English Bible читає просто:
For there are three who testify: the Spirit, the water, and the blood; and the three agree as one.
(«Бо троє свідчать: Дух, вода і кров; і ці троє згодні як одне».)
Це випадок, коли Textus Receptus і Текст більшості розходяться.
Як читати дужки
Жодна з цих відмінностей не змінює жодного центрального християнського вчення, якого навчають і в інших уривках, що не викликають сумнівів. Але вони впливають на те, що читач тримає в руках, і переклади мають обовʼязок казати, що вони роблять. Найгірше, коли читач випадково виявляє, що вірша «бракує», і вирішує, що щось приховали. Коротка примітка багато робить, щоб цьому запобігти (див. Коли рукописи розходяться).
Open Word Bible перекладає Новий Заповіт з грецького Нового Заповіту SBL, закріпленого в точній версії, тож кожне слово можна простежити до його джерела. Там, де текстовий варіант впливає на зміст або де видання позначає уривок як сумнівний, запис з обґрунтуванням для цього речення каже про це і називає свідчення. Його чернетки підготовлено за допомогою ШІ, і вони залишаються неперевіреними, доки їх не схвалять названі на імʼя рецензенти; інші переклади використовуються лише для порівняння, ніколи як основа для його формулювань; а результат передано в суспільне надбання за ліцензією CC0.
Джерела
- Metzger, Bruce M., and Bart D. Ehrman. The Text of the New Testament: Its Transmission, Corruption, and Restoration. 4th ed. New York: Oxford University Press, 2005.
- Metzger, Bruce M. A Textual Commentary on the Greek New Testament. 2nd ed. Stuttgart: Deutsche Bibelgesellschaft, 1994.
- Aland, Kurt, and Barbara Aland. The Text of the New Testament. 2nd ed. Translated by Erroll F. Rhodes. Grand Rapids: Eerdmans, 1989.
- Westcott, B. F., and F. J. A. Hort. The New Testament in the Original Greek. 2 vols. Cambridge and London: Macmillan, 1881.
- Hodges, Zane C., and Arthur L. Farstad, eds. The Greek New Testament According to the Majority Text. Nashville: Thomas Nelson, 1982.
- Robinson, Maurice A., and William G. Pierpont, eds. The New Testament in the Original Greek: Byzantine Textform 2005. Southborough, MA: Chilton Book Publishing, 2005.
- Novum Testamentum Graece. 28th revised ed. Stuttgart: Deutsche Bibelgesellschaft, 2012.
- Holmes, Michael W., ed. The Greek New Testament: SBL Edition. Atlanta: Society of Biblical Literature; Bellingham, WA: Logos Bible Software, 2010.
- Jongkind, Dirk. An Introduction to the Greek New Testament, Produced at Tyndale House, Cambridge. Wheaton, IL: Crossway, 2019.
- Біблійні цитати взято з World English Bible (суспільне надбання), крім тих місць, де стаття цитує King James Version, яка теж є суспільним надбанням; український переклад у дужках зроблено для цієї статті.