Що це за книга

Наум — це «пророцтво про Ніневію». Понад століття Ассирія була жахом давнього світу. Вона знищила північне царство Ізраїлю у 722 році до н. е., спустошила міста Юдеї й облягала Єрусалим, а її царі хвалилися у своїх написах містами, які спалили, і полоненими, з яких здерли шкіру. Наум звіщає, що її столиця впаде.

Книга починається гімном Богові як судді своїх ворогів, що приходить у вихорі й бурі. Це також Бог, який терплячий і захищає своїх:

ГОСПОДЬ добрий, твердиня в день біди; Він знає тих, хто шукає захисту в Ньому.

Наум 1:7 · Open Word Bible, Збалансований Читати з обґрунтуванням →

Потім поема переходить до самого міста — однієї з найяскравіших бойових поем Біблії: колісниці, що виблискують на вулицях, відчинені річкові брами, палац, що тане, винесена здобич. Вона закінчується плачем, що не є плачем, бо кожен, хто чує звістку, плеще в долоні: «хто не зазнав твоєї безкінечної жорстокості?»

Хто її написав і коли

Про Наума нічого не відомо, крім цієї книги. Його імʼя означає «розрада», а його місто, Елкош, напевно не знайдено. Він говорить про падіння єгипетських Фів (Но-Амона), які Ассирія пограбувала у 663 році до н. е., як про минуле (3:8–10), а про падіння Ніневії, що сталося у 612 році до н. е. від рук вавилонян і мідян, — як про майбутнє. Тож він промовляв десь між цими датами.

Наума часто читають поруч із Йоною, іншою книгою про Ніневію. У Йоні Бог щадить місто, коли воно кається; у Наумі воно повернулося до своєї жорстокості, і приходить суд. Обидві вживають слова, які Бог сказав Мойсеєві: «неквапливий на гнів» (Наум 1:3; Йона 4:2; Вихід 34:6).

Як побудована книга

  • ГОСПОДЬ, Бог-месник (1:1–11): гімн, частково абетковий вірш.
  • Добра звістка для Юди, загибель для Ніневії (1:12–2:1): ноги того, хто несе добру звістку.
  • Падіння Ніневії (2:2–14): напад, річкові брами і левове лігво.
  • Горе місту кровопролиття (3): як Фіви, впаде й Ніневія, і її рана смертельна.

Як Open Word Bible перекладає Наума

Нумерація віршів. Вірші пронумеровано так, як в єврейському тексті. «Ось! На горах ноги того, хто несе добру звістку!» тут — 2:1, а в більшості англійських Біблій — 1:15, тож решта розділу 2 на один вірш більша, ніж у тих Бібліях. Примітки до 2:1 і 2:2 це пояснюють.

Неповний абетковий вірш (1:2–8). Рядки в цих віршах починаються, більш-менш по порядку, літерами єврейської абетки, від першої до одинадцятої. Порядок неповний, і дехто сумнівається, що це задумано. Рішення описує його й позначене як непевне. Абетковий взірець неможливо зберегти в перекладі. Див. Єврейська поезія і паралелізм.

Складні слова в бойовій поемі (1:10; 2:4, 8). Кілька слів у цих віршах ужито лише тут, а деякі рядки важко простежити. Вірш 1:10 — один із найскладніших у книзі; у 2:4 слово, передане як «сталь», непевне; а перше слово 2:8 може бути дієсловом, «постановлено», або імʼям чи титулом цариці Ніневії. У кожному місці чернетка подає найімовірніше значення, позначає рішення як непевне й згадує інші.

Хто такий «він»? (2:6). Вірш не каже, хто скликає своїх старшин. Оскільки «облоговий захист» наприкінці — пристрій, яким користуються нападники, чернетка вважає його ватажком нападу, а не царем Ніневії, і позначає рішення як непевне.

Помста. Наум говорить про Бога як про «ревнивого і месника» (1:2). Рішення пояснюють, що Божа ревність — це його запал до вірності, що належить лише йому, і що він мститься так, як правитель і суддя карає зло, — поряд із його терпінням (1:3) і добротою (1:7).

Боже імʼя. Текст пише особисте Боже імʼя «ГОСПОДЬ» великими літерами, а налаштування читача показує натомість «Ягве». Див. Боже імʼя.