Відкрийте Марка 16 майже в будь-якій сучасній Біблії, і після вірша 8 ви побачите щось незвичне: риску, заголовок, дужку чи примітку про те, що найдавніші рукописи закінчуються тут. А потім текст однаково продовжується. Деякі Біблії подають ще один абзац із двох речень, а потім знайомі дванадцять віршів про Марію Магдалину, одинадцятьох і знаки, що супроводжуватимуть тих, хто повірить. Деякі подають лише дванадцять віршів.

Жодна інша книга Біблії не має цієї проблеми саме в такій формі. Питання не про слово чи вислів, а про те, як закінчується все Євангеліє. Ця стаття викладає свідчення, основні способи, якими їх читають учені, і те, що Open Word Bible робить із цим розділом. Про загальний метод, що стоїть за такими рішеннями, див. Коли рукописи розходяться і Як текстологія відновлює текст.

Жінки біля гробниці

Марка 16 починається першого дня тижня. Марія Магдалина, Марія, мати Якова, і Саломія приходять помазати тіло Ісуса. Камінь відвалено. Юнак у білій одежі каже їм, що Ісуса воскрешено, і дає їм доручення: сказати його учням і Петрові, що він іде перед ними до Галилеї, і там вони його побачать, як він їм і казав (16:7, що нагадує 14:28).

Далі йде вірш 8. В українському Збалансованому тексті Open Word Bible:

Вони вийшли й побігли від гробниці, тремтячи й не тямлячи себе. І нікому нічого не сказали, бо боялися.

Від Марка 16:8 · Open Word Bible, Збалансований Читати з обґрунтуванням →

Останні два слова грецького тексту — ἐφοβοῦντο γάρ, ephobounto gar, «боялися бо». Грецька часто ставить маленьке слово gar, «бо», другим у реченні, тож саме речення граматично правильне. Але ціла книга, що ним закінчується, — річ дуже дивна. Запис до цього вірша має граматичне рішення, яке каже саме це: грецьке речення може закінчуватися словом «бо», але жодна інша книга, наскільки відомо, так не закінчується. Учені шукали паралелей у давній літературі, і ті кілька, які знайшли, спірні.

Кожен рівень перекладу зберігає «боялися» як останнє слово, бо грецький текст закінчується страхом. Англійське рішення щодо формулювання записує цей вибір, і український текст робить так само.

Перше закінчення: більше нічого

Два найдавніші повні рукописи Нового Заповіту, Синайський і Ватиканський кодекси, обидва переписані в IV столітті, закінчують Марка цим віршем. Їхні історії див. у статті Синайський і Ватиканський кодекси. У Ватиканському кодексі переписувач залишив після «бо боялися» незвичний порожній проміжок, перш ніж почати Луку. Дехто думає, що він знав, що інші копії продовжуються, і залишив для цього місце. Інші думають, що проміжок означає менше. Так чи інакше, його текст зупиняється на вірші 8.

Вони не самотні. Давній сирійський рукопис Євангелій, Синайський сирійський, теж зупиняється тут, як і деякі рукописи вірменського і грузинського перекладів. Ранньохристиянські письменники також знали про цю проблему. На початку IV століття Євсевій Кесарійський, церковний історик, відповідав на запитання про те, як Маркова розповідь про воскресіння узгоджується з Матвієвою. Він сказав, що одна з відповідей полягає в тому, що точніші копії Марка закінчуються словами «бо боялися», а те, що йде далі, у більшості з них відсутнє. Єронім, який писав пізніше в тому самому столітті, передав майже те саме зауваження.

Отже, до IV століття існували копії Марка, що закінчувалися на 16:8, і начитані християни про це знали.

Друге закінчення: коротке

Невелика група рукописів додає після вірша 8 два речення. Open Word Bible перекладає їх і друкує в квадратних дужках:

[Вони коротко переказали Петрові й тим, хто був із ним, усе, що їм було сказано.

Від Марка 16:8 · Open Word Bible, Збалансований Читати з обґрунтуванням →

Після цього сам Ісус розіслав через них від сходу до заходу священну й нетлінну звістку про вічне спасіння.

Від Марка 16:8 · Open Word Bible, Збалансований Читати з обґрунтуванням →

Запис називає це коротким закінченням. Один латинський рукопис, Codex Bobbiensis, переписаний близько 400 року н. е., має лише його. Кілька пізніших грецьких рукописів і деякі рукописи іншими мовами мають його разом із довшим закінченням після нього, часом із приміткою між ними про те, що трапляється й таке закінчення.

Запис наводить три причини не вважати його Марковим. Його слова і стиль не Маркові. Схоже, його написали, щоб завершити Євангеліє, яке закінчувалося на 16:8. І воно суперечить 16:8, де жінки нікому нічого не кажуть. Богословське рішення до другого речення додає меншу ознаку: «вічне спасіння» — вислів із Євреїв 5:9, а не той, яким користується Марко.

Одну подробицю даних варто знати. Коротке закінчення не має власного номера вірша. У незмінних грецьких даних, якими користується Open Word Bible, його слова зараховано до вірша 8, після «бо боялися». Ось чому його речення мають посилання 16:8.

Третє закінчення: довше

Більшість рукописів Марка, майже всі пізніші за IV століття, продовжують дванадцятьма віршами, за традицією пронумерованими 16:9–20. Це закінчення знає більшість читачів, бо саме його King James Version надрукувала без жодних коментарів:

[Коли Він воскрес рано-вранці першого дня тижня, Він спершу показався Марії Магдалині. Саме з неї Він колись вигнав сім бісів.

Від Марка 16:9 · Open Word Bible, Збалансований Читати з обґрунтуванням →

У дванадцяти віршах воскреслий Ісус зʼявляється Марії Магдалині, потім двом учням, що йдуть полем, потім одинадцятьом за столом. Він дорікає їм за невіру, посилає їх проповідувати добру звістку всьому створінню і обіцяє знаки: виганяти бісів, нові мови, брати в руки змій, лишатися живими після отрути, зцілювати хворих. Потім його забрано на небо, і він сідає праворуч від Бога, а учні йдуть і проповідують усюди.

Довше закінчення давнє. Іриней, який писав близько 180 року н. е., цитує 16:19 і каже, що Марко написав це наприкінці свого Євангелія. Зазвичай вважають, що це закінчення входило до гармонії чотирьох Євангелій Татіана, створеної трохи раніше, і, можливо, ще раніше відлунює в Юстина Мученика. Тож ці вірші читали разом із Марком задовго до того, як переписали Синайський і Ватиканський кодекси. Сам лише вік питання не розвʼязує, бо два кодекси IV століття можуть зберігати текст, набагато давніший за них самих.

Запис до 16:9 викладає, чому більшість учених не вважають, що ці вірші написав Марко:

  • Лексика і стиль. Багато його слів більше ніде в Марка не трапляються, а його речення не схожі на Маркові.
  • Марію Магдалину представлено знову. Вірш 9 описує її як жінку, з якої Ісус вигнав сім бісів, ніби вона нова в цій історії. А її названо в 16:1, на кілька рядків раніше.
  • Воно читається як підсумок інших Євангелій. Явлення Марії схоже на Івана 20, двоє на дорозі нагадують Луки 24, доручення нагадує Матвія 28 і Луки 24, а кожен зі знаків розповідається про апостолів у Діях. Окреме рішення до 16:17–18 перелічує паралелі: біси, вигнані в Діях 16, мови в Діях 2 і 10, Павло, якого вкусила змія без шкоди для нього, у Діях 28, хворі, зцілені покладанням рук, у Діях 28. Історії про те, як хтось пив отруту, немає ніде в Новому Заповіті.
  • Шов грубий. Вірш 8 закінчується жінками; вірш 9 починається з Ісуса, не називаючи його, ніби починається нова розповідь.

Смислове рішення до 16:19 зазначає ще одну ознаку: власна Маркова розповідь ніколи не називає Ісуса «Господом Ісусом» — це титул, що належить до проповіді ранньої церкви.

Не всі з цим згодні. У XIX столітті Джон Вільям Бургон написав довгий захист дванадцяти віршів, а в пізніших поколіннях Вільям Фармер і Ніколас Ланн знову доводили, що вони належать Маркові, вказуючи на їхнє широке поширення і ранні свідчення. Більшість текстологів залишаються непереконаними, хоча багато хто погодиться, що довше закінчення — дуже раннє і цінне свідчення того, як перші християни розповідали про воскресіння.

Четвертий голос: логія Фрира

Один рукопис додає ще щось. Вашингтонський кодекс (Codex Washingtonianus), копія Євангелій V століття, яку колекціонер Чарлз Ленг Фрир купив у 1906 році і яка тепер зберігається у Вашингтоні, має довше закінчення з додатковим уривком після 16:14. Учені називають його логією Фрира, від грецького слова, що означає вислів.

У ньому учні відповідають на Ісусів докір, виправдовуючись: ця доба беззаконня і невіри, кажуть вони, під владою сатани, який не дає збагнути істину і силу Бога. Ісус відповідає, що межу років сатанинської влади досягнуто, хоча наближаються інші страшні речі, і що його було віддано на смерть за грішників, щоб вони повернулися до істини і успадкували славу праведності на небі. Єронім знав частину цього уривка з деяких копій свого часу, тож він давніший за сам Вашингтонський кодекс. Але жоден інший грецький рукопис, що зберігся, його не має.

Запис Open Word Bible до 16:14 згадує його в рішенні про текстовий варіант із виноскою: один рукопис V століття додає після цього вірша уривок, у якому учні виправдовують свою невіру, а Ісус їм відповідає, і більше ніде він не трапляється. Переклад його не містить, бо його не містить грецький Новий Заповіт SBL.

Логія Фрира — невелике вікно в те, як розросталося закінчення Марка. Переписувачі, яким здавалося, що Євангеліє потребує повнішого завершення, давали його, а коли повніше завершення вже було, декому здавалося, що й воно потребує доповнення.

Чи хотів Марко зупинитися?

Тут текстологічне питання перетворюється на літературне. Якщо власне Маркове Євангеліє закінчувалося на 16:8, чи було це закінчення, яке він задумав? Є дві основні відповіді.

Закінчення втрачено або його так і не завершено. За цим поглядом Марко написав, або мав намір написати, розповідь про зустріч у Галилеї, обіцяну в 16:7 і 14:28. Останню сторінку найдавнішої копії могли відірвати, як часто траплялося із зовнішніми аркушами книг, або авторові щось завадило закінчити. Ті, хто так вважає, зазначають, що всі інші обіцянки в Марка справджуються, що і Матвій, і Лука переходять до явлень і що закінчення книги словом «бо» майже не має паралелей.

Марко закінчив саме там навмисно. За цим поглядом раптове закінчення — свідоме і сильне завершення. Марко починає так само раптово, без розповіді про народження і без вступу. Страх і подив — звичайна реакція на Божу силу в цьому Євангелії, як тоді, коли учні бачать, що буря вщухла (4:41). Обіцянка 16:7 залишається в силі, і читач знає, що звістку насправді передали, бо інакше не було б Євангелія. Мовчання жінок передає історію читачеві, який залишається біля порожньої гробниці зі словом, яке треба донести до Галилеї. Багатьом сучасним коментаторам це прочитання видається переконливим.

Запис до 16:8 подає обидва погляди в окремому рішенні і не обирає між ними. Рішення позначено як під питанням, а його обґрунтування закінчується так: «Рукописи не можуть розвʼязати це питання». Воно додає одне спостереження, з яким згодні обидві сторони: пізніші закінчення показують, що ранні переписувачі відчували, що Євангеліє потребує повнішого завершення.

Варто розрізнити два питання, які легко змішати. Одне — чи написав 16:9–20 Марко. Тут свідчення досить ясно вказують, що ні. Друге — чи хотів Марко закінчити на 16:8. Тут свідчення справді залишають питання відкритим. Читач може вважати довше закінчення пізнішим додатком і водночас думати, що справжнє Маркове закінчення втрачено.

Що друкує Open Word Bible

Переклад іде за грецьким Новим Заповітом SBL за редакцією Майкла Голмса. Це видання друкує після 16:8 і коротке, і довше закінчення в подвійних квадратних дужках, які в його системі позначають уривок, що не входив до первісного тексту, але є давнім і широко читаним.

Open Word Bible робить так само у своєму перекладі. Запис до короткого закінчення пояснює як: відкривна квадратна дужка на початку короткого закінчення і закривна після його «Амінь». Довше закінчення має власну пару, що відкривається на початку 16:9 і закривається наприкінці 16:20. На Буквальному рівні квадратні дужки також позначають додані слова, тож записи кажуть, що всередині уривка вони зберігають це вживання і лише зовнішня пара позначає сам уривок.

Кожне закінчення має виноску, а рішення про текстові варіанти, що стоять за ними, можна прочитати при кожному реченні. Закінчення перекладено так само ретельно, як і решту Марка. Записи до 16:9–20 мають такі самі смислові рішення і рішення щодо формулювання, як і будь-який інший уривок: що можуть означати «нові мови» (позначено як під питанням, бо вірш цього не каже), чому «якщо випʼють щось смертоносне» — це обіцянка захисту, а не наказ випробовувати Бога, чому «сів праворуч від Бога» — мова Псалма 110:1. Друкувати закінчення в дужках не означає ставитися до них недбало. Їх читали в церкві впродовж більшої частини її історії, і читачі заслуговують на те, щоб їх розуміти.

Налаштування читання нічого з цього не торкаються. Налаштування змінюють формулювання, але ніколи не зміст, а те, чи належать ці вірші Маркові, — питання про текст, а не справа смаку. Тож його розвʼязують смислові рішення і виноски, однакові на кожному рівні. Див. Налаштування змінюють формулювання, але ніколи не зміст.

Чому це важливо і чому ні

Для деяких читачів закінчення Марка має практичне значення. У кількох церквах 16:17–18 сприймали як наказ брати в руки змій чи пити отруту на випробування віри. Читач, який знає, що ці вірші — пізніший додаток, і який читає примітку запису про те, що речення є умовою, а не вказівкою, має дві добрі причини завагатися.

Для більшості читачів, однак, головне — заспокійливе. Довше закінчення не вчить нічого, чого немає деінде в Новому Заповіті. Явлення воскреслого Ісуса, доручення проповідувати, вознесіння — усе це розповідають Матвій, Лука, Іван і Дії, і саме тому довше закінчення схоже на їхній підсумок. Якщо Марко зупинився на 16:8, християнська розповідь про воскресіння нічого не втрачає. Вона лише здобуває Євангеліє, яке закінчується питанням.

А питання добре. Перші читачі Марка вже знали, як історія продовжувалася. Їм треба було вирішити, що вони зроблять зі звісткою про порожню гробницю. Євангеліє, яке зупиняється на мовчазних і переляканих жінках, залишає це рішення тому, хто його читає.

Про інший довгий уривок, який більшість Біблій тепер виокремлюють, див. статтю Жінка, взята в перелюбі, а про коротші вірші, які зникли із сучасних Біблій, — Вірші, яких немає в сучасних Бібліях.

Відкрийте Марка 16, щоб прочитати розділ із його закінченнями та обґрунтуванням.

Джерела

  • Michael W. Holmes, ed., The Greek New Testament: SBL Edition (Society of Biblical Literature and Logos Bible Software, 2010).
  • Bruce M. Metzger, A Textual Commentary on the Greek New Testament, 2nd ed. (Deutsche Bibelgesellschaft, 1994).
  • David Alan Black, ed., Perspectives on the Ending of Mark: Four Views (B&H Academic, 2008).
  • James A. Kelhoffer, Miracle and Mission: The Authentication of Missionaries and Their Message in the Longer Ending of Mark (Mohr Siebeck, 2000).
  • Nicholas P. Lunn, The Original Ending of Mark: A New Case for the Authenticity of Mark 16:9–20 (Pickwick, 2014).