Небагато висловів у Біблії такі знайомі — і так легко розуміються хибно, — як «Син Людський». Багато читачів вважають, що це протилежність «Сину Божому»: один титул для людської природи Ісуса, другий — для божественної. Насправді цей вислів давніший і дивніший. Давньоєврейською та арамейською це був звичайний спосіб сказати «людина». В одному видінні в книзі Даниїла він описує постать, яка має людський вигляд і приходить із хмарами небесними. В Євангеліях він стає імʼям, яким Ісус називає себе частіше, ніж будь-яким іншим.
Open Word Bible передає цей вислів по-різному в різних місцях, бо в різних місцях він виконує різну роботу. Ця стаття простежує його через Старий Заповіт до Євангелій і показує рішення, що стоять за кожним вибором.
Звичайний вислів
Давньоєврейська часто каже «син [чогось]» там, де ми сказали б «один із» чи «належний до». «Син сили» — це сильний чоловік; «сини пророків» — пророки, що становлять гурт. Тож «син людський», בֶּן־אָדָם֙ (ben ʾādām), означає просто члена людського роду. Друге слово — те, яким називають Адама і людство загалом.
Псалом 8 показує цей вислів у дії. Псалмоспівець дивиться на нічне небо і дивується, що Бог узагалі зважає на людей:
що таке людина, що Ти памʼятаєш про неї, і смертний, що Ти відвідуєш його?
Це Буквальний рівень з налаштуваннями читача, залишеними як є. Дві половини вірша двічі кажуть те саме, як це часто буває в давньоєврейській поезії: «людина» і «син людський» — паралельні слова для людської істоти, малої і смертної під безмежним небом. Смислове рішення до цього вірша каже саме це. (В англійських Бібліях цей вірш має номер 8:4; Open Word Bible іде за давньоєврейською нумерацією, яка лічить заголовок як вірш 1.)
Оскільки вислів означає будь-яку людину, чоловіка чи жінку, у цьому псалмі він підлягає налаштуванню мови про людей. За замовчуванням Буквальний рівень каже «смертний», а читач, який волить традиційне формулювання, може перемкнути налаштування й побачити «син людський». Налаштування змінює формулювання, а не зміст: обидва варіанти кажуть «людина». Традиційне формулювання збережено як альтернативу з причини, яку називає запис. До євреїв 2:6–8 цитує цей псалом і читає його про Ісуса — ту єдину людину, яку вже «увінчано славою і честю». Читач, який порівнює ці два уривки, має бачити в обох ті самі слова.
Числа 23:19 уживають цей вислів так само: Бог не людина, щоб брехати, і не «син людини», щоб передумувати. Тут протиставлено Божу надійність і людську мінливість, і Збалансований рівень просто каже «смертний».
Єзекіїль: «Сину людський, стань на ноги»
У книзі Єзекіїля цей вислів трапляється частіше, ніж будь-де в Старому Заповіті. У першому розділі пророк бачить Божу славу — видіння вогню, коліс і престолу — і падає ниць. Тоді промовляє голос:
Він сказав мені: «Сину людський, стань на ноги, і Я говоритиму з тобою.»
Бог ніколи не називає Єзекіїля на імʼя. Він називає його «сину людський» — приблизно девʼяносто три рази в усій книзі. Смислове рішення каже, що робить цей вислів тут. Поставлений поруч із палахкою славою розділу 1, він нагадує Єзекіїлеві, що той — смертне створіння, яке стоїть перед Богом. А ще він дещо каже про Бога, який вирішив говорити до людини і послати її.
Багато сучасних Біблій передають цей вислів за змістом. New Revised Standard Version, наприклад, каже «O mortal» (о смертний). Open Word Bible так не робить. Рішення щодо формулювання записує постанову засновника: «син людський» зберігається на кожному рівні, включно з Простим, щоб читач щоразу, коли Бог звертається до пророка, зустрічав ті самі слова. Вислів пишеться з малої літери, бо це не титул, і не підлягає налаштуванню мови про людей, бо тут ідеться про одного конкретного чоловіка.
Та сама виноска робить ще одне зауваження. Звертання до Єзекіїля — це не титул «Син Людський», яким користується Ісус. Цей титул походить з іншого місця: з видіння в книзі Даниїла.
Даниїл 7: «подібний до сина людського»
Даниїл 7 написано арамейською, мовою значної частини Даниїла 2–7, і арамейська форма вислову — כְּבַ֥ר אֱנָ֖שׁ (kĕbar ʾĕnāsh), «подібний до сина людського». Він звучить у кульмінації сну.
Даниїл бачить, як із моря виходять чотири звірі: лев з орлиними крилами, ведмідь, леопард із чотирма головами і четвертий звір, страшніший за всіх, із залізними зубами і зухвалим рогом. Тоді ставлять престоли, і Давній днями сідає; його одяг білий, як сніг, його престол — полумʼя вогню. Звірів судять. А тоді:
Поки я дивився в нічних видіннях, я побачив когось подібного до сина людського, що йшов із хмарами небесними. Він підійшов до Давнього днями, і його поставили перед Ним.
Перше смислове рішення запису уважно читає ці слова. «Подібний» позначає подобу, так само як перший звір був «подібний до лева», а другий — «до ведмедя» (вірші 4–5). Після чотирьох створінь із моря приходить хтось, хто має людський вигляд і приходить із хмарами. Ці слова описують те, що бачив Даниїл. Це ще не титул.
Два інші рішення доповнюють це. В інших місцях Старого Заповіту хмари супроводжують прихід самого Бога (Псалом 104:3; Ісаї 19:1), а у видінні ця постать подорожує з ними до престолу, у Божу присутність. Проте вона не Бог: її підводять до Давнього днями, і текст розрізняє їх. Тоді вона отримує те, що звірі мали лише на час:
Йому дано владу, славу й царську силу, щоб усі народи, племена й мови служили йому. Його влада — влада вічна, що ніколи не мине, і його царство ніколи не буде зруйноване.
Дієслово «служити» — те саме, яким Даниїл описує служіння богові й поклоніння йому (3:12, 14, 28). Смислове рішення, позначене як під питанням, зазначає, що воно не мусить означати поклоніння в повному сенсі, але це шана, належна Богові.
Хто ця постать?
Даниїл просить пояснення, і ангел його дає. Чотири звірі — це чотири царі, або царства. Далі ангел каже, що «святі Всевишнього» отримають царство і володітимуть ним навіки (вірш 18), а наприкінці — що царство буде дане «народові святих Всевишнього» (вірш 27). Те, що у видінні дано подібному до сина людського, у поясненні дано Божим святим.
То хто ж він? Читачі давали кілька відповідей, і запис до вірша 13 викладає їх у виносці, позначеній як під питанням:
- він може уособлювати святих як спільноту, так само як кожен звір уособлює царство;
- він може бути їхнім небесним провідником або представником, якого іноді ототожнюють з архангелом Михаїлом, що далі в книзі Даниїла постає як захисник Ізраїлю (10:21; 12:1);
- він може бути царем-Месією.
І юдейські, і християнські тлумачі читали його як Месію. Новий Заповіт раз у раз повертається до цього видіння. Ісус говорить про Сина Людського, що приходить із хмарами небесними або на них (Матвія 24:30; 26:64; Марка 13:26; 14:62). Обʼявлення 1:7 проголошує: «Він іде з хмарами», а кількома віршами далі Іван бачить воскреслого Ісуса як «когось подібного до сина людського» (1:13).
Деякі тлумачі зауважують, що ці прочитання не обовʼязково виключають одне одного. У Біблії цар може уособлювати свій народ, і те, що стається з ним, стається й з народом. Постать, яка представляє святих, отримує царство від їхнього імені і ділить його з ними, пасувала б і до видіння, і до його пояснення. З такого погляду новозавітне прочитання недалеке від Даниїла: царство дано Синові Людському, а через нього — тим, хто йому належить.
Запис не вибирає між цими прочитаннями. Він зберігає власний опис видіння і залишає питання відкритим.
Це видно у формулюванні. На кожному рівні постать — «хтось подібний до сина людського», з малої літери, а займенники, що стосуються її («він», «його»), не підлягають налаштуванню займенників для Бога, яке писало б їх з великої літери для читача, що цього волить. Займенник, що стосується Давнього днями в тому самому вірші, йому підлягає. Рішення щодо формулювання пояснює чому: видіння описує постать, і формулювання не вирішує, хто вона. Простий рівень подає просте значення арамейського вислову: «когось, хто був схожий на людину».
Даниїл 7 не був кінцем цього образу в юдейській писемності. Частина книги 1 Еноха, відома як Подоби, або Притчі (розділи 37–71), говорить про небесну постать, яку названо «тим Сином Людським», Обраним, що сидить на престолі слави і судить. Її датування спірне: це єдина частина 1 Еноха, якої не знайдено серед сувоїв Мертвого моря, і науковці відносять її до будь-якого часу від I століття до н. е. до кінця I століття н. е. Інший апокаліпсис, 4 Ездри, написаний приблизно наприкінці I століття н. е., бачить, як «щось подібне до постаті людини» виходить із моря і летить із хмарами небесними (розділ 13). Обидва показують, що юдеї того часу читали постать Даниїла як окрему особу і небесного Божого посланця.
В Євангеліях
В Євангеліях цей вислів трапляється близько вісімдесяти разів, і майже завжди з уст Ісуса. Ніхто в Євангеліях не називає його «Сином Людським» в обличчя, і ніхто не визнає віри в нього під цим імʼям. Коли натовп в Івана 12:34 уживає цей вислів, він повторює Ісусові його ж слова: «Хто такий цей Син Людський?» Поза Євангеліями він рідкісний. Степан один раз уживає його, помираючи (Дії 7:56), а Обʼявлення бачить «когось подібного до сина людського» (1:13; 14:14). Павло не вживає його ніколи.
Грецька форма — ὁ υἱὸς τοῦ ἀνθρώπου, слово в слово «той син тієї людини». Подвійний артикль — незвичайна грецька, і звучить він як ретельна передача семітського вислову. Науковці часто ділять вислови Ісуса на три групи, і в Марка є всі три.
Син Людський на землі. Коли розслабленого спускають крізь дах, Ісус каже йому, що його гріхи прощено. Книжники заперечують, що лише Бог може прощати гріхи, і Ісус відповідає:
Але Я хочу, щоб ви переконалися: Син Людський має право на землі прощати гріхи.» Тоді Він звернувся до паралізованого.
Смислове рішення читає титул як спосіб, у який Ісус говорить про себе, із відлунням Даниїла 7:13–14, де подібний до сина людського отримує владу від Бога. Як альтернативу, яку воно не вибирає, рішення наводить «будь-яка людина». До тієї самої групи належать Марка 2:28, де Син Людський — господар суботи, і Матвія 8:20, де йому ніде голову прихилити.
Син Людський, що страждає. У Кесарії Филиповій, одразу після того як Петро називає його Месією, Ісус починає говорити по-новому:
Тоді Він почав навчати їх, що Син Людський мусить багато вистраждати, бути відкинутим старійшинами, старшими священниками й учителями Закону, бути вбитим і після трьох днів воскреснути.
Ніщо в Даниїлі 7 не говорить про страждання цієї постаті. Це нове. Запис зазначає, що дієслово «відкинути» — слово з Псалма 118:22, про камінь, який будівничі відкинули, а «мусить» указує на Божий задум, записаний наперед. У Марка 10:45 Син Людський прийшов «не для того, щоб інші служили йому, а щоб служити їм і віддати своє життя як ціну викупу за багатьох». Смислове рішення там, позначене як під питанням, зазначає, що це може бути свідомий перегорнутий образ Даниїла 7:14, де всі народи служать подібному до сина людського. Перш ніж йому служать, він служить.
Син Людський, що приходить. Третя група говорить про славу. На суді первосвященик питає Ісуса, чи він Месія, Син Благословенного, і Ісус відповідає:
Ісус сказав: «Так, це Я. І ви побачите Сина Людського, що сидить праворуч Сили і приходить із хмарами небесними.»
Тут запис робить звʼязок явним. Ісус поєднує два уривки: Псалом 110:1, де Господь каже цареві сісти праворуч нього, і Даниїла 7:13, де подібний до сина людського приходить із хмарами до Бога. Первосвященик роздирає свій одяг, і рада засуджує Ісуса за богохульство (14:63–64). Що б іще не означав цей вислів, тієї миті його почули як претензію сидіти поруч із Богом.
Євангеліє від Івана вживає цей титул по-своєму. Коли він зʼявляється вперше, Натанаїл щойно назвав Ісуса «Сином Божим» і «Царем Ізраїлю», і Ісус відповідає титулом, який вибирає для себе сам:
Тоді Він сказав йому: «Істинно, істинно кажу вам усім: ви побачите відкрите небо і ангелів Божих, що підіймаються і спускаються на Сина Людського.»
Виноска вказує на сон Якова в Бет-Елі, де ангели підіймалися й спускалися драбиною між землею і небом (Буття 28:12). Ісус каже, що тепер саме він — те місце, де зустрічаються небо і земля.
Повсякденне слово чи титул?
Якщо «син людський» означав просто «людина», як він став титулом? Науковці сперечаються про це понад століття, і згоди немає.
Ґеза Вермеш доводив, що в арамейській мові часів Ісуса «син людський» міг бути скромним, непрямим способом сказати про себе, приблизно як наше безособове «людина робить, що може». З такого погляду Ісус не завжди натякав на Даниїла; він говорив про себе опосередковано, а церква згодом почула в його словах постать Даниїла. Критики, серед них Джозеф Фіцмаєр, ставили під сумнів, що арамейські джерела потрібного періоду справді засвідчують таке вживання. Інші вважають, що Ісус свідомо взяв постать Даниїла і що вислови про страждання зливають цю постать зі стражденним слугою з Ісаї 53. Ще інші думають, що одні вислови походять від Ісуса, а інші сформувала рання церква. Під цією суперечкою лежить простіша думка, яку може прийняти більшість. Вислів був достатньо звичайним, щоб звучати скромно, і достатньо таємничим, щоб залишатися відкритим. Він дав Ісусові змогу сказати щось про себе, не вживаючи титулу, як-от «Месія», з яким уже були повʼязані усталені очікування.
Записи не намагаються розвʼязати історичне питання. Вони описують, що каже текст: в Євангеліях Ісус уживає цей вислів про себе, і він відлунює Даниїла 7:13–14. Саме таке прочитання в Марка 2:10, 8:31 і 14:62, у Матвія 8:20 і в Івана 1:51.
Великі літери і «the Human One»
Тож в Open Word Bible цей вислів має дві форми, і різниця між ними свідома.
Там, де це опис, він пишеться з малої літери: «син людський» у Єзекіїля і в Даниїла 8:17, де Гавриїл так само звертається до Даниїла; «хтось подібний до сина людського» в Даниїла 7:13 і в Обʼявленні 1:13. Форма в Обʼявленні не має в грецькому тексті артикля, і запис там зазначає, що вона повторює опис Даниїла, а не титул з Євангелій, хоча вірші 17–18 показують, що ця постать — Ісус.
Там, де це титул, яким користується Ісус, це «Син Людський», з великих літер, на кожному рівні. Рішення щодо формулювання в Марка 2:10 і в Івана 1:51 записують, що він ніколи не підлягає налаштуванню мови про людей, і наводять альтернативи, яких не вибрано: «the Human One» (Людський), яким користується Common English Bible, і «the Son of the Human» (Син Людини). Ці переклади виявляють щось справжнє, бо вислів таки означає людину. Але в Євангеліях він став імʼям, а імʼя зберігає свою знайому форму, щоб читач міг простежити його від Даниїла до суду перед первосвящеником.
Для читача з цього випливають дві речі. По-перше, «Син Людський» — це не просто людська половина пари із «Сином Божим». Він таки каже, що Ісус — людина, але також указує на постать, яка приходить із хмарами й отримує вічне царство. По-друге, коли цей вислів трапляється в Єзекіїля чи в Псалмах, це не приховане посилання на Ісуса. Він означає те, що каже: людину, смертну і малу, яку Бог вирішив помітити і до якої вирішив звернутися.
Повні записи, з альтернативами та виносками, — у читанні: відкрийте Даниїла 7, відкрийте Єзекіїля 2, відкрийте Псалом 8 і відкрийте Марка 14. Див. також подібного до сина людського в Обʼявленні 1 і відповідь Ісуса Натанаїлові в Івана 1.