Українська має три слова там, де давньоєврейська має одне. Повітря, що рухається над полем, — це «вітер». Повітря, що входить у живе тіло й виходить із нього, — «подих». Життя і присутність Бога, а також внутрішнє життя людини, — «дух». Давньоєврейською всі три — це רוּחַ, rûaḥ. Грецькою, мовою Нового Заповіту, всі три — це πνεῦμα, pneuma.
У більшості віршів це не створює труднощів. Контекст робить значення ясним, і перекладач добирає слово, яке пасує. Але кілька уривків навмисно вживають це слово в кількох значеннях водночас. Саме там переклад мусить чимось поступитися, і саме там читач, який знає слово оригіналу, бачить більше.
Буття 1:2: Дух чи вітер?
Другий вірш Біблії описує світ до того, як Бог промовив: земля безформна й порожня, темрява над безоднею і וְר֣וּחַ אֱלֹהִ֔ים, rûaḥ ʾĕlōhîm, над водами. Більшість англійських Біблій, починаючи з King James Version, кажуть «the Spirit of God» («Дух Божий»). Деякі сучасні кажуть «a wind from God» («вітер від Бога»), серед них NRSV і переклад Юдейського видавничого товариства.
Це справжній вибір. Open Word Bible ухвалює його в смисловому рішенні, позначеному як під питанням і з виноскою:
Земля була без форми й порожня. Над безоднею лежала темрява, а Дух Божий витав понад водами.
Запис чесно викладає аргументи на користь «вітру». Давньоєврейська іноді вживає «Божий» у значенні «могутній», тож вислів міг би означати дуже сильний вітер. І Бог справді посилає вітер над водами після потопу, у Буття 8:1. Але рішення вибирає «Дух Божий» із двох причин. В інших місцях «дух Божий» — це власний Божий Дух у дії, як тоді, коли Бог наповнює Бецалеля вмінням (Вихід 31:3). А дієслово, що йде далі, מְרַחֶ֖פֶת, «витав», — рідкісне слово, яке в Повторенні Закону 32:11 вжито про орла, що ширяє над своїми пташенятами. Це більше пасує живій присутності, ніж вітрові. Запис також вказує на Псалом 33:6, що повʼязує Боже слово і його подих у творенні небес.
Виноска подає «вітер від Бога» і «могутній вітер», тож читач може побачити, яким був би інший вибір.
Буття 8:1: вітер, з відлунням
Розповідь про потоп підхоплює це слово. Після того як води місяцями вкривали землю, Бог згадує Ноя:
Але Бог згадав про Ноя, і про всіх диких звірів, і про худобу, що були з ним у ковчезі. Бог послав на землю вітер, і води почали спадати.
Тут слово ר֨וּחַ֙ явно означає вітер. Він віє, і вода спадає. Кожен рівень каже «вітер». Але наш запис зазначає відлуння: це слово з Буття 1:2, і, як на початку, Божий rûaḥ рухається над водами, а суходіл от-от зʼявиться. Починається нове творіння. Читач перекладу бачить два різні слова, Дух і вітер, і може не помітити, що давньоєврейський текст повторюється. Запис існує для того, щоб на це вказати.
Буття 2:7: інше слово для подиху
Коли в Буття 2 Бог виліплює першу людину з пороху, читач міг би знову чекати rûaḥ. Його там немає. Вірш каже, що Бог вдихнув у його ніздрі נִשְׁמַ֣ת חַיִּ֑ים, «подих життя», і слово для подиху — נְשָׁמָה, nəšāmâ.
Тоді ГОСПОДЬ Бог виліпив чоловіка з пороху землі. Він вдихнув у його ніздрі подих життя, і чоловік став живою істотою.
Nəšāmâ вужче, ніж rûaḥ. Воно означає подих і рідко щось інше. Наш запис каже, що життя чоловіка походить від Божого подиху, «не даного жодній іншій істоті в цій розповіді». Проте ці два слова — близькі партнери. У Буття 6:17 Бог знищить кожну істоту, у якій є «подих життя», і там давньоєврейський текст уживає rûaḥ. Йов 33:4 ставить їх поруч: дух Божий створив мене, подих Всемогутнього дає мені життя. Думка в обох однакова: життя — це Божий подих, позичений його створінням.
Псалом 104: подих забраний і даний
Псалом 104 робить із цієї думки пісню. Він славить Бога за те, що той годує кожне створіння, а потім каже, що стається, коли Бог відступає:
Коли Ти відвертаєш своє обличчя, вони в паніці; коли Ти забираєш їхній подих, вони видихають востаннє й повертаються в порох, з якого прийшли.
Коли Ти посилаєш свій дух, вони зʼявляються, і Ти оновлюєш обличчя землі.
Те саме слово у вірші 29 — це «їхній подих», а у вірші 30 — «свій дух». Наш запис зберігає звʼязок: Бог забирає подих, який дав, і посилає його знову, щоб створити нові істоти. Рішення до вірша 30 позначено як під питанням. Воно вибирає значення «твій животворчий подих» і зазначає, що багато читачів бачать тут також Божого Духа, що діє у творінні, як у Буття 1:2. Тож Буквальний і Збалансований рівні пишуть «дух» з малої літери, лишаючи відкритими обидва прочитання, а Простий каже «свій подих життя», зберігаючи звʼязок із віршем 29.
Ця мала літера сама є рішенням. Давньоєврейські й грецькі рукописи не мають великих літер. Чи писати «дух» як «Дух» — завжди вибір перекладача, і наші записи формулюють його там, де це важливо.
Єзекіїль 37: одне слово, десять разів
Найповніша гра цим словом — у видінні Єзекіїля про долину сухих кісток. Наш запис до першого вірша підраховує: rûaḥ вжито десять разів у Єзекіїля 37:1–14, в усіх трьох його значеннях. Дух ГОСПОДА переносить Єзекіїля до долини (вірш 1). Бог обіцяє вкласти в кістки подих (вірш 5). А потім пророкові кажуть:
Тоді Він сказав мені: «Пророкуй до подиху. Пророкуй, сину людський, і скажи йому: Так говорить Владика ГОСПОДЬ: Прийди від чотирьох вітрів, подиху, і дихни в цих убитих, щоб вони ожили.»
У цьому одному вірші давньоєврейський текст має це слово чотири рази: הָר֑וּחַ — це «подих», до якого звертаються, а רוּחוֹת֙ — «вітри», чотири сторони світу. Запис пояснює цю гру. Єзекіїль говорить до rûaḥ як до подиху і кличе його від чотирьох rûḥôt, чотирьох вітрів; вітер стає подихом для тіл. А потім, у вірші 14, розкривається зміст:
Я вкладу Мого Духа у вас, щоб ви жили, і поселю вас на вашій власній землі. Тоді ви пізнаєте, що Я, ГОСПОДЬ, сказав і зроблю, говорить ГОСПОДЬ.»
Подих, що оживив тіла, тепер названо власним Духом ГОСПОДА. Мертвий народ Ізраїлю, відрізаний у вигнанні, знову оживе Божим Духом у ньому.
Переклад не може зберегти одне слово через усе це. Наші рішення щодо формулювання вибирають «Дух» у вірші 1, «подих» у віршах 5–10, «вітри» для чотирьох сторін світу і знову «Дух» у вірші 14, однаково на кожному рівні; український текст робить той самий вибір. Щоб відшкодувати втрату, запис до вірша 5 має виноску: «подих» там — це rûaḥ, одне слово для подиху, вітру й Духа, і за кожним із цих перекладів стоїть одне давньоєврейське слово. Запис також зазначає відлуння Буття 2:7. Як Бог виліпив першого чоловіка, а потім вдихнув у нього подих, так і тут він спершу відбудовує тіла, а потім дає їм подих. Відновлення Ізраїлю — нове творіння.
Івана 3: народжений з Духа
Розмова Ісуса з Никодимом в Івана 3 так само вживає грецьке слово. Никодим не може зрозуміти, як людина може народитися знову, і Ісус відповідає, що ніхто не може ввійти в Царство Боже, якщо не народиться «з води і Духа» (3:5). Що народжене з тіла, каже він, — тіло, а що народжене з Духа, — дух (3:6). А тоді:
Вітер віє, де хоче. Ти чуєш його шум, але не знаєш, звідки він прийшов і куди прямує. Так буває з кожним, хто народжений з Духа.»
Вірш починається словами τὸ πνεῦμα ὅπου θέλει πνεῖ, «вітер віє, де хоче», а закінчується словами «народжений з Духа». Іменник той самий, а дієслово «віє», πνέω, походить від того самого кореня. Наше смислове рішення так і каже: одне слово з грою двох його значень. Ісус говорить про вітер і має на увазі також Духа. Як ніхто не керує вітром і не простежує його, хоча його дія очевидна, так і з дією Духа в тих, хто з нього народжений. Запис відсилає до Єзекіїля 37, де вітер, подих і Дух дають життя мертвим, і від такого вчителя Ізраїлю, як Никодим, можна було очікувати, що він почує це відлуння (3:10).
І знову переклад мусить вибирати. Рішення щодо формулювання — «вітер» на початку і «Дух» наприкінці, на кожному рівні, бо, як воно каже, одне слово не може нести обох значень тут. Виноска показує читачеві, що два слова перекладу — це одне грецьке слово. Англійське рішення додає дрібне зауваження про займенники: англійське «it» стосується вітру, а Духа ніколи не називають «it». Українською і «вітер», і «Дух» — чоловічого роду, тож обидва природно звуться «він».
Запис наводить як варіанти ще два прочитання: «Дух» в обох місцях і «вітер» в обох місцях. Його вибір зберігає порівняння, яке проводить Ісус: вітер — це образ, Дух — дійсність.
«Він», «вона» чи «воно»?
Те зауваження про «it» торкається питання, яке читачі іноді ставлять. Граматичний рід — не те саме, що стать, і мови в цьому не погоджуються. Давньоєврейською rûaḥ здебільшого жіночого роду, тож його дієслова і прикметники мають жіночі форми; дієприкметник, перекладений як «витав», у Буття 1:2 жіночого роду саме з цієї причини. Грецькою pneuma середнього роду, як багато іменників для речей. Англійська взагалі не має граматичного роду іменників, тож мусить вибирати займенник за змістом. Українська має граматичний рід, і «дух» у ній чоловічого роду.
Коли Євангеліє від Івана в розділах 14–16 називає Духа «Заступником», грецький текст уживає займенники чоловічого роду, почасти тому, що слово для Заступника чоловічого роду. Англійські Біблії здавна кажуть «he» про Святого Духа, бо християнське вчення говорить про Духа як про особу. Наші записи йдуть за цим ужитком. Вітер — «it»; Дух, як кажуть записи до Івана 14:26 і 16:13, у цьому перекладі ніколи не «it», а «he», з тим самим налаштуванням великої літери, що й займенники для Отця і Сина. Український текст так само каже про Духа «він» і пише цей займенник із великої літери за тим самим налаштуванням. Ці записи також зазначають, що грецький займенник чоловічого роду пояснюється граматикою, тож сам собою він нічого не доводить. Ні давньоєврейський іменник жіночого роду, ні грецький середнього роду не стверджує, що Божий Дух жіночий чи безособовий. Просто так влаштовані ці мови.
Івана 20:22: дихнув на них
Наприкінці Євангеліє від Івана повертається до цієї думки. Увечері в день воскресіння Ісус приходить до своїх учнів:
Сказавши це, Він дихнув на них і промовив: «Прийміть Святого Духа.»
Дієслово ἐνεφύσησεν, «дихнув на», рідкісне. Наш запис зазначає у виносці, позначеній як під питанням, що ту саму форму вжито в грецькому Старому Заповіті про те, як Бог вдихнув життя в першого чоловіка в Буття 2:7, і що це дієслово є в грецькому тексті Єзекіїля 37:9. Відлуння натякає на нове творіння: воскреслий Ісус дає нове життя своїм Духом. Запис обережно додає, що текст прямо цього не каже.
Що може зробити читач
Переклад може надрукувати лише одне слово за раз. Коли оригінал каже щось одним словом, а перекладові треба для цього два чи три, щось губиться. Open Word Bible не приховує цієї втрати. Його смислові рішення кажуть, що означає кожне вживання слова; його рішення щодо формулювання кажуть, яке слово перекладу вибрано і чому; а виноски до Буття 1:2, Єзекіїля 37:5 та Івана 3:8 кажуть читачеві, що різні слова перекладу відповідають одному слову оригіналу. (Про інші місця, де гру слів неможливо перенести, див. Гра слів, яку неможливо перекласти.)
Читач, який це знає, може читати Буття 1, Псалом 104, Єзекіїля 37 та Івана 3 разом і почути те, що чув давній читач: вітер над водами, подих у ніздрях першої людини, подих, що входить у мертві кістки, і Дух, що дає нове народження, — мовою самої Біблії одне слово.
Відкрийте Буття 1, Єзекіїля 37 чи Івана 3 і натисніть на вірш, щоб побачити повні записи.