Що це за книга
У 586 році до н. е. вавилонське військо після довгої облоги вдерлося до Єрусалима, спалило храм, зруйнувало мури й повело народ у полон. Плач — це крик, що піднявся з руїн. Він починається так:
Як самотньо сидить вона, місто, колись повне людей! Вона стала мов удова, вона, що була великою серед народів; княгиня країв тепер змушена до підневільної праці.
Пʼять поем не помʼякшують того, що сталося. Діти непритомніють на вулицях від голоду; матері чинять гірше; священники й старійшини помирають, шукаючи їжі; ворог сміється. Сам Єрусалим говорить, питаючи перехожих, чи є біль, подібний до його болю. Поети прямо кажуть, що місто згрішило і що ГОСПОДЬ зробив те, що задумав, і водночас кличуть до нього, щоб він подивився й побачив.
У центрі книги, у третій поемі, один чоловік, що зазнав гноблення, обертається від розпачу до надії:
Завдяки незмінній любові ГОСПОДА нас не стерто з лиця землі, бо Його милосердя не вичерпалося.
Вони нові щоранку; яка велика Твоя вірність!
Але книга не закінчується тріумфом. Її остання поема — молитва всього народу, і її останні слова залишають питання відкритим: наверни нас до себе, «хіба що ти відкинув нас зовсім».
Хто її написав і коли
Книга не називає автора. Грецький переклад і юдейське передання приписують її Єремії, який бачив падіння міста і був відомий своїми плачами (2 Хронік 35:25), і в багатьох Бібліях вона стоїть після книги Єремії. Більшість дослідників натомість вважає, що поеми написав один чи кілька неназваних поетів, які пережили катастрофу, невдовзі після 586 року до н. е., і що їх співали в пости на згадку про падіння Єрусалима (Захарія 7:3–5). У єврейській Біблії вона стоїть серед Писань, і юдеї досі читають її девʼятого ава — у піст, що згадує зруйнування храму.
Як побудована книга
- Місто сидить самотнє (1): Єрусалим — вдова, і нікому її розрадити.
- Гнів Господа (2): він нищив без жалю.
- Чоловік, що зазнав гноблення (3): розпач і надія на незмінну любов ГОСПОДА.
- Золото потьмяніло (4): жахи облоги.
- Згадай, ГОСПОДИ (5): молитва народу.
Як Open Word Bible перекладає Плач Єремії
Абеткові поеми. Перші чотири поеми — акровірші: кожен вірш, а в розділі 3 кожні три вірші по черзі, починаються наступною літерою єврейської абетки, усього двадцять дві. Пʼята має двадцять два рядки, але без абетки. У розділах 2, 3 і 4 дві літери йдуть у порядку, протилежному звичайному. Цей взірець неможливо зберегти в перекладі. Див. Єврейська поезія і паралелізм.
Чоловік (3:1). «Я той чоловік, що зазнав гноблення»: мовця ніде не названо. Це може бути Єремія, місто, про яке говорять як про чоловіка, або один страждалець, що говорить за всіх. Чернетка не називає його, позначає рішення як непевне й подає прочитання в примітці.
Не стерто (3:22). Стандартний єврейський текст каже «нас не стерто»; з невеликою зміною інші рукописи й давні переклади читають «незмінна любов ГОСПОДА не припинилася». Чернетка йде за єврейським текстом, позначає рішення як непевне й подає інше в примітці. Про «незмінну любов» див. Хесед.
Останній вірш (5:22). Останній рядок книги можна прочитати як «хіба що ти відкинув нас зовсім», «а ти натомість відкинув нас» або як питання. Чернетка бере перше, позначає рішення як непевне й подає інші в примітці. Примітка також зауважує, що коли книгу читають уголос у синагозі, після нього повторюють вірш 21, щоб не закінчувати відкиненням.
Лихо й добро (3:38). «Хіба не з уст Всевишнього виходять і лихо, і добро?» Рішення пояснює, що єврейське слово «лихо» — звичайне слово для «зла», тут у значенні нещастя, а не морального зла.
Боже імʼя. Текст пише особисте Боже імʼя «ГОСПОДЬ» великими літерами, а налаштування читача показує натомість «Ягве». Див. Боже імʼя.