«Любов Божа» — один із найзнайоміших висловів Біблії. А ще він двозначний. Він може означати любов, яку Бог має до нас, або любов, яку ми маємо до Бога. Українською, як і грецькою, сам вислів не каже, котру.

Зазвичай вирішує контекст, і читачі навіть не помічають питання. Але в дивовижно великій кількості віршів воно важливе, і уважні читачі розходилися в думках. Найвідоміший випадок — «віра Христа» в Галатам 2:16, якій присвячено окрему статтю: Віра в Христа чи вірність Христа? Ця стаття відступає від того одного вірша до ширшої проблеми і показує, як Open Word Bible розвʼязує її в інших місцях.

Що таке родовий відмінок

Грецькі іменники змінюють закінчення, щоб показати, як вони повʼязані з рештою речення. Одна з цих форм — родовий відмінок. Його основне завдання — повʼязувати один іменник з іншим, і українською його найчастіше передають тим самим родовим відмінком або присвійним прикметником: «дім батька», «батьків дім».

Але родовий відмінок виконує багато завдань, і закінчення для всіх однакове. Граматики перелічують десятки вживань. Для перекладу найважливіші кілька з них:

  • Належність: «дім батька» — це дім, який належить батькові.
  • Субʼєкт: «любов Бога» може означати, що любить Бог. Граматисти називають це субʼєктним родовим: іменник у родовому відмінку виконує дію.
  • Обʼєкт: «любов Бога» може також означати, що хтось любить Бога. Це обʼєктний родовий: іменник у родовому відмінку зазнає дії.
  • Джерело: «діло віри» може означати діло, яке походить від віри.
  • Опис: «тіло слави» може означати славне тіло.

Біда саме в субʼєктному й обʼєктному вживанні. Щоразу, коли іменник називає дію (любов, віра, страх, надія, пізнання, свідчення, стійкість) і за ним іде родовий відмінок, той може називати або того, хто діє, або того, на кого спрямовано дію. Граматика дозволяє обидва. Вибрати може лише контекст.

Любов Божа: два вірші, дві відповіді

Два вірші показують, що той самий грецький вислів у різних місцях може означати протилежне.

У Римлянам 5:5 Павло пише, що надія не осоромлює нас, бо ἡ ἀγάπη τοῦ θεοῦ (hē agapē tou theou), «любов Божа», вилита в наших серцях через Святого Духа. Запис вирішує, що це Божа любов до нас. Причина — аргумент довкола: вірш 8 говорить про Божу любов до нас, виявлену в смерті Христа, і надія спирається на цю любов, а не на нашу. Тож Збалансований і Простий рівні кажуть, чия це любов:

А надія не залишає нас осоромленими, бо Бог дав нам Святого Духа, і через Духа Його любов наповнила наші серця.

До римлян 5:5 · Open Word Bible, Збалансований Читати з обґрунтуванням →

В Івана 5:42 Ісус каже своїм противникам: «Я пізнав вас, що τὴν ἀγάπην τοῦ θεοῦ не маєте в собі». Грецький вислів той самий — «любов Божа». Але тут запис вирішує навпаки: це означає їхню любов до Бога. Контекст — про те, куди звернені їхні серця. Вони приймають славу один від одного і не шукають слави, що від Бога (5:44). Перша заповідь Ізраїлю — любити ГОСПОДА всім серцем (Повторення Закону 6:5), і саме цієї любові, каже Ісус, бракує.

Слава від людей — не те, що Я приймаю. Але Я знаю вас: у вас немає любові до Бога.

Від Івана 5:41 · Open Word Bible, Збалансований Читати з обґрунтуванням →

Запис до Івана 5:42 подає інші значення у виносці і слушно зауважує про них: вони близькі. Ті, у кому є Божа любов, люблять його у відповідь (1 Івана 4:19).

Ті самі слова, протилежні напрями. Переклад, який завжди передавав би «любов Божа» однаково, ввів би читача в оману в одному з цих двох місць.

Коли контекст менш ясний: 1 Івана 2:5

Часом контекст схиляється в один бік, не розвʼязуючи питання остаточно. У 1 Івана 2:5 Іван пише, що хто виконує Боже слово, «у тому Божа любов справді досягла своєї мети».

Запис до цього вірша позначає смислове рішення як під питанням і додає виноску. Він викладає свідчення: послання вживає цей вислів в обох напрямах — про любов до Бога в 5:3 і про Божу любов до нас у 4:9. Тут дієслово каже, що любов доведено до завершення, як Божу любов у 4:12. Тож запис віддає перевагу Божій любові до нас, яка виявляє себе в тих, хто виконує його слово. Любов до Бога, виявлена у виконанні його слова (5:3), залишається можливою, і виноска так і каже. Третє припущення, любов такого роду, що походить від Бога, теж є серед альтернатив.

А хто виконує Його слово, у тому Божа любов справді досягла своєї мети.

1 Івана 2:5 · Open Word Bible, Збалансований Читати з обґрунтуванням →

Збалансований і Простий рівні зберігають вислів «Божа любов», не уточнюючи далі його напряму. Там, де смислове рішення під питанням, формулювання не претендує на більшу певність, ніж має рішення.

Любов Христова: 2 Коринтянам 5:14 і Римлянам 8:35

«Любов Христова» ставить те саме питання. У 2 Коринтянам 5:14 Павло пояснює, чому він і його супутники роблять те, що роблять: ἡ γὰρ ἀγάπη τοῦ Χριστοῦ συνέχει, «бо любов Христова тримає нас».

Це Христова любов до Павла чи Павлова любов до Христа? Запис вирішує на користь Христової любові і наводить причини. Наступні слова говорять про те, що Христос помер за всіх, а в іншому місці Павло говорить про «Сина Божого, який полюбив мене і віддав себе за мене» (Галатам 2:20). Запис додає слушне застереження: така любов викликає й любов у відповідь. Інше прочитання, наша любов до Христа, подано у виносці.

Тут три рівні показують, як смислове рішення можна по-різному втілити у формулюванні. Буквальний зберігає вислів як є. Збалансований теж, бо в цьому контексті «любов Христова», що «спонукає нас», природно читається як його любов. Простий каже прямо:

Ми робимо це, бо Христос любить нас, і Його любов спонукає нас. Ми певні в цьому: одна людина померла за всіх, тож усі померли.

2 до коринтян 5:14 · Open Word Bible, Простий Читати з обґрунтуванням →

Англійське рішення щодо формулювання для Простого рівня пояснює чому: воно робить зміст рішення ясним — це Христова любов до них. Український Простий рівень робить те саме.

Римлянам 8:35 запитує: «Хто нас відлучить від любові Христової?» Запис читає це як Христову любов до нас, бо вірш 37 говорить про «того, хто полюбив нас», а вірш 39 — про «любов Божу». Простий рівень знову каже це прямо:

Чи може щось відірвати нас від любові, яку Христос має до нас?

До римлян 8:35 · Open Word Bible, Простий Читати з обґрунтуванням →

Два родові в одній молитві: 2 Солунянам 3:5

Деякі вірші ставлять питання двічі. У 2 Солунянам 3:5 Павло молиться: «А Господь нехай скерує ваші серця до любові Божої і до стійкості Христа».

Кожен родовий можна прочитати в обидва боки. Любов Божа може бути Божою любовʼю до них або їхньою любовʼю до Бога. Стійкість Христа може бути стійкістю, яку виявив сам Христос, або їхнім терплячим очікуванням його. Запис позначає рішення як під питанням і подає альтернативу у виносці. Він вибирає те, що Павло, найімовірніше, має на увазі: їх заведено глибше в Божу любов до них, і вони поділяють стійкість, яку Христос виявив у стражданні.

Буквальний і Збалансований рівні зберігають «любові Божої / Божої любові і стійкості Христа», що залишає обидва вислови українською такими ж відкритими, як і грецькою. Простий, який прагне просто сказати, що означає текст, мусить вибрати:

Ми молимося, щоб Господь допоміг вам дедалі краще розуміти, як сильно Бог вас любить, і допоміг вам терпляче триматися, як тримався Христос.

2 до солунян 3:5 · Open Word Bible, Простий Читати з обґрунтуванням →

Англійське рішення щодо формулювання для цього місця й саме позначене як під питанням, бо воно стверджує значення, яке смислове рішення вважає лише найімовірнішим. Український Простий рівень робить той самий вибір. Так проєкт зберігає чесність своїх рівнів. Формулювання може зробити вибір яснішим, але не може зробити його певнішим, ніж смислове рішення, що за ним стоїть.

Хто дав одкровення? Обʼявлення 1:1

Остання книга Біблії починається з родового відмінка: Ἀποκάλυψις Ἰησοῦ Χριστοῦ, «одкровення Ісуса Христа». Ісус — той, хто відкриває, чи той, кого відкрито?

Запис вирішує, що це насамперед одкровення, яке походить від Ісуса Христа, бо решта речення каже, як воно прийшло: Бог дав його Ісусові, а Ісус дав його знати через свого ангела Іванові. Але запис додає, що Ісус також у центрі того, що відкрито (1:12–18), і що вислів може охоплювати обидва значення.

Деякі граматисти мають назву для цієї останньої можливості. Грецька граматика Деніела Воллеса називає це повним родовим: родовим, який водночас і субʼєктний, і обʼєктний, коли автор має на увазі обидва. Більшість родових не такі, і вчені обережно ставляться до цієї ідеї як до способу уникнути важкого вибору. Але в такому реченні, як Обʼявлення 1:1, де Ісус і той, хто показує, і той, кого показано, вона добре описує текст.

Той самий вірш закінчується ще одним двозначним висловом. Іван засвідчив «свідчення Ісуса Христа». Це може бути свідчення, яке дав Ісус, або свідчення про Ісуса, яке дають віруючі. Запис, позначений як під питанням і з виноскою, віддає перевагу свідченню, яке дав Ісус, бо вірш 5 називає його «вірним свідком». Він зазначає, що одне близьке до другого, бо те, що засвідчив Ісус, — це те, що засвідчує Іван, і що вислів кілька разів повертається в книзі.

Не завжди субʼєкт чи обʼєкт

Субʼєктне й обʼєктне вживання найвідоміші, але й інші вживання потребують уваги.

Джерело. У 1 Солунянам 1:3 Павло згадує в солунян «діло віри, і труд любові, і стійкість надії». Запис читає кожен родовий як такий, що називає джерело: віра діє, любов трудиться, надія витримує. Збалансований рівень передає це як «діло, яке робить ваша віра, труд, який бере на себе ваша любов, і стійкість, яку дає вам ваша надія», а Простий пояснює ще докладніше: «до чого спонукає вас ваша віра, як тяжко ви працюєте, бо любите інших, і як ви тримаєтеся, бо надієтеся».

Опис. Часом родовий працює як прикметник — зразок, що часто відображає давньоєврейську, яка має мало прикметників і замість них уживає звороти з родовим. У Луки 16:8 «управитель неправди» — це просто нечесний управитель, і запис називає це давньоєврейським способом сказати «неправедний». У Филипʼянам 3:21 Христос перемінить «тіло нашого приниження», щоб воно стало подібним до «тіла його слави». Збалансований рівень каже «ці наші тіла в їхньому приниженні» і «його славне тіло». Виноска до вірша пояснює, чому старіше англійське формулювання «our vile body» (наше мерзенне тіло) вводить в оману: грецьке слово означає приниженість, а не злість.

Про кого чи від кого? «Євангеліє Ісуса Христа» в Марка 1:1 може бути доброю звісткою, яку проголошував Ісус, або доброю звісткою про нього. Запис зазначає, що в Марка правдиве і те, і те, бо Ісус проголошує добру звістку Божу (1:14), але на початку розповіді про нього Ісус, найімовірніше, — її предмет. Тож Збалансований і Простий рівні кажуть «про», а англійське рішення щодо формулювання пояснює причину: англійське «of» могло б означати і те, і те.

Віра, праведність і страх

Деякі з найважливіших питань родового відмінка в Біблії досить великі для окремих статей.

Вислів «віра Христа» в Галатам 2:16, 2:20 і 3:22, Римлянам 3:22 і 3:26 та Филипʼянам 3:9 розглянуто в статті Віра в Христа чи вірність Христа?, яка пояснює, чому Open Word Bible читає «віра в» і позначає кожне з цих рішень як під питанням із виноскою.

«Праведність Божа» в Римлянам ставить споріднене питання: це риса, яку має Бог, статус, який Бог дає, чи Божа спасительна дія? Див. Праведність Божа.

«Страх ГОСПОДНІЙ» у Старому Заповіті майже завжди означає страх, спрямований на Бога, тобто обʼєктний родовий, але що це за страх, потребує пояснення. Див. Страх ГОСПОДНІЙ.

Чому б просто не зберегти родовий відмінок?

Читач може запитати, чому переклад не зберігає родовий відмінок усюди, залишаючи вирішувати читачеві, як це робить грецький текст.

Часом це правильна відповідь, і Буквальний рівень часто так і робить. «Любов Божа» українською так само відкрита, як і грецькою. Але англійське «of», яким передають грецький родовий в англійському тексті, не є досконалим відповідником. У багатьох висловах воно вже схиляється в один бік: «the fear of God» (страх Божий) звучить як страх, спрямований на Бога, «the faith of Abraham» (віра Авраама) — як власна віра Авраама, «the work of faith» (діло віри) — як діло, зроблене з віри. А в багатьох місцях, як-от «manager of unrighteousness» (управитель неправди), збереження «of» дає англійську, якої ніхто б не написав і мало хто зрозумів би.

Тож Open Word Bible розглядає кожен двозначний родовий як смислове рішення. Рішення називає значення, наводить причини, називає альтернативи і позначає вибір як під питанням, коли свідчення рівноважні. Там, де читач цілком міг би зрозуміти інакше, виноска подає це прочитання. Потім кожен рівень формулює рішення по-своєму: Буквальний зберігає родовий відмінок там, де мова це витримує, Збалансований вибирає природний вислів, Простий прямо каже, хто що робить і з ким.

Оскільки рішення стосується змісту, воно однакове в кожній мові. Іспанський чи суахілі переклад стикається з тим самим питанням і відповідає на нього на основі того самого рішення, своїми словами. Налаштування читання ніколи не може його змінити, бо налаштування змінюють лише формулювання. Це правило пояснює стаття Налаштування змінюють формулювання, але ніколи не зміст.

Відкрийте Римлянам 5, Івана 5, 1 Івана 2 і 2 Коринтянам 5, щоб побачити записи.