Що це за книга

Михей походив з Морешета, невеликого міста на низьких пагорбах на південний захід від Єрусалима, і говорив від імені сільських людей проти можновладців столиці. Землевласники не сплять, задумуючи захопити поля й доми; правителі «здирають шкіру» зі свого народу; пророки проповідують мир тому, хто їх годує; і всі кажуть, що ГОСПОДЬ серед них, тож жодне лихо не прийде. Михей відповідає, що Єрусалим стане купою руїн.

Та книга рухається туди й назад між судом і надією. Після руїни приходить видіння гори дому ГОСПОДА, піднесеної над пагорбами, куди течуть народи, щоб навчитися його доріг, і мечі перековують на рала. З Вифлеєма, маленького міста Давидового роду, прийде правитель:

А ти, Вифлеєме Ефрато, замалий, щоб тебе лічили серед родів Юди, з тебе вийде для Мене той, хто буде правителем над Ізраїлем, той, чиє походження здавна, від днів давнини.

Михей 5:1 · Open Word Bible, Збалансований Читати з обґрунтуванням →

А посеред останньої частини книги, коли народ питає, яка жертва могла б догодити Богові, звучить один із найвідоміших віршів пророків:

Він сказав тобі, смертна людино, що добре. І чого вимагає від тебе ГОСПОДЬ, як не чинити правосуддя, любити вірність і смиренно ходити зі своїм Богом?

Михей 6:8 · Open Word Bible, Збалансований Читати з обґрунтуванням →

Книга закінчується псалмом довіри до Бога, який прощає і «має вподобання в незмінній любові».

Хто її написав і коли

Михей промовляв «за царювання Йоатама, Ахаза та Єзекії над Юдою» (1:1), приблизно між 740 і 690 роками до н. е., у ті самі роки, що й Ісая. Він бачив падіння Самарії перед Ассирією у 722 році до н. е. і те, як ассирійські війська прокотилися містами Юдеї у 701 році. Через століття, коли Єремію судили за те, що він провіщав падіння храму, старійшини згадали, що Михей казав те саме за днів Єзекії і що Єзекія прислухався (Єремія 26:18–19). Багато дослідників думають, що обітниці розділів 4–5 і 7 додали після вигнання ті, хто беріг його слова; інші вважають, що вони належать йому.

Як побудована книга

  • Суд над Самарією та Юдою (1–3): плач над містами низовини, загарбники землі й зіпсовані провідники.
  • Гора ГОСПОДА і правитель із Вифлеєма (4–5): народи приходять учитися, і той, хто з Вифлеєма, пасе свою отару.
  • Судова справа ГОСПОДА проти свого народу (6): чого вимагає від тебе ГОСПОДЬ?
  • Плач і довіра (7): «Хто Бог, як ти?»

Як Open Word Bible перекладає Михея

Вифлеєм (5:1). Вірші пронумеровано так, як в єврейському тексті, де цей вірш — 5:1; у більшості англійських Біблій — 5:2. «Походження» правителя — «здавна, від днів давнини»: слово «походження» означає виходи або рід, і чернетка розуміє його як родовід, що сягає давнини, до Давида. Біблія короля Якова читає «чиї виходи від давнини, від вічності», і багато християн читають це про вічного Сина. Рішення позначене як непевне, а примітка подає це прочитання. Матвій 2:6 цитує вірш в іншій формі, що пояснює примітка.

Любити вірність (6:8). Єврейське слово — хесед, вірна любов того, хто повʼязаний з іншим обіцянкою; це й слово для Божої «незмінної любові» в 7:18. Див. Хесед.

Міста низовини (1:10–15). Плач Михея грає назвами міст: Бет-Леафра, «дім пороху», качатиметься в поросі; люди Шафіру, «гарного», вийдуть нагі й осоромлені; Лахіш звучить, як слово для швидких коней. Рішення пояснюють кожну гру слів, якої переклад не може зберегти. Деякі рядки складні, і ці рішення позначено як непевні. Див. Гра слів, яку неможливо перекласти.

Михей та Ісая (4:1–3). Ці вірші майже слово в слово є в Ісаї 2:2–4. Примітка про це каже; хто перший їх промовив, не відомо.

Хто говорить? (2:4–12). У розділі 2 голоси змінюються без попередження: ГОСПОДЬ, пророк, його опоненти і народ. Чернетка йде за найімовірнішим прочитанням того, хто що каже, позначає ці рішення як непевні й подає інші в примітках.

Боже імʼя. Текст пише особисте Боже імʼя «ГОСПОДЬ» великими літерами, а налаштування читача показує натомість «Ягве». Див. Боже імʼя.