Читачі, які порівнюють стару Біблію з новою, іноді помічають, що 1 Івана 5:7 став коротшим. King James Version у віршах 7 і 8 каже:
For there are three that bear record in heaven, the Father, the Word, and the Holy Ghost: and these three are one. And there are three that bear witness in earth, the Spirit, and the water, and the blood: and these three agree in one.
(«Бо троє свідчать на небі: Отець, Слово і Святий Дух; і ці троє — одне. І троє свідчать на землі: Дух, і вода, і кров; і ці троє згідні в одному».)
В Open Word Bible, як і майже в кожному перекладі, зробленому за останні сто пʼятдесят років, текст значно коротший:
Бо є троє, що свідчать: Дух, вода і кров, і ці троє згідні між собою.
Слова, яких немає в сучасному тексті, — «на небі: Отець, Слово і Святий Дух; і ці троє — одне. І троє свідчать на землі», — відомі як Comma Johanneum, «Іванова вставка». «Comma» тут — старе слово для короткої частини речення, від грецького «відрізаний шматок». Це найвідоміше доповнення до тексту Нового Заповіту і найсуперечливіше, бо це єдиний вірш Біблії, який називає Отця, Слово і Духа разом і каже, що вони — одне.
Ця стаття простежує, як ці слова було написано, як вони потрапили до англійської Біблії і чому їхнє вилучення не загрожує християнській вірі так, як може здатися. Про метод, що стоїть за подібними рішеннями, див. Як текстологія відновлює текст і Коли рукописи розходяться.
Що казав Іван
Варто почати з уривка в тому вигляді, у якому його подають найдавніші рукописи. Іван пише про віру в Ісуса як Сина Божого. У вірші 6 він каже:
Ось Той, хто прийшов через воду і кров: Ісус Христос. Він прийшов не тільки з водою, а з водою і з кровʼю. І саме Дух свідчить, бо Дух є істина.
Запис до 5:6 позначає своє прочитання «води і крові» як під питанням, але вважає, що найімовірніше це хрещення Ісуса і його смерть на хресті: початок і кінець його публічного служіння, два моменти, коли Бог свідчив про нього. Далі вірші 7 і 8 пояснюють, чому цьому свідченню можна довіряти. Закон Мойсея казав, що справу вирішують двоє чи троє свідків (Повторення Закону 19:15). Тут їх троє: Дух, вода і кров.
Останнє речення вірша 8 — οἱ τρεῖς εἰς τὸ ἕν εἰσιν, hoi treis eis to hen eisin, слово в слово «ці троє є в одне». Рішення запису щодо ідіоми пояснює це як збіг: усі троє вказують на ту саму істину, єдине свідчення про Сина у віршах 9–11. Варіант «ці троє — одна сутність» воно наводить серед розглянутих і відкидає. Вислів каже, що свідки згідні, а не що вони тотожні.
Кожен рівень каже це по-своєму. Буквальний зберігає будову грецького тексту:
Бо троє є тих, що свідчать: Дух, і вода, і кров, і ці троє — в одному.
Простий передає ідіому повсякденними словами (в англійському записі це пояснює рішення щодо формулювання):
Тож є три свідки: Дух, вода і кров. І всі троє кажуть одне й те саме.
Зауважте, що весь уривок в Open Word Bible — одне речення, і вірш 8 починається посеред нього. У грецькому тексті найдавніших рукописів вірш 7 складається лише з пʼяти слів, ὅτι τρεῖς εἰσιν οἱ μαρτυροῦντες: «бо троє є тих, що свідчать». Поділ на вірші зробили в XVI столітті, на основі тексту, у якому було довше формулювання. Див. Номери розділів і віршів.
Народжене латиною
Довше формулювання зʼявилося не грецькою. Воно зʼявилося латиною, і, найімовірніше, зовсім не як Писання.
Ранні християнські читачі часто шукали в Біблії Трійцю в групах по троє. Троє свідків з 1 Івана 5:8 були очевидним місцем, і латинські письменники почали читати Духа, воду і кров як вказівку на Отця, Сина і Духа. Близько 250 року по Р. Х. Кипріян, єпископ Карфагена, писав, що про Отця, Сина і Святого Духа написано: «і ці троє — одне». Дослідники досі сперечаються, чи цитував Кипріян латинський текст, у якому вже було довше формулювання, чи так духовно читав вірш 8.
Першим, хто ясно цитує довші слова як частину 1 Івана, був Прискилліан, іспанський єпископ кінця IV століття. Після нього вони трапляються в інших латинських письменників, особливо в Іспанії та Північній Африці, а потім і в латинських рукописах Біблії. Їх немає в найдавніших збережених латинських рукописах Біблії, зокрема в найдавніших списках Вульгати Єроніма. Протягом Середньовіччя вони стали звичними в латинських Бібліях, хоча часом небесні та земні свідки стоять у різному порядку.
Найімовірніша історія, яку й подає запис, така: ці слова виникли як коментар, що пояснював трьох свідків, записаний на полях чи між рядками, а згодом їх переписали в сам текст. Пролог до Соборних послань, який хибно приписують Єронімові, навіть скаржиться, що невірні перекладачі ці слова пропустили. Ця скарга показує, що на той час деякі латинські читачі вже очікували бачити їх у вірші.
Майже відсутнє грецькою
Грецькою історія зовсім інша. Запис викладає свідчення: довшого формулювання немає в жодному грецькому рукописі до пізнього Середньовіччя. Воно трапляється лише в кількох пізніх грецьких рукописах, і в деяких із них ці слова пізніша рука дописала на полях. Там, де воно все-таки є грецькою, воно схоже на переклад з латини.
Не менш промовисте мовчання грецької церкви. У IV столітті грекомовні єпископи й богослови десятиліттями сперечалися про стосунок Сина і Духа до Отця. Із цих суперечок постав Нікейський Символ віри. Такі письменники, як Афанасій і каппадокійські отці, шукали в Писанні кожен вірш, який міг би їм допомогти. Жоден із них не цитує цих слів. Як каже запис, саме тут вони були б найкориснішим віршем для цитування.
Немає цих слів і в ранніх перекладах сирійською, коптською та іншими мовами.
Як ці слова потрапили в друкований грецький текст
Коли в Європі зʼявилося друкарство, першою надрукували латинську Біблію. Першим опублікованим друкованим виданням грецького Нового Заповіту стало видання, яке підготував нідерландський учений Еразм і яке вийшло 1516 року. Див. Від рукописів до друкованих Біблій. Еразм працював із тими грецькими рукописами, які мав, і в жодному з них довшого формулювання не було, тож у перше видання він його не вмістив. Не вмістив і в друге, 1519 року.
Це викликало обурення. Критики звинуватили його у вилученні тексту, що підтримував учення про Трійцю. Еразм відповів, що нічого не вилучав: він надрукував те, що кажуть грецькі рукописи. У третьому виданні 1522 року він вмістив ці слова на підставі одного-єдиного грецького рукопису, який нещодавно знайшовся в Англії. Цей рукопис, що тепер зберігається в бібліотеці Трініті-коледжу в Дубліні і відомий як Codex Montfortianus, було, імовірно, написано незадовго до того. Схоже, що ці слова в нього потрапили з латини.
Поширена історія розповідає, що Еразм пообіцяв умістити ці слова, якщо йому покажуть грецький рукопис, де вони є, і дотримав обіцянки. Історик Генк Ян де Йонге 1980 року показав, що такої обіцянки в писаннях Еразма немає. Еразм казав радше, що вмістив ці слова, щоб не давати критикам приводу нападати на видання, і відкрито писав у примітках, що підозрює: рукопис виправили відповідно до латини.
Приблизно тоді ж Комплютенська Поліглота, велика іспанська Біблія, надрукована кількома мовами, теж надрукувала ці слова грецькою. Її грецький текст тут, схоже, перекладено з латини.
Від Еразма ці слова перейшли до пізніших друкованих видань Робера Етьєна і Теодора Бези, які стали називати Textus Receptus, «Прийнятим текстом». Цей текст і ліг в основу King James Version 1611 року. Див. King James Version і Грецькі тексти, що стоять за перекладами Нового Заповіту.
Довга суперечка
Сумніви щодо цього вірша не зникали ніколи. 1690 року Ісаак Ньютон написав ретельне дослідження про нього, згодом опубліковане як An Historical Account of Two Notable Corruptions of Scripture («Історичний звіт про два помітні спотворення Писання»), де доводив, що вірш потрапив у текст з латини. 1790 року знавець класичних мов Річард Порсон опублікував листи у відповідь одному з оборонців вірша, і серед учених його аргументацію широко визнали вирішальною.
Це питання обговорювали і в Римо-Католицькій Церкві, латинська Біблія якої містила ці слова. 1897 року декрет із Рима проголосив, що їхню автентичність не можна безпечно заперечувати. 1927 року наступна заява дозволила вченим вільно досліджувати це питання і доходити власних висновків. Сучасна офіційна латинська Біблія Католицької Церкви, Nova Vulgata, цих слів не містить.
English Revised Version, що вийшла 1881 року, їх пропустила. Відтоді майже кожен англійський переклад робить те саме — без коментаря чи з виноскою. Деякі, як-от New King James Version, залишають їх у тексті й додають примітку.
Що робить Open Word Bible
Open Word Bible перекладає грецький Новий Заповіт SBL, який довшого формулювання не друкує. Запис до 1 Івана 5:7–8 містить рішення щодо різночитання з виноскою. Вибір — короткий текст, як у виданні SBL. Розглянутий варіант — довгий текст, наведений повністю. Причина коротко викладає історію, описану вище: жодного грецького рукопису до пізнього Середньовіччя, кілька пізніх, у деяких із яких слова дописано на полях; жодної цитати в грецьких письменників ранньої церкви; перша поява в латинських письменників, а потім у латинських списках Біблії; імовірне походження як коментаря, переписаного в текст; потрапляння в друкований грецький текст у XVI столітті, а звідти — у Textus Receptus і King James Version.
Жоден рівень перекладу не містить довших слів, і жодне налаштування читання не може їх повернути. Так зроблено навмисне. В Open Word Bible налаштування змінюють формулювання, а не зміст: вони дають читачеві вибрати «Месія» чи «Христос», «Ягве» чи «ГОСПОДЬ». Чи належить речення до тексту — це не питання формулювання. Це рішення щодо тексту, тож його ухвалюють один раз, викладають з причинами і показують у виносці. Див. Налаштування змінюють формулювання, але ніколи не зміст.
Як і кожен запис проєкту, цей — чернетка. Його обґрунтування закінчується словами, що рецензент мусить звірити цей виклад з апаратом видання SBL і свідченнями рукописів, перш ніж його буде схвалено.
Що це означає для вчення про Трійцю
Запис закінчується реченням, яке потрібне стривоженому читачеві: «Учення про Трійцю не спирається на цей уривок».
Це історичний факт, а не лише богословський. Учення церкви про Трійцю було сформульоване в IV столітті, на Нікейському соборі 325 року і Константинопольському 381 року, грекомовними богословами, у Бібліях яких цих слів не було. Вони виводили його з усього свідчення Нового Заповіту: з наказу хрестити в імʼя Отця, і Сина, і Святого Духа (Матвія 28:19); з благословення, яким закінчується 2 Коринтян, — благодать Господа Ісуса Христа, любов Бога і спільність Святого Духа; з Євангелія від Івана, де Слово було з Богом і було Богом (Івана 1:1) і де Ісус говорить про те, що Отець пошле Духа в його імʼя (Івана 14:26). Див. Слово було Богом.
Якщо вже на те пішло, Comma — слабка опора для вчення в тому вигляді, у якому його формулюють символи віри. «Ці троє — одне» можна прочитати як одну особу під трьома іменами, а це церква відкинула. Символи віри говорять обережніше, ніж ця глоса.
Тож правдиве і те, і те. Довші слова не є частиною того, що написав Іван. І віра, яку вони мали виразити, від них не залежить. Читач може відпустити цей вірш і зберегти все, що сповідують символи віри.
Вірш, як його написав Іван
Без Comma 1 Івана 5:7–8 — це не твердження про внутрішнє життя Бога. Це аргумент про докази. Читачі Івана мали знати, що їхня віра в Ісуса як Сина Божого спирається на надійне свідчення. Він указує на трьох свідків: Духа, що діє серед них тепер, і воду та кров — хрещення і смерть Ісуса — і каже, що всі троє розповідають ту саму історію. Богословське рішення запису, позначене як під питанням, зазначає, що дієслова тут у теперішньому часі: те, що сталося під час хрещення і смерті Ісуса, і далі свідчить разом із Духом. Дехто бачить тут указівку на хрещення і Господню вечерю в церкві; запис каже, що текст цього не стверджує.
Це інша думка, ніж та, яку висловлює Comma, і по-своєму сильніша. Вона про те, як людина починає довіряти, що Ісус той, ким він себе називав. Вірш 9 робить висновок: ми приймаємо людське свідчення, а Боже свідчення більше.
Про інші місця, де старі й нові Біблії різняться, див. Вірші, яких немає в сучасних Бібліях, Як закінчується Євангеліє від Марка? і Жінка, взята в перелюбі.
Відкрийте 1 Івана 5, щоб прочитати уривок і обґрунтування до нього.
Джерела
- Michael W. Holmes, ed., The Greek New Testament: SBL Edition (Society of Biblical Literature and Logos Bible Software, 2010).
- Bruce M. Metzger, A Textual Commentary on the Greek New Testament, 2nd ed. (Deutsche Bibelgesellschaft, 1994).
- Bruce M. Metzger and Bart D. Ehrman, The Text of the New Testament: Its Transmission, Corruption, and Restoration, 4th ed. (Oxford University Press, 2005).
- Henk Jan de Jonge, “Erasmus and the Comma Johanneum”, Ephemerides Theologicae Lovanienses 56 (1980).
- Grantley McDonald, Biblical Criticism in Early Modern Europe: Erasmus, the Johannine Comma and Trinitarian Debate (Cambridge University Press, 2016).
- Цитати з King James Version є суспільним надбанням.