Що це за книга
У 1 до коринтян Павло відповідає на запитання церкви; у 2 до коринтян він відкриває власне серце. Між двома листами його стосунки з церквою мало не урвалися. Болісні відвідини, лист, написаний «з багатьма сльозами» (2:4), і прихід суперницьких учителів, які глузували з його слабкості, змусили коринтян у ньому засумніватися. Він пише, щоб примиритися, щоб пояснити, чому його служіння виглядає таким непоказним, щоб закликати їх завершити свій дар для бідних у Єрусалимі і, нарешті, щоб протистати суперникам, яких він називає «надапостолами».
Знову й знову він повертається до одного парадоксу: Божа сила виявляє себе в людській слабкості.
Але ми тримаємо цей скарб у посудинах із глини, щоб сила, безмірно велика, була Божа і не походила від нас.
Хто його написав і коли
Ніхто не сумнівається, що 2 до коринтян написав Павло; поруч із ним названо Тимофія (1:1). Він писав з Македонії (2:13; 7:5), приблизно через рік після 1 до коринтян, близько 55–56 років н. е. Багато дослідників вважають, що послання в нинішньому вигляді поєднує два чи більше листів Павла, надісланих у різний час, через різкі зміни тону, насамперед у розділі 10, де примирення змінюється запеклою самообороною; інші читають його як один лист, написаний за кілька днів, у міру того як надходили вісті. Раніший «лист сліз» міг загубитися, а може, він є частиною розділів 10–13.
Як побудована книга
- Розрада в скорботі (1:1–11): Бог усякої розради і смертельна небезпека, якої Павло зазнав в Азії.
- Змінені плани і болісний лист (1:12–2:13): чому Павло не прийшов, і прощення того, хто завдав смутку.
- Служіння нового заповіту (2:14–7:4): пахощі Христа, служіння Духа, світліше за обличчя Мойсея, скарб у глиняних посудинах, надія на тіло з неба, нове творіння і служіння примирення.
- Примирення (7:5–16): добрі вісті Тита і радість Павла.
- Збірка для Єрусалима (8–9): приклад македонців і «Бог любить того, хто дає радо».
- Захист Павла (10–13): проти «надапостолів», похвальба «ніби в нерозумності» своїми стражданнями, видіння раю, колючка в тілі й останнє застереження перед третіми відвідинами.
Як Open Word Bible перекладає 2 до коринтян
Тріумфальна процесія (2:14). Бог «завжди веде нас у своїй тріумфальній процесії»: у римському тріумфі за переможцем вели переможених полонених. Чернетка розуміє, що Павло зображає себе серед Божих полонених, позначає рішення як непевне й у примітці подає прочитання «Бог дає нам тріумфувати» і «як воїнів, що мають частку в його перемозі».
Господь — це Дух (3:17–18). Павло пише, що «цей Господь — це Дух», і що віруючі, споглядаючи Господню славу, як у дзеркалі, перетворюються в той самий образ. Чернетка пояснює обидва рядки в рішеннях, кожне з яких позначено як непевне, а інші прочитання подано в примітках.
Нове творіння (5:17). «Якщо хтось у Христі, ця людина — частина нового творіння». У грецькому немає дієслова: це може означати, що людина — нове творіння, або що настало нове творіння, новий світ, який почав Бог. Чернетка тримає обидва значення разом, а примітка подає кожне прочитання окремо.
Зробив гріхом (5:21). «Бог зробив його гріхом, щоб ми, зʼєднані з ним, стали Божою праведністю». Оскільки єврейське слово «гріх» може означати й жертву за гріх, дехто читає «зробив його жертвою за гріх». Чернетка зберігає «гріх», бо Павло повторює це слово, і подає інше прочитання в примітці.
Колючка в тілі (12:7). Чим була Павлова колючка, він не каже. Рішення так і каже, а примітка подає основні здогади: хвороба чи каліцтво, переслідування й противники або спокуса. Відповідь, яку він отримав, — один із найвідоміших рядків послання: «Тобі досить моєї благодаті, бо сила виявляється сповна в слабкості» (12:9).
Благословення (13:13). Текст SBL нумерує заключне благословення як 13:13, а в багатьох Бібліях це 13:14. «Нехай благодать Господа Ісуса Христа, любов Бога і спільність Святого Духа будуть з кожним із вас». Про те, як можна розуміти такі вирази, як «любов Бога» і «любов Христова» (5:14), див. Труднощі родового відмінка.