Що це за книга

До євреїв називає себе «словом підбадьорення» (13:22). Воно більше схоже на проповідь, ніж на лист: воно побудоване на Старому Заповіті й підкріплене застереженнями та закликами. Його читачі були віруючими, які постраждали за свою віру, і їм загрожувало, що їх віднесе течією. Щоб утримати їх, автор показує, як Ісус виконує й перевершує все в богослужінні Ізраїлю: ангелів, Мойсея, священство, жертви і саму скинію. Книга починається так:

Здавна Бог промовляв до предків через пророків, багатьма окремими частинами й багатьма різними способами. А наостанку цих днів Він промовив до нас через Сина, якого Він настановив спадкоємцем усього і через якого Він і створив віки.

До євреїв 1:1 · Open Word Bible, Збалансований Читати з обґрунтуванням →

Розділ 11, довгий перелік чоловіків і жінок віри від Авеля до пророків, — один із найвідоміших розділів Біблії.

Хто його написав і коли

Ніхто не знає, хто написав До євреїв. Книга не називає автора, а перші читачі, мабуть, знали, хто він. У східній церкві її довго зараховували до послань Павла, і в найдавнішому збереженому зібранні вона стоїть разом із ними; але її стиль, словник і спосіб міркувати не схожі на Павлові, і автор каже, що звістку йому утвердили ті, хто слухав Господа (2:3), тоді як Павло наполягає, що отримав її від самого Христа. Пропонували Варнаву, Аполлоса і Прискиллу. Оріген у III столітті сказав, що тільки Бог знає, хто її написав, і більшість дослідників із ним згодні.

Її написано до кінця I століття, бо Климент Римський знав її близько 96 року н. е. Багато хто датує її часом до 70 року н. е., бо вона говорить про служіння священників як про те, що триває, і нічого не каже про зруйнування храму.

Як побудована книга

  • Син вищий за ангелів (1–2): Бог промовив через свого Сина, який ненадовго був поставлений нижче за ангелів і скуштував смерті за кожного.
  • Вищий за Мойсея (3–4): застереження на прикладі Ізраїлю в пустелі і спочинок, що ще чекає на Божий народ.
  • Великий первосвященик (5–7): Ісус, священник за чином Мелхиседека, царя-священника, який зустрів Авраама, і суворе застереження від відпадіння (6).
  • Новий завіт і єдина жертва (8–10): завіт, обіцяний в Єремії 31, і власна кров Христа, принесена раз назавжди, яка відкриває шлях до Божої присутності.
  • Віра (11): Авель, Енох, Ной, Авраам, Мойсей, Рахав і багато інших, які трималися обітниці.
  • Стійкість (12–13): біг, під час якого дивляться на Ісуса, наука Отця, останні настанови й привітання.

На що звернути увагу

Віра — головне слово До євреїв, і чернетка передає його однаково в усій книзі. Автор цитує Старий Заповіт за його грецьким перекладом, Септуагінтою, і часом міркування залежить від її формулювання, як у словах «тіло ти приготував для мене» (10:5). Див. Септуагінта, перший переклад Біблії і Як Новий Заповіт цитує Старий.

Як Open Word Bible перекладає До євреїв

«Без Бога» (2:9). Майже всі рукописи кажуть, що Ісус скуштував смерті за кожного «з Божої благодаті». Грецький Новий Заповіт SBL, за яким іде чернетка, читає натомість «без Бога» — читання, відоме раннім християнським письменникам, наприклад Орігенові. Ці два грецькі вирази дуже схожі, і переписувач легко міг замінити несподіване звичним. Чернетка йде за своїм текстом, а «з Божої благодаті» подає в примітці; рішення пояснює, що найімовірніше означають ці слова: Ісус пройшов крізь смерть до кінця, і Бог не пощадив його, а не те, що Син колись був відрізаний від Бога.

Застереження (6:4–6). Автор каже, що тих, хто отримав частку в дарах Духа, а тоді відпав, неможливо знову привести до покаяння. Що це означає, здавна розділяє церкви. Чернетка перекладає грецький текст так, як він є, а примітка викладає основні прочитання: такі люди ніколи не були справжніми віруючими; віруючі можуть утратити спасіння; або цей випадок описано, щоб застерегти, а не щоб описати когось.

Визначення віри (11:1). «Віра — це впевненість у тому, на що ми надіємося, доказ того, чого ми не бачимо». Два ключові слова рідкісні, і їх розуміли по-різному, зокрема як «суть», «упевненість» і навіть «документ на право власності»; примітки подають ці прочитання.

Первісток (1:6). Коли Бог «вводить свого первістка у світ», автор, найімовірніше, має на увазі настановлення Сина на престол після воскресіння; примітка подає інші прочитання — його народження і його другий прихід.