Екклезіяст 1
Учитель проголошує, що все — подих. Покоління приходять і відходять, світ повторюється, а гонитва за мудрістю приносить лише смуток.
Переклад із давньоєврейського тексту Вестмінстерського Ленінградського кодексу. Виберіть вірш, щоб дізнатися, чому він звучить саме так. Натисніть на маленьку літеру, щоб прочитати виноску.
Подих над подихами
1Це слова Учителя, Давидового сина, царя в Єрусалимі.ab 2Подих над подихами, каже Учитель, \q подих над подихами! Усе — лише подих.c 3Що здобувають люди з усієї тяжкої праці, якою трудяться під сонцем? 4Одне покоління відходить, і приходить інше, \q а земля стоїть навіки. 5Сонце сходить і сонце заходить, \q і, задихаючись, поспішає назад, до місця, де знову сходить. 6Віє на південь і повертає на північ, \q кружляє й кружляє вітер \q і на свої кола знову вертається. 7Усі потоки біжать до моря, \q але море ніколи не наповнюється; \q до місця, куди біжать потоки, \q туди вони й далі біжать.d 8Усе виснажливе, \q більше, ніж можна висловити; \q око ніколи не насититься баченим, \q і вухо ніколи не наповниться почутим.e 9Що було, те й буде, \q і що робилося, те й робитиметься; \q немає нічого нового під сонцем. 10Чи є щось, про що люди кажуть: «Дивіться, це нове»? \q Воно вже було задовго до нас, у давніх віках. 11Ніхто не памʼятає тих, хто був раніше, \q і тих, хто ще прийде, \q не памʼятатимуть ті, хто прийде після них.f
Учитель шукає мудрості
12Я, Учитель, був царем над Ізраїлем в Єрусалимі. 13Я вирішив шукати й досліджувати мудрістю все, що робиться під небесами. Це тяжке заняття Бог дав людям, щоб вони були зайняті. 14Я бачив усі діла, що робляться під сонцем, і зрозумів, що все — лише подих і гонитва за вітром.g 15Викривленого не випрямиш, і чого немає, того не полічиш. 16Я сказав собі: «Я здобув усе більше й більше мудрості, більше за всіх, хто був над Єрусалимом до мене, і мій розум увібрав багато мудрості й знання.» 17Тож я вирішив пізнати мудрість, а також пізнати божевілля й безумство. Я зрозумів, що й це — гонитва за вітром. 18Бо з великою мудрістю приходить велика прикрість, і хто додає знання, додає болю.
Примітки
- a1Когелет: той, хто збирає людей і говорить до них; титул мовця, ужитий як імʼя. Розглядали також: Проповідник; Промовець; Збирач.
Чому наш переклад звучить так
Слово (qohelet) походить від кореня слова qahal, «зібрання», і означає того, хто скликає зібрання чи говорить до нього. Це форма жіночого роду, якою позначали посаду, хоч мовець — чоловік (1:12). Воно називає його за тим, що він робить: він збирав людей, а також збирав вислови й навчав їх (12:9-10). Слово трапляється лише в цій книзі (1:1, 2, 12; 7:27; 12:8, 9, 10), переважно без артикля, як імʼя, але один раз з ним (12:8), як титул. Старіші Біблії називають його «Проповідником»; інші кажуть «Промовець».
- b1Давидів син, цар в Єрусалимі: мовця представлено як царя з роду Давида; книга ніколи не називає Соломона. Розглядали також: Соломона названо автором; пізніший автор говорить від імені царя.
Чому наш переклад звучить так
З Давидових синів лише Соломон царював над Ізраїлем в Єрусалимі (1:12), а мудрість, будівництво й багатство мовця в розділі 2 нагадують розповідь про Соломона в 1 Царів 3-10. Але книга ніколи не називає його імені, а «син» може означати будь-якого нащадка. Читачі розходяться: одні вважають цей голос голосом самого Соломона, інші — маскою, мовцем, що стає на місце Соломона, щоб перевірити, куди ведуть мудрість, насолода і багатство. Переклад зберігає власні слова книги і не додає жодного імені.
- c2подих: подих чи пара, щось справжнє, але коротке, що його не вхопиш; у переносному значенні — те, що минає, що незбагненне або що не має тривкого наслідку. Розглядали також: марнота; безглуздя; марність; абсурд; пара; дим.
Чому наш переклад звучить так
Слово (hevel) означає подих чи клубок пари, подих, що видно на холоді і що зникає (Псалом 39:6; 144:4; Йов 7:16; Ісая 57:13). Це ключове слово книги, ужите близько 38 разів, від цього вірша до 12:8. Це також імʼя Авеля (Буття 4:2), чиє життя обірвалося. Образ несе кілька значень, і книга вживає кожне з них: те, що коротке і швидко минає (6:12; 11:10), те, чого не можна вхопити чи збагнути (8:14), і те, що закінчується нічим, не залишаючи тривкого наслідку (2:11; 4:4). Деякі читачі чують і абсурд: те, чого не мало б бути. Традиційне «марнота» (від латинського слова «порожнеча») і сучасне «безглуздя» вибирають кожне одне з цих значень. «Подих» зберігає образ, тож «усе — подих» може нести кожне значення там, куди вказує контекст. Пізніші вірші позначають, куди схиляється значення.
- d7туди вони повертаються, щоб іти: вони знову й знову йдуть туди. Або: вони повертаються звідти, щоб текти знову (Під питанням).
Чому наш переклад звучить так
Слова можуть означати, що потоки й далі течуть до того самого місця, або що вони повертаються туди, звідки почали, щоб текти знову. Так чи так, картина — безкінечний рух, що нічого не наповнює.
- e8усе виснажливе: усе триває без спочинку і виснажує тих, хто намагається це збагнути. Або: усі слова втомлені: мова вичерпується, перш ніж справу розказано (Під питанням).
Чому наш переклад звучить так
Іменник (davar) означає «слово» або «річ», а прикметник (yagea’) — «втомлений» або «виснажливий». Сонце, вітер і потоки трудяться і ніколи не спочивають, і все це виснажує людину, що намагається це збагнути чи розповісти. Слова могли б означати й те, що самі слова втомлюються: мова вичерпується, перш ніж справу розказано.
- f11колишні… майбутні: люди давніших і пізніших часів. Або: колишні й пізніші речі чи події (Під питанням).
Чому наш переклад звучить так
Слова — множина чоловічого роду і можуть означати давніших і пізніших людей або давніші й пізніші речі. Після поколінь з вірша 4 вони найімовірніше означають людей, хоч твердження стосується й подій.
- g14гонитва за вітром: прагнення того, чого ніхто не може впіймати чи втримати. Розглядали також: годуватися вітром; томління духу; хапання вітру. Читати статтю: Вітер, подих і Дух →
Чому наш переклад звучить так
Іменник (re’ut) трапляється лише в цій книзі (1:14; 2:11, 17, 26; 4:4, 6; 6:9), а споріднена форма (ra’yon) означає те саме в 1:17, 2:22 і 4:16. Його зазвичай повʼязують з арамейським словом, що означає бажання чи волю (Ездра 5:17; 7:18): прагнення чи гонитва за вітром. Інші повʼязують його з гебрейським дієсловом ra’ah, «пасти» чи «годуватися», як в Осія 12:2, де Єфрем пасе вітер. Обидва дають один образ: зусилля, витрачене на те, чого ніхто не може вхопити. «Вітер» (ruach) — те саме слово, що й «дух», звідки в старіших Бібліях «томління духу»; але тут воно стоїть у парі з «подихом» і, як подих, вислизає з рук. Цей зворот повторюється як приспів аж до 6:9.
Перехресні посилання
- 1 Екклезіяст 12:8–10, Екклезіяст 1:12
- 2 Псалом 144:4, До римлян 8:20
- 3 Екклезіяст 3:9, Екклезіяст 2:11
- 4 Псалом 104:5, Екклезіяст 6:12
- 6 Від Івана 3:8
- 7 Йов 38:10–11
- 8 Приповісті 27:20, Від Матвія 11:28
- 9 Екклезіяст 3:15, Екклезіяст 6:10
- 10 Дії апостолів 7:51, Від Матвія 23:30–32
- 11 Псалом 9:7, Екклезіяст 2:16
- 12 Екклезіяст 1:1
- 13 Екклезіяст 3:10, Буття 3:19
- 14 Екклезіяст 2:11, Екклезіяст 2:17
- 15 Екклезіяст 7:12–13, Екклезіяст 3:14
- 16 Екклезіяст 2:9, 1 Царів 5:10
- 17 Екклезіяст 2:3, 1 до солунян 5:21
- 18 Йов 28:28, Екклезіяст 12:12–13
З сайту OpenBible.info (CC BY), дібрані голосуванням його читачів. Не є частиною перекладу.