Що це за книга
Марко розповідає історію Ісуса в шістнадцяти коротких розділах, і розповідає її швидко. Тут немає розповіді про народження й немає довгої проповіді: книга відкривається Іваном Хрестителем у пустелі, і вже за кілька віршів Ісус хреститься, зазнає випробування в пустелі й кличе рибалок біля озера. Слово «одразу» повторюється знову й знову. Ісус зцілює, виганяє нечистих духів, сперечається з релігійними вчителями й говорить притчами, а натовпи і його власні учні все питають, хто він.
Перший рядок книги називає її предмет:
Початок Євангелія про Ісуса Христа.
Хто його написав і коли
Євангеліє не називає свого автора. Від початку II століття християнські письменники казали, що його написав Марко, який був перекладачем Петра й записав те, чого Петро навчав про Ісуса. Зазвичай його ототожнюють з Іваном Марком з Єрусалима, який подорожував з Павлом і Варнавою (Дії апостолів 12:12, 25), а згодом опиняється з Петром у Римі (1 Петра 5:13). Багато дослідників приймають це передання в тій чи іншій формі; інші вважають, що автора дізнатися неможливо.
Більшість дослідників вважає Марка найранішим із чотирьох Євангелій, яким користувалися і Матвій, і Лука, адже майже весь Марко є в одного з них або в обох, часто в тому самому порядку й тими самими словами. Його зазвичай датують кінцем 60-х років або близько 70 року н. е., часом Римської війни в Юдеї та зруйнування храму. Марко пояснює юдейські звичаї й перекладає арамейські слова для своїх читачів (5:41; 7:3–4, 34), а це свідчить, що вони були здебільшого язичниками, і давнє передання поміщає їх у Римі.
Як побудована книга
- Початок (1:1–13): Іван Хреститель, хрещення Ісуса і його випробування в пустелі.
- У Галилеї (1:14–8:26): «Царство Боже наблизилося». Ісус кличе учнів, зцілює й виганяє духів, навчає притчами, утихомирює бурю, годує натовпи й зустрічає дедалі більше нерозуміння та спротиву.
- У дорозі (8:27–10:52): у Кесарії Филиповій Ісус питає: «Ким ви мене вважаєте?», і Петро відповідає, що він Месія. Після цього тричі Ісус каже, що Синові Людському належить постраждати, померти й воскреснути, і тричі учні не розуміють.
- В Єрусалимі (11–15): вхід до міста, очищення храму, суперечки в його дворах, навчання про кінець на Оливній горі, остання вечеря, Гетсиманія, суди й розпʼяття. Біля хреста римський сотник каже: «Ця людина справді була Сином Божим!»
- Порожня гробниця (16:1–8): жінки знаходять гробницю порожньою, їм кажуть, що його воскрешено, і вони в страху тікають.
На що звернути увагу
Марко більше показує, ніж пояснює. Ісус часто велить тим, кого зцілює, і навіть нечистим духам нічого про нього не казати. Учні повільно розуміють, і перша людина в розповіді, яка називає Ісуса Сином Божим, — сотник біля хреста. Улюблене імʼя, яким Ісус називає себе, — «Син Людський», а вислів, що тримає всю книгу, — 10:45: він прийшов «не для того, щоб інші служили йому, а щоб служити їм і віддати своє життя як ціну викупу за багатьох». Див. «Син Людський»: Даниїл 7, Єзекіїль і слова Ісуса.
Як Open Word Bible перекладає Марка
Текст. Рукописи Марка розходяться частіше, ніж рукописи більшості книг, і чернетка йде за грецьким Новим Завітом SBL. Там, де інші рукописи читають інакше, їхнє читання подано в примітці. Деяких віршів, знайомих зі старіших Біблій, наприклад 7:16, 9:44 і 9:46, у цьому тексті немає; нумерація пропускає їх, як і джерело, а примітка подає їхні слова.
«Сина Божого» в 1:1. Багато рукописів додають до першого рядка слова «Сина Божого»; найдавніші їх не мають. Чернетка йде за своїм грецьким текстом і подає довший рядок у примітці.
Гнів чи співчуття? У 1:41, коли чоловік зі шкірною хворобою просить очистити його, більшість рукописів каже, що Ісус «змилосердився»; кілька ранніх кажуть, що він розгнівався. Чернетка йде за своїм грецьким текстом, «охоплений гнівом», зазначає, що Марко не каже, на що, і подає «змилосердився» в примітці.
«Я є». Коли Ісус приходить до учнів по воді, він каже їм: «Це я» (6:50); грецькою це буквально «я є». Рішення зазначає, що ці слова перегукуються з іменем, яке Бог дав собі, і що вони можуть означати лише «це я». Коли первосвященик питає, чи він Месія, Ісус відповідає тими самими словами, «Так, це я» (14:62); кілька рукописів читають «Ти кажеш, що я», і це подано в примітці.
Закінчення. Два найдавніші повні рукописи закінчуються на 16:8: жінки нікому нічого не сказали, «бо боялися». Довше закінчення (16:9–20) є в більшості пізніших рукописів, а коротке — в небагатьох. Чернетка перекладає обидва, кожне у квадратних дужках, із примітками про те, звідки вони походять, і прямо каже, що лишається відкритим питання, чи закінчив Марко на 16:8 навмисно, чи його закінчення втрачено. Див. Як закінчується Марко? і Коли рукописи розходяться.
Слова сотника (15:39). «Сином Божим» можна прочитати і як «сином бога», богоподібною людиною в римському розумінні. Чернетка розуміє це як титул, яким Марко називав Ісуса від самого початку, і подає інше прочитання в примітці.