Що це за книга
Лука — найдовше з Євангелій і єдине, яке починається з пояснення того, як його написано. Автор каже, що багато хто вже розповів цю історію і що він, «уважно простеживши все від самого початку», вирішив написати її «по порядку» для чоловіка на імʼя Теофіл (1:1–4). Той самий автор написав і Дії, теж для Теофіла, тож дві книги розповідають одну історію: від народження Ісуса до того, як Євангеліє досягає Рима.
Багато з того, що читачі найбільше люблять у Євангеліях, є тільки в Луки: пісні Марії та Захарії, пастухи й ангели, хлопчик Ісус у храмі, милосердний самарянин, загублений син і його батько, Закхей на дереві й двоє учнів на дорозі до Еммауса. Його серце — в одному реченні:
Син Людський прийшов знайти загублене й спасти його.»
Хто його написав і коли
Книга не називає свого автора. Від II століття її приписували Луці, «улюбленому лікареві» (До колосян 4:14) і супутникові Павла (До Филимона 24; 2 до Тимофія 4:11). У деяких частинах Дій оповідач каже «ми» (від 16:10), і багато хто бачить у цьому присутність самого автора в подорожах Павла. Багато дослідників визнають Луку автором; інші вважають, що автор невідомий: це був добре освічений християнин наступного покоління. Більшість датує Євангеліє 80-ми роками н. е., після Марка, яким воно користується; дехто відносить його до часу перед 64 роком н. е., бо Дії закінчуються тим, що Павло ще чекає суду в Римі.
Як побудована книга
- Пролог (1:1–4): чому і як написано книгу.
- Народження й дитинство (1:5–2:52): народження Івана Хрестителя та Ісуса, розказане поруч.
- У Галилеї (3:1–9:50): проповідь Івана, хрещення, проповідь у Назареті, де Ісус читає з Ісаї, покликання учнів, зцілення й преображення.
- Дорога до Єрусалима (9:51–19:27): Ісус «звернув обличчя до Єрусалима», і дорогою звучить більша частина навчання, яке є тільки в Луки, зокрема притчі про милосердного самарянина, про загублену вівцю, про загублену монету й про загубленого сина.
- В Єрусалимі (19:28–24:53): вхід до міста, остання вечеря, арешт, суди, розпʼяття, порожня гробниця, дорога до Еммауса й вознесіння.
На що звернути увагу
Лука показує, як Ісус звертається до тих, повз кого проходять інші: до вбогих, хворих, збирачів податків і грішників, самарян і жінок. Молитва позначає кожен поворот, а Святий Дух діє від першого розділу. Радість проходить крізь усю книгу, від слів ангела, «добру звістку, велику радість, яка буде для всього народу» (2:10), до учнів, які повертаються до Єрусалима «з великою радістю» (24:52). І Євангеліє закінчується там, де починаються Дії, — обітницею сили з висоти.
Як Open Word Bible перекладає Луку
Мир на землі (2:14). Ангели співають про мир «людям, яких він уподобав»: текст SBL читає «уподобання», тобто ті, на кому спочиває Божа прихильність. Багато пізніших рукописів читають «до людей добра воля», як у старіших Бібліях, і це подано в примітці.
Перепис (2:2). Лука відносить перепис до часу, коли Сирією правив Квіріній. Рішення пояснює, хто він був, і зазначає, що «перший перепис» може означати перший із переписів або перепис, проведений перед відомішим переписом за Квірінія.
Остання вечеря (22:19–20). Кілька рукописів закінчують слова Ісуса на «Це моє тіло» й пропускають чашу після вечері. Чернетка зберігає довший текст, як його мають майже всі рукописи, а примітка пояснює коротший.
Краплі крові (22:43–44). Ангела, що додає Ісусові сили, і його поту, «наче густі краплі крові», немає в кількох ранніх рукописах. Чернетка перекладає їх як частину тексту, як це робить її грецький текст, позначає рішення як непевне й пояснює свідчення в примітці.
«Отче, прости їм» (23:34). Молитви з хреста теж немає в деяких ранніх рукописах. Чернетка включає її, знову з позначкою непевності, а свідчення подано в примітці. Див. Коли рукописи розходяться.
Сьогодні в раю (23:43). У грецькій немає розділових знаків, тож «сьогодні» може стосуватися «кажу тобі» або «ти будеш зі мною». Чернетка каже: «ще сьогодні ти будеш зі мною в раю», а примітка подає інше прочитання. Див. Розділові знаки, яких апостоли не писали.