Що це за книга

Іван — четверте з Євангелій і те, що найчастіше зупиняється, щоб пояснити, що означає розповідь. Воно починається не з народження, а з початку всього, «На початку було Слово», і йде за Ісусом крізь три свята Пасхи, здебільшого в Єрусалимі та Юдеї. Багато з того, що воно розповідає, немає в жодному іншому Євангелії: весілля в Кані, нічна розмова з Никодимом, самарянка біля криниці, воскресіння Лазаря, Ісус, що обмиває учням ноги, і довга прощальна мова, яку Ісус виголошує в ніч перед смертю.

Ближче до кінця книга каже, для чого вона існує:

А ці знаки записано, щоб ви вірили, що Ісус — Христос, Син Божий, і щоб, віруючи, мали життя в Його імені.

Від Івана 20:31 · Open Word Bible, Збалансований Читати з обґрунтуванням →

Хто її написав і коли

Євангеліє не називає свого автора. Натомість воно вказує на «учня, якого любив Ісус»: він возлежить біля Ісуса на останній вечері, стоїть біля хреста й біжить до порожньої гробниці, і книга каже, що за нею стоїть його свідчення (21:24). Від II століття церква ототожнювала цього учня з Іваном, сином Зеведея, одним із Дванадцятьох, який нібито написав книгу на старість в Ефесі. Багато читачів і дослідників і досі дотримуються цієї думки. Інші вважають, що улюблений учень був послідовником Ісуса з Єрусалима, який не належав до Дванадцятьох, або що остаточного вигляду книзі надали його власні учні: заключні слова, «ми знаємо, що його свідчення правдиве», говорять про групу людей, які за нього ручаються. Більшість відносить Євангеліє до останніх десятиліть I століття, близько 90 року н. е., хоча дехто датує його ранішим часом.

Жодне з цих питань не змінює того, як перекладається речення. Open Word Bible називає його так, як його називає книга, — «учень, якого любив Ісус», — і ніколи не вставляє в текст імені, якого немає в грецькому.

Як побудована книга

  • Пролог (1:1–18): Слово, яке було з Богом і було Богом, стає тілом і живе серед нас.
  • Знаки (1:19–12:50): Ісус перетворює воду на вино, зцілює сина царського урядовця й чоловіка, який хворів тридцять вісім років, нагодовує пʼять тисяч людей, дає зір сліпому від народження й викликає Лазаря з гробниці. За кожним знаком іде розмова про те, що він показує, і опір Ісусові зростає.
  • Прощання (13–17): на останній вечері Ісус обмиває учням ноги, обіцяє Заступника, Духа істини, і молиться за тих, хто вірить у нього.
  • Година слави (18–20): арешт, суд у первосвященика й у Пилата, розпʼяття й поховання, і воскреслий Ісус з Марією Магдалиною, учнями й Хомою.
  • Епілог (21): сніданок біля озера і тричі поставлене Петрові запитання: «Чи любиш ти мене?»

На що звернути увагу

Іван жодного разу не вживає іменника «віра»; він уживає дієслово, і постійно: вірити — ось відповідь, якої чекає вся книга. Життя, світло й істина проходять крізь неї від початку до кінця, як і світ: світ, який Бог створив, світ, який Бог полюбив, і світ, що повстав проти нього. Чудеса Ісуса — завжди знаки, діла, що вказують поза самих себе. Смерть Ісуса — це його «година», мить, коли він прославлений. І знову й знову Ісус говорить про себе словами «Я — …»: хліб життя, світло світу, добрий пастух, воскресіння і життя.

Як Open Word Bible перекладає Івана

Чернетка передає ключові слова Івана однаково всюди, де вони мають той самий зміст, щоб читач міг простежити нитки, які сплів автор. «Знак» ніколи не передається як «диво» чи «чудо».

«Юдеї». Іван уживає це слово понад сімдесят разів, у кількох значеннях: юдейський народ, мешканці Юдеї і дуже часто релігійна влада Єрусалима, що протистоїть Ісусові. Кожен випадок має смислове рішення, яке каже, яке значення мається на увазі. Буквальний рівень завжди зберігає «юдеї», щоб читач бачив слово, яке написав Іван; там, де йдеться про владу, Збалансований каже «юдейська влада», а Простий — «юдейські провідники», з примітками. Ісус, його мати та його учні — юдеї, і жоден переклад не може натякати на протилежне.

Де закінчується мова. У грецькій немає лапок. У розділі 3 незрозуміло, чи Ісус і далі говорить у славнозвісних словах 3:16, чи євангелист уже почав власні роздуми. Чернетка продовжує мову до 3:21 і позначає цей вибір як непевний, з приміткою. Див. Як перекладати Івана 3:16.

«Я є». Там, де Ісус каже «я є» і після цього нічого не йде, смислове рішення пояснює, що ці слова відлунюють імʼя, яке Бог дає собі, і наскільки певно це відлуння чути в кожному місці. У 8:58 усі рівні закінчуються словами «я є».

Спірний уривок. Розповідь про жінку, взяту в перелюбі (7:53–8:11), відсутня в найдавніших рукописах, а пізніші вміщують її в різних місцях. Її перекладено й узято у квадратні дужки, з приміткою, що пояснює чому. Див. Коли рукописи розходяться.

Два слова для любові. У 21:15–17 Ісус і Петро вживають два різні грецькі дієслова зі значенням «любити». Іван уживає обидва, говорячи про любов Отця до Сина, тож зміна дієслова, найімовірніше, справа стилю; чернетка перекладає обидва словом «любити» і подає іншу думку в примітці.

Про перші вірші Євангелія див. Слово було Богом, «Єдиний» чи «єдинородний»? і Благодать на благодать.