Open Word Bible
Пошук
Рівень
Набори налаштувань
Мова про людей
Титул
Займенники для Бога
Заголовки
Перехресні посилання
Слова Ісуса
Вигляд
Номери віршів

Від Івана 17

Ісус молиться до Отця, щоб бути прославленим, щоб Отець беріг учнів і освятив їх в істині, а також за всіх, хто повірить через їхнє слово, щоб усі були одне.

Вступ до книги: Від Івана →

Переклад із грецького Нового Заповіту SBL. Виберіть вірш, щоб дізнатися, чому він звучить саме так. Натисніть на маленьку літеру, щоб прочитати виноску.

Ісус молиться про прославлення

1Сказавши це, Ісус звів очі до неба й помолився: «Отче, настала година. Прослав свого Сина, щоб Син прославив Тебе. 2Адже Ти дав Йому владу над усіма людьми, щоб Він дав вічне життя всім, кого Ти Йому дав. 3А вічне життя ось у чому: щоб вони знали Тебе, єдиного істинного Бога, і того, кого Ти послав, — Ісуса Христа. 4Я прославив Тебе на землі, звершивши діло, яке Ти доручив Мені. 5Тож тепер, Отче, прослав Мене сам, поряд із собою, тією славою, яку Я мав у Тебе ще до того, як був світ.

Ісус молиться за учнів

6Я відкрив Твоє імʼя людям, яких Ти дав Мені зі світу. Вони належали Тобі, і Ти дав їх Мені; вони зберегли Твоє слово. 7Тепер вони збагнули, що все, що Ти дав Мені, походить від Тебе. 8Бо Я передав їм слова, які Ти дав Мені, і вони їх прийняли. Вони напевно пізнали, що Я прийшов від Тебе, і повірили, що це Ти послав Мене. 9Я прошу за них. Не за світ Я прошу, а за тих, кого Ти дав Мені, бо вони належать Тобі. 10Усе, що Моє, — Твоє, і все, що Твоє, — Моє, і Я прославлений у них. 11Я вже не у світі, але вони ще у світі, а Я йду до Тебе. Святий Отче, збережи їх у Твоєму імені, тому імені, яке Ти дав Мені, щоб вони були одне, так як Ми одне. 12Поки Я був з ними, Я беріг їх у Твоєму імені, тому імені, яке Ти дав Мені. Я стеріг їх, і жоден з них не загинув, крім того, хто був приречений на загибель, щоб здійснилося Писання. 13А тепер Я йду до Тебе і говорю це, поки ще у світі, щоб вони мали в собі Мою радість у всій повноті. 14Я передав їм Твоє слово, і світ зненавидів їх, бо вони не належать до світу, як і Я не належу до світу. 15Я не прошу Тебе забрати їх зі світу, а прошу вберегти їх від лукавого. 16Вони не належать до світу, як і Я не належу до світу. 17Освяти їх для себе істиною: Твоє слово — істина. 18Як Ти послав Мене у світ, так і Я послав їх у світ. 19Заради них Я освячую себе, щоб і вони були освячені істиною.

Ісус молиться за всіх, хто увірує

20Я прошу не лише за цих. Я молюся й за тих, хто повірить у Мене через їхню звістку. 21Отче, Я прошу, щоб усі вони були одне. Як Ти у Мені, а Я у Тобі, так нехай і вони будуть у Нас, щоб світ повірив, що Ти послав Мене. 22Славу, яку Ти дав Мені, Я дав їм, щоб вони були одне, як Ми одне. 23Я в них, і Ти в Мені. Нехай же вони будуть доведені до досконалої єдності, і світ пізнає, що Ти послав Мене і полюбив їх так, як полюбив Мене. 24Отче, усі, кого Ти дав Мені, — Моя воля, щоб і вони були зі Мною там, де Я, щоб бачили Мою славу, яку Ти дав Мені, бо полюбив Мене ще до заснування світу.

25Праведний Отче, хоч світ так і не пізнав Тебе, Я Тебе пізнав, і ці учні пізнали, що Ти послав Мене. 26Я відкрив їм Твоє імʼя і далі відкриватиму, щоб любов, якою Ти любиш Мене, була в них, і Я в них.»

Примітки

  1. a3Ісус Христос: Ісус називає себе в третій особі, повним імʼям, у молитві. Або: власні слова Ісуса, урочисте самоназвання; власне формулювання молитви Іваном (Під питанням).
    Чому наш переклад звучить так

    Повне імʼя «Ісус Христос» трапляється в цьому Євангелії лише тут і в 1:17, і ніде більше Ісус не вживає його про себе. Так говорили про Нього віруючі після воскресіння. Можливо, Іван, подаючи молитву, передає її словами, якими говорила церква, а можливо, Ісус говорить про себе в такий урочистий спосіб як про Того, кого послав Отець. Текст цього не вирішує. «Христос» — це титул, «помазаник» (1:41).

  2. b7вони пізнали (SBLGNT). В інших рукописах: Я пізнав (кілька рукописів).
    Чому наш переклад звучить так

    Більшість рукописів мають «вони пізнали». Кілька мають «Я пізнав», а кілька — інші форми дієслова. «Вони» пасує до плину молитви, яка у віршах 6-8 уся про те, що учні отримали і в що повірили. Виноска подає інше прочитання. Рецензентові варто звірити це з критичним апаратом.

  3. c11яке Ти дав Мені: Отець дав своє імʼя Синові (ᾧ, узгоджене з «імʼя»). В інших рукописах: яких Ти дав Мені: Отець дав учнів Синові (οὓς); те, що Ти дав Мені (займенник середнього роду).
    Чому наш переклад звучить так

    SBLGNT читає ᾧ, відносний займенник у відмінку слова «імʼя»: імʼя — це те, що дав Отець. Це прочитання більшості ранніх рукописів. Деякі рукописи, переважно пізніші, і дещо із західної традиції мають οὓς («тих, кого»), роблячи даним учнів, а кілька мають займенник середнього роду. Переписувачі радше змінили б незвичну думку про імʼя, дане Синові, на звичну думку про учнів, даних Йому (17:6, 9), ніж навпаки. Таке саме розходження є в 17:12. Рецензентові варто звірити це з критичним апаратом.

  4. d12син загибелі: той, кому призначено загибель, приречений на погибель; Юда. Розглядали також: син, що приносить загибель. Читати статтю: Підперезані стегна й розпечене вугілля: біблійні ідіоми →
    Чому наш переклад звучить так

    «Син» з іменником — єврейський спосіб сказати, до чого людина належить або куди прямує (порівняйте «сини непослуху», До ефесян 2:2). Іменник ἀπωλείας походить від того самого кореня, що й дієслово ἀπώλετο безпосередньо перед ним, «загинув» або «пропав»: ніхто не пропав, крім того, хто належить до загибелі. Ці слова називають Юду, про якого Ісус уже знав, що той Його видасть (6:70-71; 13:18, 21-27). Той самий титул ужито про людину беззаконня в 2 до солунян 2:3.

  5. e15лукавий: диявол. Або: зло; те, що лихе (Під питанням).
    Чому наш переклад звучить так

    Форма πονηροῦ може бути чоловічого роду («лукавий») або середнього («зло»). Писання Івана називають диявола «лукавим» (1 Івана 2:13-14; 3:12; 5:18-19: «лукавий його не торкається ... увесь світ лежить у лукавому»), а Ісус говорив про «володаря світу» (12:31; 14:30; 16:11). Те саме питання постає у Від Матвія 6:13. Загальна молитва про захист від зла теж можлива, тож вибір непевний.

  6. f19Я освячую себе: Ісус присвячує себе Богові для смерті, принесеної за них. Або: Ісус присвячує себе своїй місії загалом (Під питанням).
    Чому наш переклад звучить так

    Дієслово ἁγιάζω — те, яке вживали про відокремлення священників і жертв для Бога (Вихід 28:41; Повторення Закону 15:19). «Заради них» уживає ὑπὲρ — прийменник, яким Іван говорить про смерть Ісуса за інших (10:11, 15; 11:50-52; 15:13). Сказані в ніч перед хрестом, ці слова, найімовірніше, означають, що Він віддає себе Богові як жертву. Вони могли б означати й присвяту всій праці, яку Йому дав Отець (10:36; 17:4); текст більше нічого не каже.

  7. g20–21перші два підрядні речення з «щоб» кажуть, про що просить Ісус; третє подає мету всього — щоб світ повірив. Або: кожне речення з «щоб» залежить від попереднього, ланцюжок цілей; друге речення з «щоб» подає мету речення з «як» (Під питанням).
    Чому наш переклад звучить так

    Речення має три частини з ἵνα. Перші дві кажуть майже те саме, і їх найкраще читати як зміст прохання Ісуса: щоб усі були одне, і, повніше, щоб вони були в Отці й Сині. Третя каже, для чого це прохання: щоб світ повірив. Така сама будова повертається в 17:22-23. Це слово може вводити і зміст прохання, і його мету, тож звʼязки між частинами непевні; на значення цілого це майже не впливає.

  8. h22–23слава: власна присутність і життя Отця, виявлені в Сині, які Син розділяє зі своїми і які роблять їх одним. Або: слава прийдешнього віку, яку ще буде дано; честь страждати й померти, як Ісус; дар Духа (Під питанням).
    Чому наш переклад звучить так

    Іван не каже, що це за слава, і прочитання непевне. У цьому Євангелії слава — це сам Бог, що став відомим: Слово оселилося між нами, і «ми бачили Його славу» (1:14), а Ісус виявляв її у своїх знаках (2:11). Отець дав її Синові (17:5, 24), а Син дав її своїм учням у тому, що Він їм обʼявив (17:6-8), щоб вони мали частку в Його житті з Отцем; тому вона й веде до того, щоб вони були одне. Перфект «Я дав» говорить про те, що вже зроблено. Інші розуміють її як славу, яку вони побачать і розділять у прийдешньому віці (17:24); інші повʼязують її з хрестом, де Ісус прославлений (12:23-24; 13:31), або з Духом, даним, коли Він прославлений (7:39).

Перехресні посилання
  1. 1 Від Івана 13:31–32, До филипʼян 2:9–11
  2. 2 Від Івана 6:39, Від Івана 10:28–29
  3. 3 1 Івана 5:20, 1 Івана 5:11–12
  4. 4 Від Івана 4:34, Дії апостолів 20:24
  5. 5 Від Івана 1:1–3, До колосян 1:15–17
  6. 6 Від Івана 17:26, 1 Івана 5:20
  7. 7 Від Івана 7:16–17, Від Івана 16:15
  8. 8 Від Івана 17:14, Від Івана 15:15
  9. 9 До євреїв 9:24, Від Івана 17:2
  10. 10 Від Івана 10:30, 1 Петра 2:9
  11. 11 Від Матвія 6:9, Приповісті 18:10
  12. 12 Псалом 109:6–19, Від Івана 10:27–28
  13. 13 До євреїв 12:2, До галатів 5:22
  14. 14 Від Івана 17:16, Від Івана 15:18–21
  15. 15 Псалом 121:7, 1 Івана 5:18
  16. 16 Від Івана 17:14
  17. 17 Від Івана 15:3, Псалом 119:160
  18. 18 Від Івана 20:21, 2 до коринтян 5:20
  19. 19 До Тита 2:14, До євреїв 2:11
  20. 20 Дії апостолів 2:41, Від Івана 17:6–11
  21. 21 1 до коринтян 12:12, До колосян 3:11–14
  22. 22 2 до коринтян 3:18, Від Івана 14:20
  23. 23 Від Івана 17:21, Від Івана 16:27
  24. 24 Від Івана 17:5, Від Івана 12:26
  25. 25 Від Івана 17:11, Від Івана 7:29
  26. 26 Від Івана 17:23, Від Івана 17:6

З сайту OpenBible.info (CC BY), дібрані голосуванням його читачів. Не є частиною перекладу.

Сторінки віршів: Від Івана 17:17