Open Word Bible
Пошук
Рівень
Набори налаштувань
Мова про людей
Імʼя Бога
Займенники для Бога
Міри
Заголовки
Перехресні посилання
Вигляд
Номери віршів

Левит 27

Дано настанови про обітниці людей, тварин, домів і полів та про їх викуп. Первістки тварин, присвячене Богові й десятина належать Богові.

Вступ до книги: Левит →

Переклад із давньоєврейського тексту Вестмінстерського Ленінградського кодексу. Виберіть вірш, щоб дізнатися, чому він звучить саме так. Натисніть на маленьку літеру, щоб прочитати виноску.

Обітниці про людей

1ГОСПОДЬ заговорив до Мойсея. Він сказав: 2«Говори до ізраїльтян і скажи їм: “Коли хтось складе особливу обітницю віддати ГОСПОДУ вартість людини, 3то вартість чоловіка від двадцяти до шістдесяти років має бути пʼятдесят шекелів срібла, відміряних за шекелем святилища. 4Якщо це жінка, вартість — тридцять шекелів. 5За того, кому від пʼяти до двадцяти років, вартість — двадцять шекелів за особу чоловічої статі й десять шекелів за особу жіночої статі. 6За дитину від одного місяця до пʼяти років вартість — пʼять шекелів срібла за хлопчика й три шекелі срібла за дівчинку. 7За того, кому шістдесят років чи більше, вартість — пʼятнадцять шекелів за чоловіка й десять шекелів за жінку. 8Але якщо той, хто склав обітницю, надто бідний, щоб заплатити вартість, людину треба поставити перед священником, і священник визначить її вартість відповідно до того, скільки може заплатити той, хто склав обітницю.

Обітниці про тварин, доми й поля

9Якщо обітниця — це тварина з тих, яких можна приносити в дар ГОСПОДУ, кожна така тварина, віддана ГОСПОДУ, стає святою. 10Власник не повинен міняти її чи ставити іншу на її місце, добру на погану чи погану на добру. Якщо ж він замінить одну тварину іншою, святою буде і перша тварина, і та, що стала на її місце. 11Якщо обітниця — це нечиста тварина з тих, яких не можна приносити в дар ГОСПОДУ, тварину треба поставити перед священником, 12і священник визначить її вартість залежно від того, добра вона чи погана. Вартість, яку він визначить, залишається. 13Якщо власник таки викупить її, він має заплатити вартість і ще пʼяту частину. 14Коли хтось освятить дім як святе для ГОСПОДА, священник має оцінити, чи він у доброму стані, чи в поганому, і визначити його вартість. Вартість, яку визначить священник, залишається. 15Якщо той, хто освятив дім, захоче викупити його, він має заплатити його вартість сріблом і ще пʼяту частину, і дім знову буде його. 16Якщо хтось освятить ГОСПОДУ частину поля, що є землею його родини, його вартість визначатиметься за насінням, потрібним, щоб його засіяти: пʼятдесят шекелів срібла за близько 220 літрів насіння ячменю. 17Якщо поле освячено від року Ювілею, залишається повна вартість. 18Але якщо поле освячено після Ювілею, священник вирахує ціну за роками, що залишаються до наступного року Ювілею, і вартість відповідно зменшиться. 19Якщо той, хто освятив поле, таки викупить його, він має заплатити його вартість сріблом і ще пʼяту частину, і поле залишиться його. 20Але якщо він не викупить поля або якщо поле продано комусь іншому, його вже ніколи не можна викупити. 21Коли поле звільнять у Ювілей, воно буде святе для ГОСПОДА, як поле, віддане Йому під закляття. Воно належатиме священникові як його власна земля. 22Якщо хтось освятить ГОСПОДУ поле, яке купив і яке не є частиною землі його родини, 23священник вирахує суму вартості до року Ювілею, і ця людина має заплатити вартість того самого дня як святий дар ГОСПОДУ. 24У рік Ювілею поле повернеться до того, в кого його купили, до того, чия це родинна земля. 25Кожну вартість треба визначати за шекелем святилища, а він дорівнює двадцяти герам.

Первістки, закляте й десятини

26Але ніхто не може освятити первістка тварини, бо первісток уже належить ГОСПОДУ. Чи з великої худоби, чи з дрібної, він належить ГОСПОДУ. 27Якщо це нечиста тварина, власник може викупити її за її вартістю, додавши пʼяту частину. Якщо її не викуплять, її треба продати за її вартістю. 28Але все, що хтось віддасть під закляття ГОСПОДУ з того, що має, — людину, тварину чи поле родинної землі, — не можна ні продати, ні викупити. Усе віддане під закляття — найсвятіше для ГОСПОДА. 29Коли людину віддано під закляття на знищення, за неї не можна дати викупу: її мусять скарати на смерть. 30Уся десятина з землі належить ГОСПОДУ, і збіжжя з посіяного, і плоди з дерев. Вона свята для ГОСПОДА. 31Якщо хтось захоче викупити щось зі своєї десятини, він має додати пʼяту частину до її вартості. 32Щодо великої й дрібної худоби, то з усіх тварин, що проходять під палицею, коли їх лічать, кожна десята буде свята для ГОСПОДА. 33Власник не повинен перебирати тварин, відділяючи добрих від поганих, і не повинен міняти одну на іншу. Якщо ж він поміняє, свята буде і тварина, і та, що стала на її місце, і жодну з них не можна викупити”». 34Це заповіді, які ГОСПОДЬ дав Мойсеєві для ізраїльтян на горі Синай.

Примітки

  1. a16за насінням: за кількістю насіння, потрібного, щоб його засіяти. Або: за врожаєм (Під питанням).
    Чому наш переклад звучить так

    Поле оцінюють за його розміром, виміряним насінням, потрібним для засіву: пʼятдесят шекелів за кожен хомер насіння. Вірші 17-18 показують, що це ціна за повні пʼятдесят років між Ювілеями, близько шекеля на рік. Вислів міг би натомість означати врожай, який дає поле, але «насіння хомера» указує на сівбу.

  2. b20продано: хто продав поле, непевно. Або: власник неправомірно продав його; святиня продала його (Під питанням).
    Чому наш переклад звучить так

    «Він продав» може означати власника, що продав комусь іншому поле, яке вже віддав ГОСПОДЕВІ, тож не мав права продавати. Це може також означати священника чи святиню, що продали користування полем іншому. В обох випадках перший власник втрачає право викупити його.

  3. c29віддана під закляття людина: людина, віддана під закляття за вироком. Або: будь-хто, кого власник віддасть під закляття (вірш 28) (Під питанням).
    Чому наш переклад звучить так

    Дієслово стоїть у пасиві: людину «віддано під закляття», не приватною обітницею (вірші 2-8, де людину завжди можна було викупити), а найімовірніше вироком за Божим законом. Закон каже, що того, хто приносить жертви іншим богам, треба віддати на знищення (Вихід 22:19), і так само треба віддати ціле місто, що звернулося до інших богів (Повторення Закону 13). Слово вжито також про ворогів, відданих під закляття на війні (Числа 21:2-3; Ісус Навин 6:17; 1 Самуїлова 15:3). Вірш не каже, хто виконував смертну кару, і не дозволяє власникові скарати когось на смерть обітницею. Що саме він охоплює, непевно.

Перехресні посилання
  1. 2 Числа 6:2, Повторення Закону 23:22–24
  2. 3 Вихід 30:13, Левит 27:25
  3. 8 Левит 14:21–22, Від Марка 14:7
  4. 13 Левит 27:15, Левит 27:19
  5. 15 Левит 27:13
  6. 18 Левит 25:15–16
  7. 21 Єзекіїль 44:29, Числа 18:14
  8. 22 Левит 25:10, Левит 25:25
  9. 23 Левит 27:18
  10. 24 Левит 25:28
  11. 25 Вихід 30:13, Числа 3:47
  12. 26 Вихід 13:2, Вихід 13:12–13
  13. 28 Ісус Навин 6:17–19, Вихід 22:19
  14. 29 1 Самуїлова 15:18–23, Числа 21:2–3
  15. 30 Буття 28:22, Неемія 13:12
  16. 32 Єремія 33:13, Єзекіїль 20:37
  17. 33 Левит 27:10
  18. 34 Левит 26:46, Числа 1:1

З сайту OpenBible.info (CC BY), дібрані голосуванням його читачів. Не є частиною перекладу.