Open Word Bible
Пошук
Рівень
Набори налаштувань
Мова про людей
Імʼя Бога
Займенники для Бога
Заголовки
Перехресні посилання
Вигляд
Номери віршів

1 Самуїлова 26

Давид знову щадить життя Саула, забравши його спис і глечик з водою, поки той спить. Саул визнає свою провину й благословляє Давида.

Вступ до книги: 1 Самуїлова →

Переклад із давньоєврейського тексту Вестмінстерського Ленінградського кодексу. Виберіть вірш, щоб дізнатися, чому він звучить саме так. Натисніть на маленьку літеру, щоб прочитати виноску.

Давид удруге щадить Саула

1Тоді зіфеяни прийшли до Саула в Гіву й сказали: «Чи ти знаєш, що Давид ховається на пагорбі Хахіла, навпроти Єшимону?» 2Тож Саул устав і зійшов до пустелі Зіф, узявши три тисячі найкращих воїнів Ізраїля, щоб полювати на Давида в пустелі Зіф. 3Саул отаборився при дорозі на пагорбі Хахіла, навпроти Єшимону. Давид жив тоді в пустелі, і він зрозумів, що Саул прийшов туди за ним. 4Тож Давид послав розвідників і дізнався, що Саул справді прибув. 5Тоді Давид вирушив і прийшов до місця, де отаборився Саул. Він побачив, де лежали Саул і Авнер, син Нера, начальник його війська. Саул лежав усередині табірного кола, а воїни отаборилися довкола нього. 6Давид звернувся до Ахімелеха хетеянина й до Авішая, сина Церуї, брата Йоава, і спитав: «Хто зійде зі мною в табір до Саула?» «Я піду з тобою», — відповів Авішай. 7Тож Давид і Авішай уночі прийшли до війська. Там лежав Саул, спав усередині табірного кола, його спис був устромлений у землю біля голови, а Авнер і воїни лежали довкола нього.

8Авішай сказав Давидові: «Сьогодні Бог віддав твого ворога в твою владу. Тож, прошу, дозволь мені пробити його списом до самої землі. Вистачить одного удару, другого не треба буде.» 9Але Давид сказав Авішаєві: «Не вбивай його. Хто може підняти руку на помазанця ГОСПОДНЬОГО і не стати винним?»

10Давид вів далі: «Як живий ГОСПОДЬ, це ГОСПОДЬ вразить його. Або прийде його час і він помре, або він вийде на війну й загине. 11Нехай ГОСПОДЬ збереже мене, щоб я ніколи не підняв руки на помазанця ГОСПОДНЬОГО! Тепер візьми спис, що біля його голови, і глек з водою, і ходімо звідси.» 12Тож Давид узяв спис і глек з водою з-біля Саулової голови, і вони обидва пішли. Ніхто їх не бачив, ніхто не знав, і ніхто не прокинувся. Усі спали, бо ГОСПОДЬ навів на них глибокий сон. 13Потім Давид перейшов на другий бік і став на вершині пагорба віддалік, і між ними була велика відстань. 14Давид гукнув до війська й до Авнера, сина Нера: «Авнере, ти не відповіси?» Авнер відгукнувся: «Хто ти такий, що кричиш до царя?»

15Давид сказав Авнерові: «Ти ж муж, хіба ні? Хто ще в Ізраїлі подібний до тебе? То чому ж ти не стеріг свого пана, царя? Один із народу пробрався, щоб убити царя, твого пана. 16Погано ти вчинив. Як живий ГОСПОДЬ, ви всі заслуговуєте смерті, бо не стерегли свого пана, помазанця ГОСПОДНЬОГО. Тепер подивися навколо. Де царський спис і глек з водою, що стояв біля його голови?» 17Саул упізнав Давидів голос і сказав: «Чи це твій голос, сину мій Давиде?» Давид відповів: «Мій, мій пане, царю.» 18Він вів далі: «Чому мій пан женеться за своїм рабом? Що я зробив? Яке зло я вчинив? 19Тож тепер, мій пане, царю, прошу, вислухай слова свого раба. Якщо це ГОСПОДЬ підбурив тебе проти мене, нехай Він прийме жертву. А якщо люди, нехай вони будуть прокляті перед ГОСПОДОМ! Бо вони вигнали мене сьогодні з моєї частки в спадщині ГОСПОДНІЙ, ніби кажучи: “Іди, служи іншим богам.” 20Тож тепер не дай моїй крові пролитися на землю далеко від лиця ГОСПОДНЬОГО. Цар Ізраїля вийшов полювати на одну блоху, як ганяються за куріпкою в горах.» 21Тоді Саул сказав: «Я згрішив. Сину мій Давиде, вернися. Ти сьогодні цінував моє життя, тож я більше не заподію тобі зла. Я вчинив як безумець і дуже тяжко схибив.» 22Давид відповів: «Ось царський спис. Нехай один із твоїх юнаків перейде сюди й забере його. 23ГОСПОДЬ віддає кожному за його праведність і вірність. Сьогодні ГОСПОДЬ віддав тебе в мою владу, але я не захотів підняти руки на помазанця ГОСПОДНЬОГО. 24Як твоє життя сьогодні багато важило для мене, так нехай і моє життя багато важить для ГОСПОДА, і нехай Він визволить мене з усякої біди.»

25Тоді Саул сказав Давидові: «Благословенний ти, сину мій Давиде! Що б ти не задумав, ти здійсниш, і зрештою переможеш.» Потім Давид пішов своєю дорогою, а Саул повернувся додому.

Примітки

  1. a19іди, служи іншим богам: вигнання з ГОСПОДНЬОЇ землі.
    Чому наш переклад звучить так

    У давньому світі вважали, що кожна земля належить своєму богові, а поклоніння ГОСПОДЕВІ було привʼязане до його землі, його народу і його святині (Повторення Закону 4:27-28; 28:36, 64; 2 Царів 5:17; Рут 1:15-16). Вигнати Давида з Ізраїлю означало, по суті, послати його туди, де поклоняються іншим богам, і відрізати його від поклоніння ГОСПОДЕВІ. Давид не каже, що служитиме іншим богам; він каже, що його вороги ніби кажуть йому це. У наступному розділі він іде до филистимлян (27:1).

  2. b20одна блоха. В інших рукописах: шукати мого життя.
    Чому наш переклад звучить так

    Гебрейський текст читає «одна блоха» — той самий образ, яким Давид у 24:15 показував, як мало він важить. Один давній грецький переклад читає тут «шукати мого життя». Гебрейське прочитання пасує до образу полювання, що йде далі.

Перехресні посилання
  1. 1 1 Самуїлова 23:19, Псалом 54:3–9
  2. 2 1 Самуїлова 24:3
  3. 4 Від Матвія 10:16
  4. 5 1 Самуїлова 17:55, 1 Самуїлова 14:50–51
  5. 6 Судді 7:10–11, 2 Самуїлова 2:18
  6. 8 1 Самуїлова 24:5, 1 Самуїлова 26:23
  7. 9 2 Самуїлова 1:14, 2 Самуїлова 1:16
  8. 10 Буття 47:29, Повторення Закону 31:14
  9. 11 1 Самуїлова 24:7, 1 Самуїлова 24:13
  10. 12 Буття 2:21, Буття 15:12
  11. 16 1 Самуїлова 20:31, 1 Самуїлова 26:9
  12. 17 1 Самуїлова 24:17
  13. 18 1 Самуїлова 24:10, 1 Самуїлова 24:12–15
  14. 19 2 Самуїлова 14:16, 2 Самуїлова 16:11
  15. 20 1 Самуїлова 24:15
  16. 21 1 Самуїлова 15:24, 1 Самуїлова 24:18
  17. 23 1 Самуїлова 24:7–8, Псалом 62:13
  18. 24 Від Матвія 5:7, 2 до коринтян 1:9–10
  19. 25 Приповісті 26:25

З сайту OpenBible.info (CC BY), дібрані голосуванням його читачів. Не є частиною перекладу.