Open Word Bible
Пошук
Рівень
Набори налаштувань
Мова про людей
Імʼя Бога
Займенники для Бога
Заголовки
Перехресні посилання
Вигляд
Номери віршів

1 Самуїлова 20

Давид і Йонатан домовляються про знак зі стрілами, щоб дізнатися про наміри Саула. Коли Саулів гнів стає очевидним, вони розлучаються в сльозах, повʼязані своїм завітом.

Вступ до книги: 1 Самуїлова →

Переклад із давньоєврейського тексту Вестмінстерського Ленінградського кодексу. Виберіть вірш, щоб дізнатися, чому він звучить саме так. Натисніть на маленьку літеру, щоб прочитати виноску.

Давид звертається до Йонатана

1Давид утік з Найоту в Рамі й прийшов до Йонатана. «Що я зробив?» — спитав він. — «У чому моя провина? Що лихого я вчинив твоєму батькові, що він хоче відібрати в мене життя?» 2Йонатан відповів: «Нізащо! Ти не помреш. Мій батько не робить нічого, ні великого, ні малого, не сказавши мені. Навіщо б він ховав це від мене? Цього не може бути.» 3Але Давид відповів йому з присягою: «Твій батько добре знає, що ти прихильний до мене, і він сказав собі: “Йонатан не повинен цього знати, бо засмутиться.” Але як живий ГОСПОДЬ і як живий ти, між мною і смертю — лише крок.» 4Йонатан сказав Давидові: «Чого ти бажаєш, те я для тебе зроблю.»

5Давид сказав Йонатанові: «Послухай, завтра свято молодика, і я маю сидіти за столом з царем. Але відпусти мене, і я ховатимуся в полі аж до вечора третього дня. 6Якщо твій батько помітить, що мене немає, скажи йому: “Давид благав мене відпустити його швиденько до Вифлеєма, рідного міста, бо весь його рід приносить там щорічну жертву.” 7Якщо він скаже: “Добре”, — твій раб у безпеці. А якщо він спалахне гнівом, то знатимеш, що він вирішив заподіяти мені зло. 8Тож виявляй вірну любов до свого раба, бо ти уклав зі своїм рабом завіт перед ГОСПОДОМ. Але якщо я винен, убий мене сам. Навіщо видавати мене твоєму батькові?»

9Йонатан сказав: «І не думай про таке! Якби я напевно знав, що мій батько вирішив заподіяти тобі зло, хіба я не сказав би тобі?»

10Давид спитав Йонатана: «Хто дасть мені знати, якщо твій батько відповість тобі суворо?»

11Йонатан сказав Давидові: «Ходімо, вийдемо в поле.» Тож вони обидва вийшли разом.

12Тоді Йонатан сказав Давидові: «ГОСПОДЬ, Бог Ізраїля, мені свідок! Завтра в цей час або післязавтра я випитаю свого батька. Якщо він прихильний до Давида, я неодмінно пошлю до тебе звістку й дам тобі знати. 13А якщо мій батько задумав заподіяти тобі зло, нехай ГОСПОДЬ тяжко покарає мене, Йонатана, якщо я не дам тобі знати й не відпущу тебе, щоб ти пішов у безпеці. Нехай ГОСПОДЬ буде з тобою, як Він був з моїм батьком. 14А якщо я тоді ще буду живий, хіба ти не виявиш мені вірної любові ГОСПОДНЬОЇ, щоб я не помер? 15І ніколи не відтинай своєї вірної любові від моєї родини, навіть коли ГОСПОДЬ відітне Давидових ворогів, усіх до одного, з лиця землі.» 16Тож Йонатан уклав завіт з Давидовим домом і сказав: «Нехай ГОСПОДЬ притягне Давидових ворогів до відповіді.» 17Йонатан ще раз узяв з Давида присягу його любовʼю до нього, бо любив його, як самого себе.

18Тоді Йонатан сказав йому: «Завтра свято молодика. Тебе шукатимуть, бо твоє місце буде порожнє. 19Післязавтра швиденько спустися до місця, де ти ховався, коли почалася ця біда, і чекай біля каменя Езел. 20Я пущу три стріли збоку від нього, ніби стріляю в ціль. 21Тоді я пошлю хлопця й скажу йому: “Іди, знайди стріли.” Якщо я скажу хлопцеві: “Ось стріли по цей бік від тебе, підбери їх”, — то приходь, бо, як живий ГОСПОДЬ, ти в безпеці й небезпеки немає. 22Але якщо я скажу юнакові: “Ось стріли далі за тобою”, — тоді йди, бо ГОСПОДЬ відсилає тебе. 23А щодо того, про що ми з тобою домовилися, — ГОСПОДЬ свідок між мною і тобою повіки.»

Саулів гнів на свято молодика

24Тож Давид сховався в полі. Коли настало свято молодика, цар сів до трапези. 25Цар сів на своєму звичному місці біля стіни. Йонатан устав, а Авнер сів поруч із Саулом, але Давидове місце було порожнє. 26Того дня Саул не сказав ні слова. Він подумав: «Щось із ним сталося. Він обрядово нечистий. Певно, він нечистий.»

27Але й наступного дня, другого дня свята молодика, Давидове місце знову було порожнє. Саул спитав свого сина Йонатана: «Чому син Єссея не прийшов до трапези ні вчора, ні сьогодні?» 28Йонатан відповів Саулові: «Давид благав мене відпустити його до Вифлеєма. 29Він сказав: “Прошу, відпусти мене, бо наша родина приносить жертву в місті, і мій брат звелів мені бути там. Тож якщо ти згоден, дозволь мені піти й побачитися з братами.” Ось чому він не прийшов до царського столу.»

30Саулів гнів спалахнув на Йонатана, і він сказав йому: «Ти, сину розпусної бунтарки! Хіба я не знаю, що ти став на бік Єссеєвого сина? Це ганьба тобі й ганьба матері, що тебе народила. 31Доки Єссеїв син живе на землі, ні ти, ні твоє царство не будете в безпеці. Тепер пошли по нього й приведи його до мене, бо він мусить померти.»

32Йонатан відповів своєму батькові Саулові: «Чому його треба вбити? Що він зробив?» 33Але Саул кинув у нього спис, щоб уразити його. Тоді Йонатан зрозумів, що його батько твердо вирішив убити Давида.

34Йонатан у люті встав з-за столу й нічого не їв того другого дня свята. Він сумував за Давидом, бо батько зганьбив його.

Стріли в полі

35Наступного ранку Йонатан вийшов у поле на зустріч, про яку домовився з Давидом, і з ним був малий хлопець. 36Він сказав своєму хлопцеві: «Біжи й знайди стріли, які я пущу.» Поки хлопець біг, Йонатан пустив стрілу далі за нього. 37Коли хлопець добіг до місця, куди впала Йонатанова стріла, Йонатан гукнув йому вслід: «Хіба стріла не далі за тобою?» 38Потім Йонатан гукнув услід хлопцеві: «Поспішай! Швидше! Не зупиняйся!» Йонатанів хлопець підібрав стріли й повернувся до свого пана. 39Хлопець не знав, що все це означало; знали тільки Йонатан і Давид. 40Тоді Йонатан віддав свою зброю хлопцеві й сказав йому: «Іди, віднеси її назад до міста.» 41Щойно хлопець пішов, Давид устав зі свого місця з південного боку, упав обличчям до землі й тричі поклонився. Потім вони поцілували один одного й плакали разом, і Давид плакав ще більше. 42Йонатан сказав Давидові: «Іди з миром. Ми обидва присягнули в імʼя ГОСПОДНЄ, кажучи: “ГОСПОДЬ буде свідком між мною і тобою, і між моїми нащадками й твоїми нащадками повіки.”»

Примітки

  1. a12ГОСПОДЬ, Бог Ізраїля!: початок клятви. Або: ГОСПОДЬ, Бог Ізраїля, свідок; клянуся ГОСПОДОМ, Богом Ізраїля (Під питанням). Читати статтю: Боже імʼя в перекладі →
    Чому наш переклад звучить так

    Йонатан починає з того, що називає ГОСПОДА, але речення не каже, ким ГОСПОДЬ має бути. Зміст — звернення до ГОСПОДА як свідка обіцянки, що йде далі (порівняйте вірші 23 і 42). Деякі давні переклади додають слово «свідок».

  2. b14три «не»: благання у формі питання. Або: О, якби ти, поки я ще живий, виявив мені chesed ГОСПОДА; Якщо я ще буду живий, ти не виявиш мені ... і я не помру (твердження) (Під питанням).
    Чому наш переклад звучить так

    Вірш тричі повторює «не», і його граматика важка. Тут його читають як питання, що очікує відповіді «так»: «Якщо я буду живий, хіба ти не виявиш мені ..., щоб я не помер?» Перше слово можна прочитати з іншими голосними як «о, якби», що дає побажання: «О, якби ти, поки я ще живий, виявив мені ...». Благання так чи так те саме.

  3. c16слова клятви: прокляття Йонатана, можливо, помʼякшене. Або: і ГОСПОДЬ стягнув це з руки Давидових ворогів (розповідь); нехай ГОСПОДЬ притягне Давида до відповіді (якщо він порушить її) (Під питанням).
    Чому наш переклад звучить так

    Дієслово можна прочитати як побажання, сказане Йонатаном, як тут, або як твердження оповідача, що ГОСПОДЬ справді притягнув Давидових ворогів до відповіді. У прокляттях книжники іноді писали «Давидові вороги» замість «Давид», щоб не накладати прокляття на нього (25:22). Якщо так, зміст такий, що ГОСПОДЬ притягне до відповіді самого Давида, якщо той порушить завіт.

  4. d17Йонатан знову взяв з Давида присягу. В інших рукописах: Йонатан знову присягнув Давидові.
    Чому наш переклад звучить так

    Гебрейський текст каже, що Йонатан змушує Давида повторити клятву. Один давній грецький переклад читає «Йонатан знову присягнув Давидові». В обох випадках двоє друзів ще раз звʼязують себе.

  5. e19камінь Езел: орієнтир, назва якого непевна. В інших рукописах: біля того пагорба (Під питанням).
    Чому наш переклад звучить так

    Езел трапляється лише тут, і назва може означати «відхід». Один давній грецький переклад читає «біля того пагорба» і має те саме слово у вірші 41, де гебрейський текст має «південь». Це місце було орієнтиром у полі, біля якого Давид міг сховатися.

  6. f25Йонатан устав. В інших рукописах: Йонатан сів навпроти нього (Під питанням).
    Чому наш переклад звучить так

    Гебрейський текст каже, що Йонатан «устав», можливо, на знак пошани або поступаючись місцем Авнерові. Один давній грецький переклад, читаючи дієслово зі схожими буквами, каже, що Йонатан «був попереду», тобто сидів навпроти царя.

  7. g30вибираючи: стаючи на бік. В інших рукописах: ти товариш Єссеєвого сина (Під питанням).
    Чому наш переклад звучить так

    Гебрейський текст має «вибираючи», тобто стаючи на бік Давида. Один давній грецький переклад читає «товариш», від гебрейського слова зі схожими буквами. Так чи так, Саул звинувачує Йонатана в тому, що той став на бік Давида проти власного батька.

  8. h41з південного боку: з місця, де він ховався. В інших рукописах: з-за пагорба (Під питанням).
    Чому наш переклад звучить так

    Гебрейський текст читає «з-поряд півдня», імовірно, з південного боку каменя чи поля. Один давній грецький переклад читає «з-за пагорба» — те саме слово, яке він має замість «Езел» у вірші 19.

  9. i41аж поки Давид не зробив більше: Давид плакав ще більше. Або: аж поки Давид не опанував себе; аж поки плач Давида не став великим (Під питанням).
    Чому наш переклад звучить так

    Слова короткі й незвичні. Найімовірніше, вони означають, що плач Давида став сильнішим за плач Йонатана. Дехто читає їх як «аж поки Давид не опанував себе».

  10. j42нумерація віршів: гебрейський текст тут закінчує розділ 20.
    Чому наш переклад звучить так

    Цей переклад нумерує вірші так, як гебрейський текст. У гебрейському тексті розділ 20 закінчується словами Йонатана, а наступне речення, «І він устав і пішов, а Йонатан пішов до міста», — це 21:1. Багато Біблій друкують це речення як другу половину 20:42, а отже нумерують решту розділу 21 на один менше (гебрейські 21:2-16 там — 21:1-15). Слова ті самі; різняться лише номери.

Перехресні посилання
  1. 1 2 Петра 2:9, 2 до коринтян 1:12
  2. 2 1 Самуїлова 9:15, Від Івана 17:8
  3. 3 Повторення Закону 6:13, 1 Самуїлова 25:26
  4. 5 Числа 10:10, Числа 28:11
  5. 6 1 Самуїлова 9:12, 1 Самуїлова 17:58
  6. 7 1 Самуїлова 25:17, Естер 7:7
  7. 8 1 Самуїлова 18:3, 2 Самуїлова 14:32
  8. 13 Ісус Навин 1:5, Рут 1:17
  9. 14 2 Самуїлова 9:3
  10. 15 2 Самуїлова 21:7
  11. 16 1 Самуїлова 25:22, 1 Самуїлова 18:3
  12. 17 Приповісті 18:24, 1 Самуїлова 18:1
  13. 18 1 Самуїлова 20:5, 1 Самуїлова 20:25
  14. 19 1 Самуїлова 19:2
  15. 22 1 Самуїлова 20:37
  16. 23 1 Самуїлова 20:14–15, 1 Самуїлова 21:1
  17. 25 1 Самуїлова 20:18
  18. 26 Левит 15:5, Левит 11:24
  19. 28 1 Самуїлова 20:6
  20. 30 Приповісті 21:24, Якова 1:19–20
  21. 31 1 Самуїлова 19:6, 1 Самуїлова 20:8
  22. 32 Від Матвія 27:23, 1 Самуїлова 19:5
  23. 33 1 Самуїлова 18:11, 1 Самуїлова 20:7
  24. 37 1 Самуїлова 20:22
  25. 41 Буття 29:11, 1 Самуїлова 18:3

З сайту OpenBible.info (CC BY), дібрані голосуванням його читачів. Не є частиною перекладу.