Судді 11
Єфтая, вигнанця, кличуть назад очолити Гілеад проти аммонітян. Він дає обітницю принести в жертву те, що першим вийде з його дому, перемагає Аммон, і назустріч йому виходить його дочка.
Переклад із давньоєврейського тексту Вестмінстерського Ленінградського кодексу. Виберіть вірш, щоб дізнатися, чому він звучить саме так. Натисніть на маленьку літеру, щоб прочитати виноску.
Єфтай гілеадянин
1Єфтай гілеадянин був сильним воїном. Він був сином блудниці, а його батьком був Гілеад. 2Дружина Гілеада теж народила йому синів. Коли вони виросли, то прогнали Єфтая і сказали йому: «Ти не матимеш частки в майні нашого батька, бо ти син іншої жінки.» 3Тож Єфтай утік від своїх братів і оселився в землі Тов. Довкола нього зібралася ватага нікчемних людей, і вони ходили з ним у набіги.
4Через деякий час аммонітяни пішли війною на Ізраїля. 5Коли аммонітяни воювали з Ізраїлем, старійшини Гілеаду пішли, щоб повернути Єфтая із землі Тов. 6Вони сказали Єфтаєві: «Іди і будь нашим вождем, щоб ми могли воювати з аммонітянами.» 7Але Єфтай сказав старійшинам Гілеаду: «Хіба не ви зненавиділи мене й вигнали з батьківського дому? Чому ж ви приходите до мене тепер, коли потрапили в біду?» 8Старійшини Гілеаду відповіли Єфтаєві: «Саме тому ми й повернулися тепер до тебе. Іди з нами і воюй з аммонітянами, і ти будеш нашим головою, правитимеш усіма, хто живе в Гілеаді.» 9Єфтай відповів старійшинам Гілеаду: «Якщо ви повернете мене, щоб воювати з аммонітянами, і ГОСПОДЬ віддасть їх мені, то я буду вашим головою.» 10Старійшини Гілеаду сказали Єфтаєві: «ГОСПОДЬ — свідок між нами. Ми неодмінно зробимо так, як ти кажеш.» 11Тож Єфтай пішов зі старійшинами Гілеаду, і народ поставив його над собою головою і вождем. І Єфтай повторив усі свої умови перед ГОСПОДОМ в Міцпі.
Послання Єфтая до царя аммонітян
12Тоді Єфтай послав посланців до аммонітського царя з таким питанням: «Що ти маєш проти мене, що прийшов нападати на мою землю?» 13Аммонітський цар відповів посланцям Єфтая: «Бо Ізраїль забрав мою землю, коли виходив з Єгипту, аж від Арнону до Яббоку і до Йордану. Тепер поверни її мирно.» 14Єфтай ще раз послав посланців до аммонітського царя, 15і вони сказали йому: «Ось що каже Єфтай: Ізраїль не забрав ні землі Моаву, ні землі аммонітян. 16Коли Ізраїль вийшов з Єгипту, він ішов пустелею аж до Червоного моря, а потім дійшов до Кадешу. 17Ізраїль послав посланців просити царя Едому: “Дозволь нам, будь ласка, пройти через твою землю.” Але цар Едому не зважив на це. Таке саме прохання послали й цареві Моаву, і він теж відмовив. Тож Ізраїль залишився в Кадеші. 18Потім Ізраїль ішов пустелею й обійшов землі Едому і Моаву. Вони пройшли східним боком Моаву й отаборилися по той бік Арнону. Вони не ввійшли в моавські межі, бо Арнон був межею Моаву. 19Тоді Ізраїль послав посланців до Сигона, царя амореїв, що правив у Хешбоні, і сказав йому: “Дозволь нам, будь ласка, пройти через твою землю до нашого власного місця.” 20Але Сигон не повірив, що Ізраїль лише пройде через його край. Він зібрав усі свої сили, отаборився в Ягаці й напав на Ізраїля. 21Тоді ГОСПОДЬ, Бог Ізраїля, віддав Сигона і всі його сили у владу Ізраїля, і Ізраїль розбив їх і заволодів усією землею амореїв, що жили в тому краї. 22Вони заволоділи всією аморейською територією, від Арнону на півдні до Яббоку і від пустелі аж до Йордану. 23Тож тепер, коли ГОСПОДЬ, Бог Ізраїля, вигнав амореїв перед Своїм народом Ізраїлем, чи ти маєш забрати їхню землю? 24Хіба ти не володієш тим, що дає тобі твій бог Кемош? Так само й ми володітимемо всією землею тих, кого ГОСПОДЬ, наш Бог, вигнав перед нами.a 25Хіба ти справді кращий за Валака, сина Ціппора, царя Моаву? Чи він коли сперечався з Ізраїлем або воював з ними? 26Ізраїль живе в Хешбоні та його селах, в Ароері та його селах і в усіх містах уздовж Арнону вже триста років. Чому ж ви не повернули їх за весь той час? 27Я не скривдив тебе, а ти кривдиш мене, йдучи на мене війною. Нехай ГОСПОДЬ, який є Суддею, розсудить сьогодні справу між ізраїльтянами та аммонітянами.» 28Але аммонітський цар не зважив на повідомлення, яке надіслав йому Єфтай.
Єфтай складає обітницю
29Тоді Дух ГОСПОДА зійшов на Єфтая. Він пройшов через Гілеад і Манасію, пройшов через Міцпу Гілеадську, а з Міцпи Гілеадської рушив проти аммонітян. 30І Єфтай дав обітницю ГОСПОДЕВІ: «Якщо Ти справді віддаси мені аммонітян, 31то хто чи що вийде з дверей мого дому мені назустріч, коли я повернуся цілим від аммонітян, буде належати ГОСПОДЕВІ, і я принесу це в жертву як всепалення.»b
32Тож Єфтай перейшов до аммонітян, щоб воювати з ними, і ГОСПОДЬ віддав їх йому. 33Він завдав їм страшної поразки від Ароеру до околиць Мінніту, двадцяти міст, і аж до Авел-Керамім. Так аммонітяни опинилися під владою ізраїльтян.
Донька Єфтая виходить йому назустріч
34Коли Єфтай дійшов до свого дому в Міцпі, назустріч йому вийшла його дочка, танцюючи під бубни. Вона була його єдиною дитиною; крім неї, він не мав ні сина, ні дочки. 35Щойно він побачив її, то роздер свій одяг і закричав: «Ох, дочко моя! Ти мене вбила! Ти стала тією, хто приносить мені загибель. Я дав слово ГОСПОДЕВІ і не можу від нього відступитися.» 36Вона сказала йому: «Батьку мій, ти дав слово ГОСПОДЕВІ. Зроби зі мною те, що обіцяв, адже ГОСПОДЬ відплатив за тебе твоїм ворогам, аммонітянам.» 37Ще вона сказала своєму батькові: «Виконай одне моє прохання. Дай мені два місяці, щоб піти в гори з подругами й поплакати там, бо я ніколи не вийду заміж.» 38«Іди», — сказав він, і відпустив її на два місяці. Вона пішла з подругами в гори і оплакувала те, що ніколи не вийде заміж. 39Наприкінці двох місяців вона повернулася до свого батька, і він зробив з нею те, що обіцяв в обітниці. Вона ніколи не мала стосунків з чоловіком. І це стало звичаєм в Ізраїлі.c 40Щороку дівчата Ізраїля ходили на чотири дні вшановувати памʼять дочки Єфтая гілеадянина.
Примітки
- a24Кемош, твій бог: бог Моаву. Або: Кемош як бог, якому поклонялися і в Аммоні (Під питанням).
Чому наш переклад звучить так
Кемош був народним богом Моаву (Числа 21:29; 1 Царів 11:7, 33); богом Аммону був Мілком (1 Царів 11:5). Єфтай може називати Кемоша, бо спірна земля колись належала Моаву (Числа 21:26), або тому, що аммонітський цар правив і моавською землею. Текст не каже, як саме.
- b31той, хто вийде: хто чи що вийде, залишено відкритим. Або: хто вийде (людина); що вийде (тварина) (Під питанням).
Чому наш переклад звучить так
Гебрейський текст має «той, хто виходить» — форму чоловічого роду, яку гебрейська вживає і про людину, і про тварину чи річ; середнього роду вона не має. Дехто вважає, що Єфтай мав на увазі людину: «вийти з дверей мого дому мені назустріч» — це те, що роблять люди, а жінки виходили вітати переможця піснями й танцями (Вихід 15:20; 1 Самуїлова 18:6), як його дочка у вірші 34. Інші вважають, що він мав на увазі тварину: ізраїльські доми часто давали притулок тваринам на нижньому поверсі, а всепалення було твариною (Левит 1). Слова не вирішують, що саме він мав на думці, тож їх залишено відкритими.
- c39він зробив з нею за своєю обітницею: він виконав те, що обіцяв. Або: він приніс її у всепалення; він віддав її ГОСПОДЕВІ, щоб вона жила незаміжньою (Під питанням).
Чому наш переклад звучить так
Оповідач каже лише, що Єфтай зробив те, що обіцяв, а обітниця казала, що той, хто вийде, належатиме ГОСПОДЕВІ і буде принесений у всепалення (вірш 31). Пряме прочитання таке: він убив її як жертву — вчинок, який Закон засуджує як звичай народів (Левит 18:21; Повторення Закону 12:31; 18:10; порівняйте 2 Царів 3:27). Інше прочитання вважає, що її віддали ГОСПОДЕВІ, щоб вона жила незаміжньою, можливо, служачи при святилищі (порівняйте Вихід 38:8; 1 Самуїлова 2:22). Воно вказує на наголос на її дівоцтві у віршах 37-39, на можливе «або» у вірші 31 і на те, що її смерть не згадано. Проти нього те, що обітниця називала всепалення, а жалоба і щорічне вшанування пасують до смерті. Розповідь повідомляє про вчинок, не хвалячи його.
Перехресні посилання
- 1 До євреїв 11:32, Судді 6:12
- 2 Буття 12:10, Повторення Закону 23:3
- 3 Судді 9:4, 1 Самуїлова 22:2
- 4 Судді 10:9
- 5 1 Самуїлова 11:12, Псалом 118:22–23
- 7 Буття 26:27, Обʼявлення 3:9
- 8 Судді 10:18, Вихід 8:4
- 9 Числа 32:20–29
- 10 Єремія 42:5, Буття 31:50
- 11 Судді 10:17, Судді 20:1
- 12 Повторення Закону 2:26, Від Матвія 18:15–16
- 13 Буття 32:23, Числа 21:24–26
- 15 Повторення Закону 2:9, Повторення Закону 2:19
- 16 Числа 14:25, Повторення Закону 1:40
- 17 Числа 20:1, Числа 20:14–21
- 18 Повторення Закону 2:1–8, Числа 21:4–13
- 22 Повторення Закону 2:36
- 24 Числа 21:29, Ісус Навин 3:10
- 25 Михей 6:5, Ісус Навин 24:9–10
- 26 Повторення Закону 2:36
- 27 Буття 16:5, Буття 18:25
- 28 2 Царів 14:11
- 29 Числа 11:25, Судді 3:10
- 30 Буття 28:20, 1 Самуїлова 1:11
- 31 Псалом 66:13–14, Левит 27:11–12
- 33 Єзекіїль 27:17
- 34 Вихід 15:20, Єремія 31:4
- 36 2 Самуїлова 18:19, Дії апостолів 21:13
- 37 Від Луки 1:25
- 39 Судді 11:31
З сайту OpenBible.info (CC BY), дібрані голосуванням його читачів. Не є частиною перекладу.