Буття 44
Йосиф велить сховати свою срібну чашу в мішок Веніямина й звинувачує його в крадіжці. Юда пропонує себе в раби замість Веніямина.
Переклад із давньоєврейського тексту Вестмінстерського Ленінградського кодексу. Виберіть вірш, щоб дізнатися, чому він звучить саме так. Натисніть на маленьку літеру, щоб прочитати виноску.
Срібна чаша
1Йосиф наказав управителеві свого дому: «Наповни мішки цих людей їжею, скільки вони зможуть нести, і поклади кожному його гроші назад, згори в мішок. 2А мою чашу, срібну, поклади згори в мішок наймолодшого разом із грішми, які він заплатив за збіжжя.» Управитель виконав Йосифові вказівки. 3Щойно розвиднілося, чоловіків відпустили разом з їхніми ослами. 4Вони вийшли з міста й були ще недалеко, коли Йосиф сказав своєму управителеві: «Мерщій за ними. Коли наздоженеш їх, запитай: “Чому ви відплатили злом за добро? 5Хіба це не та чаша, з якої пʼє мій пан і якою він ворожить? Ви вчинили лихе діло.”» 6Наздогнавши їх, він повторив їм ці слова. 7«Чому мій пан таке каже?» — відповіли вони. «Твої раби ніколи не вчинили б нічого подібного! 8Згадай, ми принесли тобі з Ханаану гроші, які знайшли згори в мішках. Навіщо б нам тоді красти срібло чи золото з дому твого пана? 9Якщо її знайдуть у когось із нас, він має померти, а решта з нас стануть твоїми рабами, мій пане.» 10«Гаразд», — відповів він, — «нехай буде, як ви сказали. Але тільки той, у кого знайдеться чаша, стане моїм рабом, а решта з вас будуть вільні від вини.» 11Кожен із них швидко спустив свій мішок на землю й розвʼязав його. 12Управитель обшукав, починаючи від найстаршого й закінчуючи наймолодшим, і чаша знайшлася в мішку Веніямина. 13Тоді вони роздерли свій одяг. Потім кожен знову навантажив свого осла, і вони повернулися до міста. 14Юда з братами прийшли до Йосифового дому, коли він ще був там, і впали перед ним на землю. 15«Що ви накоїли?» — суворо запитав Йосиф. «Хіба ви не розуміли, що людина на моєму місці може дізнатися все ворожінням?» 16«Мій пане, що ми можемо сказати?» — відповів Юда. «Які в нас слова? Як нам довести, що ми невинні? Бог викрив провину твоїх рабів. Тепер ми твої раби, мій пане, усі ми, а не тільки той, у кого була чаша.» 17Але Йосиф відповів: «Я ніколи такого не зроблю! Тільки той, у кого була чаша, стане моїм рабом. Решта з вас можете спокійно повертатися до свого батька.»
Юда заступається за Веніямина
18Тоді Юда підійшов до нього й сказав: «Вибач мені, мій пане, але дозволь твоєму рабові сказати тобі слово віч-на-віч, і, прошу, не гнівайся на свого раба, бо ти такий самий великий, як фараон. 19Мій пан запитав своїх рабів, чи є в нас батько чи ще брат. 20Ми відповіли: “У нас є старий батько, і є молодий син, що народився йому на старість. Брат хлопця помер; він єдиний із синів своєї матері, хто ще живий, і батько дуже його любить.” 21Тоді ти сказав своїм рабам: “Приведіть його сюди, щоб я сам побачив його.” 22Ми сказали моєму панові: “Хлопець не може покинути батька. Якщо покине, батько помре.” 23Але ти сказав своїм рабам: “Якщо ваш наймолодший брат не прийде з вами, вас більше до мене не пустять.” 24Коли ми повернулися до твого раба, мого батька, то переказали йому все, що сказав мій пан. 25Згодом наш батько сказав нам: “Ідіть знову й купіть нам ще трохи їжі.” 26Але ми сказали: “Ми не можемо туди піти. Підемо тільки тоді, коли наш наймолодший брат піде з нами. Якщо його не буде з нами, той чоловік нас не прийме.” 27Твій раб, мій батько, відповів: “Ви знаєте, що моя дружина народила мені двох синів. 28Один із них пішов від мене, і я сказав: ‘Його, певно, розірвав дикий звір.’ І я більше ніколи його не бачив. 29Якщо ви заберете від мене й цього, і з ним щось станеться, ви зведете мою сиву голову з горем до світу мертвих.” 30Тож тепер, якщо я повернуся до твого раба, мого батька, без хлопця, — а його життя й життя хлопця звʼязані воєдино, — 31щойно він побачить, що хлопця немає з нами, він помре. Твої раби зведуть нашого батька, твого раба, сивого й скорботного, до світу мертвих. 32Твій раб поручився перед моїм батьком за хлопця. Я сказав йому: “Якщо я не приведу його до тебе, буду винен перед тобою, батьку, усе своє життя.” 33Тож тепер, прошу, дозволь мені, твоєму рабові, залишитися тут рабом мого пана замість хлопця, а хлопця відпусти додому з його братами. 34Як я можу повернутися до батька без хлопця? Я не зможу дивитися на горе, яке це йому принесе.»
Перехресні посилання
- 1 Буття 42:25, Буття 43:16
- 2 2 до коринтян 8:8
- 4 Псалом 35:12, Від Івана 10:32
- 5 Буття 30:27, Буття 44:15
- 7 Буття 38:16–18
- 9 Буття 31:32
- 13 2 Самуїлова 1:11, Буття 37:29–34
- 16 Буття 44:9, Даниїл 9:7
- 18 Вихід 32:22, Буття 18:30
- 19 Буття 43:7
- 20 Буття 37:3, Буття 42:38
- 21 Буття 42:15, Буття 42:20
- 23 Буття 43:3, Буття 43:5
- 25 Буття 43:2
- 27 Буття 46:19, Буття 30:22–25
- 28 Буття 37:33
- 29 Буття 42:38, Буття 43:14
- 30 1 Самуїлова 18:1
- 31 Буття 44:29, Буття 37:35
- 33 1 Івана 3:16
- 34 Естер 8:6
З сайту OpenBible.info (CC BY), дібрані голосуванням його читачів. Не є частиною перекладу.