Open Word Bible
Пошук
Рівень
Набори налаштувань
Мова про людей
Імʼя Бога
Заголовки
Перехресні посилання
Вигляд
Номери віршів

Буття 44

Йосиф велить сховати свою срібну чашу в мішок Веніямина й звинувачує його в крадіжці. Юда пропонує себе в раби замість Веніямина.

Вступ до книги: Буття →

Переклад із давньоєврейського тексту Вестмінстерського Ленінградського кодексу. Виберіть вірш, щоб дізнатися, чому він звучить саме так. Натисніть на маленьку літеру, щоб прочитати виноску.

Срібна чаша

1Йосиф наказав управителеві свого дому: «Наповни мішки цих людей їжею, скільки вони зможуть нести, і поклади кожному його гроші назад, згори в мішок. 2А мою чашу, срібну, поклади згори в мішок наймолодшого разом із грішми, які він заплатив за збіжжя.» Управитель виконав Йосифові вказівки. 3Щойно розвиднілося, чоловіків відпустили разом з їхніми ослами. 4Вони вийшли з міста й були ще недалеко, коли Йосиф сказав своєму управителеві: «Мерщій за ними. Коли наздоженеш їх, запитай: “Чому ви відплатили злом за добро? 5Хіба це не та чаша, з якої пʼє мій пан і якою він ворожить? Ви вчинили лихе діло.”» 6Наздогнавши їх, він повторив їм ці слова. 7«Чому мій пан таке каже?» — відповіли вони. «Твої раби ніколи не вчинили б нічого подібного! 8Згадай, ми принесли тобі з Ханаану гроші, які знайшли згори в мішках. Навіщо б нам тоді красти срібло чи золото з дому твого пана? 9Якщо її знайдуть у когось із нас, він має померти, а решта з нас стануть твоїми рабами, мій пане.» 10«Гаразд», — відповів він, — «нехай буде, як ви сказали. Але тільки той, у кого знайдеться чаша, стане моїм рабом, а решта з вас будуть вільні від вини.» 11Кожен із них швидко спустив свій мішок на землю й розвʼязав його. 12Управитель обшукав, починаючи від найстаршого й закінчуючи наймолодшим, і чаша знайшлася в мішку Веніямина. 13Тоді вони роздерли свій одяг. Потім кожен знову навантажив свого осла, і вони повернулися до міста. 14Юда з братами прийшли до Йосифового дому, коли він ще був там, і впали перед ним на землю. 15«Що ви накоїли?» — суворо запитав Йосиф. «Хіба ви не розуміли, що людина на моєму місці може дізнатися все ворожінням?» 16«Мій пане, що ми можемо сказати?» — відповів Юда. «Які в нас слова? Як нам довести, що ми невинні? Бог викрив провину твоїх рабів. Тепер ми твої раби, мій пане, усі ми, а не тільки той, у кого була чаша.» 17Але Йосиф відповів: «Я ніколи такого не зроблю! Тільки той, у кого була чаша, стане моїм рабом. Решта з вас можете спокійно повертатися до свого батька.»

Юда заступається за Веніямина

18Тоді Юда підійшов до нього й сказав: «Вибач мені, мій пане, але дозволь твоєму рабові сказати тобі слово віч-на-віч, і, прошу, не гнівайся на свого раба, бо ти такий самий великий, як фараон. 19Мій пан запитав своїх рабів, чи є в нас батько чи ще брат. 20Ми відповіли: “У нас є старий батько, і є молодий син, що народився йому на старість. Брат хлопця помер; він єдиний із синів своєї матері, хто ще живий, і батько дуже його любить.” 21Тоді ти сказав своїм рабам: “Приведіть його сюди, щоб я сам побачив його.” 22Ми сказали моєму панові: “Хлопець не може покинути батька. Якщо покине, батько помре.” 23Але ти сказав своїм рабам: “Якщо ваш наймолодший брат не прийде з вами, вас більше до мене не пустять.” 24Коли ми повернулися до твого раба, мого батька, то переказали йому все, що сказав мій пан. 25Згодом наш батько сказав нам: “Ідіть знову й купіть нам ще трохи їжі.” 26Але ми сказали: “Ми не можемо туди піти. Підемо тільки тоді, коли наш наймолодший брат піде з нами. Якщо його не буде з нами, той чоловік нас не прийме.” 27Твій раб, мій батько, відповів: “Ви знаєте, що моя дружина народила мені двох синів. 28Один із них пішов від мене, і я сказав: ‘Його, певно, розірвав дикий звір.’ І я більше ніколи його не бачив. 29Якщо ви заберете від мене й цього, і з ним щось станеться, ви зведете мою сиву голову з горем до світу мертвих.” 30Тож тепер, якщо я повернуся до твого раба, мого батька, без хлопця, — а його життя й життя хлопця звʼязані воєдино, — 31щойно він побачить, що хлопця немає з нами, він помре. Твої раби зведуть нашого батька, твого раба, сивого й скорботного, до світу мертвих. 32Твій раб поручився перед моїм батьком за хлопця. Я сказав йому: “Якщо я не приведу його до тебе, буду винен перед тобою, батьку, усе своє життя.” 33Тож тепер, прошу, дозволь мені, твоєму рабові, залишитися тут рабом мого пана замість хлопця, а хлопця відпусти додому з його братами. 34Як я можу повернутися до батька без хлопця? Я не зможу дивитися на горе, яке це йому принесе.»

Перехресні посилання
  1. 1 Буття 42:25, Буття 43:16
  2. 2 2 до коринтян 8:8
  3. 4 Псалом 35:12, Від Івана 10:32
  4. 5 Буття 30:27, Буття 44:15
  5. 7 Буття 38:16–18
  6. 9 Буття 31:32
  7. 13 2 Самуїлова 1:11, Буття 37:29–34
  8. 16 Буття 44:9, Даниїл 9:7
  9. 18 Вихід 32:22, Буття 18:30
  10. 19 Буття 43:7
  11. 20 Буття 37:3, Буття 42:38
  12. 21 Буття 42:15, Буття 42:20
  13. 23 Буття 43:3, Буття 43:5
  14. 25 Буття 43:2
  15. 27 Буття 46:19, Буття 30:22–25
  16. 28 Буття 37:33
  17. 29 Буття 42:38, Буття 43:14
  18. 30 1 Самуїлова 18:1
  19. 31 Буття 44:29, Буття 37:35
  20. 33 1 Івана 3:16
  21. 34 Естер 8:6

З сайту OpenBible.info (CC BY), дібрані голосуванням його читачів. Не є частиною перекладу.