Буття 42
Яків посилає синів до Єгипту купити зерна, і Йосиф упізнає їх, хоча вони його не впізнають. Він звинувачує їх у шпигунстві й залишає Симеона, поки вони не приведуть Веніямина.
Переклад із давньоєврейського тексту Вестмінстерського Ленінградського кодексу. Виберіть вірш, щоб дізнатися, чому він звучить саме так. Натисніть на маленьку літеру, щоб прочитати виноску.
Йосифові брати йдуть до Єгипту
1Яків довідався, що в Єгипті можна дістати збіжжя, і запитав своїх синів: «Чого ви все дивитеся один на одного?» 2Він сказав: «Я чув, що в Єгипті є збіжжя. Ідіть туди й купіть нам збіжжя, щоб ми вижили й не повмирали.» 3Десятеро Йосифових братів вирушили до Єгипту по збіжжя. 4Але Веніямина, Йосифового брата, Яків залишив удома й не послав з іншими, бо боявся, що з ним може щось статися. 5Сини Ізраїля прийшли купувати збіжжя разом з усіма іншими, хто приходив, бо голод дійшов і до землі Ханаан. 6Йосиф мав владу над країною й наглядав за продажем збіжжя всім її людям. Прийшли Йосифові брати й низько вклонилися йому, обличчям до землі. 7Йосиф упізнав своїх братів, щойно побачив їх, але повівся з ними як із чужими й говорив з ними суворо. Він запитав: «Звідки ви прийшли?» Вони сказали: «Ми прийшли з Ханаану купити їжі.» 8Йосиф упізнав братів, а вони й гадки не мали, хто він. 9Йосиф згадав сни, які йому наснилися про них. «Ви шпигуни», — сказав він їм. «Ви прийшли шукати слабкі місця в обороні нашої країни.» 10«Зовсім ні, мій пане», — заперечили вони. «Твої раби прийшли тільки по їжу. 11Ми всі брати, сини одного батька, і ми чесні люди. Твої раби не шпигуни.» 12«Неправда», — сказав він їм. «Ви прийшли вивідати, де край не захищений.» 13Вони відповіли: «Нас, твоїх рабів, дванадцятеро, усі брати, сини одного чоловіка в землі Ханаан. Наймолодший тепер удома з нашим батьком, а одного брата немає.» 14«Саме це я й казав», — сказав їм Йосиф. «Ви шпигуни. 15Ось як я вас випробую. Присягаюся життям фараона, ви не вийдете звідси, поки не зʼявиться ваш наймолодший брат. 16Виберіть одного з вас, нехай піде й приведе вашого брата, а решту триматимуть у вʼязниці. Тоді ми дізнаємося, чи є хоч якась правда в тому, що ви кажете. Якщо ні — присягаюся життям фараона — ви шпигуни!» 17Потім він замкнув їх усіх разом на три дні. 18Третього дня Йосиф сказав їм: «Я чоловік, що боїться Бога, тож якщо зробите, як я скажу, будете жити. 19Якщо ви такі чесні, як кажете, нехай один із ваших братів залишиться замкнений там, де вас тримали, а інші можуть іти й нести збіжжя додому, щоб нагодувати свої голодні родини. 20Потім приведіть до мене вашого наймолодшого брата. Так підтвердиться те, що ви сказали, і вам не доведеться вмирати.» І вони погодилися на це. 21Вони казали один одному: «Ми справді винні в тому, що вчинили з нашим братом. Ми бачили, як він мучився, коли благав нас змилуватися, а ми не захотіли слухати. Тепер ця сама мука спіткала нас.» 22Рувим утрутився: «Хіба я не казав вам не кривдити хлопця? Ви й слухати не хотіли. А тепер із нас вимагають його кров.» 23Вони й не здогадувалися, що Йосиф їх розуміє, бо він розмовляв з ними через перекладача. 24Йосиф відійшов від них і заплакав. Повернувшись, він знову говорив з ними, а потім вибрав Симеона й звелів звʼязати його просто в них на очах. 25Йосиф наказав своїм людям наповнити братові мішки збіжжям, покласти кожному його гроші назад у мішок і дати їм харчів на дорогу. Усе це для них зробили. 26Вони навантажили збіжжя на ослів і вирушили. 27Коли вони зупинилися на ніч, один із них розвʼязав мішок, щоб нагодувати осла, і побачив, що його гроші лежать згори в мішку. 28Він гукнув братам: «Мені повернули гроші! Дивіться, ось вони, у моєму мішку!» Серце в них завмерло. Тремтячи, вони обернулися один до одного й запитали: «Що це Бог зробив нам?» 29Повернувшись додому до свого батька Якова в землю Ханаан, вони докладно розповіли йому все, що з ними сталося. 30«Чоловік, який править тією країною, був суворий з нами. Він звинуватив нас, що ми прийшли вивідувати край. 31Ми сказали йому: “Ми чесні люди. Ми не шпигуни. 32Нас було дванадцятеро братів, усі сини одного батька. Одного немає, а наймолодший тепер удома з нашим батьком у Ханаані.” 33Тоді той чоловік, правитель краю, сказав нам: “Ось як я дізнаюся, що ви чесні. Один із ваших братів залишиться тут зі мною, а решта візьміть, чого потребують ваші голодні родини, і йдіть. 34І приведіть мені вашого наймолодшого брата; тоді я буду певен, що ви чесні люди, а не шпигуни. Я поверну вам вашого брата, і ви зможете вільно ходити країною й торгувати.”» 35Потім вони почали спорожняти мішки, і в мішку кожного лежав його гаманець із грішми. Коли вони та їхній батько побачили гаманці, їх охопив страх. 36Їхній батько Яків сказав їм: «Ви залишаєте мене бездітним! Йосифа немає, Симеона немає, а тепер ви хочете забрати від мене ще й Веніямина. Усе це падає на мене!» 37Рувим сказав батькові: «Якщо я не приведу його додому, можеш убити двох моїх власних синів. Доручи його мені, і я подбаю, щоб він повернувся до тебе.» 38Але Яків сказав: «Мій син не піде з вами. Його брат помер, і він залишився один. Якби з ним щось сталося у вашій дорозі, ви звели б мене, сивого, з горем до світу мертвих.»
Перехресні посилання
- 1 Дії апостолів 7:12, Ісус Навин 7:10
- 2 Буття 43:8
- 4 Буття 42:38
- 5 Буття 12:10, Буття 41:57
- 7 Буття 42:30
- 9 Буття 37:5–9, Вихід 32:35
- 10 Буття 37:8
- 11 Буття 42:19
- 13 Буття 37:30, Буття 42:32
- 15 1 Самуїлова 17:55
- 16 Буття 42:11
- 17 Буття 40:4, Буття 40:7
- 18 Левит 25:43, Неемія 5:15
- 20 Буття 42:34, Буття 43:5
- 21 Осія 5:15, Буття 37:23–28
- 22 1 Царів 2:32, 2 Хронік 24:22
- 24 Буття 43:30
- 25 1 Петра 3:9
- 27 Вихід 4:24
- 30 Буття 42:7
- 33 Буття 42:19–20, Буття 42:15
- 34 Буття 34:10, Буття 34:21
- 35 Буття 43:21
- 36 Буття 43:14, 1 Самуїлова 27:1
- 37 Буття 46:9, Михей 6:7
- 38 Буття 37:35, Буття 37:33
З сайту OpenBible.info (CC BY), дібрані голосуванням його читачів. Не є частиною перекладу.