Open Word Bible
Пошук
Рівень
Набори налаштувань
Мова про людей
Імʼя Бога
Заголовки
Перехресні посилання
Вигляд
Номери віршів

Буття 43

Голод змушує Якова відпустити Веніямина з братами до Єгипту. Йосиф частує їх і, побачивши Веніямина, не може стримати сліз.

Вступ до книги: Буття →

Переклад із давньоєврейського тексту Вестмінстерського Ленінградського кодексу. Виберіть вірш, щоб дізнатися, чому він звучить саме так. Натисніть на маленьку літеру, щоб прочитати виноску.

Друга подорож, з Веніямином

1Тим часом голод тяжко гнітив край. 2Коли збіжжя, яке вони привезли з Єгипту, скінчилося, батько сказав їм: «Ідіть ще раз і купіть нам трохи їжі.» 3Юда відповів йому: «Той чоловік якнайсуворіше застеріг нас: “Не показуйтеся мені на очі, якщо з вами не прийде ваш брат.” 4Нехай наш брат іде з нами, і ми підемо й дістанемо тобі їжі. 5Але якщо ти не захочеш його послати, ми не підемо, бо той чоловік сказав нам: “Якщо вашого брата не буде з вами, не побачите мого обличчя.”» 6Ізраїль сказав: «Навіщо ви завдали мені такого лиха? Навіщо вам треба було казати тому чоловікові, що є ще один брат?» 7Вони сказали: «Той чоловік засипав нас питаннями про нас і про нашу рідню: “Чи ще живий ваш батько? Чи є у вас брат?” Ми тільки відповідали на те, що він питав. Як ми могли здогадатися, що він скаже нам: “Приведіть сюди вашого брата”?» 8Юда сказав своєму батькові Ізраїлеві: «Пошли хлопця зі мною, і вирушаймо вже. Тоді ми виживемо й не помремо — усі ми: і ми, і ти, і наші діти. 9Я ручаюся за нього. Вимагай його з мене. Якщо я не приведу його додому й не поставлю перед твоїми очима, вина буде на мені перед тобою, доки житиму. 10Якби ми не гаяли стільки часу, то вже двічі встигли б туди й назад.» 11Їхній батько Ізраїль сказав їм: «Якщо іншого виходу немає, то ось що зробіть. Покладіть у мішки найкраще, що родить наш край, і віднесіть тому чоловікові в дарунок: трохи бальзаму й трохи меду, пахощів і смирни, фісташок і мигдалю. 12Візьміть із собою подвійну суму грошей і поверніть ті гроші, які знайшли згори в мішках; може, то був недогляд. 13Візьміть і вашого брата. Вставайте й вертайтеся до того чоловіка. 14Нехай Бог Всемогутній зворушить серце того чоловіка до милосердя до вас, щоб він відпустив вам вашого другого брата, а також Веніямина. А я — якщо мені судилося втратити дітей, то втрачу.» 15Чоловіки взяли дарунок, подвійну суму грошей і Веніямина. Тоді вони вирушили до Єгипту й стали перед Йосифом. 16Щойно Йосиф побачив серед них Веніямина, він сказав управителеві свого дому: «Введи цих людей до дому. Звели заколоти худобину й приготувати обід, бо вони обідатимуть зі мною опівдні.» 17Управитель виконав Йосифів наказ і ввів братів до Йосифового дому. 18Те, що їх ведуть до Йосифового дому, нажахало братів. Вони казали собі: «Це через гроші, що опинилися в наших мішках минулого разу. Він привів нас сюди, щоб накинутися на нас, напасти, зробити нас своїми рабами й забрати наших ослів.» 19Біля дверей дому вони підійшли до управителя Йосифового дому й заговорили до нього. 20«Вибач нам, мій пане», — сказали вони. «Ми справді вже приходили сюди раніше, тільки щоб купити їжі. 21Коли ми дісталися нічлігу й розвʼязали мішки, у кожного згори в мішку лежали його гроші, уся сума сповна. Ось вони, ми принесли їх назад. 22Ми принесли й інші гроші, щоб цього разу заплатити за їжу. А хто поклав наші гроші назад у мішки, ми не знаємо.» 23«Усе гаразд», — відповів він. «Не бійтеся. Це ваш Бог, Бог вашого батька, сховав для вас скарб у ваших мішках. Ваші гроші я отримав.» І він вивів до них Симеона. 24Управитель увів їх до Йосифового дому. Він приніс води, щоб вони вмили ноги, і дав корму їхнім ослам. 25Тоді вони виклали свій дарунок, щоб усе було готове, коли Йосиф прийде опівдні, бо їм сказали, що вони обідатимуть там. 26Йосиф прийшов додому, і вони внесли до дому дарунок, який мали з собою, і піднесли його йому, низько вклоняючись до землі. 27Йосиф запитав, як вони почуваються. «А ваш батько, той старий, про якого ви казали», — сказав він, — «чи він здоровий? Чи ще живий?» 28«Твій раб, наш батько, здоровий», — відповіли вони. «Він ще живий.» І вони схилили голови й низько вклонилися. 29Тоді Йосиф підвів очі й побачив Веніямина, свого брата, сина своєї власної матері. «Це той наймолодший брат, про якого ви мені казали?» — запитав він. І сказав: «Нехай Бог виявить тобі ласку, мій сину.» 30Йосифові довелося швидко вийти: серце його так защеміло за братом, що він ледве стримував сльози. Він увійшов до внутрішньої кімнати й там заплакав. 31Потім він умив обличчя й знову вийшов. Стримуючи почуття, він наказав: «Подавайте їжу.» 32Їжу подали Йосифові окремо, братам окремо і єгиптянам, що обідали з ним, теж окремо. Єгиптяни не їли разом з євреями, бо вважали це гидким. 33Їх посадили навпроти нього: найстаршого на місці, яке давало йому первородство, а наймолодшого — на місці, яке відповідало його молодості, і брати здивовано перезиралися. 34Їм подавали страви з Йосифового столу, і Веніямин отримав упʼятеро більше, ніж будь-хто з інших. Вони пили з ним, аж поки не розвеселилися.

Перехресні посилання
  1. 1 Буття 12:10
  2. 3 Буття 44:23, Буття 43:5
  3. 7 Буття 43:3
  4. 8 Буття 42:2, Повторення Закону 33:6
  5. 9 Буття 42:37, Буття 44:32–33
  6. 10 Буття 19:16
  7. 11 Буття 37:25, Єремія 8:22
  8. 12 Буття 42:25, Буття 42:35
  9. 14 Естер 4:16, Буття 17:1
  10. 16 Буття 44:1, Буття 43:19
  11. 18 Буття 42:35
  12. 20 Буття 42:3, Буття 42:10
  13. 21 Буття 43:12
  14. 23 Буття 42:24, Від Івана 14:27
  15. 24 Буття 18:4, Буття 24:32
  16. 25 Буття 43:11
  17. 26 Буття 42:6, Буття 27:29
  18. 27 Буття 42:13, Буття 37:14
  19. 28 Буття 37:7, Буття 43:26
  20. 29 Буття 42:13, Числа 6:25
  21. 30 Буття 42:24, Єремія 31:20
  22. 31 Буття 45:1, 1 Петра 3:10
  23. 32 Буття 46:34, Вихід 8:22
  24. 34 Буття 45:22, 1 Самуїлова 1:5

З сайту OpenBible.info (CC BY), дібрані голосуванням його читачів. Не є частиною перекладу.