Буття 43
Голод змушує Якова відпустити Веніямина з братами до Єгипту. Йосиф частує їх і, побачивши Веніямина, не може стримати сліз.
Переклад із давньоєврейського тексту Вестмінстерського Ленінградського кодексу. Виберіть вірш, щоб дізнатися, чому він звучить саме так. Натисніть на маленьку літеру, щоб прочитати виноску.
Друга подорож, з Веніямином
1Тим часом голод тяжко гнітив край. 2Коли збіжжя, яке вони привезли з Єгипту, скінчилося, батько сказав їм: «Ідіть ще раз і купіть нам трохи їжі.» 3Юда відповів йому: «Той чоловік якнайсуворіше застеріг нас: “Не показуйтеся мені на очі, якщо з вами не прийде ваш брат.” 4Нехай наш брат іде з нами, і ми підемо й дістанемо тобі їжі. 5Але якщо ти не захочеш його послати, ми не підемо, бо той чоловік сказав нам: “Якщо вашого брата не буде з вами, не побачите мого обличчя.”» 6Ізраїль сказав: «Навіщо ви завдали мені такого лиха? Навіщо вам треба було казати тому чоловікові, що є ще один брат?» 7Вони сказали: «Той чоловік засипав нас питаннями про нас і про нашу рідню: “Чи ще живий ваш батько? Чи є у вас брат?” Ми тільки відповідали на те, що він питав. Як ми могли здогадатися, що він скаже нам: “Приведіть сюди вашого брата”?» 8Юда сказав своєму батькові Ізраїлеві: «Пошли хлопця зі мною, і вирушаймо вже. Тоді ми виживемо й не помремо — усі ми: і ми, і ти, і наші діти. 9Я ручаюся за нього. Вимагай його з мене. Якщо я не приведу його додому й не поставлю перед твоїми очима, вина буде на мені перед тобою, доки житиму. 10Якби ми не гаяли стільки часу, то вже двічі встигли б туди й назад.» 11Їхній батько Ізраїль сказав їм: «Якщо іншого виходу немає, то ось що зробіть. Покладіть у мішки найкраще, що родить наш край, і віднесіть тому чоловікові в дарунок: трохи бальзаму й трохи меду, пахощів і смирни, фісташок і мигдалю. 12Візьміть із собою подвійну суму грошей і поверніть ті гроші, які знайшли згори в мішках; може, то був недогляд. 13Візьміть і вашого брата. Вставайте й вертайтеся до того чоловіка. 14Нехай Бог Всемогутній зворушить серце того чоловіка до милосердя до вас, щоб він відпустив вам вашого другого брата, а також Веніямина. А я — якщо мені судилося втратити дітей, то втрачу.» 15Чоловіки взяли дарунок, подвійну суму грошей і Веніямина. Тоді вони вирушили до Єгипту й стали перед Йосифом. 16Щойно Йосиф побачив серед них Веніямина, він сказав управителеві свого дому: «Введи цих людей до дому. Звели заколоти худобину й приготувати обід, бо вони обідатимуть зі мною опівдні.» 17Управитель виконав Йосифів наказ і ввів братів до Йосифового дому. 18Те, що їх ведуть до Йосифового дому, нажахало братів. Вони казали собі: «Це через гроші, що опинилися в наших мішках минулого разу. Він привів нас сюди, щоб накинутися на нас, напасти, зробити нас своїми рабами й забрати наших ослів.» 19Біля дверей дому вони підійшли до управителя Йосифового дому й заговорили до нього. 20«Вибач нам, мій пане», — сказали вони. «Ми справді вже приходили сюди раніше, тільки щоб купити їжі. 21Коли ми дісталися нічлігу й розвʼязали мішки, у кожного згори в мішку лежали його гроші, уся сума сповна. Ось вони, ми принесли їх назад. 22Ми принесли й інші гроші, щоб цього разу заплатити за їжу. А хто поклав наші гроші назад у мішки, ми не знаємо.» 23«Усе гаразд», — відповів він. «Не бійтеся. Це ваш Бог, Бог вашого батька, сховав для вас скарб у ваших мішках. Ваші гроші я отримав.» І він вивів до них Симеона. 24Управитель увів їх до Йосифового дому. Він приніс води, щоб вони вмили ноги, і дав корму їхнім ослам. 25Тоді вони виклали свій дарунок, щоб усе було готове, коли Йосиф прийде опівдні, бо їм сказали, що вони обідатимуть там. 26Йосиф прийшов додому, і вони внесли до дому дарунок, який мали з собою, і піднесли його йому, низько вклоняючись до землі. 27Йосиф запитав, як вони почуваються. «А ваш батько, той старий, про якого ви казали», — сказав він, — «чи він здоровий? Чи ще живий?» 28«Твій раб, наш батько, здоровий», — відповіли вони. «Він ще живий.» І вони схилили голови й низько вклонилися. 29Тоді Йосиф підвів очі й побачив Веніямина, свого брата, сина своєї власної матері. «Це той наймолодший брат, про якого ви мені казали?» — запитав він. І сказав: «Нехай Бог виявить тобі ласку, мій сину.» 30Йосифові довелося швидко вийти: серце його так защеміло за братом, що він ледве стримував сльози. Він увійшов до внутрішньої кімнати й там заплакав. 31Потім він умив обличчя й знову вийшов. Стримуючи почуття, він наказав: «Подавайте їжу.» 32Їжу подали Йосифові окремо, братам окремо і єгиптянам, що обідали з ним, теж окремо. Єгиптяни не їли разом з євреями, бо вважали це гидким. 33Їх посадили навпроти нього: найстаршого на місці, яке давало йому первородство, а наймолодшого — на місці, яке відповідало його молодості, і брати здивовано перезиралися. 34Їм подавали страви з Йосифового столу, і Веніямин отримав упʼятеро більше, ніж будь-хто з інших. Вони пили з ним, аж поки не розвеселилися.
Перехресні посилання
- 1 Буття 12:10
- 3 Буття 44:23, Буття 43:5
- 7 Буття 43:3
- 8 Буття 42:2, Повторення Закону 33:6
- 9 Буття 42:37, Буття 44:32–33
- 10 Буття 19:16
- 11 Буття 37:25, Єремія 8:22
- 12 Буття 42:25, Буття 42:35
- 14 Естер 4:16, Буття 17:1
- 16 Буття 44:1, Буття 43:19
- 18 Буття 42:35
- 20 Буття 42:3, Буття 42:10
- 21 Буття 43:12
- 23 Буття 42:24, Від Івана 14:27
- 24 Буття 18:4, Буття 24:32
- 25 Буття 43:11
- 26 Буття 42:6, Буття 27:29
- 27 Буття 42:13, Буття 37:14
- 28 Буття 37:7, Буття 43:26
- 29 Буття 42:13, Числа 6:25
- 30 Буття 42:24, Єремія 31:20
- 31 Буття 45:1, 1 Петра 3:10
- 32 Буття 46:34, Вихід 8:22
- 34 Буття 45:22, 1 Самуїлова 1:5
З сайту OpenBible.info (CC BY), дібрані голосуванням його читачів. Не є частиною перекладу.