Що це за книга

Ісая — найдовша з пророчих книг і, після Псалмів, книга Старого Завіту, яку найчастіше цитує Новий. Вона починається в Єрусалимі у VIII столітті до н. е., під загрозою Ассирійської імперії, з видіння Господа на престолі, «високому й величному», і вигуку серафимів: «Святий, святий, святий». Від розділу 40 її голос змінюється, і вона промовляє розраду до народу у вигнанні:

Несіть утіху, несіть утіху моєму народові, каже ваш Бог.

Ісая 40:1 · Open Word Bible, Збалансований Читати з обґрунтуванням →

Ісая дав церкві багато з її найулюбленіших слів: дитина, чиє імʼя — «Правитель миру», голос у пустелі, слуга, якого пробили за наші бунти, і нове небо та нова земля.

Хто її написав і коли

Книга називає свого пророка Ісаєю, сином Амоца, який бачив свої видіння за царювання чотирьох царів Юдеї, від Озії до Єзекії (1:1), у другій половині VIII століття до н. е. Юдейське й християнське передання давно вважало, що Ісая написав усю книгу, передбачивши вигнання й повернення. Від XVIII століття багато дослідників натомість вважають, що розділи 40–55 написано під час вавилонського вигнання, приблизно через 150 років, бо вони звертаються безпосередньо до вигнанців і називають перського царя Кира (44:28; 45:1), а розділи 56–66 походять із часу після повернення. Інші бачать одну книгу, сформовану Ісаєю та учнями, які продовжили його справу. Великий сувій Ісаї з-поміж сувоїв Мертвого моря, переписаний близько II століття до н. е., містить усі шістдесят шість розділів як одну книгу.

Чернетка не стає в цих питаннях на жоден бік; вони не змінюють того, як перекладається речення.

Як побудована книга

  • Суд і надія для Юдеї та Єрусалима (1–12): пісня про виноградник, покликання Ісаї, знак Еммануїла і дитина, народжена, щоб правити на престолі Давида.
  • Пророцтва проти народів (13–23): Вавилон, Ассирія, Моав, Єгипет, Тир та інші.
  • Суд ГОСПОДА над усією землею і бенкет, що настає потім (24–27).
  • Горе й обітниці (28–35): провідники Єрусалима, союз з Єгиптом і пустеля, що розквітне.
  • Єзекія (36–39): облога Єрусалима ассирійцями та його порятунок, про які розповідає також 2 Царів.
  • Розрада для вигнанців (40–55): ГОСПОДЬ, який єдиний є Бог, близьке повернення і пісні про слугу ГОСПОДА (42; 49; 50; 52:13–53:12).
  • Майбутня слава Сіону (56–66): справжнє поклоніння, помазаний, що приносить добру звістку, і нове небо та нова земля.

Як Open Word Bible перекладає Ісаю

Поетичні рядки. Більша частина Ісаї — поезія, і текст зберігає її рядками, як у Псалмах. Див. Єврейська поезія і паралелізм.

Боже імʼя. Особисте Боже імʼя трапляється в Ісаї сотні разів. Текст пише його «ГОСПОДЬ» великими літерами, а налаштування читача показує натомість «Ягве». Улюблений титул Бога в Ісаї, «ГОСПОДЬ Небесних Військ» («Господь Саваот» давніших Біблій), називає його проводирем небесних військ. Див. Боже імʼя та Імена й титули Бога.

Нумерація віршів. Вірші пронумеровано так, як в єврейському тексті, що в кількох місцях відрізняється від англійських Біблій: імена дитини, які в більшості англійських Біблій стоять у 9:6, тут — у 9:5.

Молода жінка (7:14). Знак, даний цареві Ахазу: «ось молода жінка вагітна; вона народить сина і дасть йому імʼя Еммануїл». Єврейське слово означає дівчину чи молоду жінку на порі до шлюбу; само по собі воно не каже, чи вона діва, і єврейський текст може означати, що вона вже вагітна або що завагітніє. Чернетка каже «молода жінка», а в примітці подає «діва». Давній грецький переклад ужив слово на позначення діви, і Матвій цитує його в такій формі про Марію (Матвія 1:23), де чернетка каже «діва». Рішення до обох віршів це пояснюють; див. також Як Новий Завіт цитує Старий.

Імена дитини (9:5). «Той, хто задумує дива, Бог — Могутній Воїн, Батько на всі часи, Правитель миру»: чернетка перекладає чотири імена так, щоб їхнє значення було зрозумілим, тоді як давніші Біблії мають «Чудовий Порадник, Бог Сильний, Отець Вічності, Князь Миру». Рішення згадує інше прочитання — одне імʼя-речення про Бога.

Сяйлива зоря (14:12). Занепала «Сяйлива зоре, сину Світанку» — титул царя Вавилону, змальованого як ранкова зоря, скинута вниз. Давніші Біблії сприйняли латинське слово для неї, «Люцифер», як імʼя; примітка це пояснює.

Голос у пустелі (40:3). Єврейські наголоси відносять «у пустелі» до дороги, яку треба прокласти: «У пустелі прокладіть дорогу для ГОСПОДА». Євангелія цитують грецький переклад, де саме голос кличе в пустелі, — про Івана Хрестителя; примітка подає це прочитання.

Слуга (52:13–53:12). Чернетка перекладає четверту пісню про слугу так, як її має єврейський текст, з рішеннями до кожного з її численних складних рядків: хто такі «ми», що означає «він побачить» там, де Великий сувій Ісаї і грецький переклад додають «світло» (53:11), і як описано смерть слуги й життя після неї. Новий Завіт читає цю пісню як сповнену в стражданнях і смерті Ісуса (Дії 8:32–35; 1 Петра 2:22–25).